Реферат Порядок визначення суми податкових зобов’язань і представлення податкових декларацій

Суми податкових зобов’язань платника податків визначаються за непрямими методами у разі, коли:

а) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію, а його фактичне місцезнаходження невідоме;

б) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і платник податків чи його посадова особа не надає або надає не в повному обсязі інформацію, передбачену законодавством, або провадить підприємницьку діяльність без державної реєстрації як суб’єкт підприємницької діяльності;

в) платник податків не подав у встановлені строки податкову декларацію і не веде податкового обліку або не пред’являє визначені законодавством первинні документи;

г) під час перевірки або проведення аналізу наявної інформації податковим органом встановлена розбіжність між документами, наданими платником податків, і документами (інформацією), одержаними у встановленому законом порядку податковими органами з інших джерел.

Рішення про застосування непрямих методів визначення сум податкових зобов’язань приймає керівник податкового органу (його заступник) на підставі службової записки посадової особи податкового органу за місцем реєстрації платника податків за наявності підстав, визначених у підпункті 4.3.2 цієї статті. У рішенні обов’язково зазначаються підстави для його прийняття.

Для визначення сум податкових зобов’язань за непрямими методами податковий орган може використовувати інформацію та документи, одержані в установленому законом порядку.

Для визначення податкових зобов’язань за непрямими методами в установленому порядку можуть залучатися фахівці, експерти, що мають спеціальні знання, професійні навики та не є заінтересованими особами щодо результатів застосування непрямих методів визначення податкових зобов’язань.

На підставі встановлених за непрямими методами об’єктів оподаткування, інших елементів податкових баз, які приймаються для розрахунку податкового зобов’язання щодо конкретного податку, збору (обов’язкового платежу) відповідно до закону, підтвердження чи скасування пільг з оподаткування, визначається сума податкового зобов’язання із застосуванням ставок, механізмів справляння податків, зборів (обов’язкових платежів), встановлених законами з питань оподаткування.

При визначенні сум податкових зобов’язань за непрямими методами пільги, встановлені окремими законодавчими актами з питань оподаткування, до платників податків не застосовуються, крім пільг для фізичних осіб, що не є суб’єктами підприємницької діяльності.

Податкові зобов’язання платника податків визначаються такими непрямими методами, як:

метод економічного аналізу;

метод розрахунку грошових надходжень;

метод аналогії;

метод контролю витрат та доходів фізичних осіб, у тому числі підприємців.

Метод економічного аналізу базується на взаємозв’язку і взаємозалежності різних економічних показників (валові доходи, валові витрати тощо), які характеризують господарську діяльність платника податків, і застосовується для проведення оцінки елементів об’єкта оподаткування, якими є: обсяги виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), які розраховуються виходячи з характеристики стану виробничих потужностей, кількості використаних сировини, матеріалів, електричної і теплової енергії, води, тари і продукції оздоблення, чисельності працівників, розміру виплаченої заробітної плати та інших елементів витрат виробництва та реалізації товарів (робіт, послуг), а також кількості одержаних марок акцизного збору, виданих податкових векселів, що підтверджують зобов’язання із сплати податків, зборів (обов’язкових платежів), та інших показників;

витрати, пов’язані з придбанням матеріальних та нематеріальних активів, при визначенні вартості яких може використовуватися експертна оцінка та висновки відповідних уповноважених органів;

приріст активів платника податків, який визначається шляхом перевірки наявності та порівняння активів у процесі провадження господарської діяльності такого платника податків;

витрати на оплату праці, які визначаються податковим органом виходячи з документів, що підтверджують трудові відносини з працівниками та отримання ними заробітної плати, інших видів заохочень і виплат, або на підставі письмових пояснень цих працівників про фактично одержані доходи від цього платника податків;

валові доходи і валові витрати, які обчислюються з урахуванням оцінки інформації про провадження господарської діяльності платника податків, отриманої з інших джерел згідно із законодавством;

обсяги реалізації та придбання продукції, які можуть також розраховуватися на підставі аналізу інвентаризації запасів цієї продукції на початок та кінець звітного періоду;

витрати інших платників податків, які провадять діяльність у таких же чи подібних з платником податків умовах.

Метод розрахунку грошових надходжень базується на визначенні показника доходів, одержаних платником податків від провадження господарської діяльності. Для розрахунку цього показника використовується інформація про надходження коштів на банківські рахунки платника податків, яка підтверджується банківськими документами, та інші документи обліку (первинні документи), що підтверджують одержання коштів платником податків.

За методом аналогій податкове зобов’язання визначається на рівні податкового зобов’язання платника цього податку, збору (обов’язкового платежу) попереднього податкового періоду або відповідного податкового періоду минулого податкового року з урахуванням інфляції та інших факторів (сезонність виробництва, тривалий цикл виробництва тощо), що впливають на розмір податкового зобов’язання, якщо таке податкове зобов’язання мало позитивне значення.

Метод контролю витрат та доходів фізичних осіб, які мають статус суб’єкта підприємницької діяльності чи не мають такого статусу, на яких згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції, базується на результатах аналізу показників отриманих доходів та понесених витрат. Якщо податковий орган у звітному періоді встановлює перевищення витрат, понесених платником податків — фізичною особою, яка має статус суб’єкта підприємницької діяльності чи не має такого статусу і на яку згідно із законами покладено обов’язок утримувати та/або сплачувати податки і збори (обов’язкові платежі), пеню та штрафні санкції, над сумою доходу, з якого сплачені податки, то сума такого перевищення вважається доходом, який підлягає оподаткуванню з урахуванням норм законів щодо оподаткування доходів фізичних осіб, у тому числі підприємців.

У такому ж порядку податковий орган визначає дохід, який підлягає оподаткуванню, у разі перевищення фактично отриманого доходу платника податків над сумою доходу, з якого сплачені податки.

Оподатковуваний дохід платника податків — фізичної особи з операцій щодо відчуження об’єктів рухомого та нерухомого майна, якщо факт відчуження об’єкта (зміни власника) підлягає державній реєстрації та/або нотаріальному посвідченню згідно із законодавством, визначається виходячи з фактичної вартості (ціни), за яку таке майно було відчужене, але не нижче оціночної вартості об’єкта, розрахованої державним органом, уповноваженим проводити таку оцінку відповідно до законодавства.

Обов’язок документального підтвердження джерел походження доходів, в результаті чого були набуті активи, що належать платнику податків за правом власності або повного господарського відання відповідно до законодавства, покладається на платника податків.

У разі неможливості визначення податковим органом задекларованого підприємцем валового доходу документами обліку сума податкового зобов’язання щодо податку з доходів фізичних осіб визначається на підставі задекларованого валового доходу i документально підтверджених витрат, безпосередньо пов’язаних з одержанням доходу.

Податкову звітність з податку на додану вартість згадані платники зобов'язані подавати за формою та у порядку, затвердженими наказом Державної податкової адміністрації України від 30.05.97 р. N 166 (зареєстрований в Міністерстві юстиції України 09.07.97 р. за N 250/2054), з урахуванням змін і доповнень, затверджених наказами Державної податкової адміністрації України від 10.04.98 р. N 179 , від 23.10.98 р. N 499 , від 02.11.2000 р. N 568 та від 18.04.2001 р. N 170 (зареєстровані в Міністерстві юстиції України відповідно 27.04.98 р. за N 265/2705, 10.11.98 р. за N 715/3155, 11.12.2000 р. за N 903/5124 та 14.05.2001 р. N 412/5603).

Стосовно взаємозв'язку показників всередині самої декларації про прибуток він наведений у рекомендаціях щодо приймання та термінів розгляду податкових декларацій з податку на прибуток і механізму реалізації виявлених правопорушень, затверджених наказом ДПАУ від 11.05.99 р. №253 (зі змінами, внесеними наказами ДПАУ від 27.03.2000 р. №133, від 10.09.2001 р. №360).

Перш ніж спинитися на особливостях звірки, нагадаємо, що в основу її покладено:

1) правило "першої події" для виникнення доходу/зобов'язань з ПДВ (пп. 11.3.1 п. 11.3 ст. 11 Закону від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.3.1 п. 7.3 ст. 7 Закону від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про ПДВ" відповідно), а також ведення обліку за "першою подією" при визнанні валових витрат та права на податковий кредит (пп. 11.2.1 п. 11.2 ст. 11 Закону від 22.05.97 р. №283/97-ВР "Про оподаткування прибутку підприємств" та пп. 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 з урахуванням обмежень пп. 7.4.5 п. 7.4 ст. 7 Закону від 03.04.97 р. №168/97-ВР "Про ПДВ" відповідно);

2) правило виникнення податкового кредиту з ПДВ лише за умов віднесення придбаних товарів до валових витрат (амортизації основних засобів) (пп. 7.4.1 п. 7.4 ст. 7 Закону №168);

3) через розбіжність звітних періодів показники податкових декларацій приводять до єдиної бази - звітного кварталу, півріччя, 9 місяців, року. Для цього необхідно скласти декларацію з ПДВ наростаючим підсумком шляхом підбиття арифметичної суми показників декларацій за відповідні періоди (місяці, квартали);

4) показники декларацій необхідно привести до єдиного вимірника (більшого) - тис. грн.

Потрібно зазначити, що через велику кількість нюансів як у Законі "Про оподаткування прибутку підприємств", так і в Законі "Про ПДВ", таке порівняння має інколи символічний характер і орієнтуватися на нього можна лише з урахуванням усіх особливостей діяльності підприємства. Це стосується насамперед підприємств з великою кількістю видів діяльності, платників-пільговиків, виконавців довгострокових договорів, ЗЕД-контрактів тощо. У графі 4 таблиці 1 наведені деякі застереження з цього приводу.

Отже, якщо в податкового інспектора "не йдуть" звітні дані з прибутку та ПДВ, треба з’ясувати насамперед ситуацію: а чи можлива взагалі така рівність за ваших умов, якщо ні - грамотно аргументуйте появу розбіжностей.

Багато розбіжностей між принципами визнання доходів і витрат у податковому та бухгалтерському обліку тим не менше не виключає взаємозв'язок фінансової і податкової звітності. Р

Оскільки наближається термін подання податкових декларацій, багато бухгалтерів нині зайняті саме їх заповненням. Розглянемо інформацію, яка пов'язана із заповненням декларації про прибуток, а саме: за якими даними, що наведені в рядках декларації з податку на прибуток (прочерк не враховується), вам потрібно буде додатково до декларації подати роз'яснення у формі звітів, повідомлень тощо.

Адміністративний арешт

Арешт активів платника податків є виключним способом забезпечення його податкового боргу та застосовується у випадку коли внаслідок проведення оперативно-розшукових дій органами податкової міліції або митними органами є підстави для підозри посадових осіб платника податків в умисному ухиленні від сплати податків, зборів (обов"язкових платежів) таким платником податків, і за такими підставами розпочато кримінальне провадження.

Арешт активів полягає у забороні вчиняти платником податку дії щодо своїх активів, які підлягають такому арешту. Арешт може бути накладеним на будь-які активи підприємства, а для фізичної особи - на будь-які її активи, крім тих, на яких не може бути накладено стягнення згідно з законодавством.

Арешт активів накладається виключно за рішенням суду (арбітражного суду).

Повний або умовний арешт

Арешт активів може бути повним або умовним.

Повним арештом активів визнається виключна заборона платнику податків на розпорядження, володіння та користування його активами із їх вилученням або без такого. При вилученні активів ризик, пов"язаний з їх зберіганням, покладається на орган, який прийняв рішення про таке вилучення.

Умовним арештом активів визнається обмеження права платника податків на розпорядження, володіння та користування його активами, що полягає в обов"язковому попередньому отриманні дозволу податкового органу на будь-яку операцію платника податків з такими активами.

Попереднє майнове забезпечення податкового боргу

За поданням відповідного органу податкової міліції керівник податкового органу може видати припис про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу, який надсилається:

а) банкам, обслуговуючим платника податків з вимогою щодо тимчасового зупинення активних операцій з рахунків такого платника податків, крім операцій з:

погашення податкових зобов"язань та податкового боргу;

сплати боргу за рішенням суду (арбітражного суду), чи виконавчими документами;

сплати боргу за задоволеними претензіями в порядку доарбітражного врегулювання спорів;

б). платнику податків щодо тимчасової заборони відчуження його активів;

в) іншим особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо тимчасової заборони їх відчуження.

Попереднє майнове забезпечення податкового боргу може бути також застосоване до підакцизних товарів, які виготовляються, зберігаються або реалізовуються з порушенням правил, визначених податковим законодавством або до інших товарів, які продаються у роздрібній торгівлі з порушенням її правил, встановлених законодавством. У цьому випадку службові особи органів податкової міліції мають право тимчасово затримувати такі товари з одночасним інформуванням керівника відповідного органу, який має прийняти рішення про попереднє майнове забезпечення боргу продавців таких товарів протягом першого робочого дня, наступного за днем отримання такої інформації.

Прийняття рішення про арешт активів

У день видання припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу, керівник податкового органу зобов"язаний звернутися до суду (арбітражного суду) з поданням про призначення часу розгляду справи щодо доцільності арешту активів платника податків. Суд (арбітражний суд) зобов"язаний призначити час такого розгляду не пізніше 72 годин з моменту отримання звернення керівника податкового органу та невідкладно повідомити про це сторони спору.

Припис керівника податкового органу про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу діє до прийняття відповідного рішення судом (арбітражним судом), але не пізніше закінчення 96 години з моменту його видання.

Суд (арбітражний суд) зобов"язаний на єдиному відкритому засіданні у присутності представників податкового органу та платника податків розглянути подання такого керівника податкового органу та прийняти рішення про його задоволення або відхилення, а при його задоволенні - також про накладення повного чи умовного арешту. Для прийняття рішення суд (арбітражний суд) оцінює доводи представника податкового органу щодо доцільності застосування арешту активів платника податків та можливі ризики самовільного відчуження таких активів, які перебувають під податковою заставою, а також заперечення представника такого платника податків. При цьому суд (арбітражний суд) не приймає рішення щодо конкретної суми податкового боргу.

У разі неявки представника платника податків на засідання суду (арбітражного суду) без поважних причин, рішення приймається у його відсутності. У разі коли представника платника податку затримано або заарештовано, у тому числі за підозрами у скоєнні іншого злочину, відповідний правоохоронний орган зобов"язаний забезпечити його явку або надати право на представлення його інтересів адвокатом на засіданні такого суду (арбітражного суду).

У всіх випадках коли суд (арбітражний суд) не задовольняє подання керівника податкового органу про тимчасове майнове забепечення суми боргу платника податків, центральний орган державної податкової служби зобов"язаний провести службове розслідування щодо мотивів видання керівником податкового органу припису про застосування попереднього майнового забезпечення податкового боргу та передати матеріали такого розслідування правоохоронним органам для визначення їх відповідності вимогам адміністративного та кримінального законодавства.

Виконавці рішення про арешт активів

Функції виконавця рішення суду (арбітражного суду) про арешт активів платника податків виконує податковий орган за місцем його розташування, який:

надсилає рішення суду (арбітражного суду) платнику податків та обслуговуючим його банкам про зупинення активних операцій з його рахунків, крім операцій з погашення податкових зобов"язань та податкового боргу, за виконавчими листами суду (арбітражного суду) чи за претензіями, задоволеними у порядку доарбітражного врегулювання спорів до моменту прийняття рішення суду (арбітражного суду);

організовує опис активів платника податків, видає йому припис про заборону відчуження активів, а також приписи третім особам, у тимчасовому розпорядженні або користуванні яких знаходяться активи такого платника податків, щодо заборони їх відчуження;

організовує вилучення оригіналів первинних фінансово-господарських та бухгалтерських документів із залишенням платнику податків їх копій, завірених посадовою особою податкового органу та його печаткою.

Виконання зазначених функцій може бути також покладено судом (арбітражним судом) на державного виконавця.

Опис активів

Опис активів платника податків проводиться у присутності його посадових осіб чи їх представників, а також понятих осіб. У разі відсутності посадових осіб платника податків або їх представників, опис його активів здійснюється у присутності понятих осіб. По мірі необхідності, для проведення опису активів залучається оцінщик. Представникам платника податків, активи якого підлягають арешту, письмово роз"яснюються їх права та обов"язки.

Понятими особами не можуть бути працівники податкових органів або правоохоронних органів.

При проведенні опису активів платника податків особи, які його проводять, зобов"язані пред"явити посадовим особам такого платника податків або їх представникам відповідне рішення суду, а також документи, які засвідчують їх повноваження на проведення такого опису. За наслідками проведення опису активів платника податків складаєтся протокол, який має містити опис та перелік активів, що арештовуються, із зазначенням назви, кількості, мір ваги та індивідуальних ознак та, при присутності оцінщика, - звичайних цін. Усі активи, які підлягають опису, пред"являються посадовим особам платника податків або їх представникам та понятим особам, а при відсутності посадових осіб або їх представників - понятим особам, для візуального контролю.

Посадова особа, яка видала рішення про арешт активів платника податків, визначає порядок їх збреження та охорони.

Проведення арешту активів у період з 20 години до 9 години не припускається, за виключенням випадків, коли такий арешт є невідкладним у зв"язку з обставинами кримінальної справи.

Зупинення арешту активів платника податків

Зупинення арешту активів платника податків здійснюється у зв"язку з:

а). скасуванням рішення суду (арбітражного суду) щодо такого арешту;

б). погашенням податкового боргу платника податків;

в). ліквідацією платника податків, у тому числі через процедуру банкрутства;

г). наданням податковому органу належних доказів третьою особою про належність арештованих активів до об"єктів права власності такої третьої особи.

У випадку, визначеному підпунктом "г" цього пункту, рішення щодо звільнення з арешту активів, що належать третій особі, приймає виконавець судового рішення.

Оскарження рішення щодо арешту активів

Рішення суду (арбітражного суду) щодо накладення арешту на активи платника податків може бути оскаржене у порядку, визначеному цим законом для оскарження або перегляду у порядку нагляду рішень судів (арбітражних судів) для оскарження сум нарахованих податкових зобов"язань або податкового боргу.

Обмеження щодо застосування арешту активів

Арешт активів платника податків не застосовується, якщо:

а). сума податкового боргу платника податків не перевищує ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

б). сума податкового боргу платника податків дорівнює або є нижчою десяти відсотків балансової вартості його основних фондів усіх груп сукупно.

Список використаної літератури

1. Енциклопедія бухгалтерських проводок // Бізнес (Додаток). –2000. –24 липня.

2. Новий бухгалтерський облік в Україні (побудова і застосування): навчально-методичний посібник. –Тернопіль: Карт-бланш, 2000. –288 с.

3. Партин Г.О. Бухгалтерський облік: основи теорії та практики. Навчальний посібник. –К.: Знання, 2000. –245 с.

4. Пушкар М.С. Національні стандарти бухгалтерського обліку України. –Тернопіль: Лілея, 2000. –100 с.

5. Сопко В., Завгородній В. Організація бухгалтерського обліку, економічного контролю та аудиту. Підручник. –К.: КНЕУ, 2000. –260 с.

6. Ткаченко Н.М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України. –К.: А.С.К., 2000. –784 с.

7. Фінансовий облік і звітність на підприємствах різних галузей / за ред. П.Я. Хомина. –Тернопіль: Астон, 2000. –288 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: