Реферат Неспецифічні засоби фізичного виховання школярів

Гіподинамія — термін, яким визначають недостатність руху, все частіше застосовують у наш час педагоги й лі­карі, коли йдеться про руховий режим школярів. І дійсно, більшість з вас дістаються до школи та із школи додому транспортом. Протягом дня ви сидите за партою в класі й групі продовженого дня, в кіно, театрі, біля телевізора, виконуючи домашнє завдання і читаючи, від 5,5 до 8,5 год. Отакий малорухливий спосіб життя, природно, позна­чається негативно на вашому здоров'ї. З давніх давен люди використовували фізичні вправи з метою попере­дження захворювань та активізації життєвих процесів ор­ганізму.

Гімнастика, плавання й обливання водою різної тем­ператури слугують людям як оздоровчі заходи. Давньо­грецький учений Гіппократ вважав гімнастику, свіже повіт­ря і прогулянки важливими чинниками здоров'я й довго­ліття. Ніщо так не виснажує і не руйнує організм людини, як тривала фізична бездіяльність, стверджував Аристотель. А відомий філософ і математик Піфагор назвав фі­зичну культуру і спорт важливими помічниками в розумо­вій діяльності людини. Він мав для цього підставу, адже сам був видатним атлетом і досяг олімпійських висот. Узявши участь в Олімпійських іграх з панкратіону (поєд­нання елементів боротьби з кулачним боєм), Піфагор ви­боров першість.

Існує багато засобів впливу на організм людини. Це - ходьба й біг, стрибки й метання, ігри й плавання, ранкова гімнастика, пересування на лижах катання на ковзанах та ін. Може виникнути запитання: які ж фізичні вправи найкорисніші, які з них краще впливають на організм?

Радянські вчені, лікарі і спортивні педагоги вважають, що тільки різноманітні фізкультурні засоби вправи з багатьох видів спорту можуть сприяти фізичному розвиткові людини, зміцненню її здоров'я.

Найкращим і найдоступнішим засобом є комплекс ГПО. Якби років 25 тому після уроку фізичної культури учні почули від учителя: «Завдання додому .», це б виклика­ло в них посмішку. Та в наш час ставлення до фізичної культури різко змінилося. Тому багато хто, навіть і не одержавши домашніх завдань, самостійно вправляється вдома, для того щоб закріпити навички, набуті в школі, розвинути фізичні якості, Саме тут вам стануть у пригоді поради дорослих і посібники для самостійних занять.

ЯК ВПЛИВАЮТЬ ФІЗИЧНІ ВПРАВИ НА ОРГАНІЗМ ПРО ТВОЄ ФІЗИЧНЕ ВДОСКОНАЛЕННЯ

Кожен з вас, мабуть, хоче знати, як фізичні вправи впливають на розвиток органів і систем організму, як ви­значити фізичний розвиток і контролювати стан свого здо­ров'я, як розвивати силу, спритність, швидкість, гнучкість і витривалість, як вдосконалювати ці фізичні якості. За­няття фізичними вправами позитивно впливають на ваш організм — поліпшують діяльність і узгодженість нервової, серцево-судинної і дихальної систем, змінюють м'язову систему, поліпшують обмін речовин. Внаслідок цього підвищується працездатність організму і його опірність впли­ву зовнішнього середовища.

Оздоровчий вплив фізичних вправ на ваш організм буде значнішим, якщо ви розумно поєднаєте заняття ними, до­тримуючись правильного режиму життя й використовуючи засоби загартовування (водні процедури, сонячні й повітря­ні ванни). Регулярні заняття фізичними вправами і спортом позначаються й на зовнішності: ви станете стрункими, бадьорими, енергійними, зміцнієте фізично. У вас будуть невимушені й плавні рухи, красива постава. Ви станете спритнішими, сильнішими, краще будете орієнтуватися в просторі, вдосконалите відчуття рівноваги й координацію, збільшите швидкість рухів, розів'єте витривалість.

Організм людини являє собою єдине ціле, де всі органи і системи тісно пов'язані між собою, а всі функції регулює центральна нервова система. Вона також здійснює зв'язок організму з мінливими умовами зовнішнього середовища. Під час виконання фізичних вправ у роботі бере участь увесь організм у цілому.

Ви, мабуть, спостерігали, як на початку вивчення нового руху він виходить незграбним. Проте кожне наступне по­вторення стає більш точним, поліпшується координація, зни­кають зайві рухи, з'являється невимушеність і швидкість. Цьому сприяє утворення нових умовних рефлексів. У го­ловному мозку виникають нові зв'язки між нервовими клі­тинами, що керують роботою м'язів, які беруть участь у русі.

Відчуття задоволення й бадьорості, що виникають під час виконання фізичних вправ, покращують діяльність нер­вової системи, а внаслідок цього і всіх інших органів.

Серцево-судинна система виконує важливу роль у діяль­ності організму, постачаючи через кров всім органам і системам необхідні харчові речовини та кисень.

Регулярні заняття фізкультурою сприяють тренуванню серця, воно стає витривалішим, дещо збільшується в роз­мірах, його м'яз поступово стовщується, а порожнини (шлуночки) розширюються, збільшується кількість крові, що виштовхується з кожним скороченням. У спокійному стані кожний шлуночок при скороченні виштовхує при­близно 50-60 мл крові. За хвилину серце виштовхує близько 3,5 л крові. У тренованих людей серце реагує на посилену фізичну роботу збільшенням ударного об'єму, тоб­то більше за рахунок сили, у нетренованих — за рахунок збільшення серцевих скорочень.

Після виконання роботи частота серцевих скорочень у тренованих людей швидко відновлюється, у нетренованих вона тривалий час залишається збільшеною.

Важливим показником діяльності серця є частота сер­цевих скорочень, яку можна визначити по пульсу.

У підлітків 10-14 років у спокійному стані пульс до­рівнює 75-90, в 15-18 років — 65-75 за 1 хв.

Іноді в підлітків спостерігається так звана юнацька гі­пертонія, під час якої максимальний артеріальний тиск замість 14,7—16 кПа досягає 18,7 кПа і більше. Якщо немає гіпертрофії (збільшення) серця, то це явище внаслідок вікових змін механізмів нервової системи є тимчасовим. Але за всіх умов при стійкому підвищенні артеріального тиску треба уникати фізичних перевантажень і перенапру­жень, особливо під час уроків праці, фізкультури, занять фізичними вправами вдома, спортивних змагань.

Інтенсивність фізичних навантажень повинна відповіда­ти вашому вікові, бо перенапруження порушує діяльність серцево-судинної системи, але водночас поступове зростан­ня інтенсивності праці та фізичних вправ необхідне для її тренування.

Фізична робота ставить підвищені вимоги й до апарату дихання. Вона посилює легеневу вентиляцію, тобто збіль­шення вдихуваного і видихуваного повітря. Частота й глибина дихання регулюються нервовою системою. Чим більшу роботу ви виконуєте, тим більше кисню потребу­ють робочі органи, тим частішим і глибшим стає ваше ди­хання.

Фізичні вправи сприяють розвиткові й зміцненню орга­нів дихання (збільшуються розміри грудної клітки й вона стає рухомішою, набуває випуклої форми), посиленню газообміну, збільшенню кількості повітря, яке проходить через легені. Отож збільшується об'єм спожитого кисню та виділеного вуглекислого газу.

Поступово дихання стає рівномірним, його частота в спокої зменшується. Кількість дихань на хвилину в 10-12 років — 20-22, у 14-15 років — 18-20. У період стате­вого дозрівання частота дихань у дівчат більша, ніж у хлопців, і ця різниця зберігається протягом усього життя.

Кількість повітря, яку людина може видихнути після максимального вдиху, називається життєвою ємністю ле­гень. Цей показник з віком зростає. Систематичні заняття фізичними вправами сприяють розвиткові дихальних м'язів, збільшенню життєвої ємності легень, удосконаленню ди­хання (воно стає глибшим і рідшим, а це позитивно впли­ває на кровообіг).

Вплив фізичних вправ на опорно-руховий апарат дуже великий. Регулярні заняття фізичними вправами і спортом зміцнюють кістки та зв'язки, поліпшують рухливість у су­глобах, збільшують амплітуду рухів.

М'язи значно впливають на життєві процеси організму. Чи сміється людина, чи тремтить від переляку або над­лишку почуттів, чи відповідає урок або слухає вчителя — все це являє собою м'язові рухи. І не дивуйтеся таким ви­разам, як «м'язове відчуття», «м'язова радість»,— всі вони науково обгрунтовані.

Дивовижні можливості м'язів аж ніяк не вичерпуються прикладами феноменальної сили, витривалості людей. Хоча багато досягнень можуть вразити уяву найбайдужішої лю­дини: світовий рекорд у стрибках в довжину з розбігу до­рівнює 8 м 90 см, світові рекорди в стрибках у висоту — 2 м 37 см, а з жердиною — 5 м 81 см та ін.

М'язи постійно (навіть у спокійному стані) впливають на психіку людини, на її емоційний стан. Людина, довіль­но змінюючи напруження м'язів, може управляти своїм на­строєм — заспокоюватись, збуджуватись, набувати бадьо­рості, готовності до активних дій і навіть впливати на діяльність деяких внутрішніх органів, на відновлення пра­цездатності після трудового дня або тренування. Цей вза­ємозв'язок м'язів і психіки лежить в основі психорегулюючого, або аутогенного, тренування (це вміння людини зусиллям психіки і розслабленням м'язів сприяти відновлювальним процесам організму).

Нормальна м'язова діяльність спричиняє такі зміни в роботі внутрішніх органів, які забезпечують постачання м'язів киснем та поживними речовинами і виведення за­лишкових продуктів обміну речовин.

Систематичні тренування сприяють удосконаленню фі­зичних якостей. Швидкість рухів, сила, витривалість мо­жуть зрости в кілька разів. Ваші м'язи розвиваються не­рівномірно. Інтенсивний розвиток м'язів спини, верхніх і нижніх кінцівок зумовлює посилений ріст довгих кісток.

У період статевого дозрівання (12-14 років) не бажано включати в заняття надмірної кількості швидкісних і сило­вих рухів, що перенапружують нервову і м'язову системи.

Адинамія (нерухомість) і гіподинамія (значне зменшен­ня рухів) шкідливо впливають на ріст й розвиток організ­му. Наслідком цього є розлади функцій серцево-судинної, дихальної та нервової систем, порушення обміну речовин у м'язах, послаблення збуджувальних процесів кори вели­кого мозку, що негативно позначається на розумовій й фі­зичній працездатності організму. Тож як запобігти цим шкідливим явищам? М'язовий голод можна задовольнити тільки систематичними заняттями різними фізичними впра­вами й спортом. Іншого шляху немає. Адже той, хто ре­гулярно займається фізичними вправами, не потребує ні­якого лікування!

В процесі виконання рухів також посилюється обмін речовин, прискорюється засвоєння поживних речовин, ак­тивізується діяльність органів травлення.

Фізична робота активізує діяльність органів виділення. Посилення обміну речовин підвищує утворення кінцевих продуктів обміну, так званих шлаків: сечовини та сечової кислоти. З організму шлаки виводяться сечею через нирки і потом через потові залози шкіри. Систематичні заняття фізичними вправами в школі та вдома при дотриманні на­ших настанов і постійному лікарському контролі зміцнять ваше здоров'я, підвищать опірність організму шкідливому впливу зовнішнього середовища. Ви станете фізично розви­неними. Поліпшиться ваша успішність з фізичної культури і загальноосвітніх предметів. Активні заняття фізичними вправами сприятимуть вашому гармонійному розвиткові.

ЯК РОЗВИНУТИ ФІЗИЧНІ ЯКОСТІ

Кожного з вас від народження природа наділила фізич­ними якостями — силою, швидкістю, спритністю, гнучкіс­тю і витривалістю. Проте ці якості розвинені нерівномірно.

Фізичні вправи допомагають розвивати їх. Гімнастич­ні, легкоатлетичні, Ігрові та інші вправи, які ви виконуєте на уроках фізичної культури, на тренуваннях, повторюєте, виконуючи домашні завдання з фізичної культури, сприя­ють розвиткові фізичних якостей, вправи по-різному впли­вають на розвиток кожної з них. Отже, для гармонійного вдосконалення всіх фізичних якостей необхідно вести систе­матичну цілеспрямовану роботу. Пам'ятайте, що будь-яка фізична вправа впливає на організм комплексно, розвиваю­чи одразу кілька фізичних якостей. Тому для самостійних занять добирайте такі вправи, які б мали переважний вплив на виховання необхідної фізичної якості. Звичайно, під час виконання домашніх завдань з гімнастики або лег­кої атлетики для розвитку якостей краще використовувати гімнастичні або легкоатлетичні вправи. Проте, повторю­ючи ігрові та лижні вправи для розвитку сили чи сприт­ності, доцільно виконувати гімнастичні або легкоатлетичні вправи.

Перш ніж розвивати фізичні якості або самостійно по­вторювати задані додому вправи обов'язково зробіть роз­минку.

М'язи схожі на мотор — поки не розігріті, вони працю­ють на невеликій потужності, температура верхніх і нижніх кінцівок дещо нижча за температуру тулуба. Тому їх слід розігріти за допомогою підготовчих вправ, які збільшують приплив поживних речовин і кисню до працюючих м'язів і пристосовують організм до підвищених навантажень.

Наводимо орієнтовні комплекси розминочних вправ.

РОЗВИВАЙ ШВИДКІСТЬ

Швидкість — це здатність виконувати різні дії за най­менший для наявних умов відрізок часу, її можна розви­нути за рахунок уміння максимально мобілізувати свої сили, використовувати найзручнішу частоту й амплітуду рухів, виходячи з фізичних можливостей і будови вашого тіла.

Вправи повторюйте серіями, збільшуючи інтервал для відпочинку після двох або трьох повторень. Комбінуйте ак­тивний і пасивний відпочинок. Комплекс вправ з макси­мальним навантаженням в одному занятті повторюйте 5-6 разів. Протягом тижня тренування з проявом максималь­ної швидкості проводять 2-3 рази.

Розвиваючи швидкість, чергуйте виконання вправ у під­вищеному темпі з виконанням у звичайних і полегшених умовах. Не забувайте й про розвиток рухомості в сугло­бах й уміння розслабляти м'язи (з цією метою застосовуйте вправи в положеннях стоячи, сидячи та лежачи з розслаб­ленням кінцівок). Це створює кращі можливості для роз­витку швидкості.

Запам'ятайте правило: щоб викопати вправу або дію з великою швидкістю, слід опановувати й закріпляти їхню техніку на середній швидкості, поступово збільшуючи її.

Не перевтомлюйтесь перед виконанням спеціальних вправ для розвитку швидкості, їх краще робити відразу після розминки.

РОЗВИВАЙ СПРИТНІСТЬ

Чим вищий рівень розвитку спритності, тим швидше і точніше ви зможете оволодіти технікою виконання різних фізичних вправ, особливо гімнастичних, легкоатлетичних, борцівських, лижних, ігрових та ін. Загальну і спеціальну спритність (здатність до засвоєння техніки відповідного ви­ду фізичних вправ) виховуйте, дотримуючись певних пра­вил. Обов'язково намагайтеся оволодіти новими різноманіт­ними рухами і вправами. Це поліпшить вашу координацію рухів.

Змінюйте умови оволодіння навичками, добирайте вправи, які відрізняються координаційною складністю (рухливі і спортивні ігри, біг із подоланням різних перешкод, ла­зіння і перелізання, різні акробатичні вправи тощо).

Вправи для розвитку спритності виконують на початку домашніх занять з фізичної культури одразу ж після роз­минки. Вправ в одному занятті має бути небагато, проте тренуйтеся в спритності систематично.

УДОСКОНАЛЮЙ ГНУЧКІСТЬ

Чим більше ваші м'язи будуть здатними до прояву си­ли й швидкості, чим більше вони зможуть розтягуватись і розслаблятись, тим кращою буде ваша гнучкість. А вона визначається ступенем рухливості у будь-якому суглобі, яку ви можете виявити за допомогою партнера чи приладу або самостійно, використовуючи лише силу своїх м'язів. Вправи на гнучкість добирайте залежно від своєї підготов­леності. Вони мають бути спрямовані на розтягування м'я­зів і збільшення сили тих із них, які сприяють розвиткові гнучкості. Розвивайте гнучкість систематично. Вправ може бути небагато, але їх слід часто повторювати. Вправи на гнучкість обов'язково чергуйте з вправами на розслаблен­ня. Ви сприятимете швидкому розвиткові гнучкості, якщо вправи для її поліпшення виконуватимете щоденно (або двічі на день), їх можна включати в комплекс ранкової гімнастики, а також виконувати під час приготування до­машніх завдань з фізичної культури.

Гнучкість розвивайте до настання втоми. Дозуйте впра­ви довільно, в залежності від вашої підготовленості, статі й віку.

РОЗВИВАЙ СИЛУ

Найбільший приріст сили відбувається в 15-18 років. Одні фізичні вправи вимагають короткочасних силових напружень, інші — швидкості подолання опору, наприклад, опору власного тіла. Сила тісно пов'язана зі швидкістю й витривалістю. Вона залежить від цих фізичних якостей і впливає на їхній розвиток.

Розвивають силу різними засобами (бігові, стрибкові й метальні вправи, вправи в подоланні власної маси, впра­ви з гантелями й штангою малої маси). Уникайте специ­фічних занять, спрямованих на піднімання гантелей, гир і штанги значної маси, бо це може призвести до деформа­ції (порушення форми) хребтового стовпа, кісток, грудної клітки, затримки росту, зниження рухомості, порушень у роботі серця й виснаження нервової системи.

Добирайте вправи переважно швидкісно-силові та ті, що пов'язані з подоланням маси власного тіла. Майже всі вправи, які ви виконуєте, сприяють розвиткові сили. А працювати над її збільшенням слід наприкінці самостій­них занять. Дозування вправ довільне, залежно від вашої підготовленості, самопочуття, статі і віку.

ВИКОНУЙ ПРАВИЛА ОСОБИСТОЇ ГІГІЄНИ

Кожен з вас, хто лише почав займатися фізичними вправами, або той, хто систематично займається спортом, повинен завжди пам'ятати, що необхідно дотримуватись правил особистої гігієни.

Найперше — це дотримання чистоти шкіри. Після за­нять фізичною культурою, спортивних тренувань необхід­но прийняти душ.

Звичайно необхідно слідкувати за чистотою білизни, одягу, взуття, спортивної форми.

Під час занять фізичними вправами, спортом не одя­гайся надто тепло, навіть узимку при ходьбі на лижах або бігу на ковзанах.

Спортивне взуття повинно бути легким, зручним і добре захищати ступню від травм. Взуття для лиж і ковзанів має бути на півномера більше, щоб можна було надягти вовняні шкарпетки і покласти устілку. Якщо взуття мокре, просушіть його в теплому приміщенні (не біля вогню) і змажте жиром. Шкарпетки міняйте якомога частіше.

Для занять фізичними вправами вдома необхідно мати килимок або підстилку розміром 60 х 150 см, гімнастичну палицю довжиною 90-100 см, великий набивний м'яч діа­метром 25-30 см, скакалку довжиною 150-180 см, волей­больний і гумовий м'ячі, ковзани, лижі з палками, м'яч тенісний для метання, гумовий шнур для стрибків у висоту, 1-3-кілограмові гантелі. Спортивний інвентар повинен бути цілим, щоб не спричинитися до травми.

ЗАГАРТОВУЙ СВІЙ ОРГАНІЗМ

Основні фактори загартовування — сонце, повітря і во­да. Розумне застосування їх допоможе вашому організму звикнути до змін зовнішнього середовища й виробити не­сприйнятливість до простудних захворювань, підвищить працездатність.

Правильному фізичному розвиткові і зміцненню здоров'я сприятиме дотримування основних правил загартовування.

1. Загартовуйте організм систематично — щодня про­тягом тривалого періоду.

2. Умови і дозування змінюйте поступово. Повітряні і водні процедури починайте влітку і продовжуйте восени й зимою, поступово знижуючи температуру повітря та води.

3. Привчайте організм до систематичного впливу по­дразників різної сили. Для цього перебувайте на вітру, на сонці, у воді різної температури.

4. Урізноманітнюйте загартовувальні засоби. Змінюйте холодові подразники тепловими і навпаки, застосовуючи в комплексі сонячні, повітряні і водні процедури. Поєднуй­те загартовувальні заходи з фізичними вправами.

Загартовуючись сонячними променями, додержуйтесь таких вимог:

1. Приймайте сонячні ванни на подвір'ї, балконі, побли­зу річки, озера, моря, на лісовій галявині тощо.

2. Найкращий час для сонячних ванн — з 8 до 10 год. в південних районах із 10 до 12 год. — у середній полосі, також корисні сонячні ванни після 16 год.

3. Приймайте сонячні ванни через 1-1,5 год. після їди, не приймайте їх натще.

4. Перебуваючи на сонці, покривайте голову білим ка­пелюшком або шапочкою.

5. Перші сонячні ванни приймайте 4-5 хв., поступово збільшуючи їх до 35-40 хв.

6. Приймайте сонячні ванни поперемінне в положенні лежачи і в русі (біг, рухливі ігри тощо).

7. Чергуйте сонячні ванни з купанням. Після купання обов'язково витирайтеся рушником насухо. Купатися часто не рекомендується.

8. Після сонячних ванн і купання відпочивайте в затінку.

9. При перших ознаках нездужання (погане самопо­чуття, прискорене серцебиття, нудота, головний біль) при­пиняйте приймання сонячних ванн.

10. Раз на тиждень робіть перерву в прийманні соняч­них ванн.

11. Сонячні ванни заборонені підліткам з підвищеною нервовою збудливістю при гострих формах туберкульозу легень, туберкульозу кісток і суглобів.

12. Не перебувайте довго на сонці, це може призвести до сонячного опіку або удару.

Правила приймання повітряних ванн:

1. Загартовування повітрям починайте з провітрювання приміщення і поступового зниження температури в ньому на 1-3 °С.

2. Носіть під час занять фізичними вправами, у похо­дах, на екскурсіях легкий одяг, бігайте по траві й піску босоніж.

3. Перші повітряні ванни приймайте протягом 3-5 хв. у приміщенні при температурі +15 °С, на свіжому повіт­рі— при температурі +18 °С, поступово знижуючи темпе­ратуру до +10 °С.

4. З часом збільшуйте тривалість повітряної ванни й доведіть її до 1-2 год.

5. В разі поганого самопочуття ванну припиняйте.

6. Приймайте повітряну ванну через 1,5-2 год. після їди.

Правила приймання водних процедурі

1. Водні процедури починайте (миття ніг, обтирання, обливання) влітку з температури води 25-30 °С і поступово доведіть її до 15-20 °С. Тривалість процедури 10-30 с. Улітку знижуйте температуру на 1-2° кожні 2-3 дні, взимку— повільніше. Обтирання і обливання робіть уранці після ранкової гімнастики протягом усього року.

2. Купатися починайте при температурі 20 °С, а зго­дом — при +17 °С, скоротивши час перебування у воді.

3. Тривалість купання в перший період загартовуван­ня — 3-4 хв., якщо вода залишається теплою. На день ре­комендуємо 2-3 купання.

4. Якщо виник озноб, вийдіть із води, розітріться руш­ником, зробіть кілька фізичних вправ, побігайте.

5. Не купайтеся натще й раніше як через 1-1,5 год. після їди

6. Після походу, інтенсивних фізичних занять і змагань входьте у воду відпочивши 15-20 хв. Викупавшись, розі­тріться рушником, виконайте зігрівальні рухи, відпочиньте в затінку і зробіть масаж великих м'язів.

7. Водні процедури проводьте безперервно.

8. При ослабленому здоров'ї будьте обережні з прий­манням водних процедур.

Сучасна система фізичного виховання школярів не пов­ністю забезпечує розв'язання тих завдань, які на нього покла­даються. Застійні явища у фізичному вихованні привели до масо­вої втрати Інтересу дітей до предмета.

Інтенсифікація розумової праці, малорухливий спосіб життя сучасних школярів стали реальною перепоною для їхнього нормального фізичного розвитку. Переконливим доказом е той факт, що лише 25% випускників загальноосвітніх шкіл е прак­тично здоровими, а решта мають різні відхилення у стані здоро­в'я: 62% - порушена постава, 50% - близорукість, 30-40 % - серцево - судинні захворювання, 20-30 % - нервово - психіч­ні розлади.

У подоланні деяких негативних явищ, які мають місце в шкільній фізкультурі, певну роль може відіграти творче використання теорії і практики організації фізичного вихован­ня. Поданий матеріал потребує ретельного вивчення, практичного аналізу і можливостей застосу­вання позитивних його елементів у практиці сучасної школи.

Як свідчать архівні матеріали, організоване фізичне виховання в Галичині бере початок з кінця XIX століття, Із заснування першого українського духовного товариства "Сокіл" у Львові (1894 р.), яке незабаром поширює свою діяльність на цілий край.

Поряд із руханками і змаганнями „Сокіл" приділяє увагу пожежництву (до 1932 р.) і мандрівництву, а в остан­ні передвоєнні роки — стрілецтву.

з 1990 року поруч із сокільськими організаціями („Сокіл”, „Січ”, „Сокіл- Батько”) організовуються самостійні руханкові товариства, які об'єднуються в 1912 р. в Український Січовий Союз. Він координував роботу у Східній Галичині, яка була поділена на 14 областей та 54 округи.

На території сучасної Івано-Франківської області перше спортивне - пожежне товариство „Січ” виникло 15 трав­ня 1900 року в селі Завалля Снятинського повіту з ініціативи Кирила Трильовського. Січові товариства почали утворюватись в інших селах Снятинського, Коломийського і Печеніжинського повітів. На 1902 рік їх було кілька десятків, і в Коломиї відбулося перше загальне Січове свято.

Кожне товариство, яке виникло в місті чи селі, повин­но було впорядкувати місце для масових вправ, плавання та стрільби, а також систематично влаштовувати масові покази гімнастичних вправ, змагання, танці. Звіти, спів, музика, театральні вистави були лише додатком до головної роботи. Основна робота - це формування і розвиток основних фізичних якостей, які необхідно майбутньому воїнові.

Діяльність пожежно - спортивних товариств "Сокіл", „Січ” привели до формування українського війська: Українсь­ких Січових Стрільців, а пізніше - Української Галицької Армії.

З 1911 року бере початок пластовий рух. Його започат­кував Олександр Тисовський пластовим гуртком при академічній гімназії у Львові. На 1928 р. в Галичині було більше 80 українських пластових відділів. "Пласт" був найбільш популярною організацією серед середньої та старшої шкіль­ної молоді у 1920 - 1930 рр. Він мав свою пресу - журна­ли „Молоде життя” та „Пластовий шлях”.

Український пласт ставив перед собою такі завдання:

- забезпечити моральне виховання молоді на здобутках нації;

- організувати догляд могил борців, які полягли за волю України;.

- залучити молодь до інтенсивної праці над собою, над фізич­ним самовдосконаленням.

Що таке "Пласт"? Ця назва походить від назви частини українських козаків, які після ліквідації Запорізької Січі подались на Кубань і злились з кубанськими козаками. В кубансь­кому війську вони виконували роль розвідників - пластунів.

Галицький пласт мав таку структуру: гурток - найменша організаційна одиниця (6-10 хлопців);

чета - 2 - 4 гуртки (24 - 40 хлопців);

сотня - 2 - 4 чети (90 - 160 хлопців);

полк - 2 або більше сотень (192-320 хлопців).

Всі полки однієї місцевості творили пластовий кіш. Усі пластові частини підлягали Верховній Пластовій Раді у Львові.

Пластуни мали свою форму, вітались трьома випрямлени­ми пальцями правої руки, прикладаючи їх до криса капелюха. Три випрямлені пальці вказували на три обов'язки пластуна:

1. Бути вірним Богу і Україні.

2. Допомагати іншим.

3. Повинуватись пластовим законам і властям.

Між собою пластуни вітались словом „скоб”. Скоб - це назва гірського орла, окремі букви цього слова розкривали зміст пластового девізу: "Сильно, Красно, Обережно, Бистро!"

В 1925 році січі змінюють статут і назву на „Луг”.

Мета руханково-потяжного товариства "Луг" - допомогти цивільному населенню у випадку стихійних лих, виховання мо­лоді через культуру духа і тіла, „Луг" береже українську молодь від пиятства, хуліганства, гультіпатства, викорінює підле почуття рабства, забезпечує фізичним гартом. "Луг" в 1926 році на Коломийщині збирає на своє свято 16 органі­зацій (до 500 чоловік). Для делегатів "Лугу" в Коломиї - проводились руханково-потяжні курси.

В жовтні 1926 року на території Галичини нарахову­валось 600 Лугових товариств, видавались газети "Луговик", „Вісті з Лугу”, Хоч „Луг” зазнавав переслідування з боку польської адміністрації, його голос щораз ставав сильніший:

Гей Луг Іде.!

Красен мак цвіте,

Стань у лаву, молоде!

Бо я в тій лаві,

У злій славі,

Вся неволя пропаде!!!

В 1932 році "Луг" змінює статут, за яким підлягає контролю Державного уряду фізичного виховання і з цього ча­су втрачає право займатись потяжництвом.

1924 рік знаменний тим, що засновується Карпатсько-Мщетарський Клуб, який об'єднує самостійні спортивні това­риства й спортивні секції сокільських гнізд, а в 1930 році засновується Союз української поступової молоді Імені Драгоманова "Каменярі". Тут молодь поряд із культурно-освітньою працею займається рухавкою і змаганнями.

Станом на 1936 рік Галичина мала таку кількість фізкультурних організацій: „Соколів - 233, „Лугів”-718, „Каменярів” - 291, ”Українських спортивних Союзів” - 62, „Лещет – клубів” - 1.

Що стосується фізичного виховання в середніх школах, то воно організовувалось по - різному. Руханка в державних школах не була обов'язковим предметом і станом на 1911 - 1912 рр. проводилась лише в Кіцманській державній гімназії, Рогатинській приватній гімназії, Буській реальній гімназії, Львівсь­кій дівочій гімназії та Львівській семінарії Українського педагогічного товариства, де, в основному, виділялось по одній годині на тиждень. В Станіславській українській гімназії перший клас мав дві години, а другий і вищі — по одній годи­ні на тиждень. Найкращий стан справ був у Кіцманській гімна­зії, де всі класи (8 відділів) мали по три години. В приват­них гімназіях і семінаріях Українського педагогічного това­риства кожний відділ мав по дві години.

Власні спортивні зали мали лише .академічна гімназія у Львові, гімназії Перемишля, Кіцманя, Станіслава. Всі інші школи в Галичині не мали залів і користувались в погід­ні дні подвір'ям і толокою, а в непогожі - зали позичали у польських товариств.

Крім руханки і спорту, в Львівських, Перемишлянських, Тернопільських та Кіцманській гімназіях заведено подекуди військову науку - стрілецтво.

Велике значення у поширенні руханки мали спортивні секції, які були добре розвинені в Перемишлі, Тернополі, Львові, а також пластові гуртки, які розвивались по всіх місцях, де були середні школи.

Галичину турбувала проблема кадрів для середніх шкіл, яких було, безумовно, мало. Не було жодної вчительки, яка б вела рухавку. З приватних джерел відомо, що до руханкового інституту підготовлялись панночки, але вони не витримували вступ­них іспитів.

Фізичне вихованку у народних школах і ступеня, як свід­чить стаття "Фізичне виховання в народних школах 1 ступеня" учителя фізкультури П. Франка, мало цілісну систему, яка по­ряд із запобіганням негативного впливу сидячого способу життя на організм, ставила за мету:

- виростити здоровий, всесторонньо розвинений організм, навчи­ти долати лінивість душі і тіла;

- навчити життєво-важливих рухових навичок і умінь;

- виховати сміливість, силу волі, витривалість, дисциплінованість та солідарність;

- виробляти замилування до веселості та погідності духу;

- розвивати замилування до природи та любов до рідного краю;

- відірвати від шкідливих звичок і спрямовувати до доцільних, залежно від віку та статі, занять за інтересами. При цьому широко використовувати традиції, звичаї народу як загальні, так і місцеві.

Для проведення занять школи використовували пристосовані приміщення (зали із лавами), подвір'я, береги річок, луги, лісосмуги тощо.

На практичних заняттях учні повинні були самі ви­готовляти для себе деякі найпростіші прилади: луки, стріли, булави, палиці, рукавиці для боксу, ходулі, коркові поя­си для плавання, скакалки, приладдя для стрибків у висоту, жердки, палиці для відбивання м'ячів і м'ячі. Ставились пев­ні вимоги і до спортивної форми. Для хлопчиків і дівчаток вона складалась із штанців та сорочок з короткими рукавами які могли мати вишиті лямівки. Заняття проводилось босоніж.

У кожній школі обов'язковими були 10-хвилинні руханки, які виконувались під музичний супровід сопілки, мандо­ліни, дримби, бубна. В зміст входили вправи для рук, рухливі ігри - забави із співом, наприклад: "Дрібушка", "Котик Мурчик", "Ой сусіди, сусідоньки", "Барвінок", "Огірочки", " Мак" і інші. Діти уже в народній школі повинні навчитись поєднувати в руханці гарне з корисним (фізичне удосконалення, естетичні смаки та інтелектуальний розвиток).

Середньогодинні вправи (фізкультхвилинки) проводи­лись на протязі 1-2 хв. для всіх школярів. Тільки ті діти, які мали значні відхилення у стані здоров'я (явне каліцтво), звільнялись від цих вправ.

Для дітей, щоб вони розвивали свої якості, використовують рухливі ігри, народні ігри-забави із співом.

Народні ігри - забави із співом

(Зібрали вчителька фізкультури, вчитель - методист Корчинської середньої школи Коломийського району Ніцпопь М.І.).

ВОРОБ1ЙКУ, СВАТКУ - СВАТКУ

Діти утворюють два концентричні кола, дівчатка - зов­нішнє, хлопці - внутрішнє. Вони рухаються в різні сторони. Дівчатка співають:

Воробійку, сватку - сватку,

Чи бував ти в нашім садку, садку?

Чи бував же, чи ридав же,

Як орють на мак?

Учасники гри зупиняються і імітують рухи орача, який працює із плугом.

Воробійку, сватку - сватку,

Чи бував ти в садку, садку?

Чи бував же, чи видав же,

Як сіють мак?

Під цей спів у кінці куплета імітують рухи сівби.

Хлопчики:

Бував же я , видав же я,

Як сіють мак.

Зупиняються і імітують сіяння маку.

Дівчатка:

Воробійку, сватку - сватку,

Чи бував ти в садку, садку?

Чи бував же, чи видав же?

Як сходить мак?

Зупиняються і імітують ріст маку.

Дівчатка.

Воробійку, сватку - сватку,

Чи бував ти в садку, садку?

Чи бував же, чи видав же,

Як цвіте мак?

Хлопчики:

Бував же я!

Видав же я,

Як цвіте мак.

Імітують цвітіння маку.

Дівчатка: Як ломлять мак?

Хлопчики: Ось так ломлять мак - (імітують).

Дівчатка: Як тереблять мак?

Хлопчики: Ось так тереблять мак - (імітують).

Дівчатка: Як їдять мак?

Хлопчики: Ось так їдять мак - (імітують).

Примітка. Після кожної зупинки учасники гри зміню­ють напрям руху в кругах.

КОРОЛЬ

20 і більше хлопчиків, розділяючись, стають у 2 шеренги, приблизно однакової сили, і стають один проти другого на відстані 10-20 м, взявшись за руки. В центрі стають найсильніші, поряд - слабші, а найслабші розмішуються в кінцях шеренг.

Центральний гравець однієї з шеренг починає діалог. Йому відповідає також центральний з протилежної шеренги:

- Королю, королю, буде війна?

- Ні.

- Чому?

- Замало війська.

- Відбий собі.

Центральний з супротивної команди розбігається і на­магається розірвати шеренгу в одному з місць. Якщо це йому вдається, то хвостова частина від центрального переходить до його шеренги.

Не вдалось розірвати - він залишається в супротивників на тому місці, де хотів розірвати шеренгу. Гра продовжується доти, доки в одній з команд не залишиться один учасник — „ко­роль", який програв війну.

ФАРБА

Всі діти сідають у рядок. Визначають ведучого, щура і ангела. Ведучий називає кожному на вухо колір фарби. Ангел і щур по черзі вступають в діалог з ведучим:

Ангел: Дзень - дзелень. Щур: Гур - гур.

Ведучий: Хто там? Ведучий: Хто там?

- Ангел. - Старий щур.

- Звідки? - Звідки?

- З неба. - З діри.

- Що потребує? - Що потребує?

- Фарби. - Фарби

- Якої? - Якої?

- Називає колір. - Називає колір.

Якщо відгадає колір, то гравець, названий цим кольором, переходить на його сторону. Якщо такого кольору немає, то ведучий відповідає:

- Пішла в дорогу, зламала ногу.

Коли всі кольори відгадані, утворюються дві супротивні групи на чолі з ангелом і щуром. Вони лаштуються один за одним і починають перетягуватись (схоже на перетягування ка­ната). Так визначається переможець. Таким чином, перемагає доб­ро (команда ангела), або зло (команда щура). Після цього ангел і щур беруться за витягнуті руки і кожний учасник гри повинен прилягти на ці руки обличчям. В цей час всі сміються, розка­зують щось смішне. Якщо той, що приліг, засміявся - попаде в пекло, затримався - в небо.

КУЛЬКА

Діти сідають у рядок, складаючи перед собою долоні. Ведучий так само тримає руки. У нього між долонями знаходиться кулька. Він підходить до кожного учасника і свої долоні про­водить між його долонями. Так непомітно він залишає кому-небудь кульку. Під час цієї процедури всі діти промовляють:

Гаду, гаду, гадуля,

Десь тут буде зозуля.

Попід небом літала.

Довгим хвостом махала.

Вій, вій, пювій,

А ти мені кульку дай.

Після цього один з учасників повинен відгадати, у ко­го кулька. Якщо вгадав - сідає на місце того, в кого була кулька, і вже той починає відгадувати.

Гра . Вона входить у життя дитини з раннього віку Граючись, діти глибше пізнають життя, на­бувають різних навичок і вмінь. Недарма ж гру називають «восьмим чудом світу». І не дивно, що гра викликає такий інтерес і у непосидючих хлоп­чаків, і у сором'язливих дівчаток. Перевтілюючись у персонажів гри, вони стають сміливими і без­страшними, вольовими і кмітливими.

Важко переоцінити роль ігор у проведенні віль­ного часу учнів, особливо піонерського віку. Н.К. Крупська писала, що під час гри розвива­ються фізичні сили дитини, твердішою стає рука, гнучкішим тіло, несхибним зір, розвиваються кмітливість, винахідливість, ініціатива.

Виняткова роль ігор у становленні й зміцнен­ні дитячого колективу, адже іграм завжди вла­стиві елементи здорового суперництва, цікавого змагання. І, як справедливо підкреслював відомий педагог В.О. Сухомлинський, ігрові змагання вчать дітей спільним діям, взаємній виручці, під­тримці, організованості, дисципліні, винахідниц­тву, дотриманню інтересів своєї команди, тобто інтересів колективу. У грі формуються високі мо­ральні якості школярів: доброта, чуйність, уміння поступатися своїми інтересами в ім'я колективу, переборювати труднощі, долати перешкоди. Роз­вивається увага дітей, пам'ять, наполегливість, воля.

У процесі гри школярі загартовуються фізич­но, підвищується їхня життєдіяльність. Вони тре­нуються стрибати, бігати, метати в ціль, орієнтуватися на місцевості.

Зрештою, в грі закладені невичерпні потенці­альні можливості для всебічного вивчення психо­логії школяра, що має величезне значення для педагога, вожатого, вихователя — всіх тих, хто працює з дітьми.

Зміна номерів

Ця гра давно вже стала популярною як серед міських, так і серед сільських школярів. У ній беруть участь дві команди (число гравців у кожній — парне).

В командах розподіляються на перший-другий. Перші номери шикуються в дві колони поряд. Другі навпроти них на відстані 20-25 метрів Перші номери стають на старт. В руках у них прапорці. За сигналом стартуючі біжать до других номерів своїх же команд, які у цей час стартують, і передають партнерам прапорці, а самі стають замикаючи­ми в колонах других номерів. Одержавши прапорці, другі номера біжать до перших номерів своїх команд, на старті передають їм прапорці і стають в кінці їхніх колон, Гра три­ває доти, доки всі перші номери однієї команди не перебіжать на місця других, а другі — на місця перших.

Команда, яка раніше закінчить таке переміщення номе­рів, перемагає.

Естафета з обручами

Учасники гри розподіляються на дві команди і стають на старті. За сигналом вони, по одному від кожної команди, біжать до півфінішної прямої На бігу діти повинні пролізти через обручі, встановлені на півдорозі, а на півфінішній пря­мій взяти в руки обручі, що лежать там, підняти їх над головою, потім покласти на підлогу.

Залишивши обручі на півфінішній прямій, гравці повер­таються па старт, минаючи обручі, що лежать на півдорозі.

Наступні учасники гри починають бігти лише тоді, коли по­передні їхні партнери повернуться з півфінішної прямої торкнуться їхніх рук.

Той, хто пробіг естафету, займає останнє місце у своїй колоні Перемогу здобуває команда, в якій раніше на старті буде той, хто починав гру.

Комічний футбол

М'яч прив'язують довгою мотузкою до забитого в землю кілка. Гравець стає напроти м'яча, йому зав'язують очі, Нехай спробує, пройшовши вперед шість кроків, вцілити ногою по м'ячу.

Зробити це вдається далеко не кожному.

Звивиста доріжка

Формуються дві команди по 5-10 школярів. Вони шику­ються в колони перед лінією старту, на яку кладуться два футбольних м'ячі (для кожної команди по одному), Перед учасниками гри розставлені прапорці — по прямій на відста­ні 5 кроків один від одного.

Спробуйте встати

Два хлопчики стають один до одного спинами. Беруться під руки, зігнувши їх у ліктях. Так само роблять і інші учас­ники цих своєрідних змагань Одночасно діти намагаються сісти на землю, простягнувши ноги, а потім встати, не роз'­єднуючи рук. Хто повторить цю вправу більше разів, той перемагає.

Список використаної літератури:

1. Боберський Н., Сокільський рух в Галичині, „Календар”, Львів, 1987 – с.217 – 223.

2. Жарський Е., Фізкультура в княжій Україні, г.”Новий Час”, Львів, №7, 1998 – с.3.

3. Іванчук О., Фізичне виховання шкільної молоді, ж. „Учитель”, Львів, №10, 1997. – С.143.

4. Галицька К., Виховне значення „Січей”, календар „Отамана”, Коломия, 1995. – С.34-42.

5. Тущак О., Значення прогулянок для науки і виховання. ж. „Промінь”, Вашківці, №11, 1994. – С.76.

6. Франко П., Фізичне виховання в українських середніх школах, ж.”Наша школа”, Львів, №3. 1993. – С.176-181.

7. Ющишин І., Фізичне виховання в українських середніх школах”, ж. „Учитель”, Львів, 1996, №21. – С.322-327, №23, С.333-344.

8. Підшивка журналу „Фізкультура в школі” за 1999-2002 рр.

9. Платонов В.Н. Современная тренировка. – К.: Здоровье, 1980.

10. Сермеев Б.В. Гибкость спортсменов. – М., 1980. – 93с.

11. Филин Б.П., Фомин Н.А. Основы юношеского спорта. – М., 1980. – 225с.

12. Верхошанский Ю.В. Основы специальной физической подготовки спортсменов. – М., 1988. – 332с.

13. Годик М.А. Спортивная метрология. – М., 1988. – 192 с.

14. Шиян Б.О. Теорія і методика фізичного виховання. – Тернопіль, 1999. – 215 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: