Реферат Способи розподілу компетенції в сучасній федеративній державі

У традиційних федеративних системах існує чітке розмежування компетенцій між рівнями федерації та її суб’єктів.

У федеративних державах існує законодавство федерації і законодавство її суб'єктів (верти­кальна будова).

в основі федерації лежить така конституція, яка встановлює особливий тип відносин між всім партнерами, визнає окремішність кожного з них і має на меті встановлення особливої єдності між ними. Конкретно говорячи, йдеться про конституційний розподіл влади, причому таким чином, щоб всі елементи, з яких складається федеративне утворення, по праву брали участь в суспільному процесі вироблення політики і управління, а діяльність спільного уряду проводилась так, щоб враховувались їх особливості. Федеративна система робить це конституційно, розподіляючи владу між спільними (загальнодержавними) і окремими (республіканськими, кантональними, провінційними та іншими) органами влади таким чином, щоб захистити і існування, і повноваження їх усіх. У федеративних системах основна політика виробляється і проводиться за допомогою переговорів у різних формах, причому так, щоб всі могли брати участь в процесах прийняття рішень та їх впровадження у життя. А найбільш коротке і напрочуд вдале визначення сутності федерації та федералізму, тобто форми організації уряду федеративної держави дав Д.Елезар: "Федералізм — це самоврядування плюс розподілене управління". Отже, демократичний характер федеративної держави зумовлений особливостями її політичної системи та форми устрою, закріплених спільно прийнятою конституцією та самостійно прийнятими конституціями суб'єктів федерації.

Федерація, і на цьому слід особливо наголосити, — це нецентралізована держава, в якій влада розподілена серед багатьох центрів, чиї існування і повноваження гарантовані спільною загальнодержавною конституцією. Конституційна нецентралізація, структурний розподіл влади багатьох центрів, чиї повноваження конституційно забезпечені, є головною рисою федерації і водночас доказом її нецентралізованого, правового, демократичного характеру.

Не можна не звернути увагу також і на відкритий характер федеративної держави. Справжня федерація є відкритою у подвійному розумінні: 1) як правове демократичне суспільство і 2) як форма державного а національно-державного устрою. Остання сприяє встановленню та розвитку взаємозв'язків самої федерації та її складових частин з навколишнім світом. Адже на відміну від імперії, яка намагається повністю ізолювати себе від впливів і контактів з навколишнім світом і навіть унітарною державою, яка є єдиним суб'єктом міжнародних зв'язків, федерація не лише сама бере участь, а й заохочує і надає можливість розширення зовнішніх зв'язків і всім своїм суб'єктам.

Такими є сутність і характер справді федеративних держав. І саме це робить федерацію найбільш зручною і придатною формою устрою багатонаціональних, багатокультурних, багатоконфесійних держав та/чи регіонів. Все це досить переконливо засвідчує достоїнства федерації, її величезні переваги над колишніми імперіями, значною мірою над централізованими унітарними і навіть певною мірою над унітарними децентралізованими державами.

У федеративних державах чимале значення має правотвор­чість суб'єктів федерації. Наприклад, у ФРН законодавчі повно­важення земель здійснюються в галузях, не віднесених до відан­ня Федерації. Сфера виключної компетенції земель не зазначе­на в Основному законі. До їх відання, як правило, належить регулювання місцевих питань — культура, будівництво, місцеві фінанси.

На схемі це можна зобразити так:

Зупинимося на питанні про співвідношення законодавчої діяльності Федерації і земель ФРН.

1. Виключна компетенція федерального законодавства. Закони приймаються тільки на рівні Федерації, до виключного відання якої належать загальнодержавні справи — зовнішні зносини, обо­рона і безпека, паспортизація, імміграція, фінансове і валютне регулювання, грошова емісія, інформація, зв'язок та ін. Всі вони визначені в Конституції. Федеральний законодавець може деле­гувати землям законотворчі повноваження за предметом своєї виключної компетенції. Проте, як правило, він уповноважує уря­ди земель на видання підзаконних актів з конкретних питань. Такі урядові постанови є нормативно-правовими актами земель.

2. Конкуруюча компетенція Федерації і земель. Землі можуть приймати законодавчі акти у разі невикористання Федерацією своїх законодавчих повноважень у галузі цивільних, криміналь­них, господарських, трудових, земельних, житлових, процесу­альних та інших правовідносин. Конкуруючу компетенцію не можна кваліфікувати як спільне відання Федерації і земель. За­конодавець Федерації має право ґрунтовно відрегулювати ту чи іншу сферу суспільних відносин, щоб уникнути руйнації єдино­го правового або економічного простору країни, коли інтереси однієї землі законодавчим шляхом можуть порушити інтереси іншої землі

3. Компетенція по прийняттю основ федерального законодав­ства. Федерація має право приймати основи законодавства, що:

а) регулюють правове становище посадових осіб, які перебува­ють на службі в органах земель, муніципалітетах та інших орга­нах місцевого самоврядування; б) встановлюють загальні прин­ципи організації і діяльності вищої школи, кінематографії, зем­левпорядкування і землекористування та деякі інші. Землі лише конкретизують основи законодавства.

4. Виключна компетенція законодавчої діяльності земель. До неї входить усе, що не належить до трьом попереднім. У виключ­ній компетенції земель знаходяться конституційне законодав­ство, адміністративний устрій земель, школа, культура, засоби масової інформації, в тому числі кінематографія і преса, оскіль­ки федеральні основи законодавства в цій галузі відсутні. До відання земель належить законодавство про місцеве самовряду­вання. Це правоположення призвело до формування різних си­стем місцевого самоврядування у ФРН.

Федерація має явну перевагу в сфері законодавства. На частку законодавства земель припадає лише одна десята частина всіх законів, які діють у ФРГ, що відповідає Конституції, яка прого­лосила перевагу федерального права над правом земель (ст. ЗІ). Нормативні акти земель є підзаконними. У разі колізії — розбіж­ностей законів земель із загальнофедеральним законодавством — превалюють федеральні закони.

У ФРН має місце залучення земель до участі в європейськії нормотворчості. Позиція земель з питань європейської нормотворчості виражається і враховується на рівні Бундесрату, де утворена спеціальна колегія.

Наприклад, особливістю конституційно-правового регулювання суспільних відносин в Росії є також те, що тут до джерел відповідної галузі права об'єктивно віднесені так звані державно-правові договори. Серед них Федеративний договір, або Договір про розмежування предметів ведення і повноважень між федеральними органами державної влади Російської Федерації і органами державної влади суверенних республік у складі Російської Федерації 1992 року. Договір не входить до складу чинної Кон­ституції Росії і водночас має, по суті, підпорядкований щодо неї харак­тер: у разі невідповідності положенням Конституції положень цього та інших подібних договорів діють положення Конституції.

Список використаної літератури

1. Конституционное право Зарубежніх стран. Учебник в 2 - х томах - М.: изд. БЕК, 1995.

2. Конституції нових держав Європи та Азії / За ред. Шаповала В.М. К., 2001.

3. Конституційне право зарубіжних країн: Навчальний посібник/ За ред. В.О. Ріяки. -Київ: Юрінком Інтер, 2002.

4. Международное право: Учебник/ Под ред. М 43 И.Т. Блатовой. - М.: Юрид. лит., 1997. -

5. Шаповал В.М. Конституційне право зарубіжних країн: Підручник. - К.: АртЕк, Вища шк., 1997.

1. Шаповал В. Державний лад країн світу: Довід.- К.: Укр. Центр Правн. Студій, 1999.- 320 с.
2. Шаповал В.М. Зарубіжний парламентаризм. – К., 2003.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: