Рефераты на украинском

В данном разделе находится сборник рефератов на украинском языке для студентов и учеников на все случаи жизни. Коллекция рефератов на украинском языке постоянно пополняется новыми работами. Вы можете присылать их на на email, указанный на странице с контактной информацией

• Аграрна політика України на шляху інтеграції у світове середовище
  Аграрний сектор у всьому світі – важливий сектор економіки, де державне втручання є швидше закономірністю, ніж винятком. Для цього існує багато причин. Специфічні причини державного втручання в аграрне виробництво з часом змінюються, так само, як і природа політичних, соціальних та економічних середовищ, у межах яких функціонує сільське господарство. Такі дії держави називаються її аграрною політикою. Політика характеризується цілеспрямованими, послідовними діями, на відміну від випадкових і непостійних видів діяльності, які притаманні приватній фірмі або індивідууму. Політика включає планування, що базується на певних звичаях, цінностях та цілях, а також на порівнянні витрат і прибутків, пов’язаних з прийняттям того чи іншого плану. Елементи політики – цілі, які можуть бути встановлені,
  

• Агрокліматичні умови лісостепу
  Зона Лісостепу простягається смугою понад 1 тис. км від Карпат до східних кордонів України. Загальна площа її становить понад 20,1 млн. га, або 33,6% території нашої держави. До неї входять Черкаська, Полтавська, Вінницька, Тернопільська, більша частина Хмельницької й Сумської, східні райони Львівської, Івано-Франківської й Чернівецької, південні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської, північні райони Кіровоградської, Одеської, Миколаївської та Харківської областей. Порівняно м'яка зима, помірно вологе й тепле літо та родючі ґрунти створюють найсприятливіші на Україні умови для одержання високих і сталих урожаїв майже всіх тепло- і вологолюбивих культур.
  

• Агропромисловий комплекс України: проблеми і перспективи експорту продукції
  Зона Лісостепу простягається смугою понад 1 тис. км від Карпат до східних кордонів України. Загальна площа її становить понад 20,1 млн. га, або 33,6% території нашої держави. До неї входять Черкаська, Полтавська, Вінницька, Тернопільська, більша частина Хмельницької й Сумської, східні райони Львівської, Івано-Франківської й Чернівецької, південні райони Волинської, Рівненської, Житомирської, Київської та Чернігівської, північні райони Кіровоградської, Одеської, Миколаївської та Харківської областей. Порівняно м'яка зима, помірно вологе й тепле літо та родючі ґрунти створюють найсприятливіші на Україні умови для одержання високих і сталих урожаїв майже всіх тепло- і вологолюбивих культур.
  

• Агротехнічні заходи
  Агротехнічні заходи захисту є важливою складовою частиною технології вирощування сільськогосподарських культур і водночас основою сучасних екологічно обґрунтованих систем захисту їх від шкідливих організмів. Ці заходи об’єднані в агротехнічний метод захисту рослин від шкідників, який оснований на взаємовідносинах між рослинами, шкідливими організмами та зовнішнім середовищем. За допомогою агротехнічних заходів можна не тільки забезпечити одержання максимального врожаю вирощуваної культури, а й підтримувати в депресивному стані популяції найбільш шкодочинних видів шкідників і збудників хвороб рослин. За умови раціональної структури посівів застосування сучасних технологій вирощування сільськогосподарських культур вдається різко підвищити ефективність ентомофагів, які беруть участь в
  

• Актуальні питання аграрної політики в умовах трансформації економіки
  Сьогодні все гостріше постає проблема відбудови ефективної аграрної політики. Вона повинна стати політикою майбутнього, тому що в нас вже не існує іншого виходу, як протягом найближчого часу відпрацювати схеми підходу і покласти на букву закону основні засади вже сформованої аграрної політики. Адже 2003 рік є останнім роком дії законів, які підтримують сільське господарство, і тому він знаковий. Що ж стосується попередніх років, то включно до 1999 року нашу вітчизняну аграрну політику важко було назвати такою, оскільки була відсутня система грошових розрахунків, не існувало жодного більш-менш зрозумілого закону, який би регулював діяльність такого визначного сектора української економіки, як сільське господарство. Початковий етап будівництва аграрної політики почався з виходу в
  

• Альтернативне землеробство
  Науково-технічний прогрес у країнах з високим рівнем хімізації сприяв виникненню різних видів альтернативного землеробства (органічного, органо-біологічного, екологічного тощо). Основні його принципи (3.К. Благовєщенська та ін., 1990) такі: заміна сучасного землеробства його “екологізацією” і “біологізацією”, тобто створення землеробства, не шкідливого для зовнішнього середовища, яке забезпечувало б людину і тварин біологічно повноцінними продуктами харчування; ведення землеробства на основі максимальних реутилізації і рециркуляції всіх відходів господарств; підвищення рентабельності господарства. Вирішити ці завдання можна відмовою від хімічних речовин, хоча окремі напрями альтернативного
  

• Альтернативні джерела енергії та обладнання в агропромисловому комплексі
  1. Тверде біопаливо 2. Рідке біопаливо 3. Ріпак як сировина для виробництва безпечного для навколишнього середовища біологічного пального 4. Біогаз Нестача викопних енергетичних ресурсів у розвинених країнах світу веде до розширення ефективного використання альтернативних джерел енергії. Поряд з використанням енергії сонця і вітру все більшого поширення набуває біонафта, різні тверді органічні матеріали та біогаз, які є продукцією сільськогосподарського виробництва. Перспективність нехарчового використання останньої випливає також з аналізу динаміки цін на енергетичну, промислову та сільськогосподарську види продукції (рис. 19.3).
  

• Біологічна рекультивація земель
  Суть і значення біологічної рекультивації земель Біологічна рекультивація земель - це комплекс біологічних заходів, спрямованих на відновлення родючості порушених земель з метою вирощування на них сільськогосподарських і лісових культур. Вона поділяється на два основні види: сільськогосподарську рекультивацію і лісову, або лісогосподарську, рекультивацію. Сільськогосподарська рекультивація передбачає вирощування на порушених землях відповідного асортименту сільськогосподарських культур і в подальшому переведення цих земель у ріллю, кормові та інші види сільськогосподарських угідь. Лісова, або лісогосподарська, рекультивація передбачає вирощування на порушених землях відповідного набору лісових
  

• Біологічний метод
  Біологічний метод полягає у використанні для захисту рослин від шкідливих організмів їх природних ворогів (хижаків, паразитів, гербофагів, антагоністів), продуктів їх життєдіяльності (антибіотиків, феромонів, ювеноїдів, біологічно активних речовин) та ентомопатогенних мікроорганізмів з метою зменшення їх чисельності та шкодочинності і створення сприятливих умов для діяльності корисних видів у агробіоценозах, тобто застосування “живого проти живого”. Позитивним фактором у застосуванні біологічного методу є його екологічність. Біологічні засоби можна використовувати без обмеження кратності застосування, в той час як кількість обробок рослин хімічними пестицидами суворо регламентована. Біологічний метод захисту рослин — сучасна фундаментальна прикладна галузь знань, головною метою якої
  

• Біотехнологія в рослинництві
  Сучасна біотехнологія рослин — сума технологій, що розвинені із молекулярної та клітинної біології рослин — є новою стадією в розвитку технології селекції рослин. З її допомогою поліпшення ознак може проходити на рівні індивідуального гену. Окремі гени, які визначають певну ознаку, можуть бути ідентифіковані, ізольовані, введені, виключені або модифіковані в генотипі чи сорті рослини, за ними може проводитися відбір. Внесок біотехнології в рослинництво полягає в полегшенні традиційних методів селекції рослин, розробці нових технологій, які дозволяють підвищити ефективність сільськогосподарського виробництва. Методами генної та клітинної інженерії створені високопродуктивні й стійкі проти шкідників, хвороб та інших негативних чинників сорти сільськогосподарських рослин. Розроблена
  

• Біотехнологія відтворення сільськогосподарських тварин
  Втручання людини в процес розмноження тварин призвело до запровадження у ветеринарній практиці та сільському господарстві біотехнологічних методів (штучного осіменіння, трансплантації ембріонів, довготривалого збереження сперми та зародків, клонування, запліднення яйцеклітин і культивування in vitrо, отримання трансгенних тварин тощо). Це дозволяє вирішити ряд проблем, пов’язаних із подоланням неплідності, профілактикою захворювань, збереженням видів і порід, селекційним процесом, що має на меті отримання тварин з новими продуктивними властивостями та підвищення продуктивності сільськогосподарських тварин. Найбільшого практичного значення в Україні в галузі тваринництва набули методи штучного осіменіння та трансплантації ембріонів. Розробка нехірургічного методу трансплантації значно
  

• Бобові та зернобобові культури
  1. Горох 2. Соя 3. Квасоля 1. Горох Біологічні особливості. Серед зернобобових культур горох у нашій країні за площею посіву і валовими зборами зерна займає перше місце. Він менш вибагливий до тепла, ніж сочевиця, квасоля, чина, нут та інші зернобобові. Насіння його проростає при температурі плюс 2°С. Проте за таких умов сходи ослаблені, з’являються пізно (через 15-20 днів). Мінімальна температура, необхідна для нормального розвитку сходів і формування вегетативних органів — плюс 4-5°С. Сходи добре переносять короткочасні весняні заморозки до мінус 4-5°С. Оптимальна середньодобова температура повітря в період формування вегетативних органів 12-16°С, для формування генеративних органів і насіння 16-22°С. Температура
  

• Виведення бджолиних маток
  Технологія штучного виведення бджолиних маток полягає в тому, що пасічник втручається в життя сім'ї в певний момент, вміло використовуючи інстинкт бджолиної сім'ї — поновлення цілісності системи. Даний спосіб базується на відборі від кращих сімей племінного матеріалу і його передаванні на виховання іншій родині, в якій послаблено або розірвано зв'язок між бджолами і маткою. Способи штучного виведення бджолиних маток розрізняють за методами підготовки племінного матеріалу для виховання й принципом формування та використання сімей-виховательок. Методи підготовки племінного матеріалу такі: з перенесенням личинок; без перенесення личинок і комбіновані методи. За принципом формування сімей-виховательок розрізняють виведення маток при повному, неповному осиротінні сім'ї та комбіноване (застосування
  

• Визначення рівня захисних біологічних можливостей ґрунту від забруднення. Основні закони агроекології
  1. Визначення рівня захисних біологічних можливостей ґрунту від забруднення. Нині у рослинництві доведена і актуальна роль мікроелементів. Але як мікродобрива часто використовують не чисті солі, а різні відходи промислових підприємств. Наприклад, піритний недогарок застосовують як мідне добриво, хоча в ньому містяться також свинець, миш’як та інші шкідливі речовини. Миш’як потрапляє у ґрунт і з мінеральними добривами. Так, у подвійному суперфосфаті його міститься 300 мг/кг, в аміачній селітрі — близько 60 мг/кг. Сполуки миш’яку мігрують не тільки з ґрунтовими водами, але й у вигляді газів (від 2 до 11% загального вмісту миш'яку в ґрунті). У ґрунт із добривами надходить також багато баласту (хлор, натрій тощо), що негативно впливає на властивості останнього,
  

• Використання агровиробничого потенціалу земель та забезпечення сталого розвитку агро екосистем
  Україна має відносно високий аграрний ресурс. Доброякісні за своїми властивостями материнські породи у поєднанні з помірно теплим кліматом, спокійним рельєфом, трав’янистою рослинністю сприяли утворенню на території нашої держави родючих чорноземних ґрунтів (понад 65% ґрунтового покриву). Поряд із цим у північних, західних (зона Полісся) та гірських районах, у долинах рік, приморських районах Степу утворилися певні види і видозміни ґрунтів, які поступаються продуктивністю чорноземам. Проте, систематичні заходи, що відтворюють їхню родючість упродовж багатьох років забезпечували, хоча й повільне, але все ж підвищення потенціалу цих ґрунтів. Для прикладу можна взяти Полісся. Якщо в кінці 50?х - на початку 60?х років на бідних дерново-підзолистих ґрунтах одержували по 10-12 ц/га зернових
  

• Виробництво молока
  Системи і способи утримання корів. Запровадження тієї чи іншої системи чи способу утримання корів в Україні обумовлюється головним чином забезпеченістю господарств кормами відповідно до продуктивності та фізичного стану молодого стада В даний час виділяють декілька систем утримання молочних корів: цілорічну стійлову; стійлово-вигульну; стійлово-табірну; стійлово-пасовищну та стійлово-табірно-пасовищну. Застосування тієї чи іншої системи залежить від конкретних господарських умов. Способів утримання корів є два — прив’язний і безприв’язний. Зараз найбільш поширене прив’язне утримання. Воно характеризується тим, що корови знаходяться, в зафіксованому положенні у стійлах, де тварини відпочивають, споживають корми і де їх доять. Останнім часом на молочних фермах застосовують, особливо
  

• Виробництво яловичини
  Наукові основи вирощування і відгодівлі великої рогатої худоби. Подальше зростання темпів виробництва і поліпшення якості яловичини можливі лише на основі впровадження інтенсивних машинних технологій. Основну кількість яловичини (більше 98%) в Україні одержують за рахунок забою худоби молочних та комбінованих порід. Тварини чорно-рябої, симентальської, червоної степової, українських чорно- і червоно-рябої молочних порід та їх помісі з іншими мають досить високий генетичний потенціал м’ясної продуктивності і при інтенсивному вирощуванні та відгодівлі досягають у 15-18-місячному віці живої маси 400-450 кг і більше. Проте у більшості господарств генетичний потенціал м’ясної продуктивності тварин
  

• Виробничі ресурси та спеціалізація сільського господарства
  Лісостепова зона розташована в центральній частині України й охоплює Вінницьку, Київську, Полтавську, Сумську, Хмельницьку, Тернопільську Харківську, Хмельницьку, Черкаську і Чернівецьку області. Деякі північні райони Київської, Сумської та Хмельницької областей віднесено до зони Полісся. У 2001 році лісостепова зона займала 13 478 тис. га сільськогосподарських угідь що становило 35,3% загальної площі України. Площа ріллі сягала 11 359 тис. га, або 36,2 % загального її показника по Україні. Станом на 1 січня 2002 року населення областей лісостепової зони налічувало близько 17 млн. чоловік, або 35,1% загальної чисельності по Україні. Питома вага сільського населення була 35,6% загальної чисельності по Україні. Питома вага сільського населення становила 45,6% загальної чисельності, що
  

• Вирощування телиць для ремонту молочних стад
  Вирощування теличок у профілакторний період. У світовій практиці існує значна кількість систем вирощування ремонтних телиць, в основу яких покладено використання знань біологічних закономірностей росту молодняку в поєднанні з конкретними умовами годівлі і економічною доцільністю. У країнах з розвиненим молочним скотарством (США, Канада) з успіхом застосовують вирощування телиць на обмежених даванках незбираного молока (120-150 кг), що характеризується дещо зниженими приростами живої маси у перші три місяці життя тварин та високими після 3-місячного віку. Ця система базується на використанні у молочний період для росту і розвитку телят високоякісних, із вмістом 18-20% сирого протеїну, передстартерних та стартерних спеціальних комбікормів. В Україні ремонтних телиць вирощують
  

• Відтворення та ремонт молочного стада
  Інтенсивне ведення скотарства нерозривно пов’язане з високим рівнем відтворення поголів’я, що дає змогу забезпечити потреби ферм у тваринах, придатних для експлуатації в сучасних умовах. Такі тварини повинні мати високий надій — 5000-7000 кг молока при стандартному вмісті в ньому жиру і білка. Підтримання такого рівня продуктивності протягом всього періоду експлуатації без зниження відтворної здатності можуть забезпечити тільки здорові тварини. Нині численними дослідженнями виявлено негативний зв'язок між основними показниками молочних корів — надоями та плодючістю. На думку окремих дослідників, підвищення надою на кожні 1000 кг призводить до зменшення плодючості на 10%. Висока концентрація тварин, гіподинамія, погрішності в годівлі, стресові ситуації й недоліки в інших технологічних
  

• Вплив температури на розвиток кореневих гнилей
  Упродовж останніх років все більше уваги науковців надається хворобам кореневої системи сільськогосподарських культур, які зумовлюються комплексом ґрунтових мікроміцетів. Характерною особливістю останніх є те, що вони досить успішно адаптуються до умов середовища: температури, водного режиму, кислотності фунту, сонячної радіації та інших факторів. Упродовж останніх років все більше уваги науковців надається хворобам кореневої системи сільськогосподарських культур, які зумовлюються комплексом ґрунтових мікроміцетів. Характерною особливістю останніх є те, що вони досить успішно адаптуються до умов середовища: температури, водного режиму, кислотності фунту, сонячної радіації та інших факторів. Агрокліматичні умови, що складаються в період вегетації, суттєво впливають не лише на
  

• Впровадження елементів нових енерго- та ресурсозберігаючих технологій при виготовленні консервованих, грубих і концентрованих кормів
  Важливе місце в інтенсифікації кормовиробництва займає заготівля в достатній кількості високопоживного силосу. При застосуванні традиційних технологій приготування силосу втрати поживних речовин у процесі ферментації досягають 15-45 %. Згодовування неякісного силосу негативно впливає на здоров’я тварин та призводить до додаткових втрат 10-15 % готового корму у вигляді нез’їдених решток. Заготівля силосу залежить від цілого ряду факторів правильне керування якими є гарантом його якості. Силосування — це складний біохімічний процес перетворення свіжої рослинної сировини на консервовану на основі молочнокислого бродіння. Основними видами молочнокислих бактерій за фізіологічними властивостями є гомоферментативні (типові) та гетероферментативні (нетипові). Перший вид розщеплює гексозу
  

• Головні райони виробництва цукру із цукрової тростини і цукрового буряку
  Важливе місце в інтенсифікації кормовиробництва займає заготівля в достатній кількості високопоживного силосу. При застосуванні традиційних технологій приготування силосу втрати поживних речовин у процесі ферментації досягають 15-45 %. Згодовування неякісного силосу негативно впливає на здоров’я тварин та призводить до додаткових втрат 10-15 % готового корму у вигляді нез’їдених решток. Заготівля силосу залежить від цілого ряду факторів правильне керування якими є гарантом його якості. Силосування — це складний біохімічний процес перетворення свіжої рослинної сировини на консервовану на основі молочнокислого бродіння. Основними видами молочнокислих бактерій за фізіологічними властивостями є гомоферментативні (типові) та гетероферментативні (нетипові). Перший вид розщеплює гексозу
  

• Ґрунтозахисна контурно-меліоративна система землеробства
  Важливе місце в інтенсифікації кормовиробництва займає заготівля в достатній кількості високопоживного силосу. При застосуванні традиційних технологій приготування силосу втрати поживних речовин у процесі ферментації досягають 15-45 %. Згодовування неякісного силосу негативно впливає на здоров’я тварин та призводить до додаткових втрат 10-15 % готового корму у вигляді нез’їдених решток. Заготівля силосу залежить від цілого ряду факторів правильне керування якими є гарантом його якості. Силосування — це складний біохімічний процес перетворення свіжої рослинної сировини на консервовану на основі молочнокислого бродіння. Основними видами молочнокислих бактерій за фізіологічними властивостями є гомоферментативні (типові) та гетероферментативні (нетипові). Перший вид розщеплює гексозу
  

• Ґрунтозахисна система землеробства. Польова гідрографічна мережа. Лісомеліоративні заходи. Запобігання забруднення водних джерел. Охорона дикої фауни
  1. Польова гідрографічна мережа. 2. Лісомеліоративні заходи. 3. Заходи щодо запобігання замуленню та забрудненню річок і водойм. 4. Сприяння життєдіяльності дикої фауни. 1. Польова гідрографічна мережа. Полова гідрографічна мережа — це система природних і штучних заходів у полях сівозмін щодо безпечного відведення, скидання та утримання або транспортування (переміщення) стоків талих і дощових вод. Її створюють за індивідуальними проектами в місцях, визначених у проектах землеустрою з контурно — меліоративною організацією території. Вона передбачає проектування й створення на орних землях, на масивах багаторічних насаджень та кормових угідь водорегулювальних земляних валів різних типів, системи полезахисних лісосмуг та інших захисних лісонасаджень, комплексу
  

• Діагностика живлення рослин
  Раціонально використовувати добрива допомагає діагностика живлення рослин, яка дає інформацію про забезпеченість посівів необхідними елементами. Особливо важлива вона при обробітку сільськогосподарських культур за інтенсивними технологіями, які передбачають більш високі порівняно із звичайними дози добрив і потребують дуже ретельного контролю за живленням рослин протягом вегетації. Вагомий внесок у розвиток науки про діагностику живлення рослин внесли Д.Н.Сабінін, В.В.Церлінг, Д.П.Магніцкий. Найвищу віддачу від добрив можна отримати при комплексній діагностиці, яка включає ґрунтову, рослинну та метеорологічну і дозволяє більш точно встановити рівень мінерального живлення на різних етапах органогенезу, або фенофаз рослин. Ґрунтова діагностика — це агрохімічне обстеження ґрунтів
  

• Доцільність та особливості створення культурних пасовищ
  Значення пасовищного корму та культурних пасовищ Одним із шляхів інтенсифікації лучного кормовиробництва та зміцнення кормової бази є створення і раціональне використання культурних пасовищ, особливо зрошуваних, на яких незалежно від погодних умов одержують по 80-100 ц/га і більше кормових одиниць, збалансованих за протеїном, мінеральними речовинами і вітамінами, що в 2-3 рази дешевше, ніж вирощування інших зелених кормів. Зелений корм (в тому числі і пасовищний) був і залишається основним кормом при літньому утриманні більшості видів сільськогосподарських тварин. Частка його в літньому раціоні великої рогатої худоби і овець, залежно від зони, становить 60-80%. На Поліссі худоба випасається влітку 150-160 днів, в Лісостепу — 160-180 і в Степу — до 200 днів. За пасовищний період
  

• Еколого–економічний поріг забур’яненості полів та методика його визначення
  Інформація про співвідношення між кількістю або масою бур’янів і величиною їхньої шкодочинності у посівах певних культурних рослин має практичне значення. Ці співвідношення відображають показники порогових рівнів забур’яненості, виражені кількістю сходів бур’янів, їхньою масою або кількістю схожого насіння в ґрунті, віднесених до одиниці площі. 4.13. Приклад тактики захисту від бур’янів посіву озимої пшениці (с. Леонівка, Кагарлицького
  

• Енергетика в агропромисловому комплексі
  Енергооснащення сільського господарства в Україні становить 442 к.с. на 100га посівної площі, енергоозброєність — 33.6. Для порівняння у США ці показники становлять відповідно 524 і 141 к.с. Якщо відставання за енергооснащеністю незначне, то за енергоозброєністю працівників — суттєве. Починаючи від 1990 року в Україні вартість енергоносіїв зросла в десятки разів. Їх частка у вартості продукції стала домінуючою. Так, наприклад, у структурі собівартості 1 год. роботи тракторів вартість паливно-енергетичних ресурсів перевищує 50%, частка енергетичних ресурсів у структурі промислової продукції та послуг, що закуповуються сільгосппідприємствами, складає 35%. Зменшення об’ємів виробництва і висока вартість енергії та палива спричинила різке зменшення споживання енергоресурсів. Так порівняно
  

• Ефективність виробництва продукції рослинництва та перспектива розвитку галузі
  Україна була одним із найсприятливіших і найбільш розвинутих аграрних регіонів колишнього Радянського Союзу. На її частину припадало понад 7% сільськогосподарських угідь, а виробляла вона близько 24% зерна, 54 цукрового буряка, майже 34 льону і до 50% насіння соняшнику. Питома вага тваринницької продукції в загальному виробництві колишнього СРСР становила 22 24%. З розрахунку на душу населення тут вироблялося в окремі роки майже по тонні зерна, 300 320 кг картоплі, 450 470 кг молокопродуктів, 80 84 кг м’яса та 300 320 шт. яєць. Характерною особливістю сучасного етапу розвитку АПК є негативна тенденція скорочення виробництва основних видів продукції сільського господарства, в тому числі й рослинницького походження, що не може не вплинути на рівень їх споживання населенням країни (табл.
  

• Ефективність виробництва продукції тваринництва та перспектива розвитку галузі
  У процесі трансформаційних змін при переході до ринкової економіки рівень виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах лісостепової зони, як і в країні у цілому, значно знизився. Якщо в 1990 році обсяг виробництва сільськогосподарської продукції тут становив 42,7 млрд. грн., то в 2001-му зменшився до 24,2 млрд. грн., або на 43,7 % у господарствах усіх категорій. У тваринництві спад виробництва продукції досяг за цей період 54,9%. Особливо істотними втрати були в сільськогосподарських підприємствах аналізованої зони, де обсяги виробництва тваринницької продукції зменшилися від 13,7 млрд. грн. в 1990 році до 3 млрд. грн. у 2001-му, або в 4,6 рази. Динаміку та структурні зрушення у виробництві тваринницької продукції в лісостеповій зоні та по областях наведено у табл. 1.35.
  

• Ефективність технологічних комплексів машин для виробництва продукції рослинництва
  У процесі трансформаційних змін при переході до ринкової економіки рівень виробництва сільськогосподарської продукції в господарствах лісостепової зони, як і в країні у цілому, значно знизився. Якщо в 1990 році обсяг виробництва сільськогосподарської продукції тут становив 42,7 млрд. грн., то в 2001-му зменшився до 24,2 млрд. грн., або на 43,7 % у господарствах усіх категорій. У тваринництві спад виробництва продукції досяг за цей період 54,9%. Особливо істотними втрати були в сільськогосподарських підприємствах аналізованої зони, де обсяги виробництва тваринницької продукції зменшилися від 13,7 млрд. грн. в 1990 році до 3 млрд. грн. у 2001-му, або в 4,6 рази. Динаміку та структурні зрушення у виробництві тваринницької продукції в лісостеповій зоні та по областях наведено у табл. 1.35.
  

• Життя бджіл
  Бджолина сім’я — цілісна біологічна одиниця, до складу якої входять матка і робочі бджоли. Це — жіночі особини. У весняно-літній період тимчасово проживають трутні — самці, яких виховують сім’ї для спаровування з матками. Поодинці бджолині особини жити не можуть. Улітку бджолина сім’я складається з однієї матки, 50-70 тис. робочих особин і кількох сотень, а іноді і тисяч трутнів. На зиму склад сім’ї змінюється: кількість бджіл зменшується до 15-25 тис., трутнів наприкінці літа вони виганяють. Необхідні умови життя бджолина сім’я забезпечує завдяки спільній діяльності її членів. Бджоли відбудовують і захищають гніздо, утримуючи потрібні умови мікроклімату, заготовляють і переробляють корм, створюють його запаси, виховують нові покоління особин. Бджолина матка після спаровування з трутнями
  

• Зберігання овочів
  Зберігання моркви Підготовка поля до збирання полягає в знищенні бур’янів, рихленні ґрунту, припиненні поливів. Зібрати моркву треба за 10-15 днів. Усі пошкоджені плоди використовують в першу чергу, закладаючи їх в умови низької температури (0 .1°С) та високої відносної вологості (85-90%). На тривале зберігання закладають відкалібровані (окремо — крупні, окремо — середнього розміру) здорові плоди з правильно обрізаними черешками (в період, коли температура зовнішнього середовища не перевищує плюс 3 .4°С). Моркву продовольчого призначення зберігають при температурі 0-+1°С, морква насінного призначення — при температурі +1°С. Відносна вологість мусить бути в межах 85-90%, в приміщенні повинно бути темно. Морква може витримувати нестачу кисню (9-10%) та надлишок вуглекислого
  

• Зернове господарство України. Основні проблеми та перспективи розвитку
  Зберігання моркви Підготовка поля до збирання полягає в знищенні бур’янів, рихленні ґрунту, припиненні поливів. Зібрати моркву треба за 10-15 днів. Усі пошкоджені плоди використовують в першу чергу, закладаючи їх в умови низької температури (0 .1°С) та високої відносної вологості (85-90%). На тривале зберігання закладають відкалібровані (окремо — крупні, окремо — середнього розміру) здорові плоди з правильно обрізаними черешками (в період, коли температура зовнішнього середовища не перевищує плюс 3 .4°С). Моркву продовольчого призначення зберігають при температурі 0-+1°С, морква насінного призначення — при температурі +1°С. Відносна вологість мусить бути в межах 85-90%, в приміщенні повинно бути темно. Морква може витримувати нестачу кисню (9-10%) та надлишок вуглекислого
  

• Значення проміжних посівів та агрокліматичні особливості їх вирощування
  Освоєння науково обґрунтованих зональних систем землеробства є одним із найважливіших шляхів інтенсифікації сільськогосподарського виробництва. Провідною їх ланкою є система сівозмін, яка служить основою систем обробітку ґрунту, удобрення, захисту рослин, насінництва, захисту ґрунтів від ерозії, меліоративних заходів тощо. У сучасному землеробстві ефективним і раціональним способом використання землі, агрокліматичних ресурсів, добрив, машин, зрошувальних і осушувальних систем, інших засобів виробництва в системі сівозмін є вирощування проміжних культур. Проміжними називають сільськогосподарські культури, які вирощуються на полі у вільний від головної культури проміжок часу та служать важливим джерелом кормів. Проміжні культури, перш за все, є важливою ланкою зеленого конвеєра, оскільки
  

• Індустріальні технології вирощування цукрових буряків
  1. Українська індустріальна 2. Зарубіжна індустріальна 3. Українська інтегрована (проміжна) 4. Екстенсивна Технологія в рослинництві як система агротехнічних прийомів і матеріально-технічних засобів, спрямованих на виробництво конкурентоспроможної продукції та відновлення родючості ґрунту, історично змінювалася у зв’язку з розвитком продуктивних сил і науково-технічного прогресу. В цілому ж характер технології як способу виробництва визначається рівнем розвитку продуктивних сил, економічними, соціальними та демографічними особливостями країни, регіону, конкретного господарства. За рівнем ресурсного забезпечення, використання засобів, прийомів виробництва, ручної праці технології у рослинництві умовно можна поділити на екстенсивні, індустріальні
  

• Інтенсивні технології вирощування ягідних культур
  1. Українська індустріальна 2. Зарубіжна індустріальна 3. Українська інтегрована (проміжна) 4. Екстенсивна Технологія в рослинництві як система агротехнічних прийомів і матеріально-технічних засобів, спрямованих на виробництво конкурентоспроможної продукції та відновлення родючості ґрунту, історично змінювалася у зв’язку з розвитком продуктивних сил і науково-технічного прогресу. В цілому ж характер технології як способу виробництва визначається рівнем розвитку продуктивних сил, економічними, соціальними та демографічними особливостями країни, регіону, конкретного господарства. За рівнем ресурсного забезпечення, використання засобів, прийомів виробництва, ручної праці технології у рослинництві умовно можна поділити на екстенсивні, індустріальні
  

• Інтенсивні технології вирощування плодових культур
  У садах зони Лісостепу України найбільшого поширення набули яблуня, груша, слива, вишня та черешня, а найменшого — абрикос і персик. Незважаючи на високу цінність плодів вищезгаданих порід, продуктивність їх насаджень залишається ще низькою. У зв'язку з цим необхідно розробити і обґрунтувати такі інноваційні технології виробництва конкурентоспроможних плодів, які забезпечили б швидку окупність затрат, високу продуктивність праці, низьку собівартість продукції та високоефективний розвиток галузі в умовах експансії зарубіжних конкурентів. Визначальним у технологіях створення та продуктивного використання насаджень плодових культур є їх найбільш ефективна конструкція (тип, модель). Головними чинниками конструкції садів різних порід є підщепа, сорт і форма крони, які є визначальними
  

• Інтенсивні технології вирощування плодових культур в Лісостепу
  У садах зони Лісостепу України найбільшого поширення набули яблуня, груша, слива, вишня та черешня, а найменшого — абрикос і персик. Незважаючи на високу цінність плодів вищезгаданих порід, продуктивність їх насаджень залишається ще низькою. У зв'язку з цим необхідно розробити і обґрунтувати такі інноваційні технології виробництва конкурентоспроможних плодів, які забезпечили б швидку окупність затрат, високу продуктивність праці, низьку собівартість продукції та високоефективний розвиток галузі в умовах експансії зарубіжних конкурентів. Визначальним у технологіях створення та продуктивного використання насаджень плодових культур є їх найбільш ефективна конструкція (тип, модель). Головними чинниками конструкції садів різних порід є підщепа, сорт і форма крони, які є визначальними
  

• Інтенсивні технології вирощування ягідних культур
  Технології вирощування суниці різні. Першочерговим завданням у технологічному процесі вирощування високих врожаїв якісних ягід є підготовка ділянки, використання добре розвиненої розсади і створення найбільш сприятливих умов вирощування. Найширше у промисловому ягідництві Лісостепу використовується рядкова культура суниці. При вирощуванні суниці за цією технологією необхідно перш за все знати, що суниця не сумісна з бур’янами і що вона вологолюбна. Після того як ділянка буде звільнена від бур’янів, вноситься під оранку гній (50–60 т/га) разом із мінеральними добривами (150–200 кг/га Р2О5 і 200–250 кг/га К2О). При підвищеній кислотності ґрунту необхідно проводити вапнувати: за рік–два до посадки або після передсадивної оранки. Середня норма вапнування 1,5–2 т/га СаО. Підготовлена
  

• Карантині шкідливі організми лісостепу
  Каліфорнійська щитівка — Quadraspidiotus perniciosus Comst. Систематика: Homoptera, Coccinea, Aspidiotinae, Diaspidiotus. Рослини-господарі. Вид-поліфаг, пошкоджує близько 270 видів рослин із 84 ботанічних родин, зокрема: яблуню, грушу, абрикос, персик, вишню, сливу, мигдаль, черешню, глід, айву, троянду, бузок, липу, акацію, вербу, тополю, хміль, грецький горіх, кизил тощо. В Україні поширена у лісостеповій зоні на загальній площі до 12965 га, зокрема в Черкаській (5145,5 га), Чернівецькій (4082,7 га), Одеській (1939,7 га), Тернопільській (628,0 га), Кіровоградській (581,5 га), в Полтавській близько 230 га, в Івано-Франківській 172 га, у Вінницькій 140 га областях. Виявлені й локалізовані вогнища
  

• Колообіг і баланс основних елементів живлення в землеробстві
  Рівень врожайності культур і родючості ґрунтів буде визначатися тим, наскільки в практиці виконуються закони землеробства. Закон повернення речовин у ґрунт (відкритий Ю. Лібіхом у 1840 р.). Згідно з ним у ґрунт потрібно повертати поживні речовини, винесені врожаєм або втрачені з інших причин. Закон обмежувальних факторів (закон мінімуму, оптимуму і максимуму) — продуктивність рослин залежить від того фактора (у тому числі елемента живлення), який знаходиться у мінімумі. Наприклад, температура обмежує надходження елементів живлення у рослину, погіршуючи цим перебіг фізіолого-біохімічних процесів у ній. Закон незамінності й рівнозначності факторів
  

• Комплексне технічне забезпечення тваринництва. Машини і обладнання для комплексної механізації на фермах
  1. Молочно-товарні ферми 2. Ферми з вирощування та відгодівлі великої рогатої худоби 3.Свиноферми 4. Вівцеферми 5. Птахоферми Інтенсивний розвиток тваринництва і успішне виконання завдань щодо виробництва молока, м’яса, яєць та інших продуктів цієї галузі можливий за умови прискорення науково-технічного прогресу. Це потребує постійного і широкомасштабного здійснення технічного переоснащення виробництва, завершення комплексної механізації на основі використання науково обґрунтованої системи машин. Розробка таких систем передбачає подальший розвиток виробництва високоякісної продукції, підвищення продуктивності і покращення умов праці робітників, зайнятих у виробництві, економії матеріальних та енергетичних ресурсів, а також
  

• Машини і обладнання для кормовиробництва та кормоприготування
  Повноцінна годівля і раціональне використання кормових ресурсів — головні шляхи підвищення ефективності тваринництва, збільшення виробництва і зниження собівартості продукції. Згодовування більшості кормів у натуральному вигляді неефективне, оскільки кормові раціони повинні бути збалансованими за вмістом білків, вуглеводів, вітамінів, мікроелементів та інших речовин, що стимулюють розвиток і забезпечують збереження поголів’я та високу продуктивність тварин. Матеріали наукових досліджень та практичного досвіду показують, що для забезпечення повноцінної на високому рівні годівлі тварин та досягнення високої їх продуктивності кормові раціони необхідно контролювати і нормувати не менше як за 20 показниками (наприклад, молочно-товарні ферми), а в окремих випадках (свинарство, птахівництво)
  

• Медико-біологічна оцінка продукції рослинництва
  1. Основні показники якості рослинницької продукції 2. Якість харчових продуктів і чинники, які її формують 3. Гігієнічна експертиза харчових продуктів і показники щодо її проведення 1. Основні показники якості рослинницької продукції Озима пшениця Умовно показники якості зерна поділяють на три групи: фізичні, біохімічні, технологічні. До фізичних належать натура, маса 1000 зерен, скловидність, вирівняність, колір і запах зерна та деякі ін. Під натурою розуміють масу певного об'єму зерна (частіше 1 л). Для зерна озимої пшениці вона коливається від 725 (іноді нижче) до 785 г/л. В комплексі натура характеризує зернину — її виповненість, шорохуватість, опушеність. Рівень базисної кондиції для натури зерна озимої
  

• Медоносна база і запилення рослин бджолами. Розведення та утримання бджолиних сімей
  1. Медоносна база і запилення рослин бджолами 2. Розведення та утримання бджолиних сімей 1. Медоносна база і запилення рослин бджолами Основу кормової бази бджільництва в більшості районів Лісостепу становлять сільськогосподарські культури, також використовуються природні угіддя: ліси, луки, пасовища. Цвітіння медоносних рослин розпочинається з третьої декади березня і триває до жовтня, але найбільша кількість видів цвіте протягом другої половини весни та першої половини літа. Бджоли найефективніше збирають корм та запилюють рослини навколо пасіки в радіусі до 2 км. Нижче наведено норми медопродуктивності найпоширеніших рослин, кг/га:
  

• Методика розробки еколого-агрохімічного паспорта поля
  Еколого-агрохімічний паспорт поля — це документ, в якому зосереджена інформація про родючість ґрунтів та їх агроекологічний стан, тобто забрудненість антропогенними токсикантами. Розробляється він для кожного поля або земельної ділянки на основі матеріалів агрохімічного, радіологічного та інших видів моніторингу ґрунтів, у тому числі на вміст важких металів і залишків пестицидів. Користуючись цими паспортами, обґрунтовують заходи, спрямовані на раціональне використання та підвищення родючості ґрунтів, поліпшення їх агроекологічного стану. Агрохімічна оцінка якості ґрунтів проводиться з використанням показників, які характеризують їх внутрішні властивості й виражаються в балах. За 100 балів береться еталонний ґрунт із найвищим значенням показників його властивостей. Інші ґрунти отримують
  

• Насінництво основних олійних і багаторічних культур
  1. Соняшник 2. Ріпак ярий та озимий 3. Мак 4. Рижій ярий 5. Насінництво багаторічних трав 1. Соняшник Завдання гібридного насінництва соняшнику аналогічне насінництву інших сільськогосподарських культур. Але за своєю технікою воно значно складніше порівняно з насінництвом гібридної кукурудзи. Це пов'язано з ентомофільним характером запилення соняшнику, що накладає глибокий відбиток на всі етапи роботи з ним, особливо при застосуванні явища ЦЧС. Складність підтримання генетичної чистоти батьківських форм гібридів на високому рівні обов'язково веде до зміщення центру тяжіння насінницької роботи у бік значного підвищення відповідальності установ-оригінаторів та їх дослідних насінницьких господарств (ДНГ), до виключення
  

• Насінництво основних олійних культур
  1. Соняшник 2. Ріпак ярий та озимий 3. Мак 4. Рижій ярий 5. Насінництво багаторічних трав 1. Соняшник Завдання гібридного насінництва соняшнику аналогічне насінництву інших сільськогосподарських культур. Але за своєю технікою воно значно складніше порівняно з насінництвом гібридної кукурудзи. Це пов'язано з ентомофільним характером запилення соняшнику, що накладає глибокий відбиток на всі етапи роботи з ним, особливо при застосуванні явища ЦЧС. Складність підтримання генетичної чистоти батьківських форм гібридів на високому рівні обов'язково веде до зміщення центру тяжіння насінницької роботи у бік значного підвищення відповідальності установ-оригінаторів та їх дослідних насінницьких господарств (ДНГ), до виключення
  

• Насінництво основних олійних культур і багаторічних трав
  1. Соняшник 2. Ріпак ярий та озимий 3. Мак 4. Рижій ярий 5. Насінництво багаторічних трав 1. Соняшник Завдання гібридного насінництва соняшнику аналогічне насінництву інших сільськогосподарських культур. Але за своєю технікою воно значно складніше порівняно з насінництвом гібридної кукурудзи. Це пов'язано з ентомофільним характером запилення соняшнику, що накладає глибокий відбиток на всі етапи роботи з ним, особливо при застосуванні явища ЦЧС. Складність підтримання генетичної чистоти батьківських форм гібридів на високому рівні обов'язково веде до зміщення центру тяжіння насінницької роботи у бік значного підвищення відповідальності установ-оригінаторів та їх дослідних насінницьких господарств (ДНГ), до виключення
  

• Насінництво цукрових буряків
  1. Схема розмноження насіння ЧС гібридів 2. Вирощування базисного насіння 3. Вирощування гібридного насіння Останніми роками в Реєстр сортів рослин України занесено низка високопродуктивних диплоїдних і триплоїдних гібридів цукрових буряків, створених на цитоплазматичній чоловічостерильній основі — Білоцерківський ЧС-57, Білоцерківський ЧС-90, Верхняцький ЧС-63, УЛВ ЧС-37, Олександрія, Уманський ЧС-76, Уманський-90, Уманський-97, Ялтушківський ЧС-72, Алтій, Іванівсько-Веселоподільський ЧС-84, Український ЧС-72, Шевченківський, Явір, КВ-Дніпро, КВ-Степ, КВ-Збруч, КВ-Бар, КВ-Ялтушків, КВ-Буг, КВ-Вінниця, КВ-Умань, КВ-Десна, Слов’янський ЧС-94, Анічка, Ворскла, БЦ-СІД. Інститутом цукрових буряків розроблена технологія вирощування насіння гібридів. Вона
  

• Наукові основи прогнозування врожаю сільськогосподарських культур
  1. Розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю 2. Оцінка системи удобрення 1. Розрахунок норм добрив для одержання запланованого врожаю При розробці системи удобрення досить важливо встановити оптимальні норми і співвідношення поживних елементів для окремих сільськогосподарських культур і сівозміни в цілому. Визначення оптимальних норм добрив під окремі культури проводять такими методами: визначення норм добрив за результатами польових дослідів із добривами; балансово-розрахункові методи за виносом поживних речовин з урахуванням коефіцієнтів їх використання з ґрунту і добрив; визначення норм добрив на запланований приріст урожаю;
  

• Обґрунтування спеціалізації ведення сільськогосподарського виробництва
  Концептуальні положення щодо сталого розвитку агроекосистем повинні базуватись на системному підході при аналізі взаємодії природних, антропогенних, інформаційних та енергетичних чинників. Результати експериментальних досліджень служать теоретичною основою для створення діючих моделей сталих агроекосистем. Так, органічні системи удобрення (СУ), засновані на використанні високих доз гною (20–24 т/га), слід моделювати окремо. Такими є інтенсивні зернопросапні або кормові сівозміни біля ферм, а також виробничі системи з розвиненою тваринницькою галуззю. Їм притаманні високі еколого–енергетична ефективність і коефіцієнт рециркуляції біогенних елементів, розширене відтворення гумусного стану ґрунту, а також продуктивність посівів на рівні кращих варіантів СУ. При рослинницькій спеціалізації
  

• Обладнання для електропостачання в агропромисловому комплексі
  Сільські електричні мережі здебільшого протяжні і мають невелику потужність. Питоме навантаження низьковольтних мереж сільських населених пунктів коливається від 3 до 8 кВт/км, що значно менше, ніж у навіть невеликих містах, де воно становить 10 .60 кВт/км. Тому необхідна подача електроенергії до значної кількості розосереджених порівняно малопотужних об'єктів. У результаті протяжність мереж (з розрахунку на одиницю потужності споживача) у багато разів перевищує цю величину в інших галузях народного господарства, а вартість електропостачання у сільському господарстві становить до 75 % загальної вартості електроенергії, враховуючи витрати на придбання електрифікованого технологічного обладнання. У системах електропостачання сільських регіонів України використовуються кілька рівнів
  

• Обробка сільськогосподарської птиці і дичини
  Значення птиці у харчуванні людини. Її класифікація До сільськогосподарської птиці належать кури, гуси, качки, індики. М'ясо птіці поживне і легко засвоюється (на 93 %). Воно містить білки (15-22 %), жири (5-39 %), мінеральні солі, екстрактивні речовини, а також вітаміни А, D, РР, групи В. Жир птиці плавиться при низькій температурі (23-39 °С), в ньому багато ненасичених кислот. При тепловій обробці він розтоплюється і просочує м'язову тканину, завдяки чому м'ясо стає соковитим, поліпшується його смак. У м'ясі птиці переважають повноцінні білки. З мінеральних речовин м'ясо містить солі калію, натрію, фосфору, кальцію, заліза, міці. В м'ясі птиці багато екстрак­тивних речовин, тому бульйони, особливо з курей, ароматні, викликають посиле­не виділення травних соків, а це
  

• Овочівництво відкритого ґрунту
  Під овочеві культури відводять високородючі ґрунти, які добре забезпечені вологою. Кращими є чорноземи та темно-сірі опідзолені ґрунти з легким механічним складом, а також низинні наносні, розміщені в долинах річок, а для таких культур, як капуста середньо- і пізньостиглих сортів та гібридів і морква столова, — осушені торфовища. В овочевих сівозмінах Лісостепу України під капусту й помідори доцільно відводити 1,5 — 2 поля. Органічні добрива потрібно вносити на площах під капусту, огірки з розрахунку 40-60 т/га. Під цибулю і часник рекомендується давати перегній у нормі 20-30 т/га. Столові коренеплоди краще розміщувати після попередників, під які вносили органічні добрива. Це зменшує утворення виродливих, розтріснутих та загнилих коренеплодів під час вегетації. Зеленні культури
  

• Овочівництво закритого ґрунту
  1. Агротехніка культур у закритому ґрунті 2. Технологія вирощування огірків 3. Технологія вирощування помідорів 4. Технологія вирощування баклажан 5. Технологія вирощування перцю 6. Вирощування розсади для відкритого ґрунту 1. Агротехніка культур у закритому ґрунті Вирощування розсади. Для запобігання ураження розсади шкідниками і хворобами потрібно вирощувати її у окремих приміщеннях, які називаються розсадними відділеннями. Вони відрізняються від виробничих приміщень більш потужною системою підгрунтового обігріву, наявністю обладнання для досвічування розсади, та механізації усіх процесів з її вирощування. Розсадні відділення обладнуються установками для автоматичного регулювання температурного режиму. Розташовують ці приміщення у крайній
  

• Озимі зернові культури. Технологія вирощування
  Місце зернових у сівозміні. Пшениця вибаглива до попередників і знижує врожайність при повторному вирощувані на 15-20, а при сівбі третій рік підряд — на 30-35% і більше. При беззмінному вирощуванні врожайність знижується навіть при внесенні додаткової кількості добрив. Основна причина цього — прогресуюче поширення хвороб, шкідників і бур`янів. Пшеницю не слід розміщувати не лише після пшениці, але й після інших злакових хлібних культур (крім кукурудзи), які мають спільних збудників хвороб, шкідників і бур`яни. Всі попередники повинні бути надійними щодо нагромадження достатньої кількості продуктивної вологи на початок сівби ?не менше 10 мм в 10-сантиметровому шарі ґрунту?. Ці культури повинні рано звільняти поле й не висушувати ґрунт на велику глибину. Добрими парозаймаючими
  

• Оптимізація структури агроландшафтів
  Ландшафт — це природно-територіальні комплекси (ПТК) з одним геологічним фундаментом і близьким генетичним типом рельєфу. Під агроландшафтами (АЛ) за Швебсом Г.І. слід розуміти природно-господарські територіальні системи сільськогосподарського призначення, які складаються з географічної оболонки, що в свою чергу є сукупністю природних елементів із різним ступенем антропогенного навантаження, у тому числі з різною структурою сільськогосподарських угідь. Агроландшафти формуються в результаті взаємодії природно-потенціальних комплексів (ППК) з усіма ланцюгами системи землеробства, зокрема з інфраструктурою, протиерозійними заходами постійної дії (лісосмуги, протиерозійні гідротехнічні споруди різних типів, межі полів і сівозмін, польові дороги, гідрографічна мережа). Сучасні агроландшафти
  

• Оптимізація структури землекористування
  В умовах реформування сільськогосподарського виробництва, особливо в контексті нових земельних відносин, формування господарських структур, подрібнення землекористувань, виникла проблема трансформації сівозмін, які були притаманні крупному товарному виробництву в колишніх колгоспах і радгоспах. Оптимізація цього фактора, стосовно умов обмеженого ресурсного забезпечення, відіграє важливу роль у підвищенні ефективності виробничих систем. Дослідження, проведені у господарстві ім. Петровського Миргородського району Полтавської області (рис. 17.3), свідчать про доцільність трансформації традиційних 10–12–пільних сівозмін у короткоротаційні. Орні землі займають площу 2486 га. Ґрунти переважно чорноземи типові малогумусні середньосуглинкові. Середньозважений вміст гумусу складає 3,6% (при
  

• Організація пасіки
  Сучасне бджільництво є важливою допоміжною галуззю сільського господарства. Його значення не обмежується лише виробництвом і одержанням прибутків від реалізації меду та іншої продукції. В живій природі, завдяки запиленню ентомофільних рослин, медоносні бджоли стали важливим елементом підтримки встановлених багатосторонніх зв’язків у тваринному і рослинному світі. Запилення бджолами посівів і насаджень сільськогосподарських культур дозволяє значно підвищувати їх урожайність. Зростає значення бджіл і як живого індикатора навколишнього середовища. При організації пасіки потрібно враховувати те, що місце для неї повинно відповідати кращим умовам для бджіл і не створювати незручностей для людей. Пасіка — земельна ділянка, на якій розміщують вулики з бджолами, там же розташовані будівлі
  

• Основи технології вирощування товарної риби за дволітнім циклом. Вирощування товарної риби за трилітнього циклу
  1. Основи технології вирощування товарної риби за дволітнім циклом. 2. Вирощування товарної риби за трилітнього циклу 1. Основи технології вирощування товарної риби за дволітнім циклом Інтенсивна технологія вирощування товарної риби. Даний технологічний процес в рибних господарствах України в сучасних умовах здійснюється з використанням різних форм рибництва. Найбільш поширені серед них — інтенсивна та випасна технології. Інтенсивна технологія вирощування товарної риби у ставах базується на полікультурі таких об’єктів рибництва, як короп, рослиноїдні риби (білий та строкатий товстолоби, білий амур), буфало, веслоніс, піленгас тощо, які мають різний спектр живлення. Перед заповненням ставів водою готують кормові місця у ставах.
  

• Основні принципи ґрунтозахисної контурно-меліоративної системи землеробства
  Найефективніше забезпечити захист земель від водної й вітрової ерозій та їх раціональне використання й охорону, оптимізувати структуру сільськогосподарських ландшафтів дає можливість введення контурно-смугової системи землекористування. На землях сільськогосподарського призначення цим вимогам відповідає ґрунтозахисна система землеробства з контурно-меліоративною організацією території. Така система землеробства була розроблена в Інституті землеробства у співдружності з іншими науковими установами в 1975–1985 роках і вперше реалізована у практиці на території одного з базових господарств (площа 3,5 тис. гектарів) Обухівського району Київської області. В умовах складного рельєфу та високої потенційної небезпеки прояву ерозійних процесів і високоінтенсивного ведення сільськогосподарського
  

• Особливості ведення сільського господарства на забруднених радіонуклідами територях лісостепу
  Внаслідок аварії на Чорнобильській АЕС у квітні 1986 року в найбільшій мірі радіонуклідному забрудненню, як відомо, була піддана зона Полісся. Але так званий „південний слід”, що сформувався після 30 квітня за рухом радіоактивної хмари від Чорнобиля до північних берегів Африки, призвів також до суттєвого забруднення Лісостепу і Степу України. Нерідко випадання частинок радіоактивного пилу спричиняли дощі, внаслідок чого в цих зонах виникли осередки досить сильного забруднення. “Південний слід” порівняно з “північним” і “західним”, у котрих переважає конденсаційна компонента радіоактивних випадань, характеризується підвищеним (до 50%) вмістом паливних частинок. За таких умов у перші післяаварійні роки радіонукліди, включені у важкорозчинну матрицю паливних частинок, були мало доступні
  

• Особливості вирощування сільськогосподарських культур на рекультивованих землях
  Багаторічні трави Із багаторічних трав на рекультивованих землях найчастіше вирощують конюшину лучну, буркун, люцерну та ін. Конюшину лучну вирощують на відпрацьованих відвалах з перших років їх сільськогосподарського використання, виходячи з тих міркувань, що вона має добре розвинутий стрижневий корінь, який глибоко проникає у грунт й утворює багато розгалужень. На його коренях багато бульбочок різного розміру і форми, де містяться бактерії, які засвоюють азот із повітря. Так, за даними Д.М Прянишникова, конюшина лучна здатна засвоювати зарік 60 . 100 кг/га азоту. Завдяки добре розгалуженій кореневій системі конюшина підтримує біологічну рівновагу і зовнішній фізичний стан грунту.
  

• Осушені ґрунти мілководних зон Кременчуцького водосховища, їх агроекологічна оцінка та шляхи оптимізації продуктивності
  У 30–70-х роках в Україні був побудований каскад Дніпровських водосховищ, створено шість водосховищ (Київське, Канівське, Кременчуцьке, Дніпродзержинське, Запорізьке та Каховське), які мали забезпечувати дешевою електроенергією народне господарство країни та вирішувати питання зрошення сільськогосподарських культур в умовах посушливих ландшафтів. При цьому під шаром води опинилося понад 600 тис. км2 родючих заплавних земель. Значна частина вказаних територій — понад 25% загальної площі водосховищ — опинилася під малопотужною (0,3 — 2 м) товщею води (табл. 4.24). Утворилися величезні мілководні зони, які переважно були причиною активного розвитку водоростей і бактерій, що призводило до погіршення якісних показників води. Серед факторів, які впливають на формування екосистем водосховищ
  

• Парниковий ефект атмосфери: проблеми і перспективи
  15 березня 1999 року в штаб-квартирі Організації Об’єднаних Націй у Нью-Йорку постійний представник нашої держави при ООН В. Єльченко від імені України підписав Кіотський протокол до Рамкової конвенції ООН про зміни клімату. Україна стала 84-ою державою світу, що підписала цей важливий міжнародний документ. Тим самим наша країна взяла на себе добровільні зобов’язання проводити таку екологічну політику, яка спрямована на суттєве зменшення викидів парникових газів, щоб звести до мінімуму негативні соціальні, екологічні та економічні наслідки зміни клімату. Багато хто з нас сьогодні з тривогою спостерігає суттєві зміни клімату та ряду інших характеристик навколишнього середовища, свідками яких усі ми стали за останні один-два десятиріччя. Факт потепління наших зим безперечний. Тому
  

• Підготовка овочів до реалізації
  За сучасних умов формування овочевого ринку України виробник овочів повинен перейти на новий рівень стратегічного маркетингу, який базується на пріоритетах якості вирощеної овочевої продукції. Цього можна досягти шляхом ретельної підготовки овочів до реалізації — сортування, миття та упакування. Правовою основою даного процесу є розроблені для всіх овочевих культур стандарти, в яких нормуються ступінь чистоти та сортування продукції на фракції за різними показниками якості — розміром, кольором, ароматом тощо. Сортування та упакування приводять до значного підвищення рентабельності овочівництва і до більш повного забезпечення овочами різних сегментів ринку. Внаслідок цього покупець зможе вибрати той продукт, що йому найбільше підходить. Сортовані та упаковані овочі стають привабливішими,
  

• Післязбиральна обробка вороху зернових і круп’яних
  1. Обробка зернової маси пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи 2. Зберігання зерна пшениці, жита, ячменю, вівса, кукурудзи 3. Післязбиральна обробка зернобобових: гороху, кормових бобів, сої 4. Післязбиральна обробка вороху гречки, проса 1. Обробка зернової маси пшениці, ячменю, вівса, кукурудзи З метою одержання добрих результатів післязбиральної обробки зернової маси господарство повинне мати відповідно підготовлену за потужностями матеріально-технічну базу: тік, сховища, обладнання для очищення, сушіння, транспортування тощо. Для того щоб собівартість робіт була якомога нижчою, необхідно, щоб: 1. тік (відкрита і закрита частини) мав площу 1-1,5 м2 на 1 т зерна, що надійде сюди. Розрахунок здійснюють по зерну ранніх чи пізніх культур (яких більше виробляється);
  

• Племінна робота в молочному скотарстві. Технологія виробництва яловичини у спеціалізованому м’ясному скотарстві
  1. Племінна робота в молочному скотарстві Племінна робота є важливим фактором інтенсифікації молочного скотарства. Сучасні методи племінної роботи передбачають створення високопродуктивних тварин, добре пристосованих до найменш затратних технологій виробництва продукції, з урахуванням об’єктивної оцінки їх племінних якостей, застосування досягнень популяційної генетики та автоматизовано-інформаційних систем управління селекційним процесом. Особливо важливим є науково обґрунтований вибір порід, напрямку та темпів підвищення їх генетичного потенціалу. Породи молочної худоби зони Лісостепу України. Українська чорно-ряба молочна порода. Ця порода, затверджена в 1995 році, створена шляхом відтворного схрещування чорно-рябої худоби з голштинською породою. В залежності від
  

• Породний та сортовий склад плодових і ягідних насаджень
  Враховуючи, що Лісостеп за грунтово–кліматичними умовами в цілому є сприятливим для вирощування всіх плодових і ягідних культур, правильне територіальне розміщення культур, вибір найцінніших і високопродуктивних сортів, здатних максимально використовувати екологічні фактори регіонів для реалізації потенційних можливостей, дозволяє одержувати високі врожаї високоякісної конкурентноздатної продукції. Концепція розвитку садівництва в Україні на 2005 р. (Андрієнко М.В., Васюта В.М. та ін., 1990) передбачає на перспективу забезпечити наступну породну структуру плодових і ягідних насаджень: плодові й горіхоплідні — 82,3%, ягідні — 17,7%; у тому числі зерняткові — 55,6% (із них 88,6 — яблуня, 10,7 — груша, 0,7 — айва), кісточкові — 24,5% (із них 28,1 — слива, 45,9 — вишня, 10,3 — черешня,
  

• Породний та сортовий склад плодових і ягідних насаджень Лісостепу
  Враховуючи, що Лісостеп за грунтово–кліматичними умовами в цілому є сприятливим для вирощування всіх плодових і ягідних культур, правильне територіальне розміщення культур, вибір найцінніших і високопродуктивних сортів, здатних максимально використовувати екологічні фактори регіонів для реалізації потенційних можливостей, дозволяє одержувати високі врожаї високоякісної конкурентноздатної продукції. Концепція розвитку садівництва в Україні на 2005 р. (Андрієнко М.В., Васюта В.М. та ін., 1990) передбачає на перспективу забезпечити наступну породну структуру плодових і ягідних насаджень: плодові й горіхоплідні — 82,3%, ягідні — 17,7%; у тому числі зерняткові — 55,6% (із них 88,6 — яблуня, 10,7 — груша, 0,7 — айва), кісточкові — 24,5% (із них 28,1 — слива, 45,9 — вишня, 10,3 — черешня,
  

• Принципи і методи створення рослинного покриву
  Загальні положення Однією з вирішальних умов успішної біологічної рекультивації є введення культурних рослин у невластиві для них умови середовища промислових відвалів, необхідність підбору вихідного матеріалу, вивчення окремих характеристик видів і їх змін у новому екологічному середовищі. Під час підбору асортименту видів для проведення сільськогосподарської або лісової рекультивації необхідно всебічно вивчити екологічні особливості рослин, ритм росту і розвитку їх надземних та підземних органів, здатність до відтворення, що забезпечує збереження культурного угруповання тривалий час, та інших показників. Вивчення динаміки росту й розвитку, проходження фенологічних фаз, вегетативної та насіннєвої продуктивності і
  

• Продукти бджільництва
  Від бджіл одержують: мед, віск, прополіс, маточне молочко, квітковий пилок, бджолину отруту. Вони різноманітні за складом і властивостями, неповторні за своєю природою, мають велике значення для людей. Кожному продукту бджільництва характерна своя технологія. На пасіках отримують квітковий мед різних ботанічних сортів (з гречки, соняшнику, липи, білої акації, конюшини, еспарцету тощо) та падевий. Мед відкачують у зрілому стані, фасують, зберігають за температури 5-10 °С. Реалізація великих партій меду оптом здійснюється за наявності сертифіката. Бджолиний віск виділяють залози робочих бджіл, він є цінною сировиною та матеріалом, що широко застосовується в промисловості. Більшу частину витопленого на пасіках воску переробляють на вощину. Потреба в ній становить близько 1 кг на сім’ю
  

• Ранні ярі зернові культури
  1. Біологічні особливості 2. Технологія вирощування 1. Біологічні особливості В індивідуальному розвитку яра пшениця проходить 12 етапів органогенезу і такі фенологічні фази: проростання насіння, сходи, кущення, трубкування стеблування, колосіння, цвітіння, формування і налив зернівки, молочна, воскова, повна стиглість. Насіння при проростанні поглинає 50-55% води від власної маси, твердої — на 5-7% більше. Мінімальна температура проростання — плюс 1-2°С, одержання сходів — 4-5°С. сходи витримують заморозки до мінус 8-10°С, а в фазі кущення -до мінус 7-8°С. Починаючи з колосіння до молочної стиглості рослини пошкоджуються заморозками мінус 1-2°С: оптимальна температура для кущення — плюс 10-14°С, колосіння і наливу зерна — 16-20°С, достигання
  

• Реалізація молочної сировини на переробні підприємства
  Основною молочною сировиною, що надходить на переробні підприємства для переробки, є молоко коров’яче незбиране. Ця сировина за якістю повинна відповідати вимогам ГОСТ 13264-70, ДСТУ 3662-97. Частина господарств реалізує молочну сировину у вигляді вершків, які одержують при сепаруванні молока. За якістю вони повинні відповідати вимогам державного стандарту РСТ України 1326-88. Молоко коров’яче незбиране. Вимоги при закупівлі (ДСТУ 3662-97). Стандарт поширюється на незбиране сире коров’яче молоко при закупівлі для переробки на молочні продукти і є обов’язковим для всіх постачальників. Молоко, яке закуповують переробні підприємства, повинне одержуватись від здорових корів у господарствах, благополучних щодо інфекційних захворювань відповідно до правил ветеринарного законодавства
  

• Реалізація продукції тваринництва. Порядок реалізації тварин і птиці на м’ясопереробні підприємства
  Економіка виробництва продукції тваринництва має важливе значення для ефективної роботи господарств-товаровиробників в ринкових умовах. Однією з складових економіки є оцінка якості виробленої продукції та підготовка її до реалізації на переробне підприємство з метою досягнення максимально можливої реалізаційної ціни товарної продукції. Окрім цього, значний вплив на кінцевий результат реалізації має дотримання положень нормативних документів, що регламентують порядок здачі-приймання продукції на переробне підприємство. Порядок реалізації тварин і птиці на м’ясопереробні підприємства. Закупівлю худоби у колективних, фермерських та приватних господарствах м’ясопереробні підприємства здійснюють на підставі договорів, які підприємства укладають між собою на кожний календарний
  

• Реалізація худоби на м’ясопереробні підприємства
  Сировиною для виготовлення м’ясних продуктів є худоба та птиця, яку переробні підприємства закуповують у товаровиробників. Завданням останніх при вирощуванні худоби на м’ясо є організація цього процесу на такому рівні, який би забезпечував рентабельне ведення цієї галузі. На економічні показники виробництва м’яса суттєвий вплив має якість вирощеної худоби, яка обумовлює рівень цін при реалізації її на переробні підприємства. Визначення категорій вгодованості худоби та птиці та порядок їх реалізації на м’ясопереробні підприємства викладені в нормативних документах, дотримання яких дасть можливість в конкретних умовах досягати максимального рівня реалізаційних цін на худобу і на птицю, а відповідно підвищувати ефективність цієї галузі. Всі види сільськогосподарських тварин і птиці,
  

• Розміщення земельних ресурсів України
  Сировиною для виготовлення м’ясних продуктів є худоба та птиця, яку переробні підприємства закуповують у товаровиробників. Завданням останніх при вирощуванні худоби на м’ясо є організація цього процесу на такому рівні, який би забезпечував рентабельне ведення цієї галузі. На економічні показники виробництва м’яса суттєвий вплив має якість вирощеної худоби, яка обумовлює рівень цін при реалізації її на переробні підприємства. Визначення категорій вгодованості худоби та птиці та порядок їх реалізації на м’ясопереробні підприємства викладені в нормативних документах, дотримання яких дасть можливість в конкретних умовах досягати максимального рівня реалізаційних цін на худобу і на птицю, а відповідно підвищувати ефективність цієї галузі. Всі види сільськогосподарських тварин і птиці,
  

• Рослинництво України
  Сировиною для виготовлення м’ясних продуктів є худоба та птиця, яку переробні підприємства закуповують у товаровиробників. Завданням останніх при вирощуванні худоби на м’ясо є організація цього процесу на такому рівні, який би забезпечував рентабельне ведення цієї галузі. На економічні показники виробництва м’яса суттєвий вплив має якість вирощеної худоби, яка обумовлює рівень цін при реалізації її на переробні підприємства. Визначення категорій вгодованості худоби та птиці та порядок їх реалізації на м’ясопереробні підприємства викладені в нормативних документах, дотримання яких дасть можливість в конкретних умовах досягати максимального рівня реалізаційних цін на худобу і на птицю, а відповідно підвищувати ефективність цієї галузі. Всі види сільськогосподарських тварин і птиці,
  

• Система виробництва продукції овець
  1. Породний генофонд овець України 2. Технологія виробництва продукції овець 1. Породний генофонд овець України Вівчарство — традиційна галузь сільського господарства України. Розвиток культури вівчарства бере початок від знаменитих регул і маніфестів Петра І щодо тонкорунних овець, які в усі часи втілювали вершину селекційних досягнень і галузевої досконалості розведення овець в цілому. Маніфест від 15 червня 1724 р. представляє Україну як благословенний край з кліматом, особливо сприятливим для розмноження овець і виробництва добротної вовни. Від перших “вікон в Європу” до теперішнього часу вівчарство України пройшло тривалий шлях виробничого розвитку і господарської досконалості. Це — шлях створення переробною промисловістю вовни, налагодження
  

• Системи заходів захисту ґрунтів від ерозії лісівничими методами
  Ліс — наймогутніший і найдійовіший засіб боротьби з ерозією ґрунтів й екологічний стабілізатор у цілому. Сільськогосподарські угіддя, які належать до класу відкритих складних природних систем в умовах інтенсифікації сільського господарства та їх зростаючого антропогенного навантаження, зазнають значних змін від впливу лісових екосистем як природного, так і штучного походження. Різкі зміни у співвідношенні земельного фонду ландшафтів, передусім лісових насаджень і сільськогосподарських угідь, призводять до трансформації екологічної ситуації, пом’якшення або посилення дії несприятливих природних та антропогенних явищ. Питання оптимізації територій давно постали перед ученими. Так, ще у кінці ХІХ ст. В.В. Докучаєв висунув ідею, що в регіонах землеробства повинне бути певне співвідношення
  

• Сільськогосподарська рекультивація земель
  Суть і зміст сільськогосподарської рекультивації земель Сільськогосподарська рекультивація - це система агробіологічних і технологічних заходів, спрямованих на відновлення родючості порушених земель до стану, придатного для сільськогосподарського виробництва. Вона повинна мати переважне поширення у районах зі сприятливими для сільськогосподарських культур грунтово-кліматичними умовами, у густонаселених районах з низькою часткою ріллі на душу населення і за наявності родючих зональних ґрунтів. З цією метою насамперед використовують великі відвали, поверхня яких складена з придатних для рекультивації порід. Згідно з існуючою класифікацією розкривних порід, найбільш родючі породи використовуються у сільськогосподарських
  

• Соціально-демографічний моніторинг сільського населення лісостепової зони
  План 1. Відтворення сільського населення 2. Проблеми демографічного навантаження 3. Демовідтворні тенденції на селі 4. Коефіцієнт життєвості селян 5. Структура поширення захворюваності сільського населення 6. Міграційні процеси на селі 7. Ринок робочої сили на селі 8. Проблема безробіття Сучасне українське село, як і держава у цілому, переживає складний процес трансформації, зумовлений ходом економічних реформ, які в ідеальному варіанті за своєю суттю й спрямованістю мали відповідати умовам національного відродження, переходу до цивілізованої соціально орієнтованої економіки на основі глибокого розуміння об’єктивної необхідності та необоротності ринкових змін. Водночас реальність значно складніша від ідеалу: наявна суперечність між економікою
  

• Спеціалізація і концентрація цукробурякового виробництва
  Одним із важливих напрямів підвищення економічної ефективності аграрного сектора і зокрема галузі буряківництва є оптимальна спеціалізація та концентрація виробництва. Конкретні форми цього процесу постійно змінюються й удосконалюються залежно від розвитку продуктивних сил цукробурякового виробництва і підвищення рівня його усуспільнення. На сучасному етапі розвитку реформовані сільськогосподарські підприємства в основному зберегли риси багатогалузевості та розпорошеності, що стримує науково-технічний прогрес, гальмує інтенсифікацію сільськогосподарського виробництва і зростання його ефективності. Щоб та чи інша галузь ефективно розвивалася, пріоритетного значення
  

• Стан та перспективи розвитку кормовиробництва в Україні
  1. Способи поліпшення якості та підвищення перетравності кормів із відходів польових, технічних і городніх культур. 2. Заходи щодо зменшення втрат поживних речовин та поліпшення якості грубих і соковитих кормів. 3. Приготування нетрадиційних кормів. 4. Протеїновий концентрат із соку зелених рослин 1. Способи поліпшення якості та підвищення перетравності кормів із відходів польових, технічних і городніх культур Силосування соломи та інших відходів рільництва В даний час в більшості країн світу, в тому чисті високорозвинених, солома вважається цінним резервом кормів і джерелом вуглеводів, тощо в ній міститься до 45% целюлози і 25% пектозанів. Проте ефективне використання енергетичних поживних речовин соломи (целюлози та геміцелюлози)
  

• Структура посівних площ та орієнтовні схеми сівозмін для господарств різної спеціалізації
  Висока віддача кожного гектара ріллі сівозміни незалежно від типу і виду можлива за умови оптимального насичення її відповідними сільськогосподарськими культурами. За даними Інституту землеробства УААН в підзоні достатнього зволоження насичення озимою пшеницею до 40% не забезпечило збільшення валового збору зерна в сівозміні. Збільшення площі під горохом з 10 до 20% і більше викликало істотне зниження врожайності цієї культури і середньої врожайності зернових в сівозміні. Кукурудза знижує врожайність на 9–9,5 ц/га при збільшенні її частки в структурі до 30% (20 на зерно і 10 на силос). На врожайність ячменю збільшення його площі від 10 до 20% не вплинуло, але врожайність озимої пшениці знизилась на 2 ц/га внаслідок погіршення складу попередників та високого насичення колосовими
  

• Сучасний стан стандартизації основних видів сільськогосподарської продукції. Перспективні напрямки стандартизації сільськогосподарської продукції
  1. Стандартизація насіння сільськогосподарських культур 2. Стандартизація зерна та продуктів його переробки 3. Стандартизація овочів і фруктів 4. Стандартизація кормів та комбікормів 5. Стандартизація вимог до сільськогосподарських тварин та птиці для забою 6. Стандартизація м’яса 7. Стандартизація молока 8. Перспективні напрямки стандартизації сільськогосподарської продукції Розвиток світової економіки на сучасному етапі неможливо уявити без стандартизації, з допомогою якої задовольняються потреби бізнесу, промисловості, споживачів і урядів у всьому світі. Важко уявити повсякденне життя без стандартів, вони супроводжують нас все життя, допомагають його робити безпечним, простішим, зручнішим,
  

• Сучасний стан та зміни природних кормових угідь в аспекті технології виробництва рослинницької продукції
  Проблема збереження природних комплексів Лісостепу України нині й у майбутньому відіграватиме винятково важливу роль. Теперішній фонд природокористування повністю використовується в промисловому, сільськогосподарському та лісогосподарському виробництві, нерідко з порушенням нормативів ощадливого землекористування. В результаті природні комплекси досягли високого ступеня фрагментації, географічної та геоморфологічної відособленості; ґрунтовий покрив виснажений інтенсивним веденням сільськогосподарського виробництва та недостатнім його відтворенням; зростають площі малопродуктивних земель; продовжується руйнація земельного фонду під дією водної ерозії; безсистемне і ненормовано експлуатуються природні кормові угіддя; непомірне інтенсивно вичерпуються рослинницькі й торфові ресурси; збіднюється
  

• Сучасні технології виробництва садивного матеріалу плодових і ягідних культур
  У зоні Лісостепу України останнім часом відбувається масове закладання садів інтенсивного типу. Садивний матеріал для створення таких насаджень повинен відповідати ряду вимог. Насамперед він має бути оздоровленим, або тестованим, і супроводжуватись відповідним сертифікатом. По-друге, він повинен бути придатним для закладання садів із щільністю більше 1500 дерев на гектарі, тобто забезпечувати слабкорослість рослин, їх швидкоплідність, високу продуктивність і якість плодів. При вирощуванні таких саджанців особливу роль відіграють слабкорослі (карликові і напівкарликові) підщепи. В Лісостепу на сьогодні районовано дві напівкарликові клонові підщепи яблуні — ММ–106 і 54–118. Карликових клонових підщеп яблуні в Реєстрі сортів рослин України для лісостепової зони немає. Проте, керуючись
  

• Сучасні технології виробництва садивного матеріалу плодових і ягідних культур у зоні Лісостепу
  У зоні Лісостепу України останнім часом відбувається масове закладання садів інтенсивного типу. Садивний матеріал для створення таких насаджень повинен відповідати ряду вимог. Насамперед він має бути оздоровленим, або тестованим, і супроводжуватись відповідним сертифікатом. По-друге, він повинен бути придатним для закладання садів із щільністю більше 1500 дерев на гектарі, тобто забезпечувати слабкорослість рослин, їх швидкоплідність, високу продуктивність і якість плодів. При вирощуванні таких саджанців особливу роль відіграють слабкорослі (карликові і напівкарликові) підщепи. В Лісостепу на сьогодні районовано дві напівкарликові клонові підщепи яблуні — ММ–106 і 54–118. Карликових клонових підщеп яблуні в Реєстрі сортів рослин України для лісостепової зони немає. Проте, керуючись
  

• Територіальна організація зернових господарств України
  У зоні Лісостепу України останнім часом відбувається масове закладання садів інтенсивного типу. Садивний матеріал для створення таких насаджень повинен відповідати ряду вимог. Насамперед він має бути оздоровленим, або тестованим, і супроводжуватись відповідним сертифікатом. По-друге, він повинен бути придатним для закладання садів із щільністю більше 1500 дерев на гектарі, тобто забезпечувати слабкорослість рослин, їх швидкоплідність, високу продуктивність і якість плодів. При вирощуванні таких саджанців особливу роль відіграють слабкорослі (карликові і напівкарликові) підщепи. В Лісостепу на сьогодні районовано дві напівкарликові клонові підщепи яблуні — ММ–106 і 54–118. Карликових клонових підщеп яблуні в Реєстрі сортів рослин України для лісостепової зони немає. Проте, керуючись
  

• Територіальні особливості розвитку сільськогосподарського комплексу України
  У зоні Лісостепу України останнім часом відбувається масове закладання садів інтенсивного типу. Садивний матеріал для створення таких насаджень повинен відповідати ряду вимог. Насамперед він має бути оздоровленим, або тестованим, і супроводжуватись відповідним сертифікатом. По-друге, він повинен бути придатним для закладання садів із щільністю більше 1500 дерев на гектарі, тобто забезпечувати слабкорослість рослин, їх швидкоплідність, високу продуктивність і якість плодів. При вирощуванні таких саджанців особливу роль відіграють слабкорослі (карликові і напівкарликові) підщепи. В Лісостепу на сьогодні районовано дві напівкарликові клонові підщепи яблуні — ММ–106 і 54–118. Карликових клонових підщеп яблуні в Реєстрі сортів рослин України для лісостепової зони немає. Проте, керуючись
  

• Технічні засоби у рослинництві
  Подальший розвиток рослинництва істотно залежить від рівня матеріально-технічного забезпечення галузі, зокрема, від рівня розвитку вітчизняного машинобудування. Сільськогосподарське машинобудування України знаходиться в процесі глибокого реформування і націлене на більш повне задоволення потреб агропромислового виробництва. Основою планомірного розвитку сільськогосподарського машинобудування в Україні є “Програма виробництва технологічних комплексів машин і устаткування для агропромислового комплексу на 1998–2005 роки”. Вона передбачає підвищення технічної оснащеності аграрних підприємств вітчизняною технікою до рівня 90%. За період з 1992 року в Україні розроблено близько 1100 найменувань нової техніки, модернізовано більше 500, освоєне серійне виробництво 265 машин і устаткування.
  

• Технічні культури
  Подальший розвиток рослинництва істотно залежить від рівня матеріально-технічного забезпечення галузі, зокрема, від рівня розвитку вітчизняного машинобудування. Сільськогосподарське машинобудування України знаходиться в процесі глибокого реформування і націлене на більш повне задоволення потреб агропромислового виробництва. Основою планомірного розвитку сільськогосподарського машинобудування в Україні є “Програма виробництва технологічних комплексів машин і устаткування для агропромислового комплексу на 1998–2005 роки”. Вона передбачає підвищення технічної оснащеності аграрних підприємств вітчизняною технікою до рівня 90%. За період з 1992 року в Україні розроблено близько 1100 найменувань нової техніки, модернізовано більше 500, освоєне серійне виробництво 265 машин і устаткування.
  

• Технічні культури. Буряк. Ріпак. Соняшник
  1. Цукрові буряки 2. Кормові буряки 3. Ріпак озимий 4. Ріпак ярий 5. Соняшник 1. Цукрові буряки Біологічні особливості. Цукрові буряки історично пристосовані до районів із достатньо високою відносною вологістю повітря. Рослини погано розвиваються за відсутності опадів у березні й квітні. Період появи сходів повинен бути теплим із помірним дощем, перша половина літа — прохолодною і дощовою, а потім має переважати помірно суха й тепла погода. За весь вегетаційний період з поверхні ґрунту, зайнятої цукровими буряками випаровується 25-30% води, випаровуваної
  

• Техногенне руйнування ґрунтового покриву і рекультивація порушених земель
  План 1. Порушення земель при добуванні корисних копалин 2. Оцінка розкривних порід за їхньою придатністю до рекультивації 3. Рекультивація земель 4. Гірничотехнічний етап рекультивації 5. Біологічний етап рекультивації Антропогенний вплив на ґрунт проявляється в його техногенному руйнуванні через відкрите добування корисних копалин, будівельної сировини, торфу, прокладання трубопроводів, проведення геологорозвідувальних робіт тощо. Техногенне порушення будови ґрунтів також називають технічною ерозією, а відновлення зруйнованих земель — рекультивацією. Законодавство завжди передбачало необхідність включення проекту рекультивації у будь-який проект, пов’язаний із техногенним порушенням ґрунтового покриву, а вартості рекультивації — у собівартість одержуваної
  

• Технології вирощування конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції
  План 1. Порушення земель при добуванні корисних копалин 2. Оцінка розкривних порід за їхньою придатністю до рекультивації 3. Рекультивація земель 4. Гірничотехнічний етап рекультивації 5. Біологічний етап рекультивації Антропогенний вплив на ґрунт проявляється в його техногенному руйнуванні через відкрите добування корисних копалин, будівельної сировини, торфу, прокладання трубопроводів, проведення геологорозвідувальних робіт тощо. Техногенне порушення будови ґрунтів також називають технічною ерозією, а відновлення зруйнованих земель — рекультивацією. Законодавство завжди передбачало необхідність включення проекту рекультивації у будь-який проект, пов’язаний із техногенним порушенням ґрунтового покриву, а вартості рекультивації — у собівартість одержуваної
  

• Технології вирощування конкурентоспроможної сільськогосподарської продукції. Біологічні особливості озимих зернових культур
  Біокліматичний потенціал України в цілому і зони Лісостепу зокрема дає можливість вирощувати основні види сільськогосподарських культур. Впровадження розроблених на принципах адаптивного рослинництва технологій вирощування сучасних сортів є суттєвим засобом збільшення виробництва продукції рослинництва. Ефективність усіх факторів інтенсифікації технологій вирощування сільськогосподарських культур повинна підвищуватися на основі дедалі зростаючого рівня агротехніки. Сучасні сорти озимих культур характеризуються високим біологічним потенціалом продуктивності, проте реалізація його у виробничих умовах досить низька. Сорти з високою потенційною продуктивністю більшою мірою "сканують" нерівномірний розподіл абіотичних і біотичних факторів середовища, тому завдання щодо одержання
  

• Технології відтворення та вирощування риби у тепловодних та холодноводних ставових рибних господарствах. Біологічні особливості культивованих об’єктів тепловодного рибництва
  Площа внутрішніх прісноводних і солонуватоводних водойм України, що використовуються або можуть бути використані для вирощування риби, перевищує 1 млн. га. За кількістю водосховищ, озер, лиманів, водойм-охолоджувачів та ставів наша країна посідає друге місце в Європі після Російської Федерації. Виробництво товарної риби у керованих умовах зосереджено, в основному, у ставових рибних господарствах, які входять до складу Об’єднання рибницьких господарств внутрішніх водойм України “Укррибгосп”. Створена ця структура для сприяння розвитку підприємництва в Україні, представництва інтересів її членів в органах державної влади та управління, захисту прав підприємств, забезпечення зв’язків з громадськістю. Об?єднання є незалежною добровільною некомерційною організацією. Членство в об’єднанні
  

• Технологічні принципи забезпечення виробництва біологічно цінної овочевої продукції
  Енергозберігаюча підготовка ґрунту до посіву. Класичні вимоги щодо якості цієї технологічної операції передбачають приведення ґрунту до стану, який дозволяє висівати дрібне насіння овочевих культур рівномірно і на однакову глибину. Це досягається багаторазовою дією різних сільськогосподарських механізмів. Як наслідок, такі технологічні заходи зумовлюють погіршення водно-фізичних властивостей, зміни катіонового складу грунтово-поглинального комплексу та інших показників родючості ґрунтів. Спостерігаються швидкі темпи зменшення вмісту в них органічної речовини, що може спричинити інтенсивний розвиток ерозійних та деструкційних процесів. Складність впровадження енергозберігаючих систем підготовки ґрунту в овочевих сівозмінах зумовлюється такими факторами: · через малі розміри
  

• Технологічні процеси виробництва продукції рослинництва
  Озима пшениця Для створення оптимальних умов росту й розвитку озимої пшениці в сівозмінах різних ґрунтово–кліматичних зон застосовують диференційований обробіток ґрунту залежно від його властивостей, окультурення, попередників, забур'янення тощо. Необхідно правильно поєднувати глибокий, звичайний і поверхневий обробіток з використанням полицевих, плоскорізальних, дискових, голчастих та інших ґрунтообробних знарядь. Застосування будь–якого способу обробітку повинно забезпечувати необхідні умови для високоякісної сівби, загортання насіння на оптимальну глибину та дружного його проростання. Структурний склад комплексів машин і ефективність їх застосування для основного і передпосівного обробітків ґрунту при звичайній та інтенсивній технологіях вирощування озимих зернових культур між
  

• Технологія виробництва високоякісного насіння сільськогосподарських культур
  Озима пшениця Для створення оптимальних умов росту й розвитку озимої пшениці в сівозмінах різних ґрунтово–кліматичних зон застосовують диференційований обробіток ґрунту залежно від його властивостей, окультурення, попередників, забур'янення тощо. Необхідно правильно поєднувати глибокий, звичайний і поверхневий обробіток з використанням полицевих, плоскорізальних, дискових, голчастих та інших ґрунтообробних знарядь. Застосування будь–якого способу обробітку повинно забезпечувати необхідні умови для високоякісної сівби, загортання насіння на оптимальну глибину та дружного його проростання. Структурний склад комплексів машин і ефективність їх застосування для основного і передпосівного обробітків ґрунту при звичайній та інтенсивній технологіях вирощування озимих зернових культур між
  

• Технологія виробництва високоякісного насіння сільськогосподарських культур. Державний контроль у сільськогосподарському насінництві
  Найбільш повна і швидка реалізація досягнень селекції можлива лише за високого рівня організації насінництва, основні завдання якого зводяться до прискореного розмноження насіння і підтримання генетичних ознак та властивостей вирощуваних у виробництві сортів. За різними оцінками вклад нових сортів у загальне підвищення рівня врожайності вирощуваних культур сягає 30-40% з перспективою збільшення його до 60-80%. Сорт — це створена шляхом селекції сукупність рослин тієї чи іншої культури, яка має певні спадкові морфологічні, біологічні й господарські ознаки та властивості. В процесі багаторічного виробничого використання ці характеристики погіршуються внаслідок механічного та біологічного засмічення, появи мутацій, ураження хворобами та ін. Тому виникає необхідність проводити сортооновлення,
  

• Технологія виробництва продукції птахівництва
  1. Основні напрями розвитку птахівництва 2. Племінна робота у птахівництві 3. Інкубація яєць 4. Виробництво яєць 5. Виробництво м’яса курчат-бройлерів 1. Основні напрями розвитку птахівництва Птахівництво в зоні Лісостепу України є традиційною галуззю сільського господарства, чому сприяють кліматичні умови та розвинуте зернове господарство. Птахівництво — скороспіла галузь, менш капіталомістка, більш мобільна в нестійких умовах ринку. Віддача корму у птиці в 3-4 рази вища, ніж у свиней, великої рогатої худоби та овець, і, як результат — собівартість м’яса птиці найнижча, що є найбільш сприятливим фактором підвищення попиту на цей продукт, доступний навіть для споживачів з невисокими доходами. В наші дні Україна займає 40-е місце у світі з виробництва
  

• Технологія виробництва свинини. Породи свиней та їх використання
  Різні породи свиней за однакових умов годівлі та утримання мають неоднакову продуктивність. Тому за напрямом продуктивності їх розподіляють на три групи: перша — породи універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла) — характеризуються високою відтворною здатністю з добрими відгодівельними та м’ясними якостями, їх універсальність полягає в тому, що при певних умовах годівлі від них можна одержати м’ясну або сальну свинину; друга — породи м’ясного напряму продуктивності (полтавська м’ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м’ясна, естонська беконна, гемпшир, п’єтрен, спеціалізовані м’ясні типи і лінії), що характеризуються високими відгодівельними якостями, високою м’ясністю та доброю відтворною
  

• Технологія вирощування картоплі в фермерських та селянських господарствах
  Різні породи свиней за однакових умов годівлі та утримання мають неоднакову продуктивність. Тому за напрямом продуктивності їх розподіляють на три групи: перша — породи універсального напряму продуктивності (велика біла, українська степова біла) — характеризуються високою відтворною здатністю з добрими відгодівельними та м’ясними якостями, їх універсальність полягає в тому, що при певних умовах годівлі від них можна одержати м’ясну або сальну свинину; друга — породи м’ясного напряму продуктивності (полтавська м’ясна, ландрас, уельська, дюрок, українська м’ясна, естонська беконна, гемпшир, п’єтрен, спеціалізовані м’ясні типи і лінії), що характеризуються високими відгодівельними якостями, високою м’ясністю та доброю відтворною
  

• Технологія вирощування картоплі в фермерських та селянських господарствах. Післязбиральна обробка та зберігання бульб картоплі
  З середини 90-х років ХХ століття виробництво товарної картоплі з колективних господарств почало переходити в приватний сектор. Так, у 2000-2002 роках в ньому було зосереджено 98% площ, зайнятих під цією культурою. На сьогодні ми майже не зустрічаємо господарств, де б картопля зайняла більше 100 га: в фермерських господарствах площі становлять 15-30 га; в селянських господарствах — 0,5-1 га, і лише іноді зустрічаються господарства з більшими розмірами посівів. В зв’язку з цим виникла потреба розробити чіткі рекомендації саме для цієї категорії виробників крохмалистої. Технологія виробництва картоплі складається з ряду елементів: осінньої та весняної підготовки ґрунту, системи удобрення, підготовки насіннєвого матеріалу, садіння та догляду за посівами, збирання та зберігання вирощеного
  

• Технологія вирощування лісових культур на рекультивованих землях
  Підготовка ґрунту Підготовка ґрунту під лісові культури, що вирощуються на рекультивованих землях, значною мірою обумовлена грунтово-гідрологічними та кліматичними умовами регіону, фізичним станом розкривних порід, забур'яненістю навколишніх територій тощо. У процесі обробітку ґрунту розв'язуються такі питання: q надання розкривним породам відповідної структури шляхом механічного подрібнення їх на невеликі грудочки; q поліпшення водного режиму порід, у т.ч. у посушливих умовах - нагромадженням вологи, а в умовах надмірного зволоження - її зменшенням; q поліпшення теплового режиму, q сприяння активізації життєдіяльності ґрунтовоїмікрофауни, що забезпечує активізацію
  

• Технологія вирощування ремонтного молодняку коней
  Науково-технічний прогрес, якого досягло людство, призвів до значного скорочення поголів’я коней у світі. Цьому, зокрема, сприяли поява парового двигуна, залізничного транспорту, винахід двигуна внутрішнього згорання, створення автомобіля та вогнепальної зброї. Вони зумовили скорочення поголів’я коней, яких використовували для міського та міжміського сполучення, зв’язку, потреб армії. Значно зменшилася частка живого тягла в сільськогосподарському виробництві. Так, якщо у 1913 p. кількість коней у світі становила 101,6, у 1937 р. — 115,4, то на початок 1993 р. вона зменшилася до 66,7 млн. голів. Така закономірність, звичайно ж, характерна і для конярства України. Перший перепис кінського поголів’я в Україні було проведено в 1882 р. Згідно з ним поголів’я коней становило 2858 тис. У 1916
  

• Управління агропромисловим виробництвом за ринкових умов
  Новою тенденцією у розвитку світової економіки стало різке посилення державного регулювання, а в окремих випадках — державного управління. Нині у більшості західних країн роль держави важливішою і різнобічнішою. Навіть у державах із високоприватизованою економікою (США, Канада, Швеція) здійснюється активна політика державних закупівель, державні органи ефективно регулюють ціноутворення, оподаткування, кредитну діяльність. Тому не випадково, що більшість цих країн досягли значних успіхів у економічному розвитку і на цій основі успішно розв'язують соціальні проблеми. Вирішальним чинником прогресу на Заході стали досягнення у менеджменті на всіх рівнях національної економіки, що нині розглядається як найважливіший ресурс стабілізації і розвитку підприємництва. Тепер господарство (економіка)
  

• Фізико-механічний та біофізичний методи
  В основу фізичного методу захисту рослин покладено використання температури, вологи, світла, електричного струму високої частоти, ультразвуків, високих та низьких температур, а також застосування різних світлопасток, термічного знезараження насіннєвого та садивного матеріалу. Велике значення у боротьбі проти шкідників та збудників хвороб, що поширюються з насіннєвим та садивним матеріалом, має його сонячне знезараження (прогрівання), а також прогрівання в гарячій воді перед садінням або сівбою, особливо це стосується овочевих культур (цибулі, огірків, капусти, помідорів тощо) . Щоб попередити ураження огірків шкідниками та хвороботворними організмами, у закритому ґрунті для посіву використовують двох– трирічне насіння, знезаражене шляхом нагрівання до температури +70-78оС протягом
  

• Формування виробничих та територіальних галузей сільського господарства
  В основу фізичного методу захисту рослин покладено використання температури, вологи, світла, електричного струму високої частоти, ультразвуків, високих та низьких температур, а також застосування різних світлопасток, термічного знезараження насіннєвого та садивного матеріалу. Велике значення у боротьбі проти шкідників та збудників хвороб, що поширюються з насіннєвим та садивним матеріалом, має його сонячне знезараження (прогрівання), а також прогрівання в гарячій воді перед садінням або сівбою, особливо це стосується овочевих культур (цибулі, огірків, капусти, помідорів тощо) . Щоб попередити ураження огірків шкідниками та хвороботворними організмами, у закритому ґрунті для посіву використовують двох– трирічне насіння, знезаражене шляхом нагрівання до температури +70-78оС протягом
  

• Хвороби бджіл
  Великих збитків бджільництву завдають різні хвороби та шкідники. Вони зменшують вихід продукції, ослаблюють бджолині сім’ї й навіть можуть стати причиною їхньої загибелі. Утримання сильних сімей, забезпечення їх достатньою кількістю доброякісних кормів, гарний санітарний стан пасік, дотримання встановлених правил перевезення і пересилання бджіл значною мірою попереджає виникнення і розвиток багатьох захворювань. Важливо також вчасно, на самому початку, виявити хворобу і зайнятися лікуванням бджіл. З появою перших ознак потрібно проконсультуватися у ветеринарного працівника, у необхідних випадках відправити патологічний матеріал у лабораторію на дослідження. У діагностиці і застосуванні засобів боротьби найважливіша роль належить з'ясуванню причин захворювання. Дуже небезпечні заразні
  

• Хвороби сільськогосподарських культур
  1. Хвороби зернових колосових культур 2. Хвороби кукурудзи 3. Хвороби зернобобових культур 4. Хвороби багаторічних бобових трав 5. Хвороби люцерни 6. Хвороби конопель 7. Хвороби картоплі 8. Хвороби цукрових буряків 9. Хвороби овочевих культур 10. Хвороби плодових і ягідних культур 1. Хвороби зернових колосових культур На зернових культурах розвивається багато фітопатогенних організмів, які причиняють такі види хвороб: сажкові, іржасті, кореневі гнилі, темно–бура, смугаста, сітчаста та облямівкова плямистості, ріжки, борошниста роса, снігова пліснява, бактеріальні та вірусні захворювання, пірикуляріоз рису тощо. Відомо, що уражує пшеницю п’ять видів сажок:
  

• Хімічний метод захисту від шкідливих організмів і хвороб
  Хімічний метод захисту рослин передбачає використання природних та штучно синтезованих хімічних речовин, які проявляють токсичну дію на організми шкідливі по відношенню до культурних рослин, (шкідників, збудників хвороб, бур’янів тощо). У світовій практиці хімічного захисту рослин такі хімічні засоби отримали узагальнену назву — пестициди (“пест” — шкода, “цидо” — вбивати). Пестициди відзначаються своєю універсальністю, тому в загальній системі заходів захисту рослин від шкідливих організмів вони займають чільне місце. Асортимент цих речовин безперервно змінюється та вдосконалюється. Перелік пестицидів, дозволених до використання на поточний рік, щорічно переглядається, затверджується Міністерством аграрної політики та погоджується з Міністерством охорони здоров’я. В цьому Переліку
  

• Шкідники сільськогосподарських культур
  1. Шкідники зернових колосових культур 2. Шкідники кукурудзи 3. Шкідники цукрових буряків 4. Шкідники картоплі 5. Шкідники зернобобових культур 6. Шкідники ріпаку 7. Шкідники коноплі 8. Шкідники плодових культур 1. Шкідники зернових колосових культур Найбільш поширеними і шкодочинними шкідниками зернових колосових культур є хлібна жужелиця, шведська муха — вівсяна та ячмінна, гессенська муха, опоміза пшенична, пшенична муха, озима муха, клоп шкідлива черепашка, злакові попелиці: звичайна, велика, черемхова, пшеничний трипс, хлібна смугаста блішка, пявиці: червоногруда (звичайна), синя,
  

• Якість та безпека продукції тваринництва
  Якість продукції визначають як сукупність властивостей, які обумовлюють її здатність задовольняти певні потреби у відповідності з її призначенням. Від якості харчових продуктів залежить нормальний розвиток організму, здоров'я та дієздатність людини. Продукти тваринництва відносяться до категорії більш цінних продуктів харчування. Компоненти, що входять до їх складу є вихідними матеріалами для побудови тканин, біосинтезу необхідних систем, які регулюють життєдіяльність організму, а також для покриття енергетичних затрат. Поняття якості продукції тваринництва, з урахуванням складності та багатоваріантності їх складу, специфіки властивостей визначається комплексом показників. Головні показники при оцінці рівня якості мають показники призначення, за допомогою яких повинна бути забезпечена