Реферат Вплив інфляції на економічні показники ефективності інвестицій

Усі інвестиції тією чи іншою мірою схильні до впливу змін політичного та економічного клімату, через що завжди є ризик того, що інвестор не зможе повернути вкладений капітал без втрат. Фактором ризику для інвестицій є інфляція. Падіння курсу валюти може вплинути як на дохід, так і на капітал. Інвестиції ві­льних коштів та інші інвестиції, які не пов'язані з цінними папе­рами, особливо схильні до зниження курсу. В той же час високі доходи за ними не можуть слугувати певною компенсацією.

На успіх діяльності окремої компанії впливають не лише еко­номічні чинники, але й специфічні причини, такі як вид вироб­люваної продукції чи послуг, конкурентоспроможність у межах галузі та фактори управління. Буває і так, що ціни на акції окре­мих компаній зростають чи падають, в той час як на ринку панує зворотня тенденція. В інших випадках ситуація у всьому секторі протилежна стану в інших сферах ринку. Такі тенденції визнача­ють комерційний ризик.

Іншим видом ризику, який пов'язаний з окремими компанія­ми, виступає фінансовий ризик, що характеризується можливіс­тю втрат при реалізації цінних паперів через зміну їх вартості.

Кредитний ризик з'являється при виникненні ситуації, коли емітент не в змозі виплатити відсотки та/чи основну суму за бор­говими цінними паперами.

Також може мати місце валютний ризик. Усі інвестиції в іноземні об'єкти підпадають під ризик того, що незалежно від ефективності окремого виду інвестицій в одиницях місцевої ва­люти величини доходу та капіталу можуть змінюватися під впли­вом коливань курсів обміну.

Систематичний ризик будь-яких цінних паперів — це та ча­стина їх загального ризику, яка пов'язана зі змінами загального економічного та політичного клімату, що впливає на всі види цінних паперів.

Несистематичний ризик — це частина загального ризику, що зумовлена факторами, які не впливають на всі види цінних паперів та можуть бути пов'язані лише з одним з них (наприклад, невірні рішення керівництва компанії). До несистематичних ви­дів ризику належить також ризик, пов'язаний з окремим секто­ром чи галуззю (галузевий ризик).

Для кваліфікованого управління портфелем необхідно керува­тися певною портфельною стратегією, котра визначається:

1) типом та цілями портфеля;

2) станом ринку, його насиченістю, динамікою відсоткової став­ки та курсовою вартістю цінних паперів, можливістю реалізації завдань інвестиційних фондів через портфелі цінних паперів;

3) чинними законодавчими пільгами та обмеженнями;

4) загальноекономічним станом (у тому числі такими факто­рами, як фази економічних циклів та рівень інфляції");

5) необхідністю підтримання рівня ліквідності та мінімізації

ризиків;

6) типом стратегії (коротко-, середньо- і довготерміновість).

Метою будь-якого інвестування фінансових ресурсів є одержання очікуваного економічного ефекту. Інвестиційний процес завжди пов'язаний з ризиком, і чим довший проект і строки його окупності, тим він ризикованіший. У зв'язку із цим при ухваленні рішення необхідно враховувати фактор часу.

Вартість грошей з часом змінюється - будь-яка сума, що буде отримана в майбутньому, у даний час має меншу суб'єктивну корисність (цінність), оскільки, якщо пустити цю суму в оборот і змусити приносити доход, то через якийсь час вона збільшиться. Крім того, купівельна спроможність грошей у даний момент і через деякий проміжок часу при рівній номінальній вартості може бути абсолютно різною.

Тому у фінансовому менеджменті розрізняють теперішню і майбутню вартість грошей.

Майбутня вартість грошей являє собою суму інвестованих у поточний момент грошових коштів, у яку вони перейдуть через певний період часу з урахуванням умов вкладення. Визначення майбутньої вартості грошей пов'язане із процесом нарощення цієї вартості (компаундингом), що являє собою поетапне збільшення вихідної суми шляхом приєднання до її первісного розміру процентних платежів.

Теперішня вартість грошей являє собою суму майбутніх грошових надходжень, приведених до теперішнього періоду за допомогою певного коефіцієнта - ставки відсотка (дисконтування). Визначення теперішньої вартості грошей пов'язане із процесом дисконтування цієї вартості. Операція дисконтування як метод обліку фактора часу дозволяє визначити нинішній (поточний) грошовий еквівалент суми, що буде отримана у майбутньому.

Процеси дисконтування й компаундинга є зворотними по відношенню один до одного, і обчислення теперішньої вартості грошей і майбутньої вартості грошей можна робити за наступними формулами:

МВГ= ТВГ х (1 + k)n

ТВГ = МВГ / (1 + k)n

де МВГ - майбутня вартість грошей,

ТВГ – теперішня вартість грошей,

k - обрана ставка відсотка / дисконтування,

n - число періодів одержання доходів.

Основні статистичні характеристики

дохідності фінансового портфелю

Портфельні інвестиції пов'язані з формуванням портфеля : являють собою придбання цінних паперів і інших активів.

Портфель - це сукупність зібраних разом різних інвестиційних інструментів для досягнення інвестиційної цілі вкладника.

Принципами формування інвестиційного портфеля є безпека й прибутковість вкладень, їхнє зростання й ліквідність.

Методом зниження ризику значних утрат є диверсифікованість портфеля, тобто покупка певного числа різних цінних паперів. Мінімізація ризику може бути досягнута за рахунок включення до портфеля цінних паперів широкого кола галузей, не пов'язаних між собою. Це робиться для того, щоб уникнути синхронності циклічних коливань їхньої ділової активності. Оптимальна кількість - 8-20 різних видів цінних паперів. При покупці акцій і облігацій одного акціонерного товариства інвестору варто виходити з принципу фінансового леверіджа, що являє собою співвідношення між облігаціями і привілейованими акціями, з однієї сторони, і звичайними акціями з іншої:

Л = [O + А1]/А2,

де

Л - рівень леверіджа;

О - сума випуску облігацій;

А1 - сума випуску привілейованих акцій,

А2-сума випуску простих акцій.

Фінансовий леверідж у цьому визначенні є показником стійкості акціонерного товариства, що відбивається і на прибутковості портфеля інвестицій. Високий рівень леверіджа - явище небезпечне.

Вирішуючи питання про створення портфеля, інвестор повинен визначити для себе параметри, якими він буде керуватися:

Вибрати оптимальний тип портфеля, який може бути зорієнтований на зростання доходу чи на ріст курсової вартості цінних паперів.

Оцінити відповідно до себе співвідношення ризику й доходу.

Визначити початковий склад портфеля (консервативний чи агресивний).

Вибрати схему подальшого управління портфелем.

Портфель цінних паперів — це цілеспрямовані вкладення в цінні папери з метою управління ними як єдиним цілим. До цін­них паперів, які виступають об'єктами портфельного інвестуван­ня, належать:

1) акції;

2) державні боргові зобов'язання;

3) деривативи;

4) сертифікати;

5) комерційні цінні папери (векселі);

6) акції підприємств;

7) депозитні сертифікати банків, чеки, ощадні сертифікати та інше.

Можна виокремити два види портфелів цінних паперів: інди­відуальний і портфель підприємства.

Підприємство може залучати грошові ресурси за рахунок ви­пуску цінних паперів (пасивні операції") та вкладати залучені гро­шові кошти в цінні папери інших емітентів (активні операції) з метою отримання додаткового прибутку чи збереження та приро­сту капіталу.

Підприємства-інвестори можуть мати на меті розширення сфери впливу та перерозподілу власності, створення холдингових та інших структур, спекулятивну гру тощо.

Індивідуальний портфель повинен включати три основні еле­менти: ліквідні цінні папери, гнучкі коротко- та середньотермі-нові інвестиції та інвестиції, що спрямовані на приріст капіталу.

Частина портфеля має відіграти роль аварійного резерву та складатися з цінних паперів та інвестицій вільних коштів, які можуть бути оплачені чи отримані за вимогою негайно чи протя­гом кількох днів. Інша частина портфеля має включати інвестиції вільних коштів та цінні папери з перспективою достатніх доходів та приросту капітальної вартості у співвідношенні з можливістю їх реалізації без суттєвої втрати капіталу.

Призначення частини портфеля, що залишилася, — захист ін­вестора від інфляції, що забезпечується приростом капітальної вартості, так само як і доходом, що приносять прямі чи непрямі вкладення коштів в акції.

Співвідношення розмірів частин портфеля та види інвестицій у кожній з них залежать від ряду факторів, у тому числі:

• можливостей інвестування як капіталу, так і заощаджень за­лежно від розміру доходів;

• необхідності диверсифікації як способу зниження ризику;

• особистих бажань інвестора та його схильності до ризику;

• вибору між доходом та приростом капіталу. Він залежить від інших фінансових можливостей інвестора та його податкових зобов'язань;

• довго тривалості запланованої перспективи. Вона значною мірою визначається віком інвестора;

• стану фінансових ринків.

За податковими зобов'язаннями інвесторів можна поділити на тих, які платять податок за базовою чи вищою ставкою, а також тих, що звільнені від прибуткового податку. Вони можуть використову­вати свій капітал з метою отримання доходу чи приросту капіталу.

Будь-які інвестиції пов'язані з певним ризиком. Мабуть, най­менший з них пов'язаний з інвестиціями в цінні папери з фіксо­ваним відсотком. Проте існує реальний ризик знецінення вартос­ті як капіталу, так і доходу під впливом інфляції. З іншого боку, існує ряд досить ризикованих видів інвестицій. Деякі з них мо­жуть призводити до теоретично необмежених зворотних ефектів.

Розглянемо ризик та його вплив на дохід, капітал чи в сукуп­ності — на обидва показники. Вплив па дохід без урахування ка­піталу: за умов становлення ринку цінних паперів доходи від останніх практично непередбачувані. Вплив на капітал без ураху­вання доходу: при інвестуванні коштів в особливо надійні цінні папери та інші «гарантовано» ліквідні цінні папери з фіксованим відсотком завжди існує ризик втрати капіталу при зниженні цін. Вплив на капітал та дохід у сукупності: більшість видів інвести­цій є ризикованими як стосовно капіталу, так і доходу. Нерідко зниження доходу передує втраті капіталу. Компанія може знизи­ти дивіденди за звичайними акціями, що спричинить прискорене падіння цін на акції. В іншому випадку компанія може виявитися неспроможною виплатити відсотки по облігаціях, що сприятиме її ліквідації, і, можливо, вартість акціонерного капіталу буде від­шкодована лише частково.

Ризик може бути пов'язаний із загальними причинами чи фак­торами, які специфічні для окремого виду цінних паперів.

Список використаної літератури

1. Бланк И. А. Инвестиционный менеджмент. — К.: МП ИТЕМ, 1995.

2. Хавренек П., Берем В. Руководство по оценке эффекти­вности инвестиций. — М.: АОЗТ Интерэксперт «Инфра-М», 1995.

3. Пересада А. А. Основы инвестиционной деятельности. — К.:Либра, 1996.

4. Пересада А. А. Инвестиционный процесс в Украине. — К.:Либра, 1998.

5. Финансы капитализма / Под ред. Б. Г. Болдырева. — М.:

Финансы и статистика, 1990.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: