Реферат Деякі особливості роботи вчителя сільської школи

Сільська школа висуває особливо великі вимоги до організаторських І комунікативних умінь учителя, його загальної ерудиті, навичок розв'язу­вати господарські питання, переконувати не тільки дітей, а й дорослих Сільський учитель постійно перебуває в полі зору своїх учнів, їхніх батьків, він є носієм культури загалом І фізичної, зокрема Тому особистий приклад учителя, його поведінка визначають ставлення до нього І його предмета, а отже, й успіх у роботі

На жаль, досі сільські вчителі часто змушені боротись за престиж свого предмета, оскільки у сільських школах фізичну культуру іноді вважають другорядним предметом не надають їй належного значення Боротьбі за прес­тиж сприятиме бездоганна поведінка вчителя у школі І громадських місцях, його високий загальноосвітній рівень, особистий професіоналізм, спортивні досяг­нення й участь у різноманітних заходах, в тому числі у спортивних змаганнях

Особливості умов життя І праці вчителя сільської школи позначаються на характері його підготовки, специфіка якої полягає передусім у необхідності сільського вчителя опанувати всі розділи шкільної програми У великій місь­кій школі, де працює декілька вчителів, певна однобічність спортивної підготовки одного може успішно компенсуватись якостями Іншого педагога

Готуючись до роботи в сільській школі, варто прагнути до засвоєння суміж­них професій У майбутньому вчителеві неоціненну допомогу надають його вміння володіти фото- і кіно справою, здійснювати національно-патріотич­не виховання, керувати гуртками художньої самодіяльності та багато Іншого, чого майбутній учитель може навчитись у студентські роки

Учителеві сільської школи доведеться долати не тільки загальнопедагопчні труднощі на шляху до опанування учнями фізичних вправ, а й розв'язувати специфічні проблеми Наприклад, допомагати дігям, особливо дівчаткам, долати сором'язливість, виявляти сміливість, боротись Із невпевненістю у власних силах тощо

Серйозна проблема — неукомплектованість класів Із погляду здоро­вого глузду, — чим менше в класі учнів, тим легше їх навчати Крім цього, при невеликій наповненості класів легше виявити Індивідуальні Інтереси ді­тей, розвинути їх, надати кожному допомогу, проконтролювати якість засвоєння навчального матеріалу Результати масового опитування сільських учителів у різних областях України показали, що 60% опитаних вважають 15-20 учнів у класі оптимальною кількістю

За роботи вчителя з 7-12 школярами радимо відмовитися від Інтенсифі­кації процесу фізичного виховання І, особливо, контролю, оскільки вони гальмують активність учнів Непридатний тут І офіційний, командний тон управління Стиль спілкування в класах з невеликою кількістю учнів пови­нен відрізнятись від загальноприйнятого Бажано, щоби педагог старанно продумував своє місце на уроці Оскільки уроки проводяться з переважним використанням фронтального методу організації діяльності учнів, доречна особиста участь учителя в певних діях та Іграх Функції фізкультурного ак­тиву, який, на перший погляд, втрачає сенс через малу кількість учнів, насправді повинні розширюватись, але під більш пильною увагою вчителя В окремих фрагментах уроку радимо надавати школярам повну самостій­ність (з наступним обговоренням їхніх дій) Треба чітко розраховувати час, посилювати міжпредметні зв'язки, для чого створюються сприятливі умови

Учитель сільської школи повинен розумно розподілити час на проходжен­ня розділів програми, враховуючи специфічні умови сільської місцевості

На його роботі позначається І рівень піді оювлснос гі сільських учнів, котрі поступаються міським ровесникам у швидкості І спритності, але перевершу­ють їх у силі, загальній І силовій витривалості Ця обставина визначає зміст уроків І занять у позаурочний час Пропонуйте дітям більше вправ на засво­єння культури рухів, їх виразності І краси, на формування постави *

Суттєвою особливістю позаурочної роботи сільської школи є організа­ція секцій з видів спорту Зазвичай, сільські школярі позбавлені можливості відвідувати ДЮСШ Тому моральним обов'яїком сільського вчителя є на­дання дітям сільської місцевості змоги займатися спортом Досвід переконує, що найбільш перспективними видами спорту для сільської місцевості є види, пов'язані з витривалістю І силою Сільські школярі успішно поглиблюють свою майстерність І досягають високих результатів у легкій І важкій атле­тиці, лижах, боротьбі, велоспорті Школа може спеціалізуватись в одному виді спорту залежно від умов, традицій, підготовленості вчитеїя Нагадає­мо, що спеціалізація торкається лише позаурочної роботи На уроках доцільно вивчати всі розділи програми

Організація фізичного виховання в позаурочний час, передусім таких форм, як спортивна година в групах подовженого дня, Ігор на перервах, спор­тивно-художніх свят, днів здоров'я, відрізняється об'єднанням учнів у різновікові команди І групи (присутні учні різних класів) Це сприяє згур­туванню колективу школи, посилює виховний вплив названих заходів, але підвищує вимоги до їх методичного І організаційного забезпечення

Певні труднощі в роботі вчителя пов'язані з великою зайнятістю сільсь­ких школярів (діти допомагають батькам в обслуговуванні своїх господарс гв) У зв'язку з цим позаурочні заняття проводяться переважно в пізній осінній, зимовий І ранній весняний періоди, а також малими групами за місцем про­живання дітей Бажано потурбуватись І про налагодження занять у літні місяці, оскільки більшість дітей залишається на місці протягом усіх канікул

Більше зусиль, ніж міські учителі, сільські педагоги повинні докласти до створення матеріальної бази Цю роботу радимо проводити з органами місцевої влади, культурно-освітніми закладами в межах культурно-спортив­них комплексів (КСК) В організації фізичного виховання на селі пріоритетну роль відіграє шкільна спортивна база У розпорядженні міських школярів, як звичайно, широка мережа спортивних споруд, а для сільських дітей осно­вний спортивний центр — школа

Удосконалюючи фізичне виховання юнаків І дівчат, учитель повинен прагнути до створення І підтримання в школі певних традицій

Традиція — досвід, звичаї, погляди, смаки, норми поведінки І т Ін , що склались Історично й передаються з покоління в покоління Педагогічне зна­чення народних тратити полягає в тому що вони одночасно виступають як результат виховних зусиль народу протягом багатьох віків І як незмінний вихов­ний засіб Через систему традицій кожен народ відтворює себе, свою духовну культуру, свій характер І психологію в своїх дітях

Кожна народжена людина у процесі свого зростання й духовного розвит­ку набуває досвіду етнічної поветдики спочатку через засвоєння звичаїв, а потім чере! сприйняття традицій Дякуючи звичаям, дитина звикає до­тримуватися правил поведінки значно раніше, аніж осягне їхню моральну суть Педагогічна сила звичаю полягає в тому, що він підсилюється вироб­ленням певних умовних рефлексів, які формують стереотипну поведінку (у дитячому віці)

Для традиційних заходів характерні виховна спрямованість, постійні тер­міни проведення (причому для закріплення традиції достатньо 5-6 повторень) Важливе значення мають також урочистість І емоційність заходів, різномані­тність малих форм (фрагментів), що їх супроводять

Постійно вдосконалюйте традиційні заходи, формуйте градищі з перших кроків своєї прлщ, залучаючи до цього весь колектив школи, громадські орга­нізації, батьків

Коли заходи стають традиційними, вони перетворюються у рушійну силу дальшого вдосконалення всього процесу фізичного виховання школярів

Література

1. Ашмарин Б. А. Теория й методика педагогических исследований в фи-зическом воспитании. — М: ФиС, 1978. —222 с.

2. Круцевич Т. Ю. МетодьІ исследования индивидуального здоровья детей й подростков в процессе физического воспитания. — К., 1999. — 230 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: