Реферат Пересувні штукатурні станції. організація робіт при механізованому штукатуренні. механізоване штукатурення поверхонь. ручні машини для підготовки поверхонь та опорядження штукатурного шару

ПЕРЕСУВНІ ШТУКАТУРНІ СТАНЦІЇ.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ПРИ МЕХАНІЗОВАНОМУ ШТУКАТУРЕННІ

МЕХАНІЗОВАНЕ ШТУКАТУРЕННЯ ПОВЕРХОНЬ

РУЧНІ МАШИНИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПОВЕРХОНЬ ТА ОПОРЯДЖЕННЯ ШТУКАТУРНОГО ШАРУ

ПЕРЕСУВНІ ШТУКАТУРНІ СТАНЦІЇ.

Використання машин і механізмів для виконання окремих видів (і операцій) штукатурних робіт в цілому позитивно впли­ває на технологічний процес опорядження споруд: скорочує строки і знижує собівартість будівництва, поліпшує працю робітників тощо. Проте, щоб ефективно використовувати шту­катурні машини і механізми, треба забезпечувати такий фронт робіт, який би дав змогу застосовувати їх безперервно протягом робочого дня. Використання машин на окремих етапах вироб­ництва не вирішує питання комплексної механізації робіт, при якій всі технологічні операції — від приготування розчинів і до остаточного опорядження штукатурного шару — повинні вико­нуватись механізованим способом. Цю проблему вирішує засто­сування пересувних штукатурних станцій. Вони устатковані машинами для приготування, транспортування і нанесення роз­чинів на поверхні. Станцію обладнують в критому автопричепі або на спеціально обладнаній платформі, що дає змогу перево­зити її з одного будівельного об'єкта на інший, не порушуючи технологічної лінії змонтованого в ній обладнання. Для експлу­атації станції в зимовий час стіни утеплюють шаром теп­лоізоляційного матеріалу (шлаковатою, оргалітом тощо). Водо­провідні труби і розчинопроводи, що проходять між станцією і будинком, також обкладають теплоізоляцією. На Рис. 1 подано загальний вигляд пересувної штукатурної станції.

На будівельному об'єкті станцію підключають до водо­провідної та електричної мережі і вводять в дію. Пересувні шту­катурні станції здебільшого обладнують в потужних будівельних організаціях з великими обсягами штукатурних робіт. Тому і станції відрізняються одна від одної видами машин і механізмів, що застосовують для приготування розчину і по­дачі його на поверхи, а також розміщенням їх в станційному приміщенні. Для оснащення станції використовують машини заводського виготовлення потрібної продуктивності. Серійно випускають лише штукатурну станцію марки СО-114 продук­тивністю 1—2 м3/год.

Рис. 1. Загальний вигляд пересувної штукатурної станції:

1 — приймальний бункер готового розчину; 2 — роторний елеватор; 3 — кузов; 4 — східці; 5 — ящик для шлангів; 6 — виносна опора

Станції бувають такі, що користуються готовим розчином, який завозять з централізованого розчинного вузла, і такі, в яких розчин виробляють на місці.

На Рис. 2 подано схему розміщення обладнання пересувної штукатурної станції, змонтованої в одній із будівельних ор­ганізацій з машин заводського виготовлення. Все устаткування станції розміщене у двовісному критому автопричепі ванта­жопідйомністю 3 т. Станція укомплектована розчинозмішувачем СО-220А, двома розчинонасосами СО-29Б, компресором С0-7Б, віброситом і польовою електростанцією. В ній також встановлений слюсарний верстак з потрібним слюсарним інструментом і ящик для зберігання шлангів, форсунок та іншого обладнання. Серед обладнання станції — комплект тру­бопроводів для транспортування розчину на поверхи будівлі і деталі з'єднань для них.

Рис. 2. Розміщення обладнання пересувної штукатурної станції:

1 — пультуправління; 2 — вібросито; 3 — розчинозмішувач; 4 — бункер розчинона­соса; 5 — розчинонасос: 6 — компресор; 7 — польова електростанція

Розчинозмішувач 3 встановлюється на підвищеній металевій рамі так, щоб приготований розчин, коли барабан розчи­нозмішувача перевернутий, потрапляв спочатку на вібросито 2, а після процідження — у розміщений під ним бункер 4 розчи­нонасоса J. Матеріали для приготування розчину подаються у розчинозмішувач за допомогою скіпового підіймача, що пере­сувається вздовж похилих рейок. Розчинонасоси станції розміщені під підлогою автопричепа.

Керують машинами з центрального пульта J, розміщеного на стіні причепа. Штукатурна станція забезпечена польовою елек­тростанцією 7, що дає змогу використовувати її на будівельних об'єктах, до яких ще не підведений струм. Така штукатурна станція може одночасно обслуговувати дві бригади штукатурів.

ОРГАНІЗАЦІЯ РОБІТ ПРИ МЕХАНІЗОВАНОМУ ШТУКАТУРЕННІ

При механізованому штукатуренні багатоповерхових бу­динків за допомогою штукатурних агрегатів або штукатурних станцій застосовують дві схеми організації робіт: тупикову і кільцеву.

При тупиковій схемі організації робіт (Рис. 3) розчин від розчинонасоса рухається в одному напрямку і зразу ж нано­ситься на поверхню. Працювати в цьому випадку можна лише з однією форсункою і штукатурити лише одне приміщення.

При тупиковій схемі штукатурний агрегат або розчинонасос встановлюють біля будівлі. Від розчинонасоса до агрегату протя­гують інвентарний розчинопровід: сталеві труби стояка і гумові шланги від розчинонасоса до стояка і від стояка до форсунки.

Рис. 3. Тупикова схема організації штукатур­них робіт:

1 - штукатурний агрегат; 2 — металевий стояк рсзчинопроводу: 3 — форсунка; 4 — гумові шланги

Гумові шланги 4 повинні бути розра­ховані на максимальний тиск, який може дати розчинонасос. Діаметр сто­яків і шлангів вибирають залежно від продуктивності розчинонасоса. При продуктивності розчинонасоса 1 — 2 м3/год діаметр розчинопроводу мас бути 32—38 мм, при продуктивності 4 м3/год — 62,5 мм.

Окремі шматки шланга міцно з'єднують між собою за допомогою інвентарних з'єднувальних при­строїв (Рис. 4), що забезпечує швидке і надійне складання і розкла­дання розчинопроводу.

Закінчується розчинопровід гумо­вим шлангом, на кінець якого надівають форсунку 3. Якщо форсун­ка безкомпресорна і тиск на кінці розчинопроводу достатній для роз­прискування розчину, приступають до штукатурення. У разі за­стосування пневматичної форсунки на тому ж поверсі, де шту­катурять, встановлюють компресорну установку, від якої по гу­мовому шлангу подають стиснуте повітря до форсунки.

Рис. 4. Інвентарні з'єднувальні пристрої:

а — муфта безболтового з'єднання гумових шлакгіь; б - муфти із защіпками; 1 — фланець: 2 — защіпка; 3 — гумовий шланг; 4 — муфта із защіпками. 5 — муфта з гачками; 6— з'єднувальний штуцер з конусоподібними кінцями

Рис. 5. Кільцева схема організації штукатур­них робіт:

І —бункер для розчину; 2 — ящик; 3 — розчинонасос неве­ликої продуктивності; 4 — кран; 5 — стояк інвентарного розчинопроводу; 6— зворотний шланг до бункера розчи­нонасоса; 7 — нагнітальний шланг; 8 - розчинонасос ви­сокої продуктивності; 9 - приймальний бункер товарного розчину з розчинного вузла

Кільцева схема організації робіт (Рис. 5) дає змогу штукатурити приміщення на кількох поверхах од­ночасно. Для цього вздовж сходової клітки встановлюють два верти­кальні стояки розчинопроводу, які на верхньому поверсі з'єднують між со­бою. До нижніх кінців стояків приєднують гумові шланги, які йдуть від розчинонасоса великої продук­тивності 8 (4—6 м3/год), встановле­ного надворі або в підвальному при­міщенні. Один шланг 7 приєднують до нагнітального штуцера на розчи­нонасосі, а другий (зворотний) шланг 6 вільно опускають у бункер розчи­нонасоса. Під час роботи розчинона­соса розчин весь час циркулює по замкненому колу.

На зворотному стояку розчинопроводу на кожному поверсі встановлюють крани спеціальної конструкції 4, відкриваючі які можна відібрати потрібну кількість розчину в бункери, що тут розміщені. Невикористаний розчин по зворотному стояку повер­тається до розчинонасоса, знову засмоктується і подається на поверхи. По мірі використання розчину його подають у бункер розчинонасоса з приймального бункера 9.

Штукатурять поверхні за допомогою розчинонасосів невели­кої продуктивності З (1—3 м3/год). Вони мають малі вагу і розміри, їх легко пересувати. Встановлюють такі агрегати, якщо потрібно, на кожному поверсі. Розчинонасос агрегату 3 засмок­тує розчин з бункера /, розміщеного на поверсі, і по гумовому шлангу під тиском подає до форсунки, а з неї — на поверхню. Для штукатурення вручну окремих ділянок поверхні розчин з поверхового бункера набирають у ящик 2.

Кільцева схема організації робіт більш продуктивна і зручніша в експлуатації порівняно з тупиковою.

МЕХАНІЗОВАНЕ ШТУКАТУРЕННЯ ПОВЕРХОНЬ

До механізованого штукатурення поверхонь приступають після їх підготовки (див. § 19). Щоб визначити товщину шту­катурного шару високоякісної штукатурки, поверхню провішують і встановлюють на ній маяки, як і перед штукату­ренням вручну. Але тут за маяки використовують тонкі де­рев'яні рейки, які «приморожують» до поверхні гіпсовим роз­чином так, щоб зовнішня площина їх була врівні з головками цвяхів, забитих у поверхню під час провішування. При простій і поліпшеній штукатурці рейки встановлюють на товщину шту­катурного шару без попереднього провішування. Встановлені рейки дають змогу штукатуру, що працюватиме з форсункою, бачити, який шар розчину йому потрібно нанести між маяками.

Механізоване штукатурення за допомогою форсунок вико­нує ланка з 4—5 чоловік. Кількість робітників у ланці залежить від обсягу роботи, її організації та продуктивності розчинона­сосів. До складу ланки входять: моторист, який стежить за ро­ботою штукатурного агрегату або розчинонасоса, оператор-сопловик, що працює з форсункою, його помічник і один-два шту­катури. Робітники, які безпосередньо працюють з форсунками, повинні працювати в захисних окулярах.

Розміщення машин і пристроїв, що входять до складу шту­катурного агрегату, залежить від типу застосовуваних форсу­нок, кількості поверхів будівлі, на яких будують штукатури, та інших причин.

До початку роботи оператор-сопловик і його помічник пе­ревіряють готовність штукатурного агрегату до роботи, справність і міцність з'єднань стояків розчинопроводу та шлангів, справність пускових пристроїв і електропроводки. За­здалегідь визначають також послідовність штукатурення приміщень, кількість переходів та переміщень шлангів і комп­ресорної установки. Моторист має право пускати агрегат лише за сигналом оператора-сопловика, тому між ними повинен бути встановлений зв'язок звуковими сигналами.

Для попереднього змащення розчинонасоса і розчинопрово­ду в бункер розчинонасоса заливають 25—30 л вапняного мо­лока, запускають агрегат і перевіряють його роботу вхолосту. Помічені несправності в роботі агрегата зразу ж усувають. Як­що агрегат справний, приступають до штукатурення. Для цього, якщо поверхні штукатурять пневматичною форсункою, щоб вихідний отвір форсунки не забивався розчином, помічник опе­ратора-сопловика спочатку вмикає компресор, а потім подає звуковий сигнал мотористу на включення розчинонасоса.

Рис. 6. Штукатурення Рис. 7. Штукатурення

пневма­тичною форсункою безкомпресорною

форсункою відцентрової дії

Коли розчин починає надходити у форсунку, оператор при­ступає до регулювання факела розбризкування розчину, збільшуючи або зменшуючи краном кількість повітря, що надхо­дить до форсунки, або пересуваючи на потрібну відстань повітряну трубку форсунки. Відрегулювавши форсунку, опера­тор наносить розчин на поверхню між маяками.

Під час штукатурення пневматичну форсунку тримають на відстані 40—60 см від поверхні і під кутом 60—80° до неї (Рис. 6). Положення форсунки залежить від її типу, продуктивності роз­чинонасоса і тиску на розчин на виході з форсунки. Наносять розчин у кілька шарів. Після нанесення кожного шару інші робітники ланки очищають маяки від бризок розчину. Помічник оператора слідкує за роботою компресорної установки і допома­гає оператору переносити шланги. Коли нанесений шар розчину досягне верхнього рівня маяків або трохи виступить за їх рівень, штукатури очищають маяки і починають розрівнювати нанесе­ний шар розчину. Розрівнюють розчин правилом або півтерком, пересуваючи його знизу вгору по маяках, як по напрямних. Роз­чин, що упав долі під час штукатурення та зрізаний правилами, збирають і використовують. Після розрівнювання розчину маяки знімають, а місця, де вони були, закидають розчином і затира­ють. Накривний шар штукатурки після затверднення ґрунту на­кидають, розрівнюють і затирають вручну. Після закінчення ро­боти із всієї системи випускають розчин, що залишився, і, заливши в бункер розчинонасоса воду, добре промивають її, щоб у розчинопроводі не залишилось рештків розчину. Промитий агре­гат уважно оглядають і при потребі змащують окремі його деталі. Штукатурення поверхні за допомогою безкомпресорної фор­сунки відцентрової дії подано на Рис. 7. Безкомпресорну фор­сунку прямоточної дії тримають у руках так, як показано на Рис. 6. Організація роботи й послідовність її виконання майже не відрізняється від описаних вище. Відстань від форсунки до по­верхні під час штукатурення також залежить від типу форсунки, продуктивності розчинонасоса, рухомості розчина і становить 1,0—1,5 м.

РУЧНІ МАШИНИ ДЛЯ ПІДГОТОВКИ ПОВЕРХОНЬ ТА ОПОРЯДЖЕННЯ ШТУКАТУРНОГО ШАРУ

Ручні машини, що застосовують у штукатурних роботах для виконання різних технологічних операцій, працюють від елект­ромережі або під дією стиснутого повітря.

Для механізованого насікання кам'яних поверхонь застосо­вують електричні або пневматичні відбійні молотки. В патроні такого інструмента закріплюють скарпель або троянку, які, ру­хаючись у поступально-зворотному напрямку, насікають повер­хню.

Ручний електровідбійний молоток ИЭ-4207 (Рис. 8) скла­дається з корпуса з рукояткою, на внутрішньому боці якої знахо­диться вимикач, ударного механізму, букси з додатковою руч­кою і патрона. Всередині корпуса знаходиться редуктор.

Під час роботи молотка обертальний момент від ротора елек­тродвигуна 9, шестернею редуктора передається ударному ме­ханізму 4, за допомогою котрого обертальний рух перетво­рюється в поступально-зворотний рух патрона 2, в обоймі якого закріплюється робочий інструмент 1.

Технічна характеристика ручного електровідбійного молотка ИЭ-4207

Частота ударів, Гц 50

Сила дії робочого інструмента, Н . 160

Електродвигун:

потужність, кВт 0,6

напруга, В . 220

Маса, кг . 6,9

Пневматичний молоток працює за допомогою стиснутого повітря, що надходить до нього по шлангу від компресора. У корпусі молотка є механізм, який під дією стиснутого повітря надає поступально-зворотного руху поршню-ударнику, в пат­роні якого закріплений ударний інструмент.

Рис. 8. Електровідбійний молоток ИЭ-4207:

1 — троянка: 2 — патрон: 3 — букса: 4 —ударний механізм: 5 — корпус; 6— вимикач; 7 — рукоятка; 8 — електрокабель; 9 — електродвигун; 10 — додат­кова ручка

З метою полегшення праці штукатура і підвищення її продук­тивності для затирання штукатурки застосовують ручні елект­ричні або пневматичні затиральні машини. Робоча площина за­тирального диску в цих машинах може бути з дерева, пластмаси, гуми або повсті.

Електричні штукатурно-затиральні машини випускають мо­делей СО-86А, СО-112А та інші.

Електрична штукатурно-затиральна машина СО-86А (Рис. 9) складається з електродвигуна, редуктора, двох несучих дисків і двох рукояток. На правій рукоятці знаходиться електровимикач 3 і регулятор подачі води до дисків. Вода до машини подається по гумовому шлангу від водогонної мережі.

Перед роботою до несучих затиральних дисків закріплюють на клею або шурупами відповідної форми робочі диски із жорст­кого пінопласту або деревностружкової плити.

Працюючи з машиною, штукатур включає її і, притиснувши диски до поверхні, переміщає вздовж неї по прямих паралель­них лініях (Рис. 10). Концентрично розміщені затиральні диски, обертаючись у протилежні боки, розрівнюють і затирають шар штукатурки. Якщо вологість штукатурки недостатня для зати­рання, вода подається у машину по гумовому шлангу, а кількість її регулюється спеціальним краником (регулятором води). Якщо на будівельному об'єкті водогону немає, то шту­катурку змочує водою другий робітник, набризкуючи її щіткою з відра. Цей же робітник підправляє окремі дефекти і затирає штукатурний шар в тих місцях, які затерти машиною немож­ливо.

Так само працюють електричною штукатурно-затиральною машиною С0-112А. Вона відрізняється від вищеописаної маши­ни лише тим, що в неї один затиральний диск.

Технічну характеристику електричних штукатурно-зати­ральних машин подано в табл. 9.

Таблиця 9. Технічна характеристика електричних штукатурно-затиральних машин

Пневматична штукатурно-затиральна машина ИП-2101А, працює від стиснутого повітря, що надходить від компресорної установки. Вона має один затиральний диск. Під час штукату­рення на поверхню подається потрібна кількість води, яка роз­бризкується за допомогою трубки з отворами. Техніка затиран­ня опоряджувального шару штукатурки така сама, як і під час роботи електричними затиральними машинами.

СПИСОК ВИКОРИСТАНОЇ ЛІТЕРАТУРИ

Алексеев В. В. Штукатур.— М.: Стройиздат, 1987.— 48 с.

Максимова О. М., С тесин М. С, Тищенко И. И. Машины для отделочных работ.— М.: Стройиздат, 1984.— 224 с.

Мещанинов А. В., Пугачев Б. И., Евдокимов В. А. Оборудование, оснастка и средства малой механизации для отделочных работ.— Л.: Стройиздат, 1989.— 240 с.

Трухан В. Г. Передвижные штукатурные и малярные станции.— М.: Высшая школа, 1989.— 152 с.

Ваше имя:
Сообщение:
Код: