Реферат Аналіз ведення обліку матеріалів на складах і в бухгалтерії; документальне оформлення при надходженні і відпуску матеріалів (ДП “Котельно-зварювальний завод)

ПЛАН

Вступ

I. Теоретичні аспекти обліку матеріалів

1.1 Поняття матеріали, їх загальна характеристика та значення

1.2 Критерії визнання та оцінки матеріалів

II. Методика обліку матеріалів на складі та в бухгалтерії

2.1 Облік матеріалів на складі:

2.1.1 Облік надходження матеріалів на склад

2.1.2. Оцінка та облік матеріалів при їх відпуску у виробництво

2.2. Документальне оформлення надходження та відпуску матеріалів зі складу

2.3. Організація аналітичного обліку наявності та руху матеріалів на складі

2.4. Взаємозв’язок обліку матеріалів на складі з обліком у бухгалтерії

2.5. Інвентаризація матеріалів на складі та відображення її результатів в обліку.

Висновок

Список використаної літератури

Додатки (супровідні документи постачальників (накладна, ТТН, податкова накладна); карточка складського обліку матеріалів, копія аркушу інвентарної книги; лімітно-забірні картки; накладна-вимога, довіреність, ); журнал 5, відомість аналітичного обліку виробничих запасів; аркуш Головної книги по рахунку 20; Баланс)

Розрахункова частина

Вступ

Бухгалтерський облік на підприємствах України різних галузей і форм власності ґрунтується на єдиних засадах, встановлених Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», який визначає правові засади регулювання, організації, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності і здійснюється відповідно до Положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Законом України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» затверджено 25 Положень (стандартів) бухгалтерського обліку, склад фінансової звітності з примітками до неї, План рахунків та реєстри бухгалтерського обліку, спрощену фінансову звітність і План рахунків для суб’єктів малого бізнесу.

Методику ведення фінансового обліку регулюють також нормативні акти (положення, інструкції, вказівки), які конкретизують особливості обліку коштів, основних і оборотних засобів, розрахункових операцій витрат виробництва, готової продукції, результатів фінансово – господарської діяльності, оподаткування.

Згідно Закону України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні» ведення бухгалтерського обліку та складання звітності ґрунтується на таких принципах: автономності, безперервності, єдиного грошового вимірника, історичної (фактичної) собівартості, обачності, нарахування та відповідності доходів і витрат, періодичності, повного висвітлення, послідовності, превалювання сутності над формою.

Однією з обов'язкових умов здійснення процесу виробництва є забезпечення його виробничими запасами - сировиною, матеріалами, напівфабрикатами, комплектуючими виробами тощо, з яких або за допомогою яких здійснюється виробництво продукції. Відмітною особливістю їх є одноразове використання в процесі виробництва, перенесення всієї вартості на собівартість виготовленої продукції (виконаних робіт, послуг). Тому контроль за збереженням матеріальних ресурсів, раціональним використанням їх у виробництві має велике значення. Методологічні основи формування в бухгалтерському обліку інформації про запаси і розкриття її у фінансовій звітності регламентуються Положенням (стандартом) бухгалтерського обліку 9 «Запаси».

Запаси визнаються активом, якщо існує вірогідність того, що підприємство отримає в майбутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням, і їх вартість може бути достовірно визначена. Важливою передумовою раціональної організації обліку виробничих запасів є економічно обгрунтована їх класифікація. Одиницею бухгалтерського обліку запасів є їх назва або однорідна група (вид). Тому в подальшій класифікації групи запасів поділяються на підгрупи, а всередині них - на види, сорти, марки, типорозміри тощо.

Метою даної курсової роботи є: аналіз ведення обліку матеріалів у складах і в бухгалтерії; документальне оформлення при надходженні і відпуску матеріалів; вивчення процесу проведення інвентаризації та відображення її результатів.

Об’єктом дослідження є Державне Підприємство Міністерства Оборони України «63 Котельно – Зварювальний завод» (ДП МОУ «63 КЗЗ»), яке було створене у 1948 році. Галузь до якої належить підприємство - це виробництво виробів загальномашинобудівельного застосування. Протягом років органом державного управління є Міністерство Оборони України.

З 1996 року основним видом економічної діяльності ДП МОУ «63 Котельно – Зварювального заводу» є виробництво і реалізація нагрівальних котлів.

Для нормального функціонування процесу виробництва ДП МОУ «63 КЗЗ» забезпечений відповідними запасами сировини і основних матеріалів, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин для ремонту, малоцінних і швидкозношуваних предметів та іншим. У процесі виробництва матеріальні цінності використовуються порізному. Одні з них повністю переходять у новостворений продукт (сировина і матеріали), другі змінюють свою початкову форму і розмір (мастильні матеріали, фарби), треті входять у засоби праці без будь – яких змін (запасні частини), четверті тільки сприяють виготовленню виробу, не входячи при цьому в його склад (малоцінні та швидкозношувані предмети).

Для правильної організації обліку виробничих запасів важливу роль відіграє їх типова класифікація (згрупування) за призначенням.

Слід зазначити, що для правильної організації обліку матеріалів на досліджуваному ДП МОУ «63 КЗЗЗ» складські приміщення мають відповідне обладнання, пристосування (стелажі, полиці, ящики) , вимірювальні прилади (міри, ваги). Матеріали розміщенні за секціями складів, а в середині їх за окремими групами і типами, сортами і розмірами матеріалів (на полицях, у штабелях, стелажах, засіках тощо).

Облік на складі здійснюється за допомогою карток складського обліку, які відкриваються в бухгалтерії і віддаються під розписку матеріально-відповідальним особам.

Складський і бухгалтерський облік на ДП МОУ «63 Котельно – Зварювальному заводі» здійснюється на базі сучасних засобів обчислювальної техніки, яка сама співставляє одержаний залишок за нормою запису і може готувати дані для подальшого замовлення матеріальних цінностей, забезпечує автоматизоване виконання функцій бухгалтерського обліку.

Суть аналітичного обліку матеріалів полягає в тому, що на окремий вид матеріалів відкривається номенклатурний номер, а він і є аналітичним рахунком. Дані аналітичного обліку узагальнюються в оборотних відомостях. Введення електронно – обчислювальної техніки для обліку матеріалів дає можливість організувати облік не дублюючи багато разів кількісних і якісних даних.

I.Теоретичні аспекти обліку матеріалів

1.1 Поняття матеріали, їх загальна характеристика та значения

Оскільки матеріали є складовою частиною запасів, то розгляд даного питання доцільно розпочати з їх економічної сутності.

Запаси - є оборотними активами підприємства, які викорис­товуються переважно в одному операційному циклі діяльності підприємств або в період до одного року. Виробничі запаси складають основу виготовлюваної продукції (сировина і основні матеріа­ли), сприяють процесу її виготовлення або покращують влас­тивості готової продукції.

Методологічні засади формування інформації про виз­нання, оцінку запасів, їх розкриття у фінансовій звітності виз­начено у П(С)БО 9 "Запаси".

За П(С) БО 9 запаси - це активи, які:

· утримуються для подальшого продажу за умов звичайної господарської діяльності (товари, готова продукція);

· перебувають у процесі виробництва з метою подальшого продажу продукту виробництва (незавершене виробництво);

· утримуються для споживання під час виробництва продукції та надання послуг, а також для управління підприємством (сировина, основні і допоміжні матеріали, малоцінні ташвидкозношувані предмети).

До окремих груп запасів підприємства відносять:

- виробничі запаси - сировина і основні матеріали, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт, надання послуг, обслуговування та адміністративних потреб;

- незавершене виробництво - це продукція (робота, послуги), що не пройшли всіх стадій обробки на даному підприємстві;

- готову продукцію - предмети, обробка яких завершена на даному підприємстві, відповідають визначеним стандартам і технічним вимогам та призначені для продажу;

- товари — матеріальні цінності, придбані підприємством з метою подальшого продажу;

- малоцінні та швидкозношувані предмети - це засоби праці, що використовуються в процесі виробництва чи для адміністративних цілей не більше одного року або нормального операційного циклу, якщо він більший одного року;

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, якщо вони оцінюються за нижчою з двох оцінок: первісною вартістю або чистою вартістю реалізації запасів.

Схематично групи запасів підприємства відображено на рис.1.

Рис.1. Групування запасів

Норми П(С)БО 9 "Запаси" не поширюються на такі за­паси:

- незавершені роботи за будівельними контрактами, включаючи контракти з надання послуг, що безпосередньо пов'язані з ними;

- фінансові активи (цінні папери, що утримуються з метою продажу тощо);

- молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукцію сільського і лісового господарства, корисні копалини, якщо вони оцінюються за чистою вартістю реалізації відповідно до інших положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

Одиницею обліку запасів є їх однорідна група або вид. Деталізацію об'єктів обліку запасів підприємство здійснює самостійно, виходячи з управлінських потреб та витрат на ведення обліку. Як правило, облік запасів ведеться за їх видами, які відрізняються від інших видів хоча б однією ознакою (розмі­ром, кольором та ін.). У окремих випадках, коли деталізація за видами не важлива, декілька видів запасів для цілей обліку можуть об'єднати в групи (особливо в умовах ведення обліку вручну).

Для правильної організації обліку матеріалів підприємству доцільно сформувати номенклатуру-цінник.

Номенклатура — систематизований перелік назв мате­ріалів, напівфабрикатів, запасних частин, палива та інших ма­теріальних цінностей, що використовуються на даному підприємстві Номенклатурний перелік матеріальних ціннос­тей підприємства повинен містити таку інформацію про кож­ний тип або групу матеріалів: технічно правильну назву; повну характеристику (вид, марка, сорт, розмір, одиниця виміру та ін.); номенклатурний номер - цифрові умовні позначення пе­рерахованих ознак матеріалу; ціна кожного виду або групи ма­теріалів. Номенклатурні номери в процесі ведення обліку про­ставляються на усіх документах і в облікових регістрах, у яких відображається облік матеріалів, що сприяє зростанню точності обліку запасів та зменшенню затратна його ведення.

Основні завдання обліку матеріалів наступні:

- раціональне визначення одиниці обліку матеріалів та формування номенклатури-цінника;

- організація складського господарства;

- достовірне визначення первісної вартості матеріалів;

- визначення умов переоцінки матеріалів на дату балансу та методів їх оцінки при вибутті:

- відображення на рахунках обліку операцій з надходження і вибуття матеріалів та точне визначення їх залишків;

- розкриття інформації про запаси у фінансовій звітності та примітках до неї.

З метою раціональної організації складського господарства та аналітичного обліку сировина й матеріали класифікуються за певними ознаками:

· за способом включення у собівартість - основні й допоміжні;

· за групами матеріалів - лісові, текстильні, чорні метали, кольорові

метали, електротовари, лаки й фарби тощо;

· за вартістю - дорогоцінні, високої, середньої та низької вартості;

· за способом зберігання - відкритого і закритого зберігання;

· за частотою використання - масові, часто й мало використовувані.

Запаси є однією з найбільших складових активів підприємства. Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів можуть входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках.

Для забезпечення безперебійної роботи виробництва на складах підприємства завжди мають бути виробничі запаси в межах норм, передбачених потребою підприємства. У складських приміщеннях підприємства здійснюються операції по збереженню виробничих запасів, що надходять, а також відпуску їх у виробництво. Бухгалтерський облік має забезпечити контроль за залишками, надходженням і витратами виробничих запасів на складі, що є важливою умовою для забезпечення збереження власності підприємства.

Важливою умовою правильної організації обліку матеріалів є розробка номенклатури номерів. На підприємствах кожна група матеріалів може скалдатися із сотень і тисяч назв, сортів, розмірів. Для раціонального обліку матеріалів необхідно розробити деталізоване групування матеріалів. З цією метою на підприємствах перелік найменувань окремих видів матеріалів класифікується за визначеною ознакою. Матеріали поділяються на групи. Кожна група на підгрупи. У межах кожної підгрупи матеріали в свою чергу групуються за профілем, маркою, сортом, а потім за розміром, ціною та інше.

За кожною назвою, сортом, розміром матеріалів закріплюється постійний шифр, що має бути проставлений на всіх документах, пов’язаних з обліком матеріалів. Цим шифром користуються також в аналітичному обліку.

Перлік матеріалів, згрупованих за хактерною для них ознакою і відповідним чином зашифрованих із зазначенням одиниці виміру, називається номенклатурою матеріалів.

Необхідними умовами правильної організації обліку виробничих запасів є:

· правильна організація складського обліку;

· наявність інструкції з обліку матеріалів;

· правильне групування матеріалів;

· розробка номенклатури матеріалів;

· розробка норм зносу і норм витрат матеріалів.

Сировина, основні та допоміжні матеріали, паливо, куповані напівфабрикати і комплектуючі вироби, запасні частини, тара відображаються в обліку і звітності за їх фактичною собівартістю.

Поточний облік матеріалів здійснюєть частіше не за фактичною собівартістю, а за раніше встановленими цінами.

Обліковими цінами можуть бути оптові ціни промисловості, договірні тощо.

Фактична собівартість матеріальних ресурсів визначається виходячи з витрат на їх придбання включаючи оплату процентів за придбання в кредит, націнку, комісійну винагороду, вартість послуг товарних бірж, митні збори, витрати на транспортування, зберігання і доставку, що здійснюється сторонньою організацією.

Матеріальні цінності, які прийняті підприємством на відпові­дальне зберігання, переробку (давальницька сировина), комісію, обліковують на рахунках класу 0 «Забалансові рахунки».

1.2 Критерії визнання та оцінки матеріалів.

Запаси визнаються підприємством за таких умов:

- існує імовірність того, що підприємство отримає в май­бутньому економічні вигоди, пов'язані з їх використанням;

- їх вартість може бути достовірно визначена.

Як правило, підприємство включає до складу запасів на дату балансу лише фактично отримані цінності і списує зі скла­ду запасів фактично відвантажені. Однак в окремих випадках за умовами договорів поставки у складі запасів можуть рахува­тись і такі, що вже відвантажені з підприємства (право влас­ності на які в нього залишилось) і такі, що повинні надійти, якщо підприємству-покупцю перейшло право власності на них, тобто товари в дорозі.

Перехід права власності на товари в дорозі і пов'язані з ним ризики та вигоди визначається умовами постачання. Перелік умов постачання наводиться у Міжнародних правилах інтерп­ретації комерційних термінів "ІНКОТЕРМС", якими корис­туються у багатьох країнах світу, в тому числі і в Україні. Найбільш поширені з них - FCA, EXW, FOB та ін.

FCA (франко-перевізник) означає, що продавець постав­ляє товар покупцеві, який буде і перевізником у визначене в угоді місце. Моментом переходу права власності буде отриман­ня покупцем товару та документів на нього у визначеному в угоді місці. Подальші витрати на доставку товару здійснюються за рахунок покупця.

EXW (франко-завод ) - покупець отримує товар безпо­середньо на підприємстві виробника разом з документами.

Момент передачі-отримання товару означає для продавця (ви­робника) факт передачі власності та всіх ризиків та вигод, по­в'язаних з цим правом; для покупця - факт отримання товарів у власність. Перевезення товару від виробника (продавця) до покупця здійснюється за рахунок покупця.

FOB ( франко-борт, порт відвантаження зазначені) - мо­ментом передачі права власності продавця вважається перехід товару поза поручні судна в порту відвантаження. Всі подальші витрати з перевезення товару несе покупець.

Не вважається передачею фактичне відвантаження запасів зі складу підприємства за договорами посередництва. Можливі такі форми здійснення посередницьких операцій, що визначаються умо­вами укладених договорів: комісії, консигнації, схову, довір­чого управління, та ін.

Угоди комісії чи консигнації передбачають, що власник (ко­мітент або консигнант) передає свій товар торговельному аген­ту (комісіонерові або консигнаторові) для реалізації. Така пе­редача товару не вважається його вибуттям зі складу підприємства власника, хоча фактично він знаходиться в аген­та, який приймає на себе відповідальність за його збереження. В агента такі запаси обліковуються на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 024 "Товари, прийняті на комісію". Після реалізації товару агент передає виручені кошти власникові за вирахуванням комісій­них, що найчастіше складають обумовлений відсоток від суми реалізації. Підприємство-власник запасів буде визнавати змен­шення товарів лише після фактичного продажу агентом покуп­цям.

Отримане на зберігання майно відображається в сторони, що зберігає (охоронця) на позабалансовому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 023 "Матеріальні цінності на відповідальному зберіганні".

При укладенні договору довірчого управління майно запи­шається на балансі власника (засновника довірчого управлін­ня). У довірчого керуючого воно обліковується на позабалан­совому рахунку 02 "Активи на відповідальному зберіганні", субрахунок 025 "Майно в довірчому управлінні."

Не відображається вибуття запасів при їх передачі у пе­реробку іншому підприємству (на сторону). Протягом усього періоду запаси обліковуються на балансі підприємства - власника.

При укладенні договору застави (наприклад, як умова при отриманні позики) запаси підприємства (найчастіше це готова продукція) знаходяться на складі підприємства але не мо­жуть використовуватись за призначенням (бути реалізовані або використані у виробничому процесі). Їх використання можливе лише після завершення договору застави за умови повернення позики та відсотків за неї. При неповерненні позики (несвоє­часному поверненні) заставні запаси підлягають реалізації бан­ком або іншою фінансовою установою, що надала позику.

Не визнаються запасами також суми попередньої оплати за запаси. У такому випадку виникає заборгованість постачальника перед підприємством.

Якщо підприємство фактично отримало запаси, але не отримало документів постачальника на ці запаси, то воно може визнати їх за балансом за таких умов:

· їх постачання передбачене раніше укладеними угодами;

· кількість і якість отриманих запасів задовольняє покупця;

· покупець може здійснити їх достовірну оцінку запасів.

Такі поставки називаються невідфактурованими.

Отже, підприємство включає до складу залишків запасів:

· власні запаси, що знаходяться на складах, магазинах, у виробничих цехах, які повністю ним контролюються;

· власні запаси, що знаходяться на складах, контроль над якими обмежений;

· запаси в дорозі, за якими, за умовами укладених договорів підприємству перейшло право власності;

· невідфактуровані поставки.

Не включаються до складу запасів: матеріали, прийняті на переробку; матеріальні цінності, прийняті на відповідальне зберігання; товари на комісії; матеріальні цінності, отримані за договорами схову; матеріальні цінності, отримані в довірче управління; попередня оплата за матеріальні цінності.

В обліку запаси відображаються за первісною вартістю. Відповідно П(С)БО 9 первісною вартістю запасів, придбаних за плату, є собівартість, яка складається із таких фактичних витрат:

· сум, що сплачуються згідно з договором постачальнику (продавцю) за вирахуванням непрямих податків;

· сум ввізного мита;

· сум непрямих податків, які пов'язані з придбанням запасів і не відшкодовуються підприємству;

· транспортно-заготівельних витрат (затрати на заготівлю запасів, оплата тарифів (фрахту) за вантажно-розвантажувальні роботи і транспортування запасів усіма видами транспорту до місця їх використання, включаючи витрати зі страхування ризиків транспортування запасів);

· інших витрат, які безпосередньо пов'язані з придбанням запасів і доведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання із запланованою метою.

До таких витрат, зокрема, відносяться прямі матеріальні витрати, на оплату праці, інші прямі витрати підприємства на доопрацювання і покращання якісно-технічних характеристик запасів.

Формування первісної вартості запасів за шляхами надходження подано в таблиці 1.

Не включаються до первісної вартості запасів, а належать до витрат того періоду, в якому вони були здійснені (встановлені): понаднормові втрати і нестачі запасів; проценти за користування позиками; витрати на збут; загальногосподарські та інші подібні витрати, які безпосередньо не пов'язані з придбанням і доставкою запасів та приведенням їх до стану, в якому вони придатні для використання у запланованих цілях.

Для правильної організації обліку запаси групують так:

· сировина, основні та допоміжні матеріали, комплектуючі вироби та інші матеріальні цінності, що призначені для виробництва продукції, виконання робіт і надання послуг, обслуговування виробництва й ад­міністративних потреб;

· готова продукція, виготовлена на підприємстві, призначена для продажу. Вона має відповідати технічним і якісним характеристикам, що передбачаються договором чи іншим нормативно-правовим актом:

· товари у вигляді матеріальних цінностей, які придбані та зберігаються на під­приємстві з метою подальшої реалізації;

· малоцінні і швидкозношувані предмети, які використовуються не більше од­ного року чи нормального операційного циклу, якщо він більший одного poку;

· молодняк тварин і тварини на відгодівлі, продукція сільського та лісового господарства;

· незавершене виробництво у вигляді незавершеної обробки і складання дета­лей, вузлів, виробів і незавершених технологічних процесів.

На виробничих підприємствах до незавершеного виробництва відносять витрати на виконан­ня робіт, послуг, по яких підприємство ще невизнало дохід.

Таблиця 1

Первісна вартість запасів

ІI. Методика обліку матеріалів на складі та в бухгалтерії

2.1 Облік матеріалів на складі

У системі обліку надзвичайно важливе значення має складський (кількісний) облік залишків, надходження і витрачання матеріальних цінностей, який здійснюється за допомогою карток складського обліку і складає основу бухгалтерського обліку. Якщо складський облік ведеться з порушенням встановлених вимог, то це може ускладнити процес бухгалтерської обробки документів і перешкоджати зусиллю бухгалтерів отримати повну, неупереджену, точну інформацію про витрачення матеріалів на виробництво і складання фінансової звітності. Отже, складський облік запасів є початковою стадією обліку.

На складі облік ведеться в кількісному вираженні, але доцільно перейти на кількісно - сумовий, особливо це потрібно тоді, коли оцінка матеріалів здійснюється за методом ФІФО, середньозваженої собівартості, ідентифікованої собівартості, нормативних витрат, цін продажу.

Складські приміщення повинні відповідати вимогам правильного зберігання запасів. На кожний вид матеріальних цінностей виписується ярлик із зазначенням на ньому найменування цінностей, марки, розмірів, сортів, одиниці виміру, мінімальної та максимальної норми запасу та інші характеристики.

Кожному складу і коморі присвоюється номер, який обов'язково вказується при оформленні первинних документів із надходження чи відпуску матеріальних цінностей, що необхідно для групування документів у розрізі матеріально відповідальних осіб.

Склади повинні забезпечуватися ваговими і вимірювальними приладами, мірною тарою для сипучих матеріалів, механізмами з переміщення вантажів та вантажно-розвантажувальних робіт.

За правильний облік руху матеріальних цінностей, їх належне оснащення та правильне зберігання запасів відповідальність покладена на завідувача складу (комірника). Положенням про права, обов'язки і відповідальність завідувачів складів передбачено проходження інструктажу про порядок оформлення, зберігання й обліку матеріалів на складі при оформленні на роботу.

У завідувача складу береться підписка про ознайомлення з правилами й укладається з ним договір про матеріальну відповідальність. Завідувачі складами повинні щоденно слідкувати за цілісністю приміщень, наявністю протипожежного інвентарю, збереженням цінностей, дотриманням правил техніки безпеки, правильністю оформлення документів із надходження і витра­чання цінностей, веденням картотеки (аналітичного обліку) на складі; контролювати роботу осіб, що обслуговують складське господарство (вантажники, транспортні працівники, обліковці).

Однією з функцій завідувачів складами є правильне і своєчасне документальне оформлення руху та виведення залишків на кожний день за всією номенклатурою цінностей, що знаходяться на зберіганні. Ведення аналітичного обліку за кожним наймену­ванням цінностей здійснюється самим завідувачем або обліков­цем у картках складського обліку (додаток 5).

Картки складського обліку виписуються на кожне найменування, сорт, розмір, профіль, марку окремо. Картка є основою обліку. У ній групуються операції з надходження та витрачання конкретного виду матеріалів і визначається залишок після кожного запису.

Після кожної операції з надходження чи витрачання матеріалів на підставі первинних документів робиться запис у картці складського обліку і виводиться залишок матеріалу в кінці робочого дня.

На основі карток відділ постачання може здійснювати операційний контроль за повнотою оприбуткування вантажів і дотриманням норм запасів

Функціонування складу вимагає значних витрат, пов'язаних із утриманням приміщення, устаткуванням складу (для розміщення матеріалів, перевезення, укладки в місця зберігання); внутрішньо-складськими витратами на опалення, освітлення, ремонт примі­щень; утриманням транспортних засобів; нарахуванням заробітної плати персоналу складу і відрахувань на соціальне страхування; охороною складів; витратами матеріалів при зберіганні на складі та від псування; витратами на зв'язок, канцелярські потреби та ін.

2.1.1 Облік надходження матеріалів на складі

Усі операції надходження матеріалів на підприємство по­винні бути оформлені первинними документами.

Можливі такі напрями надходження запасів на підприємство :

· придбання у постачальника;

· придбання підзвітними особами за готівку;

· виготовлення на даному підприємстві;

· безкоштовне отримання;

· від ліквідації основних засобів та малоцінних необорот­них активів;

· виявлення надлишків при проведенні інвентаризації;

· обмін на подібні та неподібні активи;

· інші напрями.

Придбання виробничих матеріалів планується підприємством. Для цього укладаються договори постачання, у яких визначається кількість, ціна та якість товарно-матеріальних цінностей, що надійдуть на підприємство, а також терміни завезення кожної партії матеріальних цінностей. При виборі постачальників підприємство повинне врахувати: ціну матеріалів, достатній обсяг їх постачання (що залежить від потужностей постачальників), якість матеріалів, надійність постачальників, сума транспортних витрат на перевезення та складування запасів, можливості отримання знижок при придбанні великих партій запасів та можливість відстрочення оплати на них. Можливі інші напрями надходження запасів, розглянуті вище.

Матеріали, що надходять на склад, ретельно перевіряють, встановлюють відповідність їх якості, кількості, асортименту, умовам поставок і супровідним документам. Якщо не виявлено розходжень, матеріали приймають.

На склади також можуть надходити запаси із своїх цехів - це продукція власного виготовлення і зайві одержані й невикористані матеріали, а також матеріали, одержані від ліквідації основних засобів, малоцінних і швидкозношуваних предметів, браку у виробництві та відходи. Ці матеріали оприбутковують на склади за допомогою накладної.

Обмін подібними запасами відбувається тоді, коли активи, які обмі­нюються, мають однакове призначення та застосовуються водній галузі діяльності. Справедлива вартість обмінюваних подібних запасів має від­повідати одна одній. Договірну ціну приймають за справедливу. Від справе­дливої ціни нараховують податковій кредит і податкове зобов'язання (ст. 4.2. За­кону України „Податок на додану вартість" від 3 квітня 1997 року №168/97-ВР).

Незалежно від того, яка ціна обмінюваних товарів вказується в первинних документах постачальника, вони оприбутковуються так: якшо балансова вартість відпущених товарів є меншою за справедливу їх вартість — оприбуткування здійснюється за тією ціною, за якою були відпущені власні запаси; якщо балансова вартість відпущених товарів є більшою за справедливу їх вартість — оприбуткування здійснюється за справедливою вартістю.

Обмін неподібними запасами досить часто зустрічається при здійє­ненні розрахунків між вітчизняними підприємствами. Його суть полягає втому, що підприємство обмінює запаси, якими володіє в надлишку, на запаси, щодо яких існує потреба на підпрємстві.

Для відображення запасів як об’єктів бухгалтерського обліку Планом рахунків бухгалтерського обліку активів, капіталу, зобов’язань та господарських операцій підприємств і організацій, затвердженим Наказом Міністерства фінансів України від 30 листопада 1999 р. № 291 і зареєстрованим у Міністерстві юстиції України від 21 грудня 1999 р. за № 892/4185, передбачено клас 2 «Запаси». Рахунки цього класу є активними балансовими.

Характеристика елементів запасів в системі рахунків подано в табл. 2.

Таблиця 2

Характеристика елементів запасів як об’єктів бухгалтерського обліку в системі рахунків

Для промислових підприємств характерною ознакою є висока питома вага у загальній структурі запасів таких цінностей, які призначені для процесу виробництва. Через це вони (цінності) отримали свою назву - «виробничі запаси». Для їх обліку призна­чений рахунок 20 «Виробничі запаси», на якому узагальнюються дані про наявність невикористаних запасів на складі, їх надходження та витрачання протягом певного періоду. На практиці прийнято за доцільне виділяти запаси в окремі групи. Відповідно до цих груп організовується аналітичний облік за субрахунками до рахунка 20 «Виробничі запаси»:

201 «Сировина й матеріали» (в т.ч. в дорозі та переробці);

202 «Купівельні напівфабрикати та комплектуючі вироби»;

203 «Паливо»;

204 «Тара й тарні матеріали»;

205 «Будівельні матеріали»;

206 «Матеріали, передані в переробку»;

207 «Запасні частини»;

208 «Матеріали сільськогосподарського призначення»;

209 «Інші матеріали».

На першому із субрахунків відображається наявність на складі (сальдо на певну дату) та рух (надходження й витрачання) як сума оборотів за дебетом і кредитом субрахунку «Сировина й матеріали».

На субрахунку 202 відображається наявність і рух покупних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, які придбані для комплектування готової продукції. Такі витрати включаються у собівартість продукції і вимагають додаткових витрат праці з їх обробки чи складання готової продукції.

Якщо напівфабрикати призначені для подальшого перепродажу, то вони не включаються до складу собівартості і повинні обліковуватись на рахунку 28 «Товари».

На субрахунку 203 обліковується наявність і рух усіх видів палива (нафтопродукти, тверде паливо, мастильні матеріали), які призначені для технологічних потреб виробництва, експлуатації транспортних засобів, отримання енергії, опалення приміщень тощо.

Субрахунок 204 призначений для тари й тарних матеріалів (скляної, пластикової, дерев'яної, полімерної, картонної, металевої тощо). На ньому ведеться облік наявності й руху тари й тарних матеріалів, а також матеріалів для виготовлення тари (деталі ящиків, дріт, картон) і ремонту.

Субрахунок 205 використовують підприємства-забудовники для обліку наявності й руху будівельних матеріалів, конструкцій, деталей, устаткування та комплектуючих виробів, призначених для монтажу, а також інших матеріалів для проведення будівельних робіт, виготовлення будівельних деталей і конструкцій.

На субрахунку 206 «Матеріали, передані в переробку» ведеться облік матеріалів, які підприємство передає на сторону з метою переробки й отримання з них виробів, призначених для виробництва продукції.

На субрахунку 207 ведеться облік наявності й руху запасних частин, готових деталей, вузлів, агрегатів, призначених для ремон­тів, заміни зношених частин машин, устаткування, транспортних засобів, інструментів, автомобільних шин у запасі та в обороті.

Субрахунок 208 призначений для обліку наявності й руху матеріалів сільськогосподарського призначення (мінеральні добрива, отрутохімікати, біопрепарати, насіння і корми, призначені для посіву і відгодівлі тварин безпосередньо в господарстві.

Субрахунок 209 використовується для обліку наявності та руху інших матеріалів (відходи виробництва - обрубка, обрізка, стружка, матеріали, отримані від остаточно забракованих виробів, цінності, отримані від ліквідації основних засобів (металобрухт, зношені шини та ін.)).

Крім виробничих витрат, на промислових підприємствах використовуються інші рахунки бухгалтерського обліку запасів. Так, окремі підприємства мають у своєму складі аграрні підрозділи, які займаються рослинництвом і тваринництвом, тому для обліку тварин на вирощуванні та відгодівлі застосовується рахунок 21 «Тварини на вирощуванні і відгудівлі».

Для обліку продукції сільськогосподарського виробництва використовують рахунок 27 «Продукція сільськогосподарського виробництва». У дебет цього рахунка записується оприбуткована продукція власних рослинницьких, тваринницьких та промислових підрозділів підприємства, а в кредит - списання для продажу, невиробничого споживання (видачі й продажу працівникам, передачі для соціальної сфери (дитячі садки, школи, їдальні), споживання у якості кормів, призначених для висіву тощо). На підприємствах, які отримують напівфабрикати власного виробництва, котрі можуть бути реалізовані споживачам без доведення їх до стадії готової продукції, ведуть облік на рахунку 25 «Напівфабрикати» у розрізі окремих видів напівфабрикатів.

Багато промислових підприємств займається торгівлею, тому для обліку руху товарно-матеріальних цінностей відкривається рахунок 28 «Товари» з відповідними субрахунками: 281 «Товари на складі», 282 «Товари в торгівлі», 283 «Товари на комісії», 284 «Товари під товарами», 285 «Торгова націнка». Цей рахунок застосовується для обліку виробів, матеріалів, продуктів, які спеціально придбані для продажу.

До складу запасів відноситься також продукція, яка пройшла всі стадії обробки, прийнята відділом технічного контролю й оприбуткована на склад. Для її обліку призначений рахунок 26 «Готова продукція». У балансі відображаються залишки нереалі­зованої продукції.

Основні бухгалтерські проведення, які складаються при надходженні запасів на підприємство, наведені в таблиці 3.

Таблиця 3

Відображення на рахунках бухгалтерському обліку операцій з надходженням матеріалів

ДП МОУ «63 Котельно – Зварювальний завод» придбав у постачальників ВАТ «Ніко - Центрметал» (додаток 1) лист б6. ст. ЗПС і лист б4х150х6000 ст. ЗПС5, на суму 30685,60 грн. (без ПДВ). Витрати на транспортування матеріалів склали 300 грн. (без ПДВ).

У бухгалтерському обліку ці операції відображатимуться в таблиці 4.

Таблиця 4

Облік надходження запасів від постачальника

Комірник Шеремета В. А. отримав 12.02.06 з каси ДП МОУ «63 Котельно – Зварювального заводу» 320 грн. для придбання миючих засобів. Миючих засобів було придбано на суму 288,60 грн. В касу 13.02.06 комірник повернув 31,40 грн.

Таблиця 5

Облік надходження запасів придбаних підзвітною особою

За результатами проведеної інвентаризації (додаток 13) на 5.01.06 інвентаризаційною комісією ДП МОУ «63 Котельно – Зварювального заводу» на складі №2 було виявлено надлишки кутника 40 х 40 ст. ЗПС. у кількості 10 штук на суму 44,80 грн.

Таблиця 6

Облік виявлення надлишків при проведенні інвентаризації

Для обліку запасів на складах ДП МОУ «63 Котельно – Зварювального заводу» підприємства використовуються такі документи «Лімітно – забірна картка» (додаток 4), «Картка складського обліку» (додаток 5, 6). «Лімітна відомість на відпуск» (додаток 7).

2.1.2. Оцінка та облік матеріалів при їх відпуску у виробництво.

При продажу, відпуску запасів у виробництво та іншому вибутті оцінка здійснюється за такими методами:

1) ідентифікованої собівартості відповідної одиниці запасів;

2) середньозваженої собівартості;

3) собівартості перших за часом надходжень запасів (ФІФО);

4) нормативних витрат;

5) ціни продажу.

Розглянемо порядок застосування кожного з цих методів.

Метод ідентифікованої собівартості застосовується щодо тих видів виробничих запасів, які використовуються для виконання спеціальних замовлень і проектів значної вартості, а також стосовно тих видів запасів, що вони не замінюють один одного. Застосування нього методу передбачає ведення індивідуального обліку по кожному виду запасів. В результаті використання цього методу однакові запаси обліковуються за різною вартістю, що не завжди зручно. Залежно від того, який саме з однакових запасів використає підприємство, прибуток буде змінюватись відповідно до первісної вартості кожного запасу.

При веденні бухгалтерського обліку за допомогою спеціальних комп'ютерних програм використання цього методу можливе навіть для роздрібної торгівлі.

Метод середньозваженої собівартості дуже поширений. Суть його полягає в тому, що при різних цінах на запаси визначається середня ціна, за якою потім списується собівартість запасів.

При цьому визначають суму кількості одиниць запасів на початок звітного періоду та їх вартість і одиниць запасів, придбаних протягом звітного періоду, та їх вартість. Далі сума добутків кількості таких запасів та їх вартостей ділиться на кількість запасів, що в результаті дає нам середньозважену собівартість одиниці запасу на кінець періоду.

На 1 люте 2006р. на ДП МОУ "63 Котельно – Зварювальному заводі"в залишку значилося 1200 кг. листа б6 ст.3 ПС вартістю 2,02 грн. за 1 кг. на суму 2424 грн. (додаток 5). Підприємство протягом місяця при­дбала ще 1840 кг. за такими цінами і в такій послідовності:

11 лютого — 890 кг. по 2,05 грн., на суму 1824,50 грн. (ПДВ — 364,90 грн.);

22 лютого — 850 кг. по 2,12 грн., на суму 1802 грн. (ПДВ — 360,40 грн.);

29 лютого — 100 кг. по 2,13 грн. на суму 213 грн. (ПДВ — 42,60 грн.)

У тому самому періоді було відпущено з складу 2267 кг. з них:

12 лютого — 1456 кг.;

22 лютого — 811 кг.

За системою періодичного обліку:

((1200 кг. х 2,02) + (890 кг. х 2,05) + (850 кг. х 2,12) + (100 кг. х 2,13)) : (1200 кг. +890 кг + 850 кг. +100 кг.) = 2,06036 грн./кг.

Отже, середньозважена собівартість відпущеного у виробництво листа б6 ст.3 ПС становить:

2267 кг. х 2,06036 грн.\кг. = 4670,8361 грн.

Середньозважена собівартість залишку на кінець періоду становить:

773 кг. х 2,06036 грн.\кг. = 1592,6582 грн.

За системою постійного обліку:

Середньозважена собівартість одиниці запасів:

((1200 кг. х 2,02) + (890 кг. х 2,05)) : 2090 кг. = 2,03277 грн./кг.

12 лютого списується 1456 кг. по 2,03277 грн./кг. на суму 2959,7131 грн.

Після цього списання залишок становить 634 кг. по 2,03277 грн./кг. на суму 1288,7761 грн.

22 лютого було нове поступлення листа б6 ст.3 ПС на склад 850 кг. по 2,12 грн.

Середньозважена собівартість одиниці запасів:

(634 кг. х 2,03277 грн./кг. + 850кг. х 2,12) : 1484 = 2,08273 грн./кг.

22 лютого списується 811 кг. по 2,08273 грн./кг. на суму 1689,094 грн.

Залишок становить 673 кг. по 2,08273 грн./кг. на суму 1401,6772 грн.

29 лютого було нове поступлення 100 кг. по 2,13 грн. на суму 213 грн.

Отже, разом списано у виробництво протягом звітного періоду 2267 кг. на суму 4648,80 грн. Залишок становить 773 кг. на суму 1614,68 грн.

Відобразимо ці операції в бухгалтерському обліку у вигляді таблиці 5.

Таблиця 5

Операції в бухгалтерському обліку

Оцінка запасів за методом ФІФО полягає в тому, що списання матеріальних цінностей відбувається в такій послідов­ності: залишок на початок періоду, перше надходження, потім друге, третє і наступні надходження за їх цінами. Залишки запасів на кінець місяця визначаються за цінами останніх за часом надходжень запасів.

Використання методу ФІФO ґрунтується на припущенні, що одиниці запасів, які були придбані першими, першими і вибувають. Отже, вартість запасів на кінець звітного періоду відображається фактично за вартістю останніх за часом придбань.

Розглянемо порядок застосування цього методу на ДП МОУ "63 Котельно - Зварювальному заводі".

Система періодичного обліку. При цій системі обліку 2267 кг. листа б6 ст.3 ПС, списано протягом звітного періоду, розподіляються так:

Залишок на початок періоду — 1200 кг. по 2,02 грн., на суму 2424 грн.

Перше придбання — 890 кг. по 2,05 грн., на суму 1824,50 грн.

Друге придбання — 177 кг. по 2,12грн., на суму 375,24 грн.

Разом списано протягом звітного періоду 2267 кг. вартістю 4623,74 грн.

Наступний етап — визначення облікової вартості залишку на кінець звітного періоду, що визначається за вартістю останніх надходжень. У нашому випадку:

останнє придбання — 100 кг. по 2,13 грн., на суму 213 грн.

Залишок від передостаннього придбання — 673 кг. по 2,12грн. = 1426,76 грн.

Разом залишок на кінець звітного періоду — 773 кг. вартістю 1639,76 грн.

Відобразимо ці операції в бухгалтерському обліку у вигляді таблиці 6.

Ці проведення відображають відпуск запасів у виробництво при періодичній системі обліку запасів. Якщо ж підприємство використовує постійну систему облі­ку, тоді такі проведення матимуть місце в міру надходження та вибуття запасів у виробництво.

Таблиця 6

Операції в бухгалтерському обліку

Система постійного обліку. За цією системою 2267 кг. листа б6 ст.3 ПС, списано протягом звітного періоду у виробництво, розподіляються так:

12 лютого списується 1456 кг. на суму 2948,80 грн., з них:

1200 кг. по 2,02 грн. за кг., на суму 2424 грн.

256 кг. по 2,05 грн. за кг., на суму 524,80 грн.

Після цього списання на базі залишилося 773кг. на суму, в т.ч.:

634 кг. по 2,05 грн. за кг., на суму 1299,70 грн.;

850 кг. по 2,12грн. за кг. на суму 1802 грн.

22 січня списується 811 кг. на суму, 1674,94 гри., з них:

634 кг. по 2,05 грн. за кг., на суму 1299,70 грн.;

177 кг. по 2,12грн. за кг. на суму 375,24 грн;

Отже, разом списано у виробництво протягом місяця 2267 кг. вартістю 4623,74грн. Після цього списання залишок становіть 773 кг. вартістю 1639,76 гри., в т. ч.:

673 кг. по 2,12грн. за кг., на суму 1426,76 грн.

100 кг, по 2,13 грн. за кг. на суму 213 грн.

Перевагою застосування методу ФІФO є, його простота, а також відображення в балансі суми запасів, яка приблизно збігається з їх ринковою вартістю. Недоліком цього методу є невиправдане завищення прибутку (при зрос­танні цін).

Тому застосування методу ФІФO в умовах зростання цін сприятиме зростанню податку на прибуток. Проте і в цьому випадку можна знайти позитивний момент при отриманні позики або при залученні інвестицій.

В основному методу нормативних витрат призначений для серійного промислового виробництва. Суть його полягає втому, що запаси, як правило, оцінюються в балансі за нормативною собівартістю, яка складається з суми нормативних ви­трат на одиницю виробу. Ці витрати плануються підприємством, регулярно переві­ряються і змінюються для максимального наближення їх до фактичних. Точний термін перегляду норм витрат законодавством не встановлений, він визначається підприємством самостійно. Відхилення від встановлених нормативів обліковують на окремих регулюючих рахунках.

Оцінка за цінами продажу застосовується в торговельних підприємствах, які мають значну і змінну номенклатуру товарів із приблизно однаковим рівнем торговельної націнки.

Націнка визначається за формулою:

N = (залишок націнки на початок місяця + націнка за місяць) \ (сума продажної вартості товарів на початок місяця + продажна вартість товарів за місяць).

Малоцінні та швидкозношувані предмети, передані в експлу­атацію, списуються на витрати в повній сумі (знос не нарахову­ється). Для контролю за цими предметами організовується оперативний кількісний облік за місцями експлуатації та відповідальними особами протягом нормативного строку їх практичного використання.

До вимог податкового законодавства (при обчисленні податку на прибуток) реко­мендовано використовувати метод ФІФO та ідентифікованої собівартості.

Запаси повинні бути достовірно оцінені на дату складання балансу. Для цього витрати на придбання запасу, які не можуть бути відображені як активи, повинні включатися до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати (це стосується проведення переоцінки у зв'язку зі зниженням ринкової ціни, різного роду втрат, псування, крадіжок).

Для обліку запасів за їх видами комірник веде «Картку складського обліку» (додаток 5, 6), «Лімітно – забірну картку» (додаток 4), «Лімітна відомість на відпуск» (додаток 7), «Оборотна відомість по товарно – матеріальних рахунках» (додаток 13). Для одноразового відпуску матеріалів зі складу у виробничі цехи, дільниці виписується «Внутрішня накладна» (додаток 8,) на основі «Вимоги» (додаток 9). На відпуск готової продукції оформляється «Накладна» (додаток 11) і «Довіреність» (додаток 10).

2.2. Документальне оформлення надходження та відпуску матеріалів зі складу.

Для документального оформлення руху матеріалів використовуються за­тверджені наказом Мінстату України від 21.06.96 р. №193 «Про затвердження ти­пових форм первинних облікових документів з обліку сировини та матеріалів" такі типові форми первинного обліку запасів:

М-1 «Журнал обліку вантажів, що надійшли»;

М-2а «Акт списання бланків довіреностей»;

М-4 «Прибутковий ордер»;

М-7 «Акт про приймання матеріалів»;

М-8 «Лімітно-забірна картка»;

М-9 «Лімітно-забірна картка»;

М-10 «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів»;

М-11 «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) матеріалів»;

М-12 «Картка складського обліку матеріалів»;

М-13 «Реєстр приймання-здавання документів»;

М-14 «Відомість обліку залишків матеріалів на складі»;

М-15 «Акт про приймання устаткування»;

М-15а «Акт приймання-передачі устаткування до монтажу»;

М-16 «Матеріальний ярлик»;

М-17 «Акт про виявлені дефекти устаткування»;

М-18 «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку матеріалів від установлених норм запасу»;

М-19 «Матеріальний звіт»;

М-21 «Інвентаризаційний опис»;

М-23 «Акт про витрату давальницьких матеріалів»;

М-26 «Картка обліку устаткування для встановлення»;

М-28 «Лімітно-забірна картка».

При оформленні запасів, які надійшли на підприємство від постачальників, підзвітних осіб, власних виробничих підрозділів, складається «Прибутковий ордер» (М-4) в одному примірнику.

При отриманні запасів безпосередньо від постачальників, доставлених їхнім транспортом сторонньої організації, оформляється «Товарно - транспортна накладна» (ф. №1-ТН) (додаток 1).

Матеріальні цінності, які надходять на підприємство без товаро­супровідних документів постачальника, називаються невідфакту­рованими поставками або матеріалами в дорозі. Вони оприбут­ковуються на підставі приймальних актів (ф. М-7) і відобра­жаються записом:

У випадку надходження запасів із кількісними чи якісними відхиленнями від даних, вказаних у договорі та супроводжувальних документах, складається «Акт про приймання матеріалів» (ф. М-7). Для оприбуткування таких запасів за наказом керівника створюється спеціальна комісія, в яку обов’язково мають входити представники постачальника, а у разі виникнення суперечливих питань з метою з’ясування непорозумінь можна залучити відповідних спсціалістів-експертів (юристів, аудиторів). Акт складаться у двох примірниках і підписується членами комісії, після чого затверджується підписом керівника підприємства. Перший примірник акта передасться в бухгалтерію, а другий - в юридичний виділ для складання листа-претензії.

На складі комірник на кожний номенклатурний номер запасу має оформлю­вати «Матеріальний ярлик» (ф. М-16). Цей документ містить найменування, номер і повну характеристику кожного виду запасу. Ярлик розміщується безпосередньо на запасі або поблизу нього.

Для обліку запасів за їх видами комірник веде окремі документи за формою М-12 «Картка складського обліку матеріалів» (додатки 5,6). В ній проводяться записи по кож­ним фактом надходження та вибуття запасів. Підставою для запису в ф. М-12 є «Прибутковий ордер» (ф. М-4), «Акт про приймання матеріалів» (ф. М-7) і «Товарно-транспортна накладна» (ф. 1 -ТН) — по надходженню, а по видатку —Лімітно-забірні картки (ф. М-8, М-9. М-28а), «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» (ф. М-10), «Накладна-вимога на відпуск (внутрішнє переміщення) ма­теріалів» (ф М-11) (додатки 8, 9), «Акт приймання-передачі обладнання у монтаж» (М-15а), «Акт про витрату давальницьких матеріалів» (ф.М-23) і «Товарно - транспортна наклад­на» (ф. 1-ТН).

Тільки після того, як запаси оприбутковані, допускається їх відпуск із складу. Відпуск цінностей із складу може здійснюватися тільки уповноваженими особами. Список цих працівників складається і затверджується головним бухгалтером та кері­вником підприємства. Підставою для відпуску матеріалів із складу у виробничі цехи, дільниці є: для одноразового відпуску — «Накладна вимога» (М-11) (додатки 8, 9), а для систематичного відпуску цінностей виробничим одиницям, є «Лімітно-забірні картки» (ф. M-8, М-9, М-28, М-28а) (додаток 4). Ліміт встановлюється для кожного підрозділу на підставі розра­хунків економічного відділу підприємства і затверджується керівником.

Для багаторазового випуску запасів протягом місяця використовую «Лімітно-забірну картку» (ф. М-8). У випадку, коли матеріали відпускаються для виробництва чотири рази протягом місяця, складається «Лімітно-забірна картка» (ф. М-9) (додаток 4). Підставою для відпуску комірником запасів на об’єкти будівництва є «Лімітно-забірна картка» (ф. M-28), яка представлена матеріально відповідальною особою - забудовником. Водночас комірник веде в себе облік відпущених на будову матеріальних цінностей у «Лімітно-забірній картці» (ф. M-28a). В момент відписку матеріал на об'єкти будівництва комірник ставить свій підпис у «Лімітно-забірнін картиці» (ф. M-28) виконавця будівельних робіт, а той в свою чергу підтверджує факт відпуску комірни­ком запасів своїм підписом у «Лімітко-забірній картці» форми (ф. M-28а).

Відпускаючи запаси із складу на підставі «Лімітно-забірної картки», комірник зобов'язаний слідкувати за встановленим лімітом. Перевищення ліміту допускається тільки з дозволу керівника. В цьому випадку складається «Акт-вимога на заміну (додатковий відпуск) матеріалів» (ф. М-10) у двох примірниках, один з яких залишається у замовника, а інший — у комірника.

Наприкінці місяця на підставі даних карток складського обліку матеріалів (ф. М-12) комірником складається «Відомість обліку залишків матеріалів на складі» (ф. М-14). Підсумкові дані по цій відомості порівнюються комірником із встановленими на підприємстві нормами забезпечення запасами. Якщо залишок наявних запасів є меншим за розраховані норми, то комірник, з метою запобігання можливим неплано­вим простоям виробництва, зобов'язаний подати відповідну інформацію керівництву. Для цього складається «Сигнальна довідка про відхилення фактичного залишку мате­ріалів від установлених норм запасу» (ф. М-18).

Після закінчення облікового періоду комірник, як і всі матеріально відпові­дальні особи, має скласти «Матеріальний звіт» (ф. М-14), який містить інформацію про надходження та вибуття товарно-матеріальних цінностей за весь період. Цей звіт, разом із документами, які підтверджують надходження та вибуття запасів, фіксується у «Реєстрі приймання-здавання документів» (ф. М-13). Всі вони переда­ються в бухгалтерію.

2.3. Організація аналітичного обліку наявності та руху матеріалів на складі.

Аналітичний облік матеріалів має складну структуру, що обумовлено такими причинами:

· наявністю багатьох складів для зберігання матеріальних цінностей (основних, допоміжних матеріалів, палива, запасних частин, тари, відходів виробництва; за спеціалізацією складів - лісових матеріа­лів, чорних металів, кольорових металів, хімікатів, фарбників і лаків, сипучих матеріалів, матеріалів відкритого зберігання та ін.);

· великою номенклатурою матеріальних цінностей (на середніх підприємствах 2-5 тис. найменувань, на великих 5-20 тис, на під­приємствах з чисельністю працюючих понад 10 тис. осіб - 50-100 , тис. найменувань);

· складною організаційною структурою середніх та великих підприємств (поділ на основні цехи та дільниці, яких на великих підпри­ємствах нараховується декілька десятків, допоміжні виробництва, яких може бути 10-20 і більше, відділи апарату управління);

· кількома видами операційної діяльності (випуск основної продукції, власні торгові підприємства, сільськогосподарське виробництво, будівництво тощо). В окремих глибоко диверсифікованих об'єднан­нях може нараховуватися до 30-ти видів операційної, фінансової та інвестиційної діяльності;

· веденням обліку за нормами і відхиленнями від норм;

· іншими причинами (велика кількість матеріально відповідальних осіб, віддаленість окремих структурних підрозділів, іноді на 100 км і більше та ін.).

Вказані причини безпосередньо впливають на організацію аналітичного обліку матеріалів на складі та в бухгалтерії, оскільки потрібно забезпечити дані про рух та лишки матеріалів за кожним найменуванням окремо в розрізі;

· складів, цехових комор;

· матеріально відповідальних осіб;

· груп матеріальних цінностей;

· центрів витрат;

· витрат за нормами та відхиленнями від норм;

· видів діяльності;

· інших ознак.

Найбільш прогресивним і раціональним методом обліку матеріалів є сальдовий метод. Крім нього застосовують кількісно – сумовий метод і за допомогою звітів матеріально відповідальних осіб.

Основні принципи сальдового методу такі:

- вірогідність кількісного обліку на складі за допомогою карток складського обліку;

- систематичний контроль працівників бухгалтерії безпосередньо на складі за правильним і своєчасним документуванням операцій, пов’язаних з рухом цінностей;

- здійснення обліку руху матеріальних цінностей тільки в грошовому виразі за групами цінностей і за місцями їх зберігання;

- систематичне підтвердження даних складського і бухгалтерського обліку шляхом співставлення залишків матеріалів за даними складського (кількісного) обліку з даними бухгалтерського обліку.

У системі аналітичного обліку надзвичайно важливе значення має сортовий (складський, кількісний) облік залишків, надходження та витрачання матеріальних цінностей, який здійснюється за допо­могою карток складського обліку (форма М-12) і складає основу бухгалтерського. Якщо складський облік ведеться з порушенням встановлених вимог, то це може ускладнити процес бухгал­терської обробки документів і паралізувати зусилля бухгалтерів отримати повну, неупереджену, точну інформацію про витрачання матеріалів на виробництво і складання фінансової звітності.

Отже, складський облік запасів є початковою стадією обліку.

На складі облік ведеться в кількісному вираженні, але доцільно перейти на кількісно-сумовий, особливо це потрібно тоді, коли оцінка матеріалів здійснюється за методом ФІФО, середньозваженої собівартості, ідентифікованої собівартості, нормативних витрат.

На кожен номенклатурний номер матеріалів на ДП МОУ «63 Котельно – Зварювального заводу» відкривають окрему картку. Картки видає матеріально відповідальній особі бухгалтерія, зазначаючи в них назви предметів, номенклатурний номер, одиниці вимірювання і ціни. В одержаних картках завідувач складу заповнює реквізити, веде записи руху матеріалів і залишків.

Щоденно на підставі оформлених прибуткових і видаткових документів завідувач складу записує в картки всі операції з надходженням і вибуттям матеріальних цінностей.

Представники бухгалтерії ДП МОУ «63 Котельно – Зварювального заводу» не рідше одного разу на тиждень перевіряють безпосередньо на складах у присутності завідувача складу відповідність фактичних залишків матеріалів даним поточного складського обліку, правильність і своєчасність оформлення первинних документів. Перевірка підтверджується підписом у картці складського обліку із зазначенням дати.

Картки складського обліку виписуються на кожне найменування, сорт, розмір, профіль, марку окремо. Картка є основою обліку. У ній групуються операції з надходження та витрачання конкретного виду матеріалів і визначається залишок після кожного запису (дадаток 5).

Як видно з наведених даних ДП МОУ «63 Котельно – Зварювального заводу» у картці складського обліку (додаток 5) відображено рух листа б6 ст. ЗПС. На 1.02.2006р. залишок на складі №2 становив 1200 кг. Протягом місяця лист надходив від «Метал - Холдінг» - Львів (11.02.06 – 890 кг.) та «Ніко - Центрметал» (22.02.06 – 850 кг. і 29.02.06 – 100 кг.).

Лист відпускався на виробництво продукції для цеху № 3 (12.02.06 – 1456 кг.) та (22.02.06 – 811 кг.).

З урахуванням надходження та витрачання листа б6 ст. ЗПС за місяць можна перевірити правильність виведення сальдо на кінець місяця:

1200 кг. + 890 кг + 850 кг. – 1456 кг. + 100 кг. – 811 кг. = 773 кг.

Після кожного запису в картці виводиться залишок матеріалу, що необхідно для контролю за дотриманням норм запасу. Як видно із картки (дддаток 5), протягом місяця були надходження і відпуск листа б6 ст. ЗПС, але на складі завжди була норма запасу листа. Також, наведено приклад відпуску матеріалів зі складу №1 цеху №3 у «Лімітній відомості на відпуск» (додаток 7).

На документи з оприбуткування матеріалів (палива, запчастин, малоцінних та швидкозношуваних предметів тощо) складається реєстр прибуткових документів, а на документи, які підтверд­жують витрачання, - реєстр видаткових документів.

Наприкінці місяця матеріально відповідальні особи складають два реєстри – за прибутковими і видатковими документами, які подають до бухгалтерії.

У реєстрах наводяться такі реквізити:

· період, за який складено реєстри (тиждень, декада, місяць);

· назви документів (прибутковий ордер, накладна, акт приймання

матеріалів, транспортна накладна та ін.);

· номери документів та їх загальна кількість;

· підписи завскладу та бухгалтера, який приймає реєстри.

Реєстри виписуються у двох примірниках: один залишається на складі, а другий, з прикладеними до нього документами, здається на обробку в бухгалтерію. У випадку, коли якийсь документ втрачено, можна встановити вину завскладу чи бухгалтера на підставі зданих за відповідними реєстрами документів.

Приймаючи реєстри, бухгалтер повинен перевірити правильність записів у картках складського обліку всіх документів та виведення залишків. Виконана робота підтверджується підписом у графі картки «контроль».

У кінці кожного місяця завідувач складу переносить лишки на кінець місяця у книгу залишків матеріалів, яку передає в бухгалтерію. Бухгалтер проставляє ціни за кожним найменуванням матеріалів і знаходить залишок у сумовому вираженні як результат множення кількісних значень на відповідні ціни.

2.4. Взаємозв’язок обліку матеріалів на складі з обліком у бухгалтерії.

Представник бухгалтерії повинен не рідше одного разу на тиждень відвідувати склад і перевіряти правильність записів у картках і виведення залишків. Доцільно, щоби завідувач складу записував лише кількість матеріалів, а суму - бухгалтер, який оцінює їх (у наведеному прикладі оцінка матеріалів здійснювалася за методом FIFO). Завідувач складу в кінці місяця повинен згрупувати первинні документи на прибуткові та видаткові.

Облік запасів на складі ведеться у картках складського обліку у кількісному і кількісно-сумовому вираженні. У кінці звітного періоду завідуючий складом складає реєстр приймання-здачі документів (форма М-13), і подає їх бухгалтеру матеріального відділу разом з документами, які підтверджують оприбуткування запасів на склад та списання їх зі складу під розписку. Лімітно-забірні карти здаються в бухгалтерію відразу після використання ліміту. Якщо на кінець звітного місяця ліміт за деякими картами не вичерпаний, то вони все одно по­даються до бухгалтерії, де здійснюється їх звірка з другими при­мірниками карт, що є в цехах.

Бухгалтер приймає реєстр безпосередньо на складі, здійснюючи вибіркову перевірку правильності і повноти запов­нення карток і виведення підсумків. У випадку, якщо облік на складі ведеться у кількісному вираженні, станом на останній день звітного місяця, матеріально відповідальна особа заповнює в кількісному вираженні відомість обліку залишків матеріалів на складі (форма № М-14). Бухгалтер проставляє ціни окремих об'єктів обліку запасів, здійснює таксування та виводить обороти (надходження і вибуття запасів за видами) та підсумки за­лишків на складі за видами запасів (в межах субрахунків та син­тетичних рахунків), які звіряє з даними синтетичного обліку.

Здані реєстри обробляються в бухгалтерії таким чином: прикладені первинні документи групуються за окремими ознаками, які визначаються в бухгалтерії. Наприклад, основні, допоміжні матеріали, паливо, запасні частини та ін. Якщо номенклатура (перелік найменувань) дуже велика, то матеріали поділяються на окремі підгрупи. Виділення таких груп залежить від конкретних умов і є необхідним у подальшій роботі бухгалтера для локалізації помилок та їх швидкого пошуку й виправлення. На великих підприємствах таких груп може бути виділено до сотні.

Документи групуються за видами матеріалів, після чого за кожною з груп документів підраховується загальна сума і запи­сується на зворотному боці реєстру.

Оброблені реєстри записуються в нагромаджувальну відомість руху матеріалів, яка складається бухгалтером.

Оскільки в картках складського обліку відображаються, як пра­вило, тільки кількісні показники, а в нагромаджувальних відомостях - сумові показники руху матеріалів, виникає необхідність узгод­ження даних складського і бухгалтерського обліку. Для перевірки правильності відображення даних на складі застосовується сальдова відомість або книга залишків матеріалів. У ній записуються матеріали в розрізі окремих видів і груп матеріальних цінностей.

Також використовується "Оборотна відомість по товарно - матеріальних рахунках" де ведеться облік матеріалі пртягом звітного періоду (додаток 12). Де вказується залишок на початок місяця, обороти за місяць і виводиться залишок на кінець місяця.

При журнальній формі обліку (додаток 15) підсумкові дані із надходження і вибуття запасів у розрізі субрахунків заносять у відомість 5.1. Відомість ведеться за окремими матеріально відповідальними особами, місцями зберігання і використання матеріальних цінностей. У відомості здійснюється розподіл транспортно-заготівельних витрат пропорційно до вартості ви­трачених матеріальних цінностей, а також визначається фактич­на собівартість списаних зі складу запасів, якщо застосовується метод оцінки запасів за середньозваженою собівартістю.

Записи у відомість 5.1 проводяться на підставі документів (звітів), в яких узагальнені надходження до матеріально відповідальних осіб (складів, цехів, дільниць) виробничих запасів та їх витрачання, вибуття з відповідних місць зберігання за звітний період (декаду, місяць). У графі 2 видаток показується групуванням за кореспондуючими рахунками (субрахунками, статтями). Суми внутрішнього обороту (надходження, видаток) виробничих запасів (від однієї матеріально відповідальної особи до іншої, зі складу в цех, з цеху в цех, склад тощо) за місяць виділяються окремими сумами і мають бути рівними.

В «Головні книзі» (додаток 14) ведеться запис дебетових оборотів по кореспондуючим рахункам які пов’язані з виробничими запасами, сировиною і матеріалами. Записи ведуться за кожний місяць з врахуванням сальдо на початок року.

Якщо виявляється розходження між підсумком у цілому за групою матеріалів, які показані в книзі залишків, і сумою, показаною у нагромаджувальній відомості, це означає помилку. Винуватцями помилок можуть бути як завідувач складу, так і працівник бухгалтерії. Тому треба ще раз перевірити правильність перенесення даних із документів у картки складського обліку за групою матеріалів, у якій знайдено розходження. Перевіряється також правильність обробки реєстрів здачі документів і складання нагромаджувальної відомості.

Для швидшого пошуку помилок застосовують такий прийом, як виділення груп у середині рахунка «матеріали». Чим більше виділено груп, тим легше локалізувати і виявити помилку, оскільки перевірці підлягає не весь масив карток, а лише картки певної групи. Якщо, наприклад, номенклатура матеріалів становить 5 тис. найменувань, то виділивши п'ять груп (для кожної групи у середньому 1 000 найменувань матеріалів) і локалізувавши помилку в одній із них, роботу можна скоротити у 5 разів.

Запаси промислових підприємств становлять значну частку в активах балансу (додаток 16), тому від їх правильної оцінки та обліку залежать показники фінансового стану, на підставі яких приймаються управлінські рішення.

Відповідно до стандарту бухгалтерського обліку 9 «Запаси» запасами визнаються такі активи, відносно яких існує імовірність того, що підприємство отримає в майбутньому матеріальні вигоди, пов'язані з їх використанням, а вартість таких запасів може бути достовірно визначена. З цього визначення можна зробити висновок про те, що при відсутності впевненості щодо отримання економічних вигод (матеріали швидко псуються, тривалий цикл виробництва знецінює матеріали, невпевненість у реалізації продукції та ін.) або застосуванні недостовірної оцінки при надходженні та списанні матеріалів достовірність активів у балансі викликає сумніви. В той же час необхідно забезпечити точність даних про запаси у фінансових звітах. Звідси й випливають завдання обліку:

- забезпечення точності оцінки запасів на будь-яку дату;

- періодичне уточнення вартості запасів;

- проведення інвентаризацій матеріальних цінностей з метою виявлен­ня непотрібних та таких, що втратили свою цінність;

- точне визначення вартості придбаних матеріальних цінностей;

- точність оцінки спожитих та реалізованих матеріалів;

- своєчасне документування операцій, пов'язаних із рухом матеріалів та їх залишків.

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має бути зазначений в наказі про облікову політику. При застосуванні періодичної системи обліку надходження та вибуття запасів їх залишки під час складання звітності групуються на певну дату (місяць, квартал, рік). Постійна система обліку надходження та вибуття запасів характеризується тим, що облік за рухом та залишками запасів відображається станом на кінець робочого дня. Ця система обліку є точнішою, оскільки надає оперативну інфор­мацію. Проте її недоліком є велика трудомісткість.

2.5. Інвентаризація матеріалів на складі та відображення її результатів в обліку.

Інвентаризація запасів проводиться з метою порівняння облікових даних з фактичними. За допомогою інвентаризації знаходять нестачі або лишки цінностей, які можуть утворитися внаслідок проведення операцій на складі без відповідного документального підтвердження, втрат у межах норми через природні процеси, які відбуваються при зберіганні запасів (усушка, розпилювання), крадіжки, стихійні лиха та інші причини.

Проведення інвентаризації регламентується Інструкцією з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно – матеріальних цінностей, грошових коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу.

Проведення інвентаризації визначається планом, затвердженим керівником підприємства і головним бухгалтером. Проте є випадки, у яких інвентаризація проводиться обов’язково: перед складанням річного звіту; при зміні матеріально відповідальних осіб; при виявленні фактів крадіжок, зловживань, псувань цінностей; при ліквідації підприємства, чи його структурного підрозділу; після катастрофи, стихійного лиха тощо; при передачі майна в оренду; при приватизації державного майна; за рішенням слідчих чи судових органів.

Інвентаризація матеріальних цінностей проводиться спеціально створеною комісією за наказом керівника з обов’язковим включенням до неї головного бухгалтера. Очолює інвентаризаційну комісію керівник підприємства або його заступник. Результати проведеної перевірки матеріальних цінностей подають у формі 21 – М «Інвентаризаційний опис».

Інвентаризаційна комісія починає свою роботу не раніше ніж бухгалтерія обробить всю документацію щодо руху і залишків матеріальних цінностей на день проведення інвентаризації.

Завідувач складом повинен підготувати матеріали до інвентаризації з таким розрахунком, щоб легко було визначити наявність матеріальних цінностей, їх техніко – економічні характеристики та порахувати кількість, масу, міру. Матеріально відповідальні особи повинні дати розписку про те, що всі документи передані в бухгалтерію і «на руках» ніяких документів немає. Комісія працює у присутності завідувача складу, в кінці дня склад опломбовується. Необхідно слідкувати, щоб на склад у дні інвентаризації не надходили і не списувалися матеріальні цінності.

Дані фактично перевірених за кількістю, мірою, масою матеріальних цінностей заносяться в інвентаризаційний опис (додаток 13) у двох примірниках, при зміні матеріально відповідальних осіб – у трьох примірниках, підписуються головою та членами комісії. Матеріально відповідальна особа на кожному аркуші пише розписку про те, що у її присутності цінності внесені в опис, до роботи комісії претензій немає, а цінності знаходяться на її відповідальному збереженні. На виявленні непридатні або зіпсовані цінності складається акт із зазначенням причин, ступеня й характеру псування, а також відповідальних осіб.

Інвентаризаційні описи разом з висновками робочої комісії здають у бухгалтерію для виявлення наслідків інвентаризації. Для цього на цінності, в розрізі яких є відхилення від облікових даних, складається порівняльна відомість.

Працівники бухгалтерії виконують такі роботи: роблять взаємозалік нестач і лишків, якщо вони обумовленні пересортицею; проводять розрахунок природних витрат матеріалів; визначають кінцевий результат (лишки чи нестачі).

Від матеріально відповідальних осіб вимагають пояснення лишків чи нестач у письмовому вигляді. Висновок щодо причин виникнення врегулювання нестач центральна інвентаризаційна комісія оформляє протоколом, який затверджує керівник підприємства протягом п’яти днів після закінчення інвентаризації.

При виявленні нестач і втрат від псування, які виникли внаслідок зловживань матеріально відповідальних осіб, матеріали інвентаризації протягом п’яти днів після затвердження протоколу керівником передаються слідчим органам, а на суму нестач подається позов до суду. Виявленні нестачі відшкодовуються винними особами відповідно до вимог чинного законодавства та Порядку визначення розміру збитків від крадіжок, нестач (псування) матеріальних цінностей, затверджених КМУ.

Сума до відшкодування розраховується за формулою:

Рз = ((Бв - А) х Іінф + ПДВ + Азб) х 2,

де Рз - сума збитків і нестач;

Бв - балансова вартість на момент встановлення факту розкрадання, нестачі, знищення, псування матеріальних цінностей;

А - амортизаційні відрахування;

Іінф - загальний індекс інфляції, який розраховується на підставі щомісячно визначених Держкомстатом індексів інфляції;

ПДВ - сума податку на додану вартість;

Азб - сума акцизного збору.

Результати інвентаризації відображаються в обліку на основі протоколу інвентаризаційної комісії.

На рахунках бухгалтерського обліку операцій за результатами інвентаризації відображені в таблиці 6.

Таблиця 6.

Відображення на рахунках бухгалтерського обліку операцій за результатами інвентаризації.

На складі №2 ДП МОУ «63 Котельно - Зварювального заводу» було виявлено нестачу матеріалів на суму 480 грн. (у тому числі ПДВ - 80 грн.) з вини комірника (додаток 13). Суму нестачі було утримано їз заробітньої плати комірника згідно з його письмовою заявою.

Отже, сума до відшкодування: (400 грн. х 1 + 80 грн) х 2 = 960 грн.

В бухгалтерському обліку це буде відображено в таблиці 7.

Таблиця 7

Облік списання недостачі понад норми

Висновок

Складське господарство на ДП МОУ «63 КЗЗ» виконує чи не найголовнішу роль, сутність якої полягає в оптимальній організації постачання з метою безперебійного забезпечення потреб виробництва необхідними ресурсами.

Раціональне використання матеріалів, мінімальний розмір витрат на їх зберігання, операційний контроль за рухом і залишками матеріальних цінностей великою мірою залежить від організації складського господарства.

Запаси є однією з найбільших складових активів ДП МОУ «63 Котельно - Зварювального заводу». Від правильності ведення обліку запасів залежить достовірність даних про отриманий підприємством прибуток та збереження самих запасів. Цей облік хоч не складний, але, як правило, дуже трудомісткий, оскільки до складу запасів входити сотні видів найменувань, за кожним з яких для забезпечення кількісної та якісної інформації слід вести аналітичний облік. Облік запасів ведеться в натуральному та грошовому вимірниках.

Запаси повинні бути достовірно оціненіна дату складання балансу. Для цього витрати на придбання запасу, які не можуть бути відображені як активи, повинні включатися до складу витрат звітного періоду у звіті про фінансові результати (це стосується проведення переоцінки у зв'язку зі зниженням ринкової ціни, різного роду втрат, псування, крадіжок).

Записи відображаються в бухгалтерському обліку і звітності за найменшою з двох оцінок - первинною вартістю або чистою вартістю реалізації (очікувана ціна реалізації запасів в умовах звичайної діяльності за мінусом очікуваних витрат на завершення їх виробництва та реалізацію).

Запаси відображаються за чистою вартістю реалізації, якщо на дату балансу їх ціна знизилась або вони зіпсовані, застарілі або іншим чином втратили первинно очікувану економічну вигоду. Чиста вартість реалізації визначається за кожною номенклатурою одиницею запасів.

Різниця між первинною та чистою вартістю реалізації повністю втрачених (зіпсованих, нестачі) запасів списується на витрати звітного періоду з її відображенням в забалансовому обліку.

При встановленні винних осіб, які повинні відшкодувати витрати, належна до відшкодування сума зараховується до складу дебіторської заборгованості і доходу звітного періоду.

У випадках, коли чиста вартість тих запасів, що раніше були уцінені та є активами на дату складання балансу, надалі збільшується, то на суму збільшення чистої вартості реалізації, але не більшу від суми попереднього зменшення, робиться запис про попереднє зменшення вартості цих запасів.

Таким чином, існуюча методика оцінки запасів спрямовується на достовірне відображення активів у фінансовій звітності. На це й повинен звертати увагу головний бухгалтер.

Оцінка запасів проводиться за одним з таких методів:

· собівартістю перших за часом надходження запасів (FIFO);

· собівартістю останніх за часом надходження запасів (LIFO);

· середньозваженою собівартістю;

· цінами продажу;

· нормативних витрат;

· ідентифікованою собівартістю відповідної одиниці запасів.

Підприємство може вибирати одну із двох систем обліку: постійну або періодичну. Вибір системи має бути зазначений в наказі про облікову політику.

Виробничі запаси надходять на склади підприємства з різних джерел:

· від постачальників відповідно до укладених договорів на поставку, в яких зазначено найменування матеріальних ресурсів, обсяги й строки поставок, ціни, способи доставки та інші дані;

· від оприбуткування запасів, виготовлених у своїх виробничих підрозділах;

· у повернення запасів із виробничих підрозділів на склади;

· оприбуткування відходів виробництва; залишків, виявлених при інвентаризації;

· оприбуткування запасів, отриманих від ліквідації основних засобів і малоцінних та швидкозношуваних предметів;

· надходження через підзвітних осіб.

Кожна господарська операція щодо надходження запасів повинна бути оформлена відповідним первинним документом визначеної форми.

Матеріальні цінності надходять від постачальників разом із супровідними документами, з яких видно коли, в якому обсязі, якої якості, за якою ціною вони відправлені. Працівники відділу постачання перевіряють цю інформацію та порівнюють її з умовами договору. Якщо між даними договору та фактичними даними постачальника немає розходжень, то матеріальні цінності приймаються завідувачем складу, який кожний номенклатурний номер цінностей записує в прибутковий ордер (ф. М-4).

Надходження вантажів від постачальників реєструється в спеціальному журналі (ф. М-1).

Надходження матеріальних цінностей від власних виробничих підрозділів оприбутковується на основі накладних (ф. М-13). Так само оформляється продукція допоміжних та обслуговуючих виробництв, матеріали, отримані від ліквідації основних засобів, відходи від браку, невикористані у виробництво матеріали, металобрухт тощо.

Витрачання матеріальних цінностей оформляється лімітно-забірними картками, які виписуються на основі даних про випуск продукції та норм витрачання цінностей на одиницю випуску за затвердженими нормами. У лімітно-забірних картах, які виписують­ся на кожне найменування цінностей, вказується ліміт відпуску

При передачі матеріальних цінностей з одного структурного підрозділу підприємства в інший виписується накладна, яка одночасно служить документом на списання в одному підрозділі та оприбуткування - в іншому.

Інвентаризація запасів проводиться з метою порівняння облікових даних із фактичними. Порядок проведення інвентаризації регламентує Інструкція з інвентаризації основних засобів, нематеріальних активів, товарно –матеріальних цінностей, грошовим коштів і документів, розрахунків та інших статей балансу, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 11.08.1994р. №69. Здійснення інвентаризаційної процедури покладається на спеціально створену постійно діючу інвентаризаційну комісію. Результати проведеної перевірки матеріальних ціннос­тей подають у формі 21-М «Інвентаризаційний опис». Періодичність здійснення інвентаризації запасів має бути не рідше між один раз на рік (перед завершенням звітного року). Під час проведення обов'язкової інвентаризації необхідно переві­рити усі види майна та запасів, як власних так і тих, які не належать підприємству.

Після затвердження інвентаризаційного опису всіма членами інвентаризаційної комісії його дані використовуються при складанні «Звіряльної відомості». В цьому документі, який складається і підписується бухгалтером в єдиному примір­нику, відображаються результати проведеної інвентаризації запасів, за якими ви­явлені відхилення. Із „Звіряльною відомістю" під розписку ознайомлюється матеріально відповідальна особа. Результати проведеної інвентаризації мають бути відображені у бухгалтерському обліку в тому місяці, в якому проведено інвентари­зацію, але не пізніше грудня звітного року.

Список використаної літератури

1. Закон України «Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні», затверджений ВРУ 16 липня 1997 р. № 996-XIV.

2. Закону України «Про податок на додану вартість», затверджений ВРУ 3 квітня 1997 року №168\97.

3. Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», затверджений ВРУ від 28.12.94 р. № 334/94 (у редакції Закону України від 22.05.97 р. № 283/97-ВР, зі змінами та доповненнями).

4. Національні стандарти бухгалтерського обліку в Україні: Зб. Нормативних актів. – К.: СП «Хрінком Інтер», 2000. – 23 с.

5. Конституція України – К., 1996 р.

6. Бутинець Ф.Ф., Малюга Н. М. Бухгалтерський облік: облікова політика і план рахунків, стандарти і кореспонденція рахунків, звітність. Навч. посіб. / За ред проф Ф. Ф. Бутинця. – 3 – тє вид., перероб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, ПП «Рута», 2001 – 512 с.

7. Бухгалтерський облік і фінансова звітність в Україні: Навчально – практичний посібник / За ред С. Ф. Голова. – Дніпропетровськ: ТОВ «Баланс - Клуб», 2000. – 768 с.

8. Бухгалтерський фінансовий облік. Підручник / За ред проф. Ф. Ф. Бутинця. – 3 – тє вид., перероб. і доп. – Житомир: ЖІТІ, 2001 – 672 с.

9. Бухгалтерський фінансовий та внутрішньогосподарський облік в галузях системи переробної промисловості АПК (на основі національних стандартів) / За ред. проф., д – ра екон. наук В. В. Сопка та О. В. Бойка. – К.: «Фенікс», 2001. – 468 с.

10. Бондар Н. М. Економіка підприємства. Навч. посіб. – К.: Видавництво А. С. Н., 2004. – 400 с.

11. Велш Глен А., Шорт Деніел Г. Основи фінансового обліку / Пер. з анг. О. Мінін, О. Ткач. – К.: Основи, 1997. – 943 с.

12. Голов С. Ф., Костюченко В. М. Бухгалтерський облік за міжнародними стандартами: приклади та коментарі. Практичний посібник. – К.: Лібра, 2001. – 840 с.

13. Грабова Н. М. Теорія бухгалтерського обліку: Навч. посіб. / За ред. М. В. Кужельного. — 6-те вид., доп. і перероб. — К.: А. С. К., 2000. – 136 с.

14. Завгородній В. П. Бухгалтерський облік в Україні: Навч. посіб. - 5-те вид. — К.: А. С. К., 2001. – 307 с.

15. Нашкерська Г. В. Фінансовий облік: Навч. посібник. – К.: Кондор, 2005. – 503 с.

16. Кужельний М. В., Лінник В. Г. Теорія бухгалтерського обліку: Підручник. – К.: КНЕУ, 2001. – 334 с.

17. Пархоменко В. М. Бухгалтерський облік в Україні. Нормативи. Коментарі. — Луганськ: "Промдрук" ДСД "Лугань", 2000. – 296 с.

18. Сопко В. В. Бухгалтерський облік: Навч. посібник. – 3 тє вид., перероб. і доп. – К.: КНЕУ, 2000. – 578 с.

19. Ткаченко Н. М. Бухгалтерський фінансовий облік на підприємствах України: Підруч. Для студент. екон. спец. вищ. навч. заклад. – 6 те вид. – К.: А.С.К., 2001. – 784 с.

20. Цегелик І. І., Бибик Я. Ф., Ємбрик М. Я., Паращич В. Ф. Економіка підприємства (в питаннях і відповідях). Навч. посібник. – К.: Центр. Навчальна літер., 2004. – 168 с.

21. Хом'як Р.Л. Бухгалтерський облік в Україні. Навч. посібник. Нормативно – практичні матеріали. – Львів: Національний ун-т «Львівська політехніка», 2001. – 728 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: