Реферат Методичні рекомендації щодо роботи вчителя фізики в школі

ДЕЯКІ МЕТОДИЧНІ РЕКОМЕНДАЦІЇ

ЩОДО РОБОТИ ВЧИТЕЛЯ ФІЗИКИ

Роботи з удосконалення сучасного уроку

Загальновідомо, що основною формою організації навчальних занять у школі є урок. Саме ця форма організації навчаль­них занять дозволяє поєднувати роботу класу в цілому й окремих груп учнів з індивідуальною роботою кожного учня. Урок — вирішальна ланка у навчальному процесі, і якість знань учнів з предмета залежить перш за все від науково-методичного рівня кожного уроку і системи уроків в цілому.

Протягом всієї педагогічної діяльності постійно працюю над удосконаленням уроку. Твердо переконаний, що нова структура уроків передбачає новий зміст, но­вий рівень навчання.

Від чого відштовхуюсь у системі роботи з вдосконален­ня уроку?

Для забезпечення виконання дидактичних завдань уроків відповідно до їх мети використовую різні форми робо­ти, надаючи перевагу активним методам навчання, здій­снюю діалог із учнями, пропоную різні форми самостій­ної і творчої роботи. Я — за проблемно-пошуковий метод викладання нового матеріалу, створення на уроці ситуа­цій успіху, використання системи дидактичних посібни­ків, різнорівневих вправ і тестових завдань.

Значну увагу приділяю визначенню форм взаємодії вчи­теля й учнів, добору таких методів роботи, які роблять процес навчання осмисленим, сприяють формуванню й розвитку в учнів логічного мислення, бажання вчити­ся, самоосвіті й самореалізації учнів.

Головним недоліком на уроці вважаю подання учням го­тових знань.

Розробляючи моделі сучасного уроку, застосовую пси­ходіагностику, мікродослідження, практичне впрова­дження технології. Зробивши головним об'єктом уваги індивідуальність учня, працюю над створенням «банку даних» про індивідуальні можливості учнів, розробляю методики анкетування, тестування, спостереження. Ос­новну увагу приділяю проведенню порівняльного аналі­зу результатів атестацій, тематичних та семестрових за­ліків, підсумків ДПА, участі в предметних олімпіадах, творчих конкурсах.

У зв'язку з цим розробив пам'ятку про вимоги до уроку:

1. Кожний урок розглядаю як окрему ланку у загальному ланцюгу уроків теми.

2. Кожний урок повинен мати закінчений характер і розв'язувати певні навчальні і виховні завдання.

3. На кожному уроці слід залучати учнів до активної участі у навчальному процесі, вчити їх самостійно здобувати знання.

4. Кожний урок повинен бути ефективним!

Як приклад опишу модель уроку з використанням інтер­активних форм навчання.

І. Розминка. Її головна функція — створення сприятли­вого психологічного клімату для розвитку дитячої осо­бистості.

II. Обґрунтування навчання. Кожна тема уроку має бути обґрунтованою, усвідомлюватись теоретично і викорис­товуватись на практиці.

III. Ступінь актуалізації. На даному етапі учні активно пригадують, що вони знають з цієї теми, встановлюють рівень власних знань, доповнюють наявні відомості но­вими знаннями.

IV. Ступінь усвідомлення змісту. На даному етапі учень здобуває нову навчальну інформацію. Вчитель всебіч­но сприяє, щоб учень самостійно аналізував та отри­мував інформацію, перевіряв своє особисте розуміння цієї інформації.

V. Ступінь рефлексії. Учень висловлює засвоєну інфор­мацію своїми словами і стає власником ідеї. Між учня­ми відбувається обмін думками, їх аналіз, відбір, прий­маються рішення.

Вже вкотре переконуюсь, що сучасні уроки — це уроки, на яких мають переважати:

• інтелектуальна активність;

• допитливість;

• компетентність;

• вміння дискутувати;

• незалежність мислення;

• самокритичність.

У сучасному уроці надзвичайно важливо продумувати кожен окремий його елемент. Необхідно вміти визна­чати педагогічні ситуації, що ведуть до розпізнавання, упорядкування й систематизації знань, виявлення і по­яснення суті досліджуваного, перетворення і застосуван­ня знань на практиці.

Якою повинна бути робота вчителя з виділення основ­них моментів уроку?

Це перш за все:

• визначення місця уроку в розкритті теми. Підставою для визначення місця уроку служить загальноприйня­те планування теми. Воно дає вчителю можливість ус­відомити значення певного уроку в системі інших;

• виділення основної дидактичної мети: засвоїти знан­ня; конкретизувати їх чи розширити; поглибити, за­стосувати, проконтролювати уже наявні знання; опа­нувати нові вміння;

• формулювання освітніх, виховних й розвиваючих за­вдань уроку. Вимоги програми до знань і умінь, а та­кож аналіз змісту матеріалу в підручнику дають мож­ливість сформулювати завдання уроку.

Аналізуючи зміст матеріалу, виділяють те, що підлягає вивченню. Зміст матеріалу дозволяє виділити можли­вості ознайомлення учнів з методами наук (експеримен­тальний, теоретичний, спостереження та ін.).

Аналізуючи зміст матеріалу, слід уточнити завдання з виховання і розвитку учнів, що будуть розв'язуватися на цьому уроці.

Свою головну роль — роль педагога — на кожному уро­ці бачу в наступному: навчити учнів самостійно аналізу­вати інформацію, бачити прорахунки у висловлюваннях однокласників, аргументувати свою думку, вміти відсто­ювати або переглядати її в разі необхідності, відшукува­ти оптимальні рішення.

Наукова організація роботи вчителя фізики

Головне завдання наукової організації педагогічної пра­ці, на мій погляд, полягає в тому, щоб підвищувати ефек­тивність навчально-виховної роботи при мінімумі за­трат енергії і часу.

За час роботи у вчителя накопичується багато друкова­ного матеріалу, який він застосовує під час підготовки до уроків, у процесі позакласної роботи з учнями. Для того, щоб краще орієнтуватися в цьому матеріалі, вико­ристовувати його повторно, корисно мати власну кар­тотеку (банк даних). Таку картотеку я складаю впродовж багатьох років.

Картотека має розділи:

• «Видатні вчені»;

• «Сторінки історії фізики»;

• «Фізика і техніка»;

• «Винаходи, відкриття»;

• «Позакласна робота»;

• «Експеримент»;

• «Методика викладання»;

• «Астрономія»;

• «Новітні освітні технології».

Одним із найбільших розділів є «Методика викладання». Він розділений по класах і має свої підрозділи:

• «Загальні питання методики»;

• «Методика, досвід, пошук»;

• «Методика, практика, досвід»;

• «Особливості особистісно орієнтованого уроку».

Розділ «Позакласна робота» містить підрубрики «Вечо­ри», «Олімпіади»», «Декади фізики», «Гуртки», «Дослід­ницька робота школярів», «Фізична стінгазета».

Розділ «Експеримент» має три частини:

1) опис складних приладів, установок;

2) експеримент для учнів 7—8 класів (за темами курсу);

3) експеримент для учнів 9—11 класів (також за темами)

Розділ «Новітні освітні технології» має такі складові: «Творчість. Ініціатива. Пошук», «Мистецтво педагогіч­ного діалогу «вчитель — учень» на уроці», «Творчо-розвивальні технології на сучасному уроці», «Тренінгові технології в сучасній школі», «Урок майстра», «Знайом­тесь з колегою».

Картотека складається із карток, на кожній із них я за­писую назву публікації, матеріалу, її автора, назву ви­дання (журналу, газети, методичного посібника), рік ви­дання, сторінку.

Картки розміщенні за роками видань.

Уже багато років щоденні плани уроків пишу на окремих листах і складаю їх у невеликі папки за темами. Це зруч­но. У такий конспект завжди можна додати дещо, забрати непотрібне, записати зауваження, легко внести коректи­ви, переставити у разі необхідності теми уроків. Під час змін у програмі плани також легко переглянути.

Велику допомогу мені надають складені мною розробки позакласних заходів. У мене набралось близько 60 різних підбірок матеріалів для бесід, лекції. Звичайно, не всі вони є завершеними, але під час підготовки якогось за­ходу я уже маю можливість вибору тем.

Твердо переконаний: впорядкованість матеріалів є необ­хідною умовою в науковій організації педагогічної пра­ці для підвищення ефективності навчально-виховної роботи.

Навчання учнів самоконтролю під час вивчення фізики

Спостерігаючи за своїми учнями, я переконався в тому, що дехто з них можуть самостійно опанувати новий ма­теріал. Я одержав такі статистичні дані: можуть самі за­своїти навчальний матеріал приблизно 12 % учнів 7 класу, 16 % восьмикласників, близько 20 % дев'ятикласників, 25 % учнів 10-11 класів. Більшість учнів не готові до само­освіти навіть у випускному класі.

На мою думку, кожен творчо працюючий вчитель прагне, щоб учні свідомо оволодівали фізикою (предметом, що формує сучасне розуміння закономірності будо­ви світу) та розуміли, як отримуються наукові знання; вчилися використовувати спостереження, висувати гі­потези, робити теоретичні висновки та проводити ек­сперименти.

Щоб навчити учнів самостійно працювати, я формую у них прийоми навчальної діяльності за допомогою структурно-логічних схем, блок-схем, різноманітних алгоритмів, які не допускають хибних кроків, спільно з ними складаємо «правила» проведення спостережень, постановки експерименту, розв'язку задач і т. ін. Серед цих дій важливе місце посідає навчання учнів самокон­тролю за своєю діяльністю.

Як я це здійснюю? Перш за все привчаю їх систематично ставити собі запитання, починаючи із загальних: «Яка мета даної дії (Для чого я це роблю?)», «Чи правильно я чиню?» — і, згідно з відповідями, коригувати свою роботу. Далі нав­чаю учнів оперувати фізичними величинами і формулами, а перевіряти свої дії — за допомогою математики.

Справа в тому, що багато хто скаржиться на слабку ма­тематичну підготовку школярів, і, дійсно, впадає в очі невміння проводити навіть найпростіші перетворення, формул; наприклад, дехто з учнів класу не може визна­чити масу із формули

але досить легко знаходить величину b із алгебраїчно­го виразу .

а =

Значить, «винна» тут не погана математична підготов­ка учнів, а психологічна проблема переходу від матема­тичних позначень до фізичних.

Саме тому я раджу учням, виконавши перетворення фі­зичних формул, провести над отриманим результатом самоконтроль: оцінити його правильність за допомогою математичних дій (наприклад, відшукати фізичну вели­чину як частку чи дільник).

Проводжу також уроки, які спрямовані на формування і розвиток вмінь аналізувати свою роботу, знаходити і ви­правляти допущені помилки. Це уроки обговорення ре­зультатів виконаних самостійних та контрольних робіт, уроки аналізу тематичного оцінювання. Щоб учні набули такого вміння, організовую поетапну самооцінку вико­наних завдань. Під час аналізу, наприклад, перших кон­трольних робіт показую на дошці правильне розв'язання завдань, щоб кожен міг порівняти їх із власними, побачи­ти свої помилки і записати правильний розв'язок. Тим. Хто помилився, ставлю запитання: «В чому була твоя помил­ка?», «Що слід знати, щоб не повторити її?» і т. ін. На на­ступному етапі під час аналізу контрольної роботи учні знову отримують її текст, а на дошці я записую лише пра­вильні відповіді до завдань. Знаючи правильну відповідь, учні повинні відшукати свою помилку (якщо вона була допущена) і виправити її. Якщо хтось із них зробити це не може, на допомогу приходять консультанти. Самостійне виправлення помилки оцінюється додатковими балами. На третьому етапі виконання контрольної роботи піддаєть­ся уже самоперевірці: учні вдома за допомогою підручника і записів у робочому зошиті аналізують правильність свого розв'язку завдань, а потім на уроці коротко характеризу­ють свою роботу: якщо є необхідність, то говорять про те, з чим не впорались і яких припустилися помилок (у зоши­тах у них повинні бути записані правильні розв'язки).

Вважаю, що навчити своїх вихованців самоконтролю — одне з важливих завдань, які повинен вирішувати вчитель-предметник.

Література

1. Державна національна програма «Освіта». Україна XXI століття.

2. Матеріали II Всеукраїнського з'їзду працівників освіти // Освіта.- 2001.—,№ 57-58.

3. Пометун О, Пироженко Л. Сучасний урок. Інтерактивні технологі навчання: Науково-методичний посібник.— К.: А.С.К.,2003.

4. Балл Г. О. Гуманістичні засади педагогічної діяльності // Педагогіка і психологія.— 1994.— № 2.

5. Онищук В. О. Типи, структура, методика уроку в школі.— К., 1983.

6. Пехота О. М. та ін. Освітні технології: Навч.-метод, посіб-ник.-К.: А.С.К., 2001.

7. Сучасні уроки // Завуч.— 2002.- № 35 (149).

8. Калініченко Н. А. Сучасні уроки. Використання інтерактивних форм навчання: Методичний вісник.— Кіровоград, 2003.

9. Сучасні шкільні технології. Завуч,— 2004.— 112 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: