Реферат Злочини проти системи валютного регулювання

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті

(ст. 207 КК). Основним безпосереднім об'єктом злочину є вста­новлений порядок здійснення зовнішньоекономічної діяльності в частині проведення міжнародних валютних розрахунків, поклика­ний забезпечувати надходження валютних коштів і формування валютних резервів держави. Додатковим - закріплений законодав­ством порядок формування дохідної частини бюджету за рахунок збирання податків, зборів, інших обов'язкових платежів.

Предмет злочину - виручка в іноземній валюті від реалізації на експорт товарів (робіт, послуг), а також товари та інші матері­альні цінності, отримані від цієї виручки.

Під виручкою в іноземній валюті слід розуміти грошові кошти в іноземній валюті, право на отримання яких від нерезидента має ре­зидент відповідно до договору про експорт товарів (робіт, послуг).

Виручку в іноземній валюті за продаж товарів (робіт, послуг) в межах території України можна розглядати як предмет злочину, передбаченого ст. 207 КК (в частині приховування валютної вируч­ки), але лише у тому разі, коли невивезений через митний кордон товар (послуга, робота) був проданий резидентом України інозем­ному суб'єктові господарської діяльності, тобто експортований з точки зору зовнішньоекономічного законодавства.

Під товаром у ст. 207 потрібно розуміти будь-яку продукцію, послуги, роботи, право інтелектуальної власності та інші немайнові права, призначені для продажу (ст. 1 Закону «Про зовнішньо­економічну діяльність»). До інших матеріальних цінностей можна віднести, наприклад, сировину, компоненти, напівфабрикати, комп­лектуючі вироби, енергоносії, корисні копалини. Товари та інші матеріальні цінності визнаються предметом даного злочину лише за умови, що вони придбані за рахунок раніше отриманої виручки в іноземній валюті (йдеться про таку форму торгівлі у сфері ЗЕД, як зустрічна закупівля).

З об'єктивної сторони вчинення злочину можливе у двох формах: 1) умисне ухилення від повернення в Україну у передба­чені законом строки виручки в іноземній валюті або матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки; 2) умисне приховування будь-яким способом виручки, товарів або інших матеріальних цін­ностей.

Для інкримінування особі даного складу злочину необхідно встановити: 1) наявність виручки в іноземній валюті; 2) факт отримання резидентом такої виручки; 3) факт незарахування її на рахунки в уповноважених банках; 4) умисел особи, спрямований на неповернення або приховування виручки в іноземній валюті; 5) відсутність дозволу НБУ на незарахування валютної виручки у визначений законодавством строк.

Приховування як спосіб вчинення злочину, передбаченого ст. 207, охоплює, зокрема: 1) договірне зменшення грошових зо­бов'язань партнера-нерезидента; 2) оплату з допомогою валютної виручки видатків за кордоном, не пов'язаних з даною зовнішньо­економічною операцією; 3) готівкові виплати нерезидентам з го­тівкової валютної виручки до здачі її в банк для зарахування на валютний рахунок; 4) незарахування валютної виручки під час здійснення операцій, які передбачають зустрічні закупки за схе­мою «товар - реалізація - товар»; 5) заздалегідь погоджені з інозем­ним контрагентом, який придбаває експортований товар, анулю­вання акредитиву або неакцептованість інкасо; 6) фіктивні випла­ти іноземному партнерові значних штрафних санкцій.

За ст. 207 потрібно кваліфікувати так званий псевдодемпінг, при якому відбувається заниження (порівняно з реальною) конт­рактної ціни на експортовані товари або сировину (угоди з «по­двійним дном»).

Якщо приховування виручки в іноземній валюті поєднується із приховуванням або заниженням об'єкта оподаткування, дії винно­го потребують кваліфікації за сукупністю злочинів, передбачених статтями 207, 212.

Обов'язковою ознакою об'єктивної сторони злочину у його першій формі є місіте вчинення - територія іншої держави. Стосо­вно другої форми не вимагається, щоб виручка в іноземній валюті, яка приховується у будь-який спосіб, була отримана за експорто­вану продукцію обов'язково за межами України.

Злочин визнається закінченим з моменту: 1) ненадходження виручки в іноземній валюті на рахунок уповноваженого банку у належний строк; 2) фактичного вчинення дій, які спрямовані на неповернення виручки в іноземній валюті з-за кордону або які по­лягають у приховуванні виручки чи відповідних матеріальних цін­ностей; 3) недекларування у визначений законодавством термін або недостовірного декларування доходів в іноземній валюті (ва­лютної виручки), одержаних резидентами за межами України.

Суб'єкт злочину - спеціальний. Це: 1) службові особи підпри­ємств, установ, організацій незалежно від форми власності; 2) осо­би, які здійснюють господарську діяльність без створення юридич­ної особи. Суб'єктом повинні визнаватися службові особи і тих підприємств та організацій, які не зобов'язані продавати половину своєї експортної виручки.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим умислом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 207) є вчинення його повторно, за попередньою змовою групою осіб або у великих розмірах, а особливо кваліфікуючою ознакою (ч. З ст. 207) - вчинення його в особливо великих розмірах.

Ухилення від повернення виручки в іноземній валюті, товарів або інших матеріальних цінностей, отриманих від цієї виручки, чи приховування будь-яким способом такої виручки, товарів або інших матеріальних цінностей визнається вчиненими у великому розмірі, якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності в тисячу і більше разів перевищують неоподатковуваний мінімум доходів громадян (у перерахунку на валюту України за офіцій­ним курсом національної валюти, визначеним НБУ, на останній день строку, передбаченого законодавством для перерахування виручки в іноземній валюті з-за кордону), а в особливо великому розмірі - якщо ця виручка, товари або інші матеріальні цінності у три тисячі і більше разів перевищують зазначений мінімум (при­мітка до ст. 207).

Незаконне відкриття або використання за межами України валютних рахунків (ст. 208 КК). Об'єктом цього злочину є вста­новлений законодавством порядок відкриття і використання за межами України валютних рахунків фізичних та юридичних осіб. Предмет - 1) валютні рахунки фізичних осіб; 2) валютні рахунки юридичних осіб незалежно від форми власності та організаційно-правової форми, що діють на території України. Вказані рахунки мають бути відкриті за межами України - у фінансово-кредитних установах, у т. ч. в банках іноземних держав.

Об'єктивна сторона злочину проявляється у двох формах:

1) незаконне відкриття зазначеними у диспозиції ст. 208 особами валютних рахунків за межами України; 2) використання таких рахунків з порушенням порядку, встановленого законом.

Незаконне відкриття валютних рахунків фізичних або юридич­них осіб за межами України означає відкриття рахунків без відпо­відного дозволу НБУ, відкриття їх на підставі підроблених ліцен­зій, а також тоді, коли справжня індивідуальна ліцензія НБУ одержується винним шляхом обману.

Під незаконним використанням валютних рахунків розуміється здійснення будь-яких операцій на них - зняття коштів чи процен­тів з рахунків, проведення платежів з них, зарахування додаткових коштів тощо,- якщо такі операції вчинювались взагалі без індиві­дуальної ліцензії НБУ, після закінчення терміну її дії без пролон­гації, на рахунку, який мав бути закритий, якщо ці операції не були передбачені умовами ліцензії чи вимогами чинного законо­давства або порушували останні.

Суб'єктом злочину є: 1) громадяни України, що постійно про­живають на її території (в т. ч. ті, хто тимчасово перебуває за кор­доном); 2) особи, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи; 3) службові особи підприємств, уста­нов, організацій, що діють на території України 4) інші особи, які діють за дорученням зазначених службових осіб.

Суб'єктивна сторона злочину характеризується прямим уми­слом.

Кваліфікуючими ознаками злочину (ч. 2 ст. 208) є вчинення його повторно та за попередньою змовою групою осіб.

Література.

1. Вартилецька І.А., Плутагир В.С. Кримінальне право України.альбом схем: навч. посібник / За заг. ред. В.Я. Горбачовського.- К.: Атіка, 2003.- 208с.

2. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Загальна: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 432 с.

3. Коржанський М. Й. Кримінальне право і законодавство України: Частина Особлива: Курс лекцій. — К.: Атіка, 2001. — 544 с.

4. Кримінальне право України. Загальна частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 352 с.

5. Кримінальне право України. Особлива частина: Підручник. (Ю. В. Александров, В. І. Антипов, М.В. Володько та ін.) Вид. 3-тє, переробл. та допов./ За заг. ред. М. І. Мельника, В.А. Клименка.- К.: Юридична думка, 2004.- 656 с.

6. Кримінальне право України: Загальна частина: Підручник для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / За ред. М. І. Бажанова, В. В. Сташиса, В. Я. Тація. — Київ—Харків: Юрінком Ін-тер—Право, 2001. — 416 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: