Реферат Загальні відомості про мозаїчні роботи. інструменти і пристрої для їх виконання. машини і механізми для мозаїчних робіт. розчини і декоративні мозаїчні суміші

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОЗАЇЧНІ РОБОТИ

ІНСТРУМЕНТИ І ПРИСТРОЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

МАШИНИ І МЕХАНІЗМИ ДЛЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

РОЗЧИНИ І ДЕКОРАТИВНІ МОЗАЇЧНІ СУМІШІ

ЗАГАЛЬНІ ВІДОМОСТІ ПРО МОЗАЇЧНІ РОБОТИ

Роботи, пов'язані з підготовкою основи підлоги і покриттям її шаром мозаїчного розчину, з наступним його опорядженням, називають мозаїчними. До складу мозаїчного розчину входять білий або сірий цементи, кам'яний дрібняк і вода. При бажанні зробити покриття кольоровим до цієї суміші додають лугостійкі мінеральні пігменти. Мозаїчне покриття міцне, довговічне, до­бре захищає конструкції від дії вологи і має привабливий вигляд (Рис. 1). Монолітні мозаїчні підлоги влаштовують у цехах про­мислових підприємств, магазинах, вестибюлях і сходових пло­щадках будівель різного призначення.

З мозаїчного розчину виготовляють штучні деталі архітектурного опорядження приміщень (мозаїчні плити, підвіконники, східці, приступки збірних маршів тощо).

Поряд з цим до мозаїки відносять монументально-декора­тивний живопис, який відтворює на поверхнях будівлі тема­тичні або орнаментальні рисунки шляхом набору їх із різнокольорових кусочків різноманітних матеріалів (смальта, камінь, кераміка тощо). Мозаїчний набір рисунка закріплюється на поверхні цементним розчином або спеціальними мастиками. Мозаїчні панно і окремі рисунки можна спостерігати на фасадах будівель, станціях метро, вок­залах, у готелях, палацах культури тощо. Набірну мозаїку ви­конують художники-декоратори.

Монолітні мозаїчні підлоги можуть бути одно- або багато­кольоровими, коли окремі ділянки підлоги виконані розчинами різного кольору. їх можна виконати і візерунчастими з орнамен­тальними рисунками.

До влаштування мозаїчних підлог приступають після вико­нання всіх загальнобудіцельних і санітарно-технічних робіт, прокладання електропроводки та укладання бетонної основи під підлоги. Основа повинна бути рівною і міцною. При перевірці рівності основи контрольним дво­метровим правилом проміжок між ним і основою має бути не більше 10 мм. Відхилення поверхні осно­ви від горизонталі має бути не більше 0,2 % від розміру при­міщення, а при ширині або до­вжині приміщення більше 25 м не повинно перевищувати 50 мм.

Рис. 1. Зразок мозаїчного покриття

ІНСТРУМЕНТИ І ПРИСТРОЇ ДЛЯ ВИКОНАННЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

В мозаїчних роботах частково користуються вже знайомим вам інструментом, що застосовується також в штукатурних або плиткових роботах. Для розрівнювання або переміщення мо­заїчного розчину використовують лопатку (див. рис. 96, а), гладилку (див. рис. 17, в) та відрізачку (див. рис. 18, в).

Для ущільнювання шару мозаїчного розчину застосовують ручний коток масою 80—100 кг (див. рис. 158, а) і металеву або дерев'яну трамбовку.

Дерев'яну трамбовку (Рис. 2, а) виготовляють з прямо­кутного куска дошки розміром 25x35 або 40x40 см, завтовшки 30—40 мм. В центрі дошки на металевих кутиках закріплюється дерев'яна ручка 120—130 см завдовжки.

Металева трамбовка (Рис. 2, б) складається з квадратної металевої плити, виготовленої з листової сталі розміром 30x30 або 40x40 см, завтовшки 6—8 мм. Всередині плити, перпенди­кулярно до неї, приварена металева ручка завдовжки 80—100 см. У разі відсутності металевих трамбовок, які є довговічними в експлуатації, застосовують недовговічні дерев'яні.

Для зняття цементного молока з поверхні ущільненого мо­заїчного шару застосовують макловицю (Рис. 3, а). її робочу частину виготовляють з кінського волосу довжиною 10—12 см. По периметру щітки до кінського волосу добавляють щетину, щоб вона стала пружнішою і волосінь не заламувалась під час роботи. В мозаїчних роботах краще застосовувати макловицю з капроновою волосінню.

Для шліфування ділянок мозаїчної підлоги, недоступних для мозаїчно-шліфувальної машини, застосовують абразивні ка­мені, які для зручності затискують у спеціальний пристрій з дерев'яною ручкою 100 см завдовжки (Рис. 3, б).

Для переміщення розчину з ящиків і розрівнювання його на поверхні застосовують металеві совки (Рис. 3, в), совкові та звичайні штикові лопати. Розчин можна розрівнювати також металевими граблями.

МАШИНИ І МЕХАНІЗМИ ДЛЯ МОЗАЇЧНИХ РОБІТ

Ущільнювання мозаїчних розчинів, особливо шліфування опоряджувального шару після того як він затвердне, вручну — важкий і трудомісткий процес, тому при великих обсягах робіт застосовують машини і механізований інструмент, які полегшу­ють працю робітників, підвищують її продуктивність і поліпшують якість робіт.

Для ущільнювання бетону і мозаїчного розчину застосову­ють поверхневі вібратори марок ИВ-2А, ИВ-91А та інші.

Поверхневий вібратор ИВ-91А (Рис. 4) складається з електровібратора загального користування ИВ-92А, встановле­ного у металевому кориті, яке безпосередньо стикується з зовнішнім шаром мозаїчного розчину, що ущільнюється. Для перенесення вібратора до корита приварено дві ручки 5 і скобу, до якої чіпляють металевий стержень або трос з гаком на кінці 1. Цей пристрій служить для пересування вібратора під час його роботи.

Електровібратор ИВ-92А складається з електродвигу­на, на обох кінцях вала якого закріплені попарно два дисбалани (ексцентрики), і пускового пристрою з електрокабелем. Електродвигун розміщений всередині алюмінієвого кожуха, який за допомогою болтів 3 міцно з'єднується з коритом. Дисбаланси — це металеві деталі різні за масою і формою, розміщені на валі електродвигуна.

Рис. 4. Поверхневий вібратор ИВ-91А:

1 — трос з гаком; 2 — корито; 3 — болт; 4 — електровібратор ИВ-92А; 5 — ручка

При роботі поверхневого вібратора дисбаланси, що оберта­ються разом з валом, сприяють вібрації механізми, яка пере­дається на корито, а від нього на розчин, що ущільнюється. У табл. 17 подано технічну характеристику поверхневих вібраторів.

Таблиця 17. Технічна характеристика поверхневих вібраторів

Для шліфування мозаїчного покриття на великій площі за­стосовують мозаїчно-шліфувальні машини марок СО-17, СО-36, СО-91, СО-111 тощо. Для шліфування підлоги в недоступ­них для машини місцях застосовують ручні пневматичні або електричні шліфувальні машини.

Мозаїчно-шліфувальна машина СО-17 (Рис. 5) скла­дається з електродвигуна, зубчастого редуктора, двохтраверзного механізму шліфування, ходового пристрою і блока уп­равління.

Рис. 5. Мозаїчно-шліфувальна машина СО-17:

1 — електрокабель; 2 — ручка; 3 — пускач; 4 — кран із штуцером для приєднання шланга з водою; 5 — електродвигун; 6 — редуктор; 7 — кожух механізму шліфування; 8 — колесо; 9 — ходовий пристрій

Ходовий пристрій у вигляді металевої рами спирається на два колеса 8 з гумовими ободами. У верхній частині його знаходить­ся ручка 2 і блок управління, до якого входить пускач 3 і кран із штуцером 4 для приєднання шланга, по якому подається вода. Ходовий механізм прикріплений до корпусу редуктора 6.

Механізм шліфування (Рис. 6), закритий кожухом 6, скла­дається з двох траверз 10, що обертаються в різні сторони. На кожній траверзі закріплені амортизатори 7 і три держаки 8 з абразивним каменем 9 в них.

Під час роботи машини обертальний рух від валу електродви­гуна через редуктор передається на механізм шліфування. При обертанні траверз абразивний камінь шліфує поверхню. Кількість води, потрібної для змочування поверхні, регулюють за допомогою крана 4 (див. Рис. 5). Під час роботи машини ходовий пристрій має бути піднятий вгору так, щоб колеса не торкались поверхні, що шліфується.

Технічна характеристика мозаїчно-шліфувальних машин подана у табл. 18, а можливі несправності в роботі машин та способи їх усунення в табл. 19.

Таблиця 18. Технічна характеристика мозаїчно-шліфувальних машин

Для шліфування мозаїчного покриття у місцях, недоступних для високопродуктивних машин, застосовують ручні елект­ричні або пневматичні машини. Конструктивно електричні ма­шини поділяють на торцеві і кутові (у яких вісь абразивного диску розміщена під кутом до осі вала електродвигуна). Про­мисловість випускає багато видів ручних шліфувальних машин різної продуктивності і призначення, проте найбільш зручною для застосування в мозаїчних роботах є електрична шліфувальна машина ИЭ-8201А.

Універсальна електрошліфувальна машина ИЭ-8201А (Рис. 7) складається з електродвигуна, встановленого на опорній плиті, гнучкого валу, шліфувальної головки і пускового при­строю. У комплект машини входять дві головки: пряма і кутова.

Рис. 7. Універсальна електрошліфувальна машина ИЭ-8201А: 1 — гнучкий вал; 2 — електрокабель; 3 — електродвигун; 4 — пусковий пристрій; 5 — кран зі штуцером для приєднання шланга з водою; 6 — рукоятка; 7 — шліфувальний круг

Для мозаїчних робіт частіше використовують кутову головку. Електродвигун машини потужністю 1 кВт працює від напруги 220 В.

До початку роботи у шліфувальну головку машини вставля­ють абразивний диск і міцно затискують його, а до штуцера крана приєднують гумовий шланг невеликого діаметра, по яко­му до машини буде подаватись вода.

Під час роботи машини обертальний рух від вала електро­двигуна 3 через редуктор і гнучкий вал / передається на абра­зивний диск, при обертанні якого шліфується поверхня. Кількість води, потрібної для шліфування, регулюють за допо­могою крана 5, розміщеного на шліфувальній головці.

Основні несправності в роботі електрошліфувальної машини ИЭ-8201А подано в табл. 20.

Рис. 8. Пневматична шліфувальна машина ИП-2201:

1 — штуцер для приєднання повітряного шланга; 2 — пусковий пристрій; З — пневматичний двигун; 4 — рукоятка; 5 - захисний кожух; 6 — вузол кріплення абразивного круга

Рис. 9. Пересувна електрощітка:

1 — триколісний візок; 2 — електрокабель; 3 — пусковий пристрій; 4 — руч­ка; 5 — електродвигун; 6 — пасова передача; 7 — захисний кожух; 8 — дротя­на щітка

Пневматична шліфувальна машина ИП-2201 (Рис. 8) складається з двигуна, на подовженому валі якого закріплюється абразивний диск, двох рукояток, пускового при­строю і захисного кожуха диска. Машина діє під тиском повітря, що надходить від компресора.

До початку роботи на валі двигуна 3 закріплюють абразивний диск, а до штуцера 1 приєднують повітряний шланг, по якому до машини буде надходити стиснуте повітря від компресора.

Під час роботи машини стиснуте повітря надходить всереди­ну двигуна, тисне на лопатки ротора, примушуючи його обер­татись, і виходить назовні. Одночасно починає обертатись і аб­разивний диск, шліфуючи поверхню.

Перед укладанням на бетонну основу підготовчого шару мо­заїчної підлоги її необхідно очистити від затверділої поверхневої плівки цементного каменю. Це роблять за допомогою пересув­них або ручних електрощіток.

Пересувна електрощітка (Рис. 9) складається з три­колісного візка, ручки з пусковим пристроєм, електродвигуна, пасової передачі і циліндричної дротяної щітки із захисним ко­жухом.

Під час роботи машини обертальний рух від вала електро­двигуна 5 через пасову передачу 6 передається до щітки 8. Щітка, обертаючись, подряпує бетонну поверхню.

При невеликих обсягах робіт застосовують ручні елект­рощітки.

РОЗЧИНИ І ДЕКОРАТИВНІ МОЗАЇЧНІ СУМІШІ

Для підготовчого шару мозаїчної підлоги застосовують ма­лорухомі цементні розчини складу 1:3 або 1:4. Для виготовлен­ня розчину застосовують портландцемент марки не нижче 300. Рухомість розчину має бути 4—5 см за стандартним конусом, марки — не нижче 75. При невеликих обсягах робіт розчин при­готовляють вручну, а при великих — у розчинозмішувачах без­посередньо на будівельному об'єкті або завозять його з цент­ралізованого цеху по виготовленню розчинів.

Опоряджувальний шар мозаїчної підлоги виконують розчи­ном, в основі якого лежить кам'яний дрібняк твердих гірських порід (мармуру, граніту, лабрадориту тощо). Кількість дрібняку в розчині має бути 75—85 %. За кольором мозаїчний розчин може бути сіро-білим або кольоровим у разі додавання до нього пігментів.

До складу мозаїчного розчину входять сірий або білий пор­тландцемент, кам'яний дрібняк, кам'яне борошно, кольорові пігменти (при бажанні) і вода. Якщо в будівельній організації є кольорові цементи, то їх використовують замість білого це­менту і пігментів. Марка цементу для розчину має бути не ни­жче 300, а марка розчину не нижче 100. Розчин приготовляють безпосередньо на робочому місці з готової мозаїчної суміші, яку завозять із спеціальних заводів будіндустрїї або цент­ралізованих розчинних вузлів, і води.

Готуючи мозаїчну суміш, особливу увагу приділяють підбору зернистості дрібняку в суміші. Щоб опоряджена поверхня мо­заїчної підлоги була рівномірно насичена дрібняком, в суміш вводять дрібняк різної зернистості у відповідному співвідношенні. Слід пам'ятати, що максимальний розмір дрібняку не повинен перевищувати 15 мм, бо товщина опоряджувального шару всього 25 мм. За розміром зерен дрібняк поділяють на дрібнозернистий (2,5—5 мм), середньої зернистості (5—10 мм) і крупнозернистий (10—15 мм). Співвідношення в суміші дрібняку різної зернистості здебільшого 1:1:1 за об'ємом.

Гірські породи, з яких одержують дрібняк, повинні бути та­кими, щоб поверхня легко шліфувалась абразивним інструментом. Дрібняк з твердих гірських порід (граніт, ба­зальт) хоча і застосовується в суміші, проте дуже рідко. Крім того, що підлога із суміші з таким дрібняком важко шліфується, в процесі експлуатації вона нерівномірно зішліфовується і стає горбкуватою. Це пояснюють тим, що з поверхні спочатку сти­рається цементний камінь, а дрібняк виступає над рівнем підлоги.

У табл. 21 подано рецептуру сухих сумішей для мозаїчного покриття.

Таблиця 21. Склад сухих сумішей для мозаїчного покриття (у частинах за об'ємом)

При невеликих обсягах робіт мозаїчний розчин готують вручну. Кам'яний дрібняк різних фракцій промивають водою, щоб позбавити його пилу. Окремо цемент змішують з пігментами і пересівають через сито з 900 отв/см2. В ящик на­сипають потрібну кількість дрібняку різної зернистості і пе­ремішують його. Потім кольоровий цемент додають до дрібняку і всю суміш перемішують. Готову мозаїчну суміш змочують во­дою з поливальниці, додаючи її в такій кількості, щоб розчин утворився малорухомим (жорстким). Рухомість мозаїчного роз­чину повинна бути у межах 2—4 см заглиблення стандартного конуса.

При великих обсягах робіт мозаїчні розчини готують в роз­чинозмішувачах із готової суміші, завезеної на будівельний об'єкт, додаючи до неї потрібну кількість води. Тривалість пе­ремішування розчину 2—4 хв. Заготовленої кількості розчину повинно вистачити на вкриття всієї площі підлоги в одному приміщенні, щоб покриття не було різнобарвним.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.

Кокин А. Д., Вершинина О. С, Каптельцева Т. М. и др. Отделочные работы в строительстве.— М.: Стройиздат, 1987.— 656 с.

Ливанский А. М. Организация поточного производства отделочных работ.— К.: Будівельник, 1988.— 118 с.

Максимова О. М., Стесин М. С, Тищенко И. И. Машины для отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.

Мещанинов А. В. Отделочные работы в монолитном домостроении.— Л., Стройиздат, 1989.— 273 с.

Мещанинов А. В., Пугачев Б. И., Евдокимов В. А. Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных работ.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: