Реферат Підготовка справи до судового розгляду

Зміст

1.Підготовка справи до розгляду як обов’язкова стадія цивільного процесу.

2. Процесуальна діяльність осіб, які беруть участь у справі, в стадії підготовки справи до судового розгляду.

3. Призначення цивільної справи до розгляду

1. Підготовка цивільних справ до судового розгляду, як обов’язкова стадія цивільного процесу.

Підготовка цивільної справи до судового розгляду — друга за розвитком судочинства і обов'язкова стадія цивільного процесу. Такий висновок обґрунтовується ст. 143 ЦПК, в якій закріплено правило про те, що після прийняття позовної заяви суддя провадить підготовку справи до судового розгляду. Кожна стадія цивільного судочинства характеризується сукупністю процесуальних дій, об'є­днаних однією найближчою метою. Підготовка справ до розгляду має також ці ознаки.

Підготовку проводить суддя, який виконує комплекс процесу­альних дій, визначених ст. 143 ЦПК. Процесуальні дії осіб, які беруть участь у справі, і осіб, які не беруть участі у справі, викону­ються, як правило, на вимогу судді, є відповіддю на його дії і така залежність пояснюється існуванням між ними процесуальних пра­вовідносин, сукупністю взаємно кореспондуючих прав і обов'язків цих суб'єктів. Але особи, які беруть участь у справі, мають право за своєю ініціативою виконувати процесуальні дії, спрямовані на під­готовку справи до розгляду (подавати докази, заявляти клопотання тощо).

Дії судді і заінтересованих осіб по підготовці справи до розгляду мають свою самостійну мету, визначену в ст. 143 ЦПК. Такою метою є забезпечення своєчасного і правильного вирішення справи.

Забезпечення в установлені строки в першому судовому засі­данні всебічного, повного і об'єктивного вирішення судом, переда­ного на його розгляд правового питання, вираженого в конкретній справі.

Для того щоб цивільна справа була обгрунтовано вирішена в першому судовому засіданні без невиправданих, неодноразових призначень нових строків її розгляду, останню належить старанно підготувати до судового розгляду. В цьому полягає і значення цієї стадії цивільного процесу — підготовки справи до судового розгляду.

Одночасно, маючи за мету забезпечення своєчасного і прави­льного вирішення справи, підготовка цим самим сприяє найбільш повному і реальному захисту прав, охоронюваних законом інтересів громадян і організацій, з найменшою по можливості витратою коштів, а також часу, тобто забезпечує реалізацію принципів закон­ності і об'єктивної істини при послідовному впровадженні в життя принципу економії процесуальних засобів.

Належна і в установлені законом строки підготовка цивільних справ до судового розгляду має важливе значення для якісного їх вирішення з метою захисту особистих та майнових прав та охоро­нюваних законом інтересів громадян й організацій, — наголосив Пленум Верховного Суду УРСР в постанові № 1 від 5 березня 1977 р. «Про підготовку цивільних справ до судового розгляду».

2. Процесуальна діяльність осіб, які беруть участь у справі, в стадії підготовки до судового розгляду.

Для досягнення мети підготовки справи до розгляду суддя повинен виконати деякі конкретні завдання:

а) уточнити обставини, що підлягають встановлення, — тобто факти, що обґрунтовують вимоги, і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення справи (предмет доказування);

б) визначити характер спірних правовідносин сторін, зміст їх правових вимог і матеріальний закон, який їх регулює і яким належить керуватися при розв'язанні спору;

в) визначити склад осіб, які мають брати участь у справі, і вжити заходів на забезпечення своєчасної явки в судове засідання всіх учасників процесу у справі;

г) з'ясувати коло доказів, необхідних для вирішення справи, і забезпечити їх своєчасне подання.

Завдання підготовки справи до розгляду виконуються суддями шляхом здійснення чисельних процесуальних дій, перелік яких передбачений ст. 143 ЦПК. Він не є вичерпним і може бути при необхідності розширеним, виходячи з конкретних умов спірної справи.

Первісною і найпоширенішою процесуальною дією є опиту­вання сторін (пп. 1,2 ст. 143 ЦПК). Суддя викликає позивача і опитує його по суті заявлених ним позовних вимог, з'ясовує у нього наявні і можливі з боку відповідача заперечення і пропонує пози­вачеві подати додаткові докази. В разі необхідності викликає відпо­відача для попереднього опитування з обставин справи і з'ясовує можливі з його боку заперечення проти позову та якими доказами він може їх підтвердити.

В судовій практиці виклик відповідача для опитування визнає­ться необхідним у випадках, коли в позовній заяві зазначається про наявні в нього заперечення проти позову, які заслуговують на увагу, або про такі заперечення повідомив позивач при його опитуванні суддею, оскільки їх з'ясування надає можливість витребування нео­бхідних доказів для перевірки їх в судовому засіданні. З'ясування в процесі опитування відповідача характеру його заперечень надає судді можливість роз'яснити йому право на необхідні форми захисту проти позову, які він може реалізувати шляхом оформлення письмо­вого пояснення на позов чи пред'явлення зустрічного позову.

Сторони можуть бути викликані одночасно, коли суд визнає це за необхідне для повнішого з'ясування взаємних вимог. Для забезпечення повного, всебічного і об'єктивного з'ясування обста­вин справи в судовому засіданні важливе значення має обов'язок суду роз'яснити сторонам, які були викликані, що вони повинні довести обставини, на котрі посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, а також їхні інші права і обов'язки, закріплені ст. 99 ЦПК, оскільки вони користуються цими правами та несуть обов'­язки і в процесі підготовки справи до судового розгляду.

При опитуванні сторін підлягає з'ясуванню питання, чи мають вони намір укласти мирову угоди, щоб за наявності такого їх волевиявлення вирішити питання в судовому засіданні у відповід­ності з ст. 179 ЦПК.

При з'ясуванні у позивача суті заявлених вимог, суддя покли­каний допомогти йому визначити підстави і предмет позову та роз'яснити його право закінчити справу мировою угодою або звер­нутися за вирішенням спору до третейського чи до товариського суду, коли це відповідає характеру спірних правовідносин. Необхід­но також встановити правильність об'єднання ним позовних вимог і наявність у позивача інших пов'язаних між собою вимог до того самого або до інших відповідачів з метою їх об'єднання чи роз'єд­нання (статті 144, 145 ЦПК).

Судова практика свідчить, що правильний підхід до сторін, вдумливе і уважне їх опитування запобігає несподіванкам в судово­му засіданні, що можуть спричинити відкладення справи розгля­дом.

Але при проведенні опитування сторін суддя не повинен висловлювати свого ставлення з приводу спірної справи сторін, не робити оцінку їх поведінки. Передчасна оцінка справи може пси­хологічно вплинути на наступні дії судді і на правильність вирішен­ня справи, а подекуди — викликати нарікання сторін, заявления відводу судді, їх скарги на необ'єктивність розгляду справи. При підготовці справи до розгляду суддя вирішує питання про притяг­нення або вступ у справу співучасників, третіх осіб та опитує допущених до участі в справі третіх осіб як сторін (п. 2 ст. 143 ЦПК).

Притягнення співучасників має виняткове значення, коли характер спірних правовідносин між сторонами свідчить про багатосуб'єктність, а, отже, і про обов'язкову співучасть.

Відповідачами в справі про виключення майна з опису притя­гуються боржник — особа, в інтересах якої накладено арешт на майно, і в необхідних випадках — особа, якій передано майно, якщо воно було реалізоване.

Особлива увага приділяється залученню третьої особи у справу про поновлення на роботі. У справах про поновлення на роботі незаконно звільнених або переведених працівників суддя може вже під час її підготовки встановлювати ту посадову особу, за розпоря­дженням якої було проведено звільнення чи переведення працівни­ка, і вирішувати питання про притягнення її у справу як третю особу без самостійних вимог на стороні відповідача (ст. 109 ЦПК).

При підготовці справи до розгляду суддя, з урахуванням харак­теру, складності і громадського її значення, вирішує питання про її розгляд з участю прокурора та про притягнення до участі в справі представника належного органу державного управління або грома­дської організації (п. 4 ст. 143 ЦПК). Але коли про це є пряма вказівка закону (ст. 259 ЦПК та ін.), то притягнення до участі в процесі у справі представника органу державного управління є обов'язковим.

Допит свідків, які постійно проживають поза місцем знаход­ження суду, що розглядає справу, і не можуть з поважних причин з'явитися в судове засідання, може бути проведений судом за місцем їх проживання за дорученням суду, що розглядає справу (ст. 45 ЦПК). В ухвалі про судове доручення коротко викладається суть справи, що розглядається, і зазначаються обставини, які належить з'ясувати при проведенні допиту свідка (ст. 33 ЦПК).

Виходячи з обов'язку по доказуванню, докази у справі подають сторони, а якщо їх недостатньо, то суддя пропонує їм подати додаткові докази (ст. ЗО ЦПК) або на їх клопотання сприяє одер­жати від підприємств, установ, організацій і громадян письмові та речові докази, або надає особам, які беруть участь у справі, повно­важення на право одержання цих доказів для подання їх до суду, а також за їх клопотанням вживає заходів до забезпечення доказів (п. 7 ст. 143, статті 35-39 ЦПК).

До доказів, які збираються або подаються, пред'являється вимога належності їх до справи (ст. 28 ЦПК) і допустимості на їх підтвердження засобів доказування (ст. 29 ЦПК).

Сукупність необхідних доказів суддя визначає з урахуванням характеру заявлених вимог. Для кожної категорії цивільно-право­вих спорів є докази, без яких справа не може бути призначена до судового розгляду. Так, при підготовці справ до розгляду необхідно витребувати:

— у справах про поновлення на роботі особи, звільненої за ініціативою наймача, — копії наказів про зарахування на роботу, переміщення, перевезення і про звільнення з роботи, протокол засідання і постанову профспілкового комітету про згоду на звільнення. Довідки про середній заробіток позивача і про оклад поса­дової особи, яка залучається до участі в справі з підстав, передба­чених ст. 109 ЦПК.

Необхідність інших доказів визначається залежно від підстав звільнення.

Про поновлення на роботі особи, звільненої за скороченням чисельності або штату працівників, до справи повинні бути додані виписки з штатного розкладу (до і після звільнення), документи про скорочення штату чи чисельності працівників, виробнича характе­ристика позивача; матеріали, що підтверджують переваги позивача про залишення на роботі і докази про відмову позивача від переве­дення на іншу роботу чи про відсутність у адміністрації можливості перевести працівника за його згодою на іншу роботу;

— про поновлення на роботі особи, звільненої за систематичне невиконання без поважних причин обов'язків, покладених на неї трудовим договором чи правилами внутрішнього трудового розпо­рядку, крім перелічених вище доказів, які подаються у справах про звільнення, необхідно витребувати документи про застосування дисциплінарного або громадського стягнення (копії наказів, рішен­ня товариського суду тощо), а також матеріали, на підставі яких були накладені стягнення (доповідні записки, пояснення тощо.);

— про поновлення на роботі осіб, звільнених за власним бажанням або переведених на іншу роботу, — копії наказів про прийняття на роботу, переміщення і переведення, звільнення з роботи, довідки про середній заробіток позивача (а у випадку переведення — довідки про заробіток до і після цього), про оклад посадової особи (якщо вона залучається до участі у справі в порядку ст. 109 ЦПК), заяви про звільнення, копії протоколів засідання комісій з трудових спорів і профспілкового комітету, їх рішень і постанов;

— про відшкодування шкоди, завданої ушкодженням здоров'я працівнику в зв'язку з виконанням ним трудових обов'язків, — акт про нещасний випадок, медичний висновок про професійне захво­рювання, висновок інспектора праці чи іншого органу, який здійс­нює контроль за станом охорони праці, про причини нещасного випадку, висновок ЛТЕК про ступінь (процент втрати працездатно­сті, необхідність в сторонньому догляді (для інвалідів 1 групи такі витрати відшкодовуються без висновку), засобах протезування, са­наторно-курортному лікуванні, довідки органів соціального забез­печення про час і розмір пенсії, призначеної і такої, що фактично виплачується, про розмір виплаченої органами соціального страху­вання допомоги по тимчасовій непрацездатності, про заробітну плату потерпілого; копії наказу адміністрації і постанови профспіл­кового комітету про відмову у відшкодуванні шкоди чи задоволення вимоги в іншому розмірі, ніж просив потерпілий;

У справах, що виникають з шлюбно-сімейних правовідносин, при підготовці справ до розгляду необхідно витребувати:

— про стягнення з батьків коштів на утримання дітей — копії свідоцтв про народження дітей, довідки з місця проживання, про перебування дітей на утриманні позивача, з місця роботи відпові­дача про його заробіток і про те, чи не провадиться з нього утримання аліментів на користь інших осіб або на відшкодування шкоди;

— про передачу дітей на виховання другому батькові або про повернення дітей — копії свідоцтв про народження дітей, акти обстеження жилих, побутових умов кожного з батьків, висновок органу опіки і піклування, дані, які характеризують ставлення батьків до дітей, а також поведінку батьків за місцем їх роботи і проживання;

— про встановлення батьківства — копії свідоцтв про народ­ження дітей, довідки виконкомів селищних і сільських рад, житло­во-експлуатаційних органів про сумісне проживання сторін, пере­писку, грошові перекази, документи про одержання посилок, ви­писки з біографії і особистої справи відповідача, його клопотання про влаштування дітей позивачки в дитячі заклади та інші матеріа­ли, що можуть мати значення для вирішення справи.

3. Призначення цивільної справи до розгляду.

Значення стадії розгляду цивільних справ визначається зміс­том діяльності суду першої інстанції і виконуваних ним функцій в цій частині розвитку цивільного судочинства. Шляхом розгляду цивільних справ здійснюються функції правосуддя і виконуються завдання цивільного судочинства — захист прав і законних інтере­сів фізичних, юридичних осіб і держави. Розглядаючи цивільні справи, суд покликаний спрямовувати свою діяльність на всебічне, повне і об'єктивне вирішення цивільних справ у повній відповідно­сті з чинним законодавством.

Точне і неухильне додержання і застосування норм матеріаль­ного і процесуального законодавства при розгляді і вирішенні цивільних справ є гарантією їх правильного, справедливого і швид­кого вирішення з метою захисту і охорони суспільного ладу і державності України, прав та законних інтересів громадян і юри­дичних осіб всіх форм власності, дальшого зміцнення законності і правопорядку та виховання громадян у дусі неухильного виконання законів і поважання правил співжиття.

В процесі розгляду судом цивільних справ особи, які беруть участь у справі, — громадяни і організації, можуть в демократичній процесуальній формі активно здійснювати доказову діяльність, спрямовану на досягнення мети процесу, на встановлення судом об'єктивної істини у справі і постановления в ній законного і обгрунтованого рішення.

В процесуальній діяльності суду і учасників процесу в цій стадії розкривається зміст і демократичний характер принципів Цивільного процесуального права — справи розглядаються у відкритому судовому засіданні, обраними у встановленому порядку суддями, одноособове і колегіальне, в усній і безпосередній проце­суальній формі; судці незалежні і вирішують справи на підставі принципів законності і об'єктивної істини, а сторони мають рівні процесуальні можливості — можуть використовувати на засадах диспозитивності і змагальності передбачені законом процесуальні засоби для захисту своїх суб'єктивних прав.

Верховний Суд України звертає увагу судів на необхідність підвищення рівня здійснення правосуддя у цивільних справах і культури цивільних процесів, на забезпечення неухильного додер­жання принципів рівності громадян перед законом і судом, незале­жності суддів і підкорення їх лише закону, гласності судових про­цесів і вимог про мову, якою ведеться судочинство, забезпечення захисту конституційних прав і свобод громадян. Суворо додержува­тися правил судочинства розгляду кожної цивільної справи у точній відповідності з законом, у встановленні строки і на високому професійному рівні.

Судовий розгляд цивільних справ надає можливість суду активно здійснювати попереджальну (превентивну) і виховну функції, спрямовувати свою діяльність на зміцнення законності і правопоря­дку в Україні. На досягнення зазначеної мети Верховний суд України зобов'язує суди підвищувати рівень підготовки і проведення судових процесів, покращувати інформованість населення про прийняті су­дом рішення. А про найбільш актуальні процеси широко оповіщати в пресі, по радіо, телебаченню, доводити до відома трудових колек­тивів, надсилати їм копії рішень. При розгляді цивільних справ виявляти причини правопорушень, постановлювати окремі ухвали і здійснювати контроль за своєчасним їх виконанням.

Задача 3.

Чепурна, яка працювала в середній школі викладачем, за незабезпечення якості викладання Історії України і допущення антипедагогічних вчинків була звільнена з роботи. Вважаючи своє звільнення незаконним, Чепурна пред’явила в суд позов про поновлення її на роботі.

Які докази належить подати сторонам ? Які дії мусить провести суддя в порядку підготовки справи до розгляду ?

1. Чепурна подає позов (заява) з поясненням правильності її роботи у школі.

Інша сторона подає докази до заяви (акт, складений комісією, про антипедагогічну роботу Чепурної, підписаний свідками).

2. Суддя розглядає заяву, докази обох сторін та нормативно-правові акти, які регулюють цю справу.

Література

1. Цивільний процесуальний кодекс України

2. Цивільний кодекс України

3. Алексєєв Н.С.Советский карний процес.-Л., 1995 р.

4. Алексєєв С.С. Теория права.-М.,1999 р.

5. М.Й. Стефан „Цивільний процес”, -Київ, -1997р.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: