Реферат Податкові органи

ПЛАН

1. Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави

2. Система податкових органів

3. Податкові адміністрації і податкові інспекції

4. Податкова міліція

ЛІТЕРАТУРА

1. Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави

Органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізова­них фондів держави — це державні органи або органи місцевого самоврядування, що у межах своєї компетенції забезпечують надходження коштів до централізованих фондів держави в оплатній (за надання в інтересах платників яких-небудь дій — видача дозволів, необхідних висновків, документів тощо) або в бе­зоплатній (сплата податків, зборів та інших обов'язкових пла­тежів) формі у встановлений термін і відповідно до встановлених розмірів. Такі державні органи за своїм статусом не є податко­вими (виняток становлять податкові органи, які входять до сис­теми органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізо­ваних фондів держави та займають у ній основне місце), хоча їх діяльність безпосередньо пов'язана з контролем за сплатою коштів різного роду — податків, зборів, мита, обов'язкових пла­тежів на території України. Наприклад, податкові органи здійснюють контроль за своєчасним і повним надходженням усіх податків і зборів, що справляються на території України, орга­ни Пенсійного фонду контролюють таке надходження тільки щодо грошового платежу до Пенсійного фонду України.

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, діють такі структури:

1) податкові органи;

2) митні органи;

3) органи Пенсійного фонду України;

4) органи Фонду соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності;

5) органи Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань;

6) органи Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття;

7) Міністерство внутрішніх справ;

8) органи судової влади;

9) органи, що здійснюють реєстрацію актів громадянського стану;

10) органи, що здійснюють реєстрацію механічних транс­портних засобів;

11) органи місцевого самоврядування.

Цей перелік органів не є вичерпним, однак охоплює най­більш важливі.

Митні органи. Діяльність митних органів в Україні регу­люється кількома нормативними актами, до яких належить Митний кодекс України, Закон України від 25 червня 1991 року «Про митну справу в Україні», Указ Президента України від 24 серпня 2000 року «Питання Державної митної служби України», Постанова Кабінету Міністрів України від 8 липня 1994 року «Про створення територіальних митних управлінь».

Систему митних органів утворюють Державний митний ко­мітет України, територіальні митні управління, митниці та інші митні установи. Територіальні митні управління здійсню­ють безпосереднє керівництво митними управліннями, розта­шованими на відповідній території.

Митна справа в Україні полягає у встановленні порядку та організації переміщення через митний кордон товарів і пред­метів, обкладання митом, оформлення, здійснення контролю та інших заходів щодо реалізації митної політики в Україні.

Митні органи як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, справляють податок на додану вартість та акцизний збір, які застосовуються до то­варів, що ввозяться (пересилаються) на митну територію, та тих, що вивозяться з цієї території (тобто непрямі податки, мито, митні збори).

Органи Пенсійного фонду України. Діяльність органів Пен­сійного фонду в Україні регулюється Положенням про Пенсій­ний фонд України, затвердженим Указом Президента Украї­ни від 1 березня 2001 року, Законом України від 26 червня 1997 року «Про збір на обов'язкове державне пенсійне страхуван­ня», Інструкцією про порядок обчислення і сплати підприєм­ствами, установами, організаціями та громадянами збору на обов'язкове державне пенсійне страхування, інших платежів, а також обліку їх надходження до Пенсійного фонду України, затвердженою постановою Правління Пенсійного фонду Украї­ни від 19 жовтня 2001 року. Контроль за правильним обчис­ленням, своєчасним і повним перерахуванням та надходжен­ням збору здійснюють також органи Пенсійного фонду Украї­ни відповідно до Закону України від 21 травня 1999 року «Про здійснення контролю за сплатою збору на обов'язкове держав­не пенсійне страхування та збору на обов'язкове соціальне стра­хування».

Органи Пенсійного фонду України як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, кон­тролюють повне і своєчасне надходження до Пенсійного фонду України збору на обов'язкове державне пенсійне страхування. Вони насамперед обліковують платників, зобов'язаних спла­чувати такий збір; визначають ставки збору для різних груп платників, що є диференційованим; визначають недоїмки та пеню за несвоєчасну сплату збору; визначають джерела пога­шення недоїмки; контролюють систему звітності платників пенсійного збору тощо.

Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втра­ти працездатності. Грошові надходження до Фонду соціально­го страхування з тимчасової втрати працездатності регулюють­ся на підставі Інструкції про порядок надходження, обліку та витрачання коштів Фонду соціального страхування з тимча­сової втрати працездатності, затвердженої постановою прав­ління Фонду соціального страхування з тимчасової втрати пра­цездатності від 26 червня 2001 року. Однак не всі суб'єкти є обов'язковими страхувальниками цього Фонду. Зазначена Інструкція надає вичерпний перелік таких осіб, а також перед­бачає добровільне страхування у Фонді соціального страхуван­ня з тимчасової втрати працездатності.

При обов'язковому або добровільному страхуванні страху­вальники сплачують відповідні грошові внески.

Органи Фонду соціального страхування з тимчасової втрати працездатності як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють надходжен­ня страхових внесків до Фонду соціального страхування з тим­часової втрати працездатності насамперед від осіб, що є обов'язковими страховиками. Ця функція забезпечується обліком обо­в'язкових і добровільних страховиків; визначенням ставок стра­хового внеску для різних груп платників, що є диференційова­ними; дією системи звітності платників за цим платежем.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України. Як і в попередньому випадку, сплата страхового внеску до цьо­го Фонду може бути обов'язковою і добровільною на підставі Інструкції про порядок перерахування, обліку та витрачання страхових коштів Фонду соціального страхування від нещас­них випадків на виробництві та професійних захворювань Ук­раїни, затвердженої постановою правління Фонду соціального страхування від нещасних випадків на виробництві та профе­сійних захворювань України від 20 квітня 2001 року.

Органи Фонду соціального страхування від нещасних ви­падків на виробництві та професійних захворювань України як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють надходження страхових внесків до цього Фонду насамперед від осіб, що є обов'язковими страхо­виками такого Фонду. Ця функція забезпечується обліком обо­в'язкових і добровільних страховиків; визначенням ставок стра­хового внеску для різних груп платників, що є диференційо­ваними; дією системи звітності платників за цим платежем.

Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування України на випадок безробіття. Сплата внесків на загальнообов'язкове державне соціальне страхуван­ня на випадок безробіття регулюється Інструкцією про поря­док обчислення і сплати внесків на загальнообов'язкове дер­жавне соціальне страхування на випадок безробіття та обліку їх надходження до Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, за­твердженою наказом Міністерства праці і соціальної політики України від 18 грудня 2000 року.

Сплата цього внеску є обов'язковою для всіх роботодавців— платників податків і зборів. Однак згаданою Інструкцією пе­редбачено і добровільну сплату страхових внесків у цей фонд.

Органи Фонду загальнообов'язкового державного соціаль­ного страхування України на випадок безробіття як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють надходження страхових внесків у цей Фонд. Ця функція забезпечується обліком обов'язкових і доб­ровільних страховиків; визначенням ставок страхового внеску для різних груп платників, що є диференційованим; дією сис­теми звітності за цим платежем.

Міністерство внутрішніх справ як орган, що здійснює мобі­лізацію коштів до централізованих фондів держави, справляє плату за видачу суб'єктам підприємницької діяльності дозво­лу на виготовлення печаток і штампів, без яких діяльність та­ких суб'єктів є недійсною.

Відповідно до Інструкції про порядок видачі міністерствам та іншим центральним органам виконавчої влади, підприєм­ствам, установам, організаціям, господарським об'єднанням та громадянам дозволів на право відкриття та функціонування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток та штампів, а також порядок видачі дозволів на оформлення за* мовлень на виготовлення печаток та штампів та затвердження Умов і правил провадження діяльності з відкриття та функці­онування штемпельно-граверних майстерень, виготовлення печаток і штампів, затвердженої наказом МВС України від 11 січня 1999 року № 17, для одержання дозволу надається пакет документів. При цьому платіжні доручення або квитанції про оплату дозволу — невід'ємна частина документів, що по­даються до міліції.

Органи судової влади. При розгляді органів судової влади як органів, що здійснюють мобілізацію коштів до централізо­ваних фондів держави, йдеться, насамперед, про справляння судами плати за здійснення юридичне значущих дій в інтере­сах платників і видачу їм відповідних документів, тобто дер­жавного мита. Особливості застосування механізму державно­го мита регулюються Декретом Кабінету Міністрів України від 21 січня 1993 року «Про державне мито».

Державне мито сплачується за місцем розгляду й оформлен­ня документів і зараховується до бюджету місцевого самоврядування, окрім мита, яке стягується з позовних заяв, що подаються до господарського суду.

У зв'язку а цим судова влада цілком обґрунтовано бере участь у фінансовій діяльності держави, насамперед на стадії мобілізації коштів до державник фондів.

Органи, що здійснюють реєстрацію актів громадського ста­ну. Органи, що здійснюють реєстрацію актів громадського ста­ну, як органи, що здійснюють мобілізацію коштів до центра­лізованих фондів держави (як і органи судової влади) справля­ють плату (державне мито) за здійснення юридичне значущих дій в інтересах платників і видають їм відповідні документи. Відповідно до Декрету Кабінету Міністрів України « Про держав­не мито» ці органи державне мито справляють за здійснення та­ких актів громадського стану: реєстрація шлюбу, реєстрація ро­зірвання шлюбу, реєстрація зміни прізвища, імені та по бать­кові, реєстрація повторної зміни прізвища, імені та по батькові, не пов'язаного з реєстрацією шлюбу, за видачу свідчення у зв'яз­ку зі зміною, доповненням, виправленням і відновленням за­писів п]& реєстрацію цивільного стану, за видачу повторних свідчень про реєстрацію актів громадського стану.

Органи, що здійснюють реєстрацію механічних транспорт­них засобів, (органи Державтоінспекції) як органи, що здійсню­ють мобілізацію коштів до централізованих фондів держави, контролюють сплату податку з власників транспортних засобів на первісному етапі. Відповідно до Закону України «Про пода­ток з власників транспортних засобів та інших самохідних ма­шин і механізмів» платники податку зобов'язані надавати орга­нам, що здійснюють реєстрацію або перереєстрацію, технічний огляд транспортних засобів, квитанції або платіжні доручення про сплату податку як за попередній, так і за поточний період.

Органи місцевого самоврядування як органи, що здійсню­ють мобілізацію коштів до централізованих державних фондів, справляють плату за державну реєстрацію та перереєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності. Відповідно до Положен­ня про державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяль­ності, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 року, для державної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності останній надає до органу держав­ної реєстрації пакет документів, серед яких в обов'язковому порядку має бути документ, що засвідчує внесення шпати за дер­жавну реєстрацію.

Наприклад, за державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності реєстраційний збір ста­новить: для громадян-підприємців — 1,5, для юридичних осіб — 7 неоподатковуваних податком мінімумів доходів громадян. Реєстраційний збір передбачений також за прискорену (про­тягом одного дня) державну реєстрацію (перереєстрацію) суб'єктів підприємницької діяльності (потрійний розмір відпо­відного реєстраційного збору); за державну реєстрацію змін (доповнень) до установчих документів суб'єктів підприємниць­кої діяльності (30% реєстраційного збору); за видачу дубліка­та свідчення про державну реєстрацію суб'єкта підприємниць­кої діяльності (10% реєстраційного збору).

Кошти, отримані від плати за державну реєстрацію суб'єктів підприємницької діяльності, зараховуються в розмірах: 70% — до місцевих бюджетів за місцезнаходженням (місцем проживан­ня) суб'єкта, що реєструється; 30% — до державного бюджету.

2. Система податкових органів

У системі органів, що здійснюють мобілізацію коштів до цен­тралізованих фондів держави, податкові органи посідають го­ловне місце, оскільки контролюють своєчасне і повне надход­ження основної частини податків і зборів, що сплачуються на території України. Це їх основне повноваження, оскільки саме з цією метою і створено таку спеціалізовану структуру.

Важливою ознакою податкового органу є його представниць­кий характер. У податкових правовідносинах держава висту­пає в особі уповноважених податкових органів, котрі мають дві ознаки: діють від імені держави та є носіями відповідних по­вноважень державно-владного характеру, тобто в широкому розумінні є органом державного управління.

Державна податкова служба України створена як єдина си­стема управління і контролю за дотриманням податкового за­конодавства, за правильністю нарахування, повнотою і своє­часністю внесення до відповідного бюджету податків та інших обов'язкових платежів, встановлених законодавством. Отже, державна податкова служба України — це єдина централізо­вана система органів» що входить до системи центральних органів державного управління і здійснює контроль за правиль­ністю нарахування, повнотою і своєчасністю сплата податків

та інших неподаткових платежів та не залежить у своїй діяль­ності від інших державних органів.

Податкові органи, що наділені повноваженнями в сфері опо­даткування, висловлюють державну волю у визначених межах, тому діяти податкові органи повинні, не виражаючи власної ініціативи, а якщо виражають її, то лише у встановлених зако­ном випадках (податковий компроміс) і в інтересах держави. Використовуючи метод владних розпоряджень, держава чітко визначає в законі всі ті ситуації, що так або інакше можуть впливати на податкові правовідносини. Податкові органи для виконання поставлених перед ними завдань мають відповідні обов'язки і права. Однак надані їм права в деяких випадках виступають одночасно і їх обов'язками, а якщо право надане в чистому вигляді (тобто розуміється тільки як право), умови його застосування чітко обумовлено в законі. У зв'язку з цим Б.М. Лазарев зазначав, що для державного органу всі права, що випливають з його завдань і функцій, не є правами в кла­сичному розумінні, тобто такі, котрі орган може використову­вати (або не використовувати) суто на власний розсуд, а висту­пають як служіння державі, тобто у широкому плані — вико­нання обов'язків перед ним.

Усі права й обов'язки, що формують повноваження подат­кових органів, можна поділити на дві групи. Перша — та, що кореспондується з правами й обов'язками платників (обов'я­зок податкового органу надавати інформацію щодо оподатку­вання відповідає праву платника податків на одержання такої інформації). Друга група прав і обов'язків, що реалізуються при взаємодії з іншими суб'єктами податкових правовідносин (пра­во податкового органу одержувати інформацію, що стосується оподаткування від суб'єктів, які сприяють сплаті податків і збо­рів, відповідає обов'язку цих суб'єктів з надання такої інфор­мації).

При цьому дуже важливо визначити вичерпний перелік прав і обов'язків податкового органу, оскільки це обмежує застосу­вання податковим органом тих дій щодо платників податків, які не встановлені законодавством.

До системи органів державної податкової служби належать: Державна податкова адміністрація України, державні подат­кові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах. У складі органів державної податкової служби діють відповідні спеціальні підрозділи боротьби з податковими пра­вопорушеннями — податкова міліція. Державна податкова адміністрація України залежно від кількості платників по­датків та інших місцевих умов може утворювати міжрайонні (на два і більше райони), об'єднані (на місто і район) державні податкові інспекції, а в їх складі — відповідні підрозділи по­даткової міліції.

У Державній податковій адміністрації України і державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, об­ластях» містах Києві та Севастополі створюють колеги. Колегії є дорадчими органами і розглядають найбільш важливі напря­ми діяльності відповідних державних податкових адмініст­рацій.

Структуру Державної податкової адміністрації України зат­верджує Кабінет Міністрів України. Державну податкову служ­бу України очолює Голова Державної податкової адміністрації України, якого призначає на посаду і звільняє з посади Прези­дент України за поданням Прем'єр-міністра України. Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севас­тополя), районах у містах, міжрайонні й об'єднані державні податкові інспекції очолюють начальники, яких призначає на посаду і звільняє з посади Голова Державної податкової адміні­страції України за поданням голів відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі. Начальників управлінь податкової міліції призначає Голова Державної податкової ад­міністрації України.

Загальні функції всіх підрозділів Державної податкової служби (загальні функції податкових органів) такі.

1. Здійснювати на підприємствах, в установах і організаціях незалежно від форм власності й у громадян, у тому числі громадян—суб'єктів підприємницької діяльності, перевірки грошових документів, бухгалтерських книг, звітів, кошторисів, декларацій товарно-касових книг та інших документів незалежно від способу надання інформації, пов'язаних з нараху­ванням та сплатою податків.

2.Одержувати безкоштовно від підприємств, установ, орга­нізацій, громадян—суб'єктів підприємницької діяльності довідки, копії документів про фінансово-господарську діяльність, отримані доходи, витрати підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності та у громадян про розрахункові, валютні та інші рахунки, інформацію про наявність і оборот коштів на цих рахунках.

3.Обстежувати будь-які виробничі, складські, торгові та інші приміщення підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності і житло громадян, якщо вони використовуються як юридична адреса суб'єкта підприємницької діяльності, а також для одержання доходів.

4.Вимагати від керівників та інших посадових осіб підпри­ємств, установ, організацій, а також від громадян, діяльність яких перевіряється, усунення виявлених порушень податко­вого законодавства і законодавства про підприємницьку діяльність, контролювати їх виконання, а також припинення дій, що перешкоджають здійсненню повноважень посадовими особами органів державної податкової служби.

5.Вилучати (із залишенням копій) у підприємств, установ і організацій документи, що свідчать про приховання (заниження) об'єктів оподаткування, несплату податків, інших платежів, вилучати у громадян—суб'єктів підприємницької діяльності реєстраційні свідчення або спеціальні дозволи (ліцензії, патенти) з наступною передачею матеріалів про порушення органам, що видали ці документи.

6. Застосовувати до підприємств, установ, організацій і гро­мадян фінансові санкції в порядку і розмірах, встановлених законом.

7. Стягувати до бюджетів державних цільових фондів суми недоїмки, пені і штрафні санкції в порядку, передбаченому законом.

8. Надавати відстрочення і розстрочення за податками, вирішувати питання про податковий компроміс, а також приймати рішення про списання безнадійного боргу в порядку, передбаченому законом,

9. Накладати адміністративні штрафи на керівників та інших посадових осіб підприємств, установ, організацій, на громадян підприємців, на громадян, що порушують законодавство про підприємництво в порядку, встановленому законодав­ством.

10. Надавати інформацію з Державного реєстру фізичних осіб—платників податків та інших обов'язкових платежів іншим державним органам відповідно до чинного законодавства.

11.Матеріально і морально заохочувати громадян, які на­ дають допомогу в боротьбі з порушеннями податкового зако­нодавства.

12. Звертатися в передбачених законом випадках до суду або господарського суду з позовною заявою про скасування держав­ної реєстрації суб'єкта підприємницької діяльності.

3. Податкові адміністрації і податкові інспекції

Найменування державного органу — одна з форм виражен­ня його змісту, його правового положення. Іменуючи податко­вий орган, законодавець використовує дві назви — адміністра­ція та інспекція, тим самим вказуючи на відмінності у змісті державно-владних повноважень, різний статус суб'єктів, що входять до системи таких органів, підпорядкованість однієї владної структури іншій.

Державна податкова адміністрація України є вищою лан­кою в системі органів державної податкової служби. Податкові інспекції як самостійні організаційно-відокремлені органи в системі органів державної податкової служби насамперед є структурними підрозділами Державної податкової адмініст­рації України, перебуваючи у відносинах підпорядкування і діючи в межах встановлених законом процедур. Отже, закріп­лено умови для розподілу функцій між ними, що забезпечує взаємозв'язок підпорядкованості для найбільш ефективного функціонування. Водночас податкові адміністрації і податкові інспекції утворюють єдиний цілісний комплекс з тісними зв'яз­ками, об'єднані в єдину систему органів державної податкової служби України. Повноваження податкових адміністрацій і Податкових інспекцій закріплені насамперед у законах У країни «Про внесення змін і доповнень до Закону України «Про державну податкову службу в Україні», «Про порядок пога­шення зобов'язань платників податків перед бюджетами та дер­жавними цільовими фондами».

Державна податкова адміністрація України є центральним органом виконавчої влади. Державні податкові адміністрації в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Се­вастополі підпорядковуються Державній податковій адмініст­рації України. Державні податкові інспекції в районах, містах (крім міст Києва і Севастополя), районах у містах, міжрайонні й об'єднані державні податкові інспекції — відповідним дер­жавним податковим адміністраціям в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі.

4. Податкова міліція

Створення податкової міліції стало необхідною умовою уп­равління податковою системою. Поряд з Державною митною службою, підрозділами по боротьбі з економічними злочина­ми Міністерства внутрішніх справ податкова міліція є части­ною сил, що забезпечують економічну безпеку України.

Отже, податкова міліція являє собою спеціалізований правоохоронний державний орган виконавчої влади, який забезпе­чує законність і правопорядок у сфері податкових правовідносин, що діє у складі органів державної податкової служби. Податкова міліція — це воєнізований, контролюючий, оперативно-розшуковий і водночас правоохоронний орган.

Правове положення податкової міліції визначається комп­лексом норм, які передбачають мету, завдання, принципи діяльності та функції підрозділів податкової міліції, структу­ру податкової міліції, питання лінійної і функціональної підпо­рядкованості.

Органи податкової міліції діють на основі принципів закон­ності, поваги до прав людини і громадянина, підконтрольності та підзвітності вищим органам законодавчої і виконавчої вла­ди, об'єднання гласних і негласних форм діяльності, аполітич­ності, взаємодії з іншими органами, податковими службами інших держав, громадянами й організаціями, єдності та цент­ралізації органів міліції, незалежності та єдиноначальності, конфіденційності.

Завданнями податкової міліції є:

1.Запобігання злочинам та іншим правопорушенням у сфері оподаткування, їх розкриття, розслідування та виробництво у справах про адміністративні правопорушення.

2.Розшук платників, які ухиляються від сплати податків та інших платежів.

3.Попередження корупції в органах державної податкової служби та виявлення її фактів.

4.Забезпечення безпеки діяльності працівників державної податкової служби, захисту їх від протиправних дій, пов'язаних 0 виконанням службових обов'язків.

До складу податкової міліції входять:

— Головне управління податкової міліції, Слідче управлін­ня податкової міліції, Управління боротьби з корупцією в органах державної податкової служби Державної податкової адмі­ністрації України;

— управління податкової міліції, слідчі відділи податкової міліції, відділи боротьби з ^корупцією в органах державної по­даткової служби відповідних державних податкових адміністрацій в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі;

—відділи податкової міліції, слідчі відділення (груди) по­даткової Міліції відповідних державних податкових інспекцій у районах, містах, районах у містах, міжрайонних та об'єднаних державних податкових інспекцій.

У складі податкової міліції діє спеціальний структурний підрозділ, що проводить роботу по боротьбі а незаконним оборотом алкогольних напоїв та тютюнових виробів.

Податкову міліцію очолює начальник податкової міліції – Перший заступник Голови Державної податкової адміністрації України. Податкову міліцію в державних податкових адміністраціях в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві і Севастополі очолюють начальники управлінь податкової міліції — перші заступники голів відповідних державних по­даткових адміністрацій.

Податкова міліція відповідно до її завдань: 1) приймає і реє­струє заяви, повідомлення й іншу інформацію про злочини і правопорушення, що віднесені до її компетенції, здійснює у встановленому порядку їх перевірку і приймає по них передба­чені законом рішення; 2) здійснює відповідно до закону оперативно-розшукову діяльність, досудову підготовку матеріалів за протокольною формою, а також проводить дізнання і досудове (попереднє) слідство у межах своєї компетенції вживає захо­ди з відшкодування заподіяних державі збитків; 3) виявляє причини й умови, що сприяли здійсненню злочинів та інших правопорушень у сфері оподаткування, вживає заходи щодо їх усунення; 4) забезпечує безпеку працівників органів держав­ної податкової служби та їх захист від протиправних дій» по­в'язаних з виконанням ними посадових обов'язків; 5) запобі­гає корупції та іншим службовим порушенням серед працівників державної податкової служби; 6) збирає, аналізує та узагальнює інформацію про порушення податкового законодав­ства, прогнозує тенденції розвитку негативних процесів кар­ного характеру, пов'язаних з оподаткуванням.

Література

1. Конституція України. – К.: Преса України, 1997.

2. ПанасюкВ. М., Ковальчук Є. К., Бобрівець С. В. Податковий облік: Навч. посіб. — Тернопіль: Карт-бланш, 2002. — 260

3. Облік у селянському (фермерському) господарстві: Посібник / За ред. М. Я. Дем'яненка. — К.: ІАЕ, 2001. — 403 с

4. Сук Л. К. Бухгалтерський облік: Навч. посіб. — К.: Інститут після-дипломної освіти Київського університету ім. Тараса Шевченка. — 2001. — 339 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: