Рефераты на украинском

В данном разделе находится сборник рефератов на украинском языке для студентов и учеников на все случаи жизни. Коллекция рефератов на украинском языке постоянно пополняется новыми работами. Вы можете присылать их на на email, указанный на странице с контактной информацией

• Авіація в роки Другої світової війни
  План: 1. Вступ 2. Винищувачі 3. Бомбардувальники 4. Штурмовики Вступ В роки Другої світової війни авіація перетворилася у величезну силу і стала неодмінним учасником усіх великих боїв. Неможливо було здобути значну перемогу на суші, не захопивши попереднє панування в повітрі. У противному випадку наземні війська несли від повітряних атак важкі утрати вже на марші і були не в змозі розгорнутися в бойовий порядок. Літаки взяли на себе багато функцій: розвідувальні, патрульні, ударні, оборонні. Далекі розвідники вели розвідку з повітря тилових об'єктів супротивника, ближні стежили за пересуваннями
  

• Астероїди і метеорити
  Нерідко у щільні шари атмосфери потрапляє з космосу великі тверді частинки, які називають метеорними тілами. Рухаючись в атмосфері, частинка нагрівається внаслідок гальмування, і навколо неї утворюється обширна світна оболонка з роз­жарених газів. Від сильного опору повітря метеорне тіло нерідко розколюється і з гуркотом па­дає на Землю у вигляді осколків. Рештки метеорних тіл, що впали на Землю, називаються метеоритами. Метеорне тіло невеликих розмірів іноді повністю випаровує­ться в атмосфері Землі. Здебільшого його маса за час польоту дуже зменшується й до Землі долітають тільки рештки, які звичайно встигають охолонути, коли космічну швидкість пога­сив опір повітря. Іноді випадає навіть метеоритний дощ. Під час польоту
  

• Астрономічні спостереження і телескопи
  1. Телескопи. Основним астрономічним приладом є теле­скоп. Призначення телескопа — зібрати якнайбільше світла від до­сліджуваного об'єкта і (при візуальних спостереженнях) збіль­шити його видимі кутові розміри. Основною оптичною частиною телескопа є об'єктив, який збирає світло і створює зображення джерела. Якщо об'єктив телескопа являє собою лінзу або систему лінз, то телескоп називають рефрактором (мал. 1), а якщо угнуте дзеркало,— то рефлектором (мал. 2). Світлова енергія, що її збирає телескоп, залежить від розмірів об'єктива. Чим більша площа його поверхні, тим слабкіші об'єкти, що світяться, можна спостерігати в телескоп. У рефракторі промені, пройшовши крізь об'єктив, заломлюють­ся й утворюють
  

• Астрономічні спостереження та їх особливості
  В темну, безхмарну ніч на небі можна побачити багато зірок. Здається, важко розібратись в цій величній картині зоряного неба. Практична необхідність вивчення зоряного неба привела до народження науки, яка ще в Стародавній Греції одержала назву – астрономія (астрон – зірка і номос – закон). Головним приладом астрономії є телескоп. Телескоп з об’єктивом із лінз називається рефрактором, а телескоп з об’єктивом з угнутих дзеркал – рефлектором. Переваги телескопа: 1) збільшення кута зору, під яким можна бачити небесні об’єкти; 2) збирає більше світла, щоб виявляти слабкі джерела випромінювання. Кількість зібраного світла пропорціональна площі об’єктива. Чим більше світла зібрав телескоп, тим слабіші зорі в нього видно
  

• Астрономо-метеорологічна обсерваторія на горі Піп-Іван
  Астроно́мо-метеорологі́чна обсервато́рія на горі́ Піп-Іва́н — найвище в Україні розташована споруда, в якій постійно жили й працювали люди (2028 м над рівнем моря). Руїни обсерваторії, вересень 2003 р. Розташована на території Верховинського району
  

• Будова галактик
  Одним із найбільш важливих і складних в астрономії є вивчення будови й еволюції галактик. Починаючи з XVII століття, коли Галілей побачив у телескоп Молочний Шлях, найважливішою метою астрономів стало його вивчення. Лише в XIX ст. вдалося зрозуміти, що Молочний Шлях — єдина система, що містить у собі усі видимі зорі. На рівних правах з усіма входить до цієї системи наше Сонце, Земля й планети, причому розташовуються вони на її окраїні. Зоряну систему, яку ми називаємо Молочним Шляхом і бачимо зсередини, астрономи визначили як Галактику (грецьк. «галактикос» означає «молочний»). З початку XX ст. галактики стали предметом космогонічних досліджень, коли була встановлена їхня дійсна природа і виявилося, що це не туманності у вигляді хмар газу й пилу, а величезні світи зір, розташованих
  

• Будова й еволюція всесвіту
  Що є Земля, Місяць, Сонце, зорі? Де починається і де закінчується Всесвіт? Коли він виник і з чого складається? Що сприяло його утворенню? Де межі його пізнання? Можна поставити ще безліч подібних питань, що стосуються Всесвіту, але якщо питання ставиться, а відповідь на нього не отримана, виходить, вона ще не знайдена. Отже, про Всесвіт ми, відверто кажучи, нічого не знаємо. Вивчення Всесвіту, навіть тільки відомої нам його частини, є грандіозним завданням. Щоб одержати ті відомості, які мають сучасні вчені, знадобилися праці цілих поколінь. Всесвіт — це все, що існує. Він нескінченний у часі й просторі, хоча кожна його часточка має свій початок і кінець, як у часі, так і в просторі. Всесвіт складається з дрібних порошин і атомів, величезних скупчень речовини і зоряних світів
  

• Будова та еволюція всесвіту. Наша галактика
  1. Молочний Шлях і Галактика. Довгий шлях пройшла наука, перш ніж було встановлено структуру навколишнього Всесвіту. Тільки на початку XX ст. остаточно доведено, що всі видимі на небі зорі утворюють відокремлену зоряну систему — Галактику, хоч задовго до цього висловлювалось немало правильних ідей. Так, англійський учений Вільям Гершель (1738—1822) перший указав шлях до розв'язання задачі про будову світу зір, що полягає в підрахунку зір на однаково малих ділянках, вибраних у різних місцях неба. Поступово з'ясувалось, що зорі Молочного Шляху — світлої сріблястої смуги, що оперізує все небо1,— це основна частина нашої дуже сплющеної зоряної системи — Галактики. Оскільки смуга Молочного Шляху оперізує небо по великому кругу,
  

• Венера
  Венера - друга по відстані від Сонця і найближча до Землі планета Сонячної системи. Середня відстань від Сонця 108 млн. км. Період обертання довкола нього - 225 доби. Під час нижніх з'єднань може наближатися до Землі до 40 млн. км, тобто ближче будь-якої іншої великої планети Сонячної системи. Синодичний період (від одного нижнього з'єднання до іншого) дорівнює 584 добі. Найкращі умови видимості Венери на періоди елонгацій, хоча кутова відстань Венери від Сонця не перевищує 48%, внаслідок чого її видно або після заходу Сонця (вечірня зірка), або незадовго до його сходу (ранкова зірка).
  

• Венера – планета сонячної системи
  Зміст I. Вступ ст.4 ІІ. Вивчення Венери ст.5 III. Атмосфера планети ст.10 IV. Форма і розміри. Рельєф поверхні ст.11 V. Додатки ст.13 VI. Висновок ст. 20 VII. Використана література ст. 21 Вступ Венера - друга від Сонця велика планета Сонячної системи. Одна з планет земної групи, по своїй природі подібна до Землі, але менша за розміром. Як і Земля, вона оточена досить щільною атмосферою. Венера наближається до Землі ближче за будь-яку іншу планету і являє собою найяскравіший небесний об'єкт (після Сонця і Місяця). Світло Венери настільки яскраве, що якщо на небі немає ні Сонця, ні Місяця , воно змушує предмети відкидати тіні. Однак при погляді в телескоп, Венера розчаровує, і не дивно, що до останніх
  

• Видимий річний рух Сонця. Тропічний і зоряний рік
  Зміст I. Вступ ст.4 ІІ. Вивчення Венери ст.5 III. Атмосфера планети ст.10 IV. Форма і розміри. Рельєф поверхні ст.11 V. Додатки ст.13 VI. Висновок ст. 20 VII. Використана література ст. 21 Вступ Венера - друга від Сонця велика планета Сонячної системи. Одна з планет земної групи, по своїй природі подібна до Землі, але менша за розміром. Як і Земля, вона оточена досить щільною атмосферою. Венера наближається до Землі ближче за будь-яку іншу планету і являє собою найяскравіший небесний об'єкт (після Сонця і Місяця). Світло Венери настільки яскраве, що якщо на небі немає ні Сонця, ні Місяця , воно змушує предмети відкидати тіні. Однак при погляді в телескоп, Венера розчаровує, і не дивно, що до останніх
  

• Видимий рух Місяця. Сонячні та місячні затемнення
  1. Видимий рух Місяця. Місяць - найближче до нас небесне тіло, природний супутник Землі. Зміною свого зовнішнього вигляду він привертав до себе увагу людей з найдавніших часів. Помітити рух Міся­ця на небі можна вже за 10-15 хв, бо його зміщення серед зір відбу­вається дуже швидко: за 1 годину він проходить з заходу на схід майже 0,5°. Кутова швидкість Місяця за добу становить від 11° до 15°. Проміжок часу, за який Місяць, описуючи повне коло на небесній сфері, повертається до тієї самої точки, називається сидеричним або зоряним місяцем (від лат. «сідус» - «зоря»). Сидеричний місяць дорівнює 271/3 доби. Ретельне вивчення видимого
  

• Видимі рухи планет. Закони Кеплера
  1. Нижні та верхні планети. За особливостями свого видимого руху на небесній сфері планети поділяються на дві групи: нижні (Меркурій, Венера) і верхні (Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун і Плутон). Рух верхніх і нижніх планет небесною сферою відбувається по-різному. Меркурій і Венера перебувають на небі або в тих же сузір'ях, що й Сонце, або в сусідніх. При цьому вони можуть знаходитись як на захід, так і на схід від нього, але не далі 28° (Меркурій) і 48° (Венера). Найбільше кутове відхилення планети від Сонця на схід нази­вається найбільшою східною елонгацією (з лат. - «відда­ляюся»), на захід - найбільшою західною елонгацією При східній елонгації планету видно на заході у променях вечірньої заграви незабаром
  

• Визначення відстаней і розмірів тіл у Сонячній системі
  І. Визначення відстаней. Середню відстань усіх планет від Сонця в астрономічних одиницях можна обчислити, використо­вуючи третій закон Кеплера. Визначивши середню відстань Землі від Сонця (тобто значення 1 а. о.) в кілометрах, можна знайти в цих одиницях відстані до всіх планет Сонячної системи. З 40-х років нашого століття радіотехніка дала змогу визна­чати відстані до небесних тіл за допомогою радіолокації, про яку ви знаєте з курсу фізики. Радянські та американські вчені уточнили за допомогою радіолокації відстані до Меркурія. Венери, Марса і Юпітера. Класичним способом визначення відстаней був і залишається кутомірний геометричний спосіб. Ним визначають відстані й до далеких зір, до яких метод радіолокації застосувати не можна. Геометричний спосіб грунтується на явищі
  

• Визначення географічної широти за астрономічними спостереженнями
  1. Висота полюса світу над горизонтом. Звернемося до малюн­ка 12. Ми бачимо, що висота полюса світу над горизонтом hр = Ð РСN, а географічна широта місця j = ÐСОR. Ці два кути (ÐРСN і ÐСОR.) дорівнюють один одному як кути із взаємно перпендикулярними сторонами: [ОС]^[СN], [ОR] ^ [СР]. Рів­ність цих кутів дає найпростіший спосіб визначення географічної широти місцевості j: кутова відстань полюса світу від горизонту , дорівнює географічній широті місцевості. Щоб визначити географічну широту місцевості, досить виміряти висоту полюса світу над горизонтом, оскільки hp = j. 2. Добовий рух світил на різних широтах. Тепер нам відомо, що із зміною географічної широти місця спостереження змінюється орієнтація осі обертання небесної сфери відносно горизонту.
  

• Визначення фізичних властивостей і швидкості руху небесних тіл за їхніми спектрами
  1. Обсерваторії. Астрономічні дослідження проводять у нау­кових інститутах, університетах і обсерваторіях. Пулковська обсерваторія під Ленінградом (мал. 36) існує з 1839 р. і просла­вилася складанням найточніших зоряних каталогів, її в минулому столітті називали астрономічною столицею світу. У процесі бурхли­вого розвитку науки в нашій країні було побудовано багато ін­ших обсерваторій, у тому числі в союзних республіках. До найбіль­ших слід віднести Спеціальну астрофізичну обсерваторію на Північному Кавказі. Кримську (поблизу Сімферополя), Бюраканську (поблизу Єревана), Абастуманську (поблизу Боржомі), Голосіївську (у Києві), Шемахінську (поблизу Баку) обсерваторії. З інститутів найбільшими є Астрономічний інститут імені П. К. Штернберга при МДУ та Інститут теоретичної
  

• Виникнення парашуту. Історія його вдосконалення
  Передмова "Рождённый ползать, летать не может" Народна мудрість Усе частіше людина спростовує цю знамениту фразу. Людина скорила небо, космос і чим більше вона відкриває, пізнає, тим усе сутужніше уникнути катастроф. Але паралельно з відкриттям літальних апаратів, людина винаходить рятувальні . Захист від падіння. Ідея парашута, пристрою для безпечного спуска з великої висоти, з'явилася задовго до польоту першої повітряної кулі, не говорячи вже про літак. Однак назва "парашут" прийшло в техніку значно пізніше народження ідеї. Зі стародавніх переказів, легенд, розповідей мандрівників середньовіччя відомо про використання пристроїв, що нагадують парасолі, для стрибків з веж і обривів. Жителі Китаю, Африки
  

• Внесок українських вчених у розвиток космонавтики у другій половині ХХ ст.
  План. 1) Становлення галузі. Огляд наукової та промислової бази. 2) Основні проекти . Видатні українські вчені – ракетобудівники. 3) Список використаної літератури. Становлення галузі. Огляд наукової та промислової бази. Становлення космічної галузі України почалося в 1937 році зі створення в Харків­ському авіаційному інституті Харківської реактивної групи під керівництвом Г. Проскури, що здійснила запуск великої стратосферної ракети під Харковом.
  

• Внесок українських учених у розвиток космонавтики
  Кибальчич Микола Іванович 1853 – 1881. Винахідник. Революціонер-народник. Випускник Новгород-Сіверської гімназії. Учився в Інституті інженерів шляхів сполучення (1871-1873) і Медико-хірургічної академії в Петербурзі (1873). Арештований (1875) за революційну діяльність і 2 роки провів в одиночному ув’язненні. З 1878 р. – на нелегальному становищі. Організатор динамітної майстерні, «головний технік» «Народної волі». Розробив конструкцію бомб, якими був смертельно поранений імператор Олександр II (1.03.1881). Засуджений за участь у царевбивстві, Кибальчич був доставлений у жандармське управління, що розміщалося в дворі будинку
  

• Все про комети
  Хвостаті небесні гості — комети завжди при­вертали до себе увагу не тільки спеціалістів, а й найширших кіл людей. У наш час на зміну всіляким марно­вірним уявленням про комети прийшло чітке розуміння природного походження цих своєрідних небесних тіл. Маленьке ядро діаметром кілька кілометрів — єдина тверда частина комети, і в ньому практично зосереджена вся її маса. Маса комет надто мала й зовсім не впливає на рух планет. А планети спричиняють великі збу­рення в русі комет. Ядро комети, очевидно, складається із суміші
  

• Гагарін Юрій Олексійович
  Зміст · 1. Політ · 2. Біографія · 3. Світове визнання · 4. Нагороди o 4.1 Звання o 4.2 На
  

• Галактики різних видів. Зорі, чорні діри, холодні об’єкти
  Галактика, в перекладі з грецької мови – молоко. Назва нашої Галактики – Молочний Шлях, українська народна назва – Чумацький Шлях. Галактика – це велика зоряна система що складається із зір, зоряних скупчень, пиловіх і газовіх туманностей, розсіяного газу і пилу. До нашої Галактики входять Сонце і сонячна система (планети). Вік Галактик понад 10 млрд. років. Залежно від розмірів у Галактиках міститься до 100 млрд. зір. Галактики спостерігаются у вигляді світлих туманних плям круглої, овальної або неправильної
  

• Галілео Галілей
  Це ім'я відоме усім. Галілео Галілей (1564—1642) є основоположником експериментально-математичного методу дослідження природи, він сформулював найважливіші принципи механічного світу, які згодом стали фундаментом для побудови теорії тяжіння Ньютона. Галілей народився в родині збіднілого дворянина в місті Пізі (недалеко від Флоренції). Він поглиблено вивчав точні науки і згодом став професором математики Падуанського університету. Через те що Галілей жваво цікавився астрономією, незабаром він розгорнув активну науково-дослідницьку діяльність, особливо в області астрономії й механіки. Галілей, який сконструював і першим застосував телескоп для астрономічних спостережень, своїми відкриттями підтвердив теорії Коперника й ідеї Джордано Бруно. Якщо спиратися на історичні факти, то
  

• Галілео Галілей. Будова й склад комет
  XIV побоювався комети, що пройшла в 1680 році, вважаючи її провісницею своєї загибелі. Величезний внесок у вивчення істинної природи комет зробив Едмонд Галлей. Ним була встановлена періодичність появи однієї і тієї ж комети в 1531 p., 1607 p. і 1682 p. Галлей зацікавився рухом комети 1682 р. і почав обчислення її орбіти. Йому довелося звернутися до Ньютона, що займався подібними обчисленнями. Ньютон відразу дав відповідь: комета буде рухатися по еліптичній орбіті. На прохання Галлея Ньютон виклав свої обчислення й теореми в трактаті «Про рух». Надалі Галлей почав займатися визначенням кометних орбіт за астрономічними спостереженнями. Вченому вдалося загалом зібрати відомості про 24 комети
  

• Гороскоп дерев
  «Астрологія (греч.: аstron – зірка і logos – навчання) – специфічна система поглядів на Космос, природу і людину в їхньому еволюційному русі. Основна ідея астрології полягає в тому, що просторово-тимчасова організація явищ і об'єктів анізотропна, і кожен момент часу унікальний по своїх глибинних проявах. Вивчаючи особливості моментів часу, можна визначити тенденції подальшого розвитку тих чи інших явищ і об'єктів. Увесь світ підкоряється єдиним ритмам, єдиним циклам, що мають свої індивідуальні прояви в різних системах .». Астрологія
  

• Дифузна матерія
  1. Міжзоряний пил і газ. В. Я. Струве понад сто років тому вказав на існування міжзоряного поглинання світла, що остаточно було доведене тільки в 1930 р. Міжзоряне поглинання світла послаблює яскравість зір тим більше, чим далі вони від нас, і тим сильніше, чим коротша довжина хвилі. Тому далекі зорі здаються червонішими, ніж вони є насправді. Такий ефект має спричиняти дрібний пил, розміри частинок якого порівнянні з дов­жиною світлової хвилі. Дослідження показали, що міжзоряний пил зосереджений у шарі невеликої товщини (близько 200—300 пк) уздовж галак­тичної площини. Він складається з розрідженого газопилового середовища, яке місцями згущається в хмари. Проходячи від­стань 1000 пк у площині Галактики, світло послаблюється в серед­ньому на 1,5 зоряної величини. Зменшення
  

• Дослідження Венери космічними апаратами
  Наша планета оточена з усіх боків таємничим і неосяжним світом небесних тіл. Неозброєним оком можна спостерігати тільки деякі з них — Сонце, Місяць, 5 планет і найбільш яскраві зорі. З розвитком позаатмосферної астрономії стало можливим не тільки вивчення форм далеких космічних тіл за знімками, отриманими з орбітальних лабораторій, але і детальне вивчення проб грунту з цікавих для астрономів космічних об'єктів, доставлених з автоматичних міжпланетних станцій (АМС). АМС — розвідники Всесвіту, безпілотні космічні літальні апарати, призначені для польоту до інших небесних тіл із метою вивчення Сонячної системи. Автоматичні міжпланетні станції дозволяють проникнути в таємничі куточки космосу, не задіявши при цьому безпосередньо
  

• Дослідження космічного простору. Радіолокація
  Радіолокація - область науки і техніки, предмет якої - спостереження різних об'єктів (цілей) радіотехнічними методами: їхнє виявлення, розпізнавання, визначення їхніх координат і швидкості й ін. Розрізняють активну і пасивну радіолокації. При активній радіолокації об'єкт опромінюється радіохвилями, що посилаються радіолокаційними системами (РЛС), у результаті чого виникають сигнали від об'єкта. Активна радіолокація, у свою чергу, підрозділяється на радіолокацію з пасивною й активною відповідями. При радіолокації з пасивною відповіддю виявлення роблять по сигналі, відбитій від об'єкта після опромінення його електромагнітними хвилями. У цьому випадку сигнал, випромінюваний РЛС, називають зондувальним, а сигнал, що приходить від мети, - відбитим чи луною-сигналом. Значення
  

• Дрогобич (Котермак) Юрій - астроном, астролог, медик, математик, мислитель-гуманіст
  Пам'ятник Юрію Дрогобичу у м. Дрогобич ДРОГОБИЧ (Котермак) Юрій (бл. 1450 — 1494) — мислитель-гуманіст, астроном, астролог, медик, математик. Народився у Дрогобичі. Вчився у Краківському та Болонському університетах — найбільших у той час гуманістичних
  

• Екліптика. Видимий рух сонця і місяця
  У даній місцевості кожна зоря кульмінує завжди на одній і тій самій висоті над горизонтом, бо її кутова відстань від полюса світу і небесного екватора не змінюється. Сонце ж і Місяць змінюють висоту, на якій кульмінують. Звідси можна зробити висновок, що їхнє положення відносно зір (схилення) змінюється. Нам відомо, що Земля рухається навколо Сонця, а Місяць навколо Землі. Простежимо, як змінюється внаслідок цього положення обох світил на небі. Якщо за точним годинником помічати проміжки часу між верхніми кульмінаціями зір і Сонця, то можна переконатися, що проміжки між кульмінаціями зір на чотири хвилини коротші за проміжки між кульмінаціями Сонця. Пояснюється це тим, що за період одного оберту навколо осі (добу) Земля проходить при­близно '/365 частину свого
  

• Загальні характеристики планет. Планета Земля
  Поміж тіл, які обертаються навколо Сонця, най­більшу масу мають планети. Крім маси і розмірів, на основі спо­стережень астрономи вже давно встановили для більшості пла­нет періоди їх обертання навколо осі й нахил цієї осі до площини планетної орбіти. Всі ці характеристики багато в чому визна­чають фізичні умови на поверхні небесних тіл. Так, розміри й ма­са планет визначають.силу тяжіння на поверхні, яка насамперед показує, чи може дана.планета утримувати навколо себе атмо­сферу. Молекули, що мають швидкість, більшу за параболічну, залишають планету. Внаслідок цього малі планети і більшість супутників планет не мають ніякої атмосфери. У не дуже масивної планети атмосфера має незначну густину; наприклад, у Марса, де сила тяжіння на поверхні менша, ніж на Землі, атмосфера більш розріджена.
  

• Закони Кеплера
  Заслуга відкриття законів руху планет належить видатному німецькому вченому Йоганну Кеплеру (1571 —1630). На початку XVII ст. Кеплер, вивчаючи рух Марса навколо Сонця, встановив три закони руху планет. Перший закон Кеплера. Кожна планета обертається по еліпсу, в одному з фокусів якого міститься Сонце (мал. 1). Еліпсом (див. мал. 1) називається плоска замкнута крива, властивість якої полягає в тому, що сума відстаней від кожної її точки до двох точок, які називаються фокусами, залишається сталою. Ця сума відстаней дорівнює довжині великої осі DА еліпса. Точка О — центр еліпса, К і S — фокуси. Сонце знахо­диться в даному разі у фокусі S. DО = ОА — а — велика піввісь еліпса. Вона є середньою відстанню планети від Сонця:
  

• Земля в космічному просторі
  • Сонячна система складається з центрального тіла — Сонця; 9 пла­нет (Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон); супутників планет (44); малих планет — астероїдів (їх нараховується близько 50 тис.) та метеорних тіл і комет (близько 900). • Найбільшим тілом Сонячної системи є Сонце. Його діаметр у 109 разів І більший за діаметр Землі. • На поверхні Сонця температура досягає 6000 °С. За такої температури жодна речовина не може існувати у твердому або рідкому стані. Сонце складається із розварених газів. Температура в надрах досягає 20 млн. градусів. • На Сонці достатньо часто спостерігаються серії спалахів. Найпотужніші з них зареєстровано з 6 по 14 березня 1989 року. Сонячні вибухи викликали на Землі настільки потужні магнітні бурі, що полярне сяйво
  

• Змінні й нестаціонарні зорі
  1. Цефеїди. Як ви вже знаєте, зміни видимої яскравості в системах алголів спричинені не зміною світності самих' зір, а їх періодично повторюваними затемненнями. Разом з тим у наш час відомі десятки тисяч фізичних змінних зір, у яких реально змі­нюється їхня світність. Причому в одних вона змінюється строго періодично, а в інших — з часто порушуваною періодичністю або навіть безсистемне). Отже, зміна розміру й температури спричиняє зміну світності зір. Тому для всіх фізичних змінних зір типово, що разом із зміною світності відбуваються ті чи інші зміни в спектрі, тобто в стані їх атмо­сфери. З
  

• Знак зодіаку (Терези)
  Більш двох тисяч років тому точка осіннього рівнодення розташовувалася в області сузір'я Терезів. При своєму видимому річному русі по екліптиці Сонце знаходився в цій крапці 23 вересня, і тривалість дня була дорівнює тривалості ночі. Імовірно, рівність дня і ночі і з'явилося причиною найменування цієї області неба ще в далекій давнині. Так серед зодіакальних сузір'їв, назви яких зв'язані з найменуваннями живих істот, з'явилося сузір'я Терезів. У сузір'ї Терезів інтерес викликає затемнено-перемінна зірка d Терезів.
  

• Знак зодіаку – Діва
  Велике й дуже цікаве сузір'я, що лежить у Зодіаці між Левом і Терезами. Латинська назва: Virgo. Займає на небі площу в 1294.4 квадратні градуси й містить 164 зірки, видимі неозброєним оком. У міфах Діва представляє богиню любові або богиню материнства. Цікава зірка Діви по імені Поррима; це подвійна з дуже витягнутою орбітою й періодом 171 рік. Блиск кожного з її компонентів 3.5 зоряної величини, а максимальна відстань між ними близько 6". Таким воно було в
  

• Знак зодіаку – Терези
  Терези - зодіакальне сузір'я. Найкраще його спостерігати наприкінці зими, навесні і на початку літа. Його оточують сузір'я Змієносця, Скорпіона, Вовка, Діви і Змії. Неозброєним оком у ньому можна бачити близько 50 зірок. Шість з них яскравіше четвертої зоряної величини. Чотири самі яскраві утворять ромбоїд - характерну геометричну фігуру цього сузір'я. На зоряних картах сузір'я Терезів зображувалося у виді
  

• Знак зодіаку, Сузір’я - Скорпіона
  Майже над самою точкою півдня, лівіше Терезів, можна розрізнити сузір'я Скорпіона з червоним Антаресом (). Це сузір'я краще помітне в південних районах нашої країни. Відповідно до грецького міфу, коли мисливець Оріон розсердив непорочну богиню Артеміду (богиню Місяця і покровительку полювання), він розбудила скорпіона для того, щоб він вжалив Оріона й умертвив його. З грецьких міфів Скорпіон і Оріон перенеслися на небо. Пізніше римські астрономи частину сузір'я Скорпіона, що утворювало його клішню, сталі називати сузір'ям Терезів. Антарес - червоний гігант, температура його поверхні близько 3300 ДО, а випромінює від майже в 1000 разів більше світла, чим Сонце. Світла потрібно майже 230 років,
  

• Знаки зодіаку. Козеріг
  Календар за знаками зодіаку Зодіак — слово грецьке, яке означає “коло тварин”. Зодіак — це сукупність 12 сузір'їв, розташованих на невидимому шляху руху Сонця, Місяця і планет. Оскільки о кожній порі року сонце знаходиться на певній ділянці сузір’їв, їх з давніх-давен пов'язували з календарем. В основному зв'язок зодіаку та людини сформувався у Візантії. Вважається, що кожний місяць року відповідає певному знаку зодіаку (астрономічний рік починається зі знаку Овна): квітень — Овен травень — Телець червень — Близнята липень — Рак серпень — Лев вересень — Діва жовтень — Терези листопад — Скорпіон грудень — Стрілець січень — Козеріг лютий
  

• Значення праць К.Е. Ціолковського для розвитку космонавтики
  Ми називаємо Ціолковського батьком космонавтики. Космічні польоти та дирижаблебудування були основними проблемами, яким він присвятив усе свою життя. Та говорити про Ціолковського лише як про батька космонавтики – це збіднити його внесок у сучасну науку й техніку. Візьмемо атомістику – наріжний камінь багатьох наук. Повторюючи (можливо, і не знаючи цього) геніальну думку про невичерпність атома, Ціолковський відзначає в 1925 році: Щільний і неподільний атом Лукреція і Лавуазьє виявився міфом. Напевно, елемент атома – електрон – виявиться таким самим міфом”. У 1929 році він ще категоричніший: Свідомість та історія наук нам кажуть, що наш атом так само складний, як планета чи Сонце”. І уточнює 1931 року: “Атом є цілий Всесвіт, і він так само складний, як космос”. Ще не народилася
  

• Значення праць К.Ціолковського для космонавтики. Внесок українських учених у розвиток космонавтики. Україна – космічна держава
  Костянтин Едуардович Ціолковський (1857 – 1935) У селі Іжевське Рязанської губернії в родині лісничого народився Костянтин Едуардович Ціолковський. Прославився він, як відомо, винаходами в області аеро- і ракетодинаміки, теорією літака і дирижабля. Ціолковського по праву вважають основоположником сучасної космонавтики. Плани і проекти вченого-самоучки мали неймовірний, воістину космічний розмах, а його креслення лягли в основу проектування сучасних космічних апаратів. У широке коло інтересів Ціолковського входили такі наукові проблеми, як теорія газів, механіка тваринного організму, міжпланетні подорожі, дослідження світових просторів реактивними приладами, потяга на повітряній
  

• Значення праць Констянтина Цілковського для космонавтики
  У дитинстві в мене була дивна іграшка — велика, чорна, схожа на міну, ракета з трьома могутніми сріблистими крилами. Вона стояла (і стоїть донині) на письмовому столі мого батька. Я тягав її і так і так, уявляючи всілякі космічні пригоди. Фантазію, трохи незвичайну для дитини кінця 40-х років, будила не тільки ракета. На стіні в кабінеті батька висіло кілька фотографій. На одній з них ця сама ракета, викидаючи полум'я, спрямовувалася по ажурній естакаді в чорне небо. Один раз я набив у сопло сірникових голівок . Ракета не полетіла, а я, як усякий невдачливий експериментатор, поніс суворе покарання. На іншій фотографії знову усі та ж ракета велично спочивала на сталевих стапелях і як би рухалася прямо на мене. Немов у сні, коли щось величезне і незрозуміле рухається на тебе і ніяк не
  

• Зодіак
  Зодіак, пояс сузір'їв на небесній сфері. Він тягнеться уздовж екліптики, що представляє видимий шлях Сонця щодо зірок, відступаючи від неї в кожну сторону на 8° і охоплюючи орбіти Місяця і усіх великих планет, крім Плутона. Як і екліптика, Зодіак нахилений на 23,5° до небесного екватора і перетинає його в точках весняного й осіннього рівнодень. Зодіак розділений на 12 відрізків по 30°. Кожний з них названий по імені сузір'я, що займає велику його частину в 1-му тисячоріччі до н.е. Імена цих сузір'їв, починаючи з першого і рухаючи зі сходу на захід по екліптиці, такі: Pisces – Риби, Aries – Овен, Taurus – Телець, Gemini – Близнюки, Cancer – Рак, Leo – Лев, Virgo – Діва, Libra – Терези, Scorpio – Скорпіон, Sagittarius – Стрілець, Capricorn – Козеріг, Aquarius – Водолій. Не відомо
  

• Інші зоряні системи — галактики
  1. Основні характеристики галактик. В. Гершель у XVIII ст. відкрив і вніс до каталогів тисячі туманних плям (туманностей), що спостерігаються на небі. У багатьох з них згодом було виявлено спіральну структуру. Американський астроном Е. Хаббл (1889—1953) зробив фотографії туманності в сузір'ї Андромеди, на яких було видно, що ця туманна пляма складається з безлічі зір (мал. 93). Він виявив серед них розсіяні й кульові скупчення, нові зорі й цефеїди. Визначивши періоди змінності й видиму зоряну величину цефеїд, Хаббл дійшов висновку, що вони знаходяться дуже далеко за межами нашої Галактики. Знаючи відстань до туманності та її кутові розміри, легко обчислити її діаметр у лінійних одиницях (див. § 12.4, мал. 34). Виявилось, що спіральна туманність у сузір'ї
  

• Китайський гороскоп
  “КИТАЙСЬКИЙ ГОРОСКОП” В епоху Середнього царства (2052-1786 р. до н.е.) були розроблені діагональні календарі (декани). Декани - це зоряний годинник, що служив для визначення часу по зірках (зрозуміло, головним чином уночі). Такі діагональні календарі виявлені в пірамідах: той хто йшов в інший світ повинен був мати для своєї подорожі все необхідне, у тому числі і зоряні годинник. Згодом декани із системи зірок, що служать для визначення часу вночі, перекочували в астрологічну літературу, де вони
  

• Комети
  1. Поняття комети Комета — мале тіло Сонячної системи, яке обертається навколо Сонця і має так звану кому (атмосферу) і/або хвіст. Кома і хвіст комети — це наслідки випаровування ядра комети під дією сонячного випромінювання. Ядро являє собою малу планету, що складається з каменю, пилу і криги. Комети з’являються з периферії сонячної системи і їхні орбіти постійно змінюються під впливом гравітації основних планет. Внаслідок цього деякі з комет переходять на близько-сонячні
  

• Кондратюк Юрій Васильович (А.И.Шаргей) – один з піонерів світової космонавтики
  Олександр Ігнатійович Шаргей народився 9 червня (21 червня по новому стилі) 1897 року в Полтаві (нині територія України). Мати Людмила Львівна Шаргей (у дівоцтві Шліппенбах) незабаром після народження Сашка важко занедужала і була поміщена в притулок для душевнохворих, де і померла близько 1910 року. Батько Ігнатій Бенедиктович Шаргей, грав у вихованні сина лише епізодичну роль. Незабаром після народження хлопчика, він залишив родину, учився в Київському і Петербурзькому університетах, у Німеччині в Дармштатдській Вищій школі технічних наук. Людина яскрава, обдарована, він так і не зміг процвітати в житті. У Петербурзі Ігнатій Шаргей вступив у цивільний шлюб з Оленою Петрівною Гіберман. У 1910 році він вмер від "гнильного зараження крові".
  

• Корольов – наш видатний земляк
  ЕпістолярійпрожиттяінауковудіяльністьСергіяПавловичаКорольованалічуєсотнітомів. Та все ж «білих плям» у його біографії ще достатньо. З некролога у газеті «Правда» від 15 січня 1966 року житомиряни дізналися, що головний конструктор ракетно-космічних систем країни Рад на прізвище Корольов, до цього часу абсолютно засекречений спецлужбами, є уродженцем Житомира. Найоперативнішу кмітливість виявив кореспондент «Радянської Житомирщини» Лев Ботвинський. Отримавши редакційне відрядження, він відбув до Москви із завданням особисто зустрітися з матір’ю покійного
  

• Космічна біологія, космічна медицина і космічна психологія
  Космічна біологія — наука, яка вивчає біологічну дію різноманітних факторів космічного простору на живі організми, розробляє методи й заходи по забезпеченню нормальної життєдіяльності в космічному польоті, займається пошуками форм життя, що, певно, існує не лише на Землі, і розробляє запобіжні заходи проти занесення земних форм життя на інші планети та в космос. Коло проблем цієї молодої космічної науки надзвичайно широке, а самі проблеми — досить специфічні. Тут і розробка біологічних та фізико-хімічних методів забезпечення необхідних життєвих умов у кабінах космічних кораблів, і вивчення фізіологічної дії невагомості, що виникає під час орбітального польоту космічного апарата, біологічної дії космічної радіації, і дослідження тривалого перебування в замкнутому екологічному
  

• Малі тіла сонячної системи
  1. Астероїди. Малі планети, або астероїди, здебільшого обертаються між орбітами Марса і Юпітера й невидимі неозброє­ним оком. Першу малу планету відкрито в 1801 р., і за тради­цією її назвали одним з імен греко-римської міфології — Церера. Незабаром було знайдено й інші малі планети, названі Палладою, Вестою і Юноною. Застосовуючи фотографію, почали відкривати дедалі слабші астероїди. У наш час відомо понад 3000 астероїдів. Протягом мільярдів років астероїди час від часу стикаються один з одним. На цю думку наводить те, що ряд астероїдів має не кулясту, а неправильну форму. Сумарна маса астероїдів оцінюється лише як 0,1 маси Землі.
  

• Марс
  Ми зупинимось на сучасному стані наших знань про Марс, користуючись, Матеріалами нарад Робочої групи по вивченню цієї планети в СРСР, що відбулися в червні 1964 року в місті Києві та в квітні 1965 року в Кримській астрономічній обсерваторії. За сприятливих атмосферних умов у період зближення Землі і Марса на його видимій поверхні можна побачити групу темних плям – марсіанські „моря”, розміщених переважно в південній півкулі планети. „ Моря” приблизно у два рази темніші, ніж загальний фон – марсіанські „пустелі”. При візуальних спостереженнях Марс має вигляд рожевого диска. Вчені відмічали, що марсіанські моря мають зеленуватий відтінок, але дальші фотометричні спостереження показали, що ці кольорові
  

• Марс. Останні дослідження
  Сама досліджувана зараз планети, на якій ведуться пошуки, - Марс, але не усі вчені погоджуються з тим, що на ній можуть існувати які - те форми життя, деякі вважають Марса ненаселеним. З обліком цього зупинимося на цій планеті подробней. Аргументи проти життя на Марсі переконливі і добре відомі, приведемо деякі. Температура. Середня температура майже -550С (на Землі + 150С). температура всієї планети може упасти до світанку до -800С. У середині марсіанського літа біля екватора температура склала +300С, але, можливо, у деяких областях поверхня ніколи не нагрівається до 00С. Атмосфера. Як показали польоти “Маринеров”, загальний тиск лежить в області 3 - 7 мб (на Землі 1000 мб). При цьому тиску вода буде швидко випаровуватися при низьких температурах. Атмосфера містить
  

• Маси і розміри зір
  1. Подвійні зорі. Маси зір. Як ми переконалися на прикладі Сонця, маса зорі е тією з найважливіших характеристик, від якої залежать фізичні умови в її надрах. Безпосереднє визначення маси можливе лише для подвійних зір. Подвійні зорі називаються візуально-подвійними, якщо їхню подвійність можна помітити під час безпосередніх спостережень у телескоп. Прикладом візуально-подвійної зорі, видимої навіть неозбро­єним оком, є £ Великої Ведмедиці, друга зоря від кінця «ручки» її «ковша». При нормальному зорі зовсім близько біля неї видно другу слабку зірочку, її помітили ще стародавні араби й назвали Алькор (Вершник). Яскравій зорі вони дали назву Міцар. Міцар і Алькор віддалені одна від одної на 1 Г. У бінокль
  

• Матеріалістична картина світу очима астрономії
  Метагалактика і космологія. Галактики, подібно до зір, бу­вають подвійними, кратними, утворюють групи і скупчення. Біль­шість галактик зосереджено в скупченнях. Скупчення галактик, як і скупчення зір, бувають розсіяними і кульовими, містять десятки, іноді тисячі членів. Найближче до нас скупчення галактик знаходиться в сузір'ї Діви (мал.) на відстані близько 20 млн. пк (20 Мпк). Найбільший каталог (складений в Росії) містить близько 30 000 галактик, яскравіших від 15-ї зоряної величини. За допо­могою потужного телескопа можна сфотографувати багато сотень мільйонів галактик до 23—25-ї зоряної величини, з яких найвіддаленіші важко відрізнити від слабких зір; відстань до них — міль­ярди світлових років. В останні роки з'ясувалося, що в просторовому
  

• Меркурій
  Планета земної групи Меркурій – найближча до Сонця планета і найменша з „великих” планет; її діаметр становить близько 0,4 діаметра Землі, маса приблизно в 20 раз менша від земної маси, густина приблизно 5 г/см3. Зоряна доба, тобто період обертання навколо осі відносно зір, становить 58,65 нашої доби. Середня відстань Меркурія від Сонця становить 57,9 млн. км, а зоряне обертання навколо Сонця робить за 88 днів. Через те що найбільша елонгація від Сонця ніколи не перевищує 280, планета майже завжди залишається схованою й променях ранкової або вечірньої заграви і бачити її в наших широтах вдається рідко. Тому про її природу знають
  

• Микола Копернік – астроном та вчений
  План 1. Біографія 2. Праця Микола Коперник - польський астроном (по покликанню), серед сучасників був відомий як державний діяч майстерний лікар і знавець астрономії. Народився 19 лютого 1473 року в польському місті Торунь (на березі ріки Вісли) в сім'ї купця що приїхав з Німеччини. Микола був четвертою дитиною в сім'ї. Початкову освіту він здобув в школі при костьолі святого Яна. Після смерті під час чуми Миколи Коперника-батька турботу про племінника прийняв на себе його дядько - єпископ Лукаш Ваченроде, брат матері. У другій половині жовтня
  

• Місяць – супутник Землі
  План: 1. Вступ 2. Рух Місяця 3. Форма Місяця 4. Фази Місяця 5. Поверхня Місяця 6. Рельєф місячної поверхні 7. Походження Місяця 8. Новий етап дослідження Місяця 9. Людина на Місяці 10. Місячний ґрунт 11. Внутрішня будівля Місяця 12. Міжнародно - правові проблеми Вступ. МІСЯЦЬ, єдиний природний супутник Землі і найближче до нас небесне тіло; середня відстань до Місяця - 384000 кілометрів. Рух місяця. Місяць рухається навколо Землі із середньою швидкістю 1,02 км/сек по приблизно еліптичній орбіті в тім же напрямку, у якому рухається переважна більшість інших тіл Сонячної системи, тобто проти вартовий стрілки, селі дивитися на орбіту
  

• Місяць, орбіта, форма, фази
  Місяць — найближче до нас небесне тіло і єдиний супутник Землі. Пара ] «Земля — Місяць» гравітаційно пов'язана. Слід зазначити, що розрив цієї пари не відбувся тільки тому, що вона знаходиться на достатній відстані від Сонця, а також через те, що Місяць має порівняно малу масу. За час свого утворення система «Земля — Місяць» під впливом припливів зазнала значної еволюції. Наприклад, були часи, коли обидві планети були досить близькі й період обертання Землі був майже на 10% швидший, а це означає, що в девонському періоді в році було близько 450 діб. Форма Місяця близька до кулі, екваторіальний діаметр її складає 3477 км. І Маса Місяця у 81,3 рази менша за масу Землі й складає 7,35 1022 кг. Середня густина Місяця дорівнює 3,34
  

• Місяць- природний супутник Землі
  1. Фізичні умови на Місяці. Місяць — найближче до Землі небесне тіло й тому найкраще вивчене. Найближчі до нас пла­нети приблизно в 100 раз далі. Місяць менший від Землі за діаметром учетверо, а за масою — у 81 раз. Середня його густи­на 3,3 • 10 кг/мь, тобто менша, ніж у Землі. Очевидно, у Мі­сяця не таке густе ядро, як у Землі. На Місяці немає атмосфери, яка пом'якшує пекуче сонячне випромінювання і захищає від космічного проміння та потоків мікрометеоритів. Немає там ні хмар, ні води, ні туманів, ні райдуги, ні світанкової зорі. Тіні різкі й чорні. Відсутність на Місяці водяної пари й атмосфери підтвердили безпосередні вимірювання на його поверхні. Небо на Місяці навіть удень
  

• Наднові зорі
  У результаті еволюційних процесів, що відбуваються в зорях, вони змінюють потужність свого випромінювання. Такі зміни можуть бути як періодичними, так і більш-менш хаотичними, як у червоних карликів. На їхній поверхні відбуваються інтенсивні спалахи тривалістю від декількох хвилин до декількох годин. Під час цих спалахів потужність випромінювання зорі збільшується в десятки разів. Ще значніші зміни потужності випромінювання відбуваються під час спалахів нових і новоподібних зір. Світність такої зорі може збільшитися в десятки мільйонів разів, а спалах триває кілька днів або тижнів. Усі нові та наднові, що спалахують, входять до складу тісних подвійних систем, де одним із компонентів є білий карлик. На його поверхню натікає речовина від другого компонента системи, багатого на Гідроген.
  

• Найважливіші закономірності у світі зір. Еволюція зір
  Ми бачили, що існують і поодинокі, і подвійні, і кратні зорі, змінні зорі різних типів, нові й наднові, надгіганти і карлики, зорі найрізноманітніших розмірів, світностей, температур і густин. Чи не створюють вони хаос фізичних характеристик? Виявляєть­ся, ні. Узагальнюючи здобуті дані про зорі, встановили ряд зако­номірностей між ними. Зіставляючи відомі маси і світності зір, переконуємося, що із збільшенням маси швидко зростає світність зір: L » m3,9. За цією так званою залежністю «маса — світність» можна визначи­ти масу поодинокої зорі, знаючи її світність (білі карлики цій залежності не підлягають). Для найпоширеніших типів зір справджується формула L » R5,2, де R — радіус зорі. В усіх випадках береться повна світність.
  

• Наша галактика
  Наша Галактика — це велетенський зоряний острів, до складу якого входить Сонце. Пере­важна більшість зір Галактики, а їх за сучасними оцін­ками налічується понад 200 млрд., сконцентрована в пло­скому диску, що його ми бачимо на небі як світну смугу Чумацького Шляху, а також у спіральних відгалужен­нях. У центрі Галактики знаходиться компактне згу­щення речовини — ядро, фізична природа якого і фізич­ні процеси, що відбуваються в ньому, нині в предметом детального вивчення. Якщо говорити про масу видимої речовини нашої Галактики, то приблизно 95 % її припадає на зорі, а близько 5 % — на міжзоряний газ і пил. Простір Га­лактики пронизаний потоками заряджених частинок величезних енергій, а на міжзоряний газ діє магнітне поле. Одна з головних труднощів, що з ними мають
  

• Нейтронні зорі
  Зорі складаються з сильно нагрітого іонізованого газу, стиснутого спільним гравітаційним притяжінням. При заглибленні в надра зорі тиск, густина і температура газу зростають (у центрі зорі температура досягає 15-20 млн. градусів). Джерелом енергії є ядерні реакції перетворення легень хімічних елементів на важчі (в основному водню на гелій). Температуру зовнішніх шарів зорі визначають за їх кольором: червоні зорі мають 2000 – 3000 0 С, жовті – 6000 -7000 0 С, білі – 12000 0 С, голубі – 25000 0 С. Основні типи зір за розміром – гіганти і карлики. До останніх належить і наше Сонце. Існує багато зір з різними особливостями. Це подвійні зорі (смороду обертаються навколо спільного
  

• Освоєння космосу. Проблеми освоєння космосу
  ПЛАН Вступ 1. Космічні дослідження на шляху освоєння космосу 2. Історичні особливості освоєння космосу 3. Основні напрями використання космосу 4. Проблеми освоєння космосу 5. Найважливіші етапи освоєння космічного простору Список використаної літератури Вступ Освоєння космосу — надзвичайно важлива і на майбутнє актуальна проблема. Зоряне небо — невелика ча­стина безмежного космосу. Зем­ляни всіх поколінь завжди ди­вилися на нього з неабиякою цікавістю і тривогою. А що там далі? Чи десь ще є істоти, схожі на нас? Чого чекати від космо­су — добра чи зла? Лише в 60-х роках XX ст. людина вперше
  

• Основні зоряні характеристики. Народження зір
  Що мається на увазі під характеристикою зір? Насамперед, сюди включаються такі основні властивості, як маса, світність, радіус і температура поверхневих шарів зорі. Наприклад, температура визначає колір зорі та її спектр. Чим нижча температура поверхневих шарів зорі, тим червонішою вона буде, чим вища — тим біліший колір, іноді при температурі понад 10—12 тис. К зоря має блакитнуватий колір. У телескопах спостерігається «оманливе» зображення зорі у вигляді диска. Потрібно усвідомити, що зорі, за рідкісними винятками, спостерігаються як «точкові» джерела випромінювання, це означає, що їхні кутові розміри дуже малі й що ми можемо вимірювати тільки потоки випромінювання від зір у різних спектральних ділянках. Мірою величини потоку є зоряна величина. Світність (L) визначається, якщо
  

• Планета Венера
  Венеру - досить часто називають сестрою Землі через її подібність за розміром та близкості до Землі в сонячній системі. Поверхня Венери огорнута кислотними хмарами, які переміщуються зі сходу на захід зі швидкістю 370 км/год. За допомогою радара дослідного супутника Magellan ми маємо нагоду оглянути поверхню планети. Характеристика Венери Середня відстань від Сонця - 0.723 AU, 108.200.000 км; Орбіта - 0.72 орбіти Землі; Орбітальний період - 224.7 Земних дня; Оберт довкола осі - 243 Земних дня (ретроградний); Нахил осі - 178 градусів; Ухил орбіти - 3.39 градуса; Середній радіус - 0.95 радіуса Землі; Середній діаметр - 12104 км; Маса - 4.87
  

• Планета з кільцем – Сатурн
  Сатурн – друга планета – велетень і шоста числом планета в Сонячній системі. Майже у всьому подібна до Юпітера, вона обертається навколо Сонця з періодом 29,5 земних років на відстані близько 9,5 а.о. Зоряна доба на Сатурні триває 10 год. 45 хв. Через швидке обертання він сплюснутий біля полюсів: полярний радіус планети менший від екваторіального. Періоди його обертання у різних широтах не однакові. Маса Сатурна в 95 разів більше за масу Землі, а сила тяжіння в 1,12 рази більша за земну. Сатурн має на диво низьку густину, нижчу за густину води – лише 0,7 г/см3. І якби знайшовся такий велетенський океан з води, куди можна було б занурити Сатурн, він би не потонув. Така маленька густина свідчить про те, що, як і решта планет – гігантів, Сатурн переважно складається з водню і гелію.
  

• Планета Земля
  ПЛАН 1. Загальні відомості 2. Геологічна будова 3. Атмосфера Землі 4. Історія утворення планети 1. Загальні відомості Земля - це третя від Сонця планета Сонячної системи. Вона обертається навколо зірки по еліптичній орбіті (дуже близької до кругової) із середньою швидкістю 29.765 км/с на середній відстані 149.6 млн. км за період рівний 365.24 доби. Земля має супутник - Місяць, що обертається навколо Землі на середній відстані 384400 км. Нахил земної осі до площини екліптики складає 66033`22``. Період обертання планети навколо своєї осі 23 год 56 хв 4.1 сек. Обертання навколо своєї осі викликає зміну дня і ночі, а нахил осі і обертання навколо
  

• Планета Марс
  Марс – четверта планета Сонячної системи, яка з періодом 687 земних діб рухається навколо Сонця на середній відстані 228 млн. км. За розмірами Марс майже вдвічі, а за масою – в дев’ять разів менший від Землі, сила тяжіння на Марсі становить 0,39 земної. Вісь його обертання нахилена до площини орбіти під кутом 25°, завдяки чому на Марсі відбувається зміна пір року, а тривалість доби лише на 20 хв. менша за земну. Напрямок на точку перигелію Марса близький до напрямку на точку афелію Землі. Тому коли обидві планети у своєму русі навколо Сонця опиняються поблизу цих точок водночас, тобто Марс перебуває у протистоянні до Землі, віддаль між ними стає найменшою – 56 млн. км. Таке взаємне положення Землі та Марса називається великим протистоянням. Великі протистояння повторюються
  

• Планета Меркурій
  План: 1. Далекі „землі” 2. Характеристика Меркурія 3. Спостереження вчених за планетою Меркурій 4. Рельєф поверхні Меркурія 5. Меркурій – світ жари і холоду 1. Далекі „землі”. З найдавніших часів люди знали ті особливі світила на небі, які називаються планетами. На вигляд вони схожі на зірки, але відрізняються від них тим, що безперервно кочують по небу, переміщаючись з одного сузір'я до іншого. Шляхи їх складні. Якщо намалювати на зоряній карті шлях якої-небудь планети, то вийде лінія з якимись безперервними петлями і вигинами. Планета pyxається спочатку справа наліво, все вперед і вперед. Потім зупиняється і, зачекавши, повертає назад. Пройшовши трохи у зворотний бік, вона знову прямує вперед, і pyxається
  

• Планета Сатурн
  Сатурн – друга планета – велетень і шоста числом планета в Сонячній системі. Майже у всьому подібна до Юпітера, вона обертається навколо Сонця з періодом 29,5 земних років на відстані близько 9,5 а.о. Зоряна доба на Сатурні триває 10 год. 45 хв. Через швидке обертання він сплюснутий біля полюсів: полярний радіус планети менший від екваторіального. Періоди його обертання у різних широтах не однакові. Маса Сатурна в 95 разів більше за масу Землі, а сила тяжіння в 1,12 рази більша за земну. Сатурн має на диво низьку густину, нижчу за густину води – лише 0,7 г/см3. І якби знайшовся такий велетенський океан з води, куди можна було б занурити Сатурн, він би не потонув. Така маленька густина свідчить про те, що, як і решта планет – гігантів, Сатурн
  

• Планети земної групи
  Планети земної групи — Меркурій, Венера, Земля і Марс — відрізняються від планет-гігантів тим, що мають менші розміри, меншу масу, більшу густину, повільніше обертаються, у них більш розріджені атмосфери, мала кількість супутників або їх зовсім немає. Нині дослідження планет цієї групи (як і Місяця) має комп­лексний характер і привертає увагу не лише астрономів, а й спе­ціалістів інших профілів: геологів, геофізиків, топографів, радіо-інженерів та ін. Вони використовують для вивчення планет методи, які добре випробувані в земних умовах і дають можливість здобувати надійні відомості про будову їхньої поверхні та атмосфери. 1. Меркурій. Це найближча до Сонця планета, трохи більша за Місяць, однак її середня густина майже така сама, як і в Зем­лі. Радіолокаційні спостереження
  

• Планети групи Юпітера
  До цієї групи належать гігантські флюїдні планети (Юпітер, Уран, Сатурн, Нептун), що мають могутній тепловий запас у своїх надрах. За складом флюїдних оболонок ці планети підрозділяються на периферичні з оболонками істотно водного складу (Уран, Нептун) і водневі планети, що займають внутрішню позицію в Сонячній системі (Юпітер, Сатурн) без істотної відмінності від сонячного складу. Юпітер — за розташуванням п'ята від Сонця і найбільша планета Сонячної системи. Юпітер виглядає як золотий диск, ледь сплюснутий перпендикулярно до полюсів. Ця планета знаходиться від Сонця в 5,2 рази далі, ніж Земля, і витрачає на один оберт по орбіті майже 12 років. Екваторіальний діаметр Юпітера 142 600 км (у 11 разів більший за діаметр Землі). Період обертання Юпітера навколо осі в екваторіальній
  

• Планети Земної групи
  До навколосонячних планет земної групи належать Меркурій, Венера, Земля й Марс. Вони відрізняються від планет-гігантів меншими розмірами і, відповідно, меншою масою. Ці планети рухаються усередині пояса малих планет. Планети близькі за такими фізичними характеристиками, як густина, розміри, хімічний склад, але при цьому кожна планета має свої особливості. Меркурій — найближча до Сонця планета. Меркурій є ендогенно пасивною планетою і знаходиться, очевидно, на примітивній стадії корового розвитку. Планета розташована від Сонця на відстані 58 млн км. Повний оберт на небі завершує за 88 діб, період обертання Меркурія навколо своєї осі дорівнює 58,65 Доби, тобто 2/3 його обертання навколо Сонця. Таке обертання
  

• Планети-гіганти
  1. Особливості планет-гігантів. З чотирьох гігантських пла­нет найкраще вивчено Юпітер — найбільшу планету цієї групи і найближчу з них до нас і Сонця. Вісь обертання Юпітера майже перпендикулярна до площини його орбіти, тому сезонних змін умов освітлення на ньому немає. У всіх планет-гігантів обертання навколо осі досить швидке, а густина мала. Внаслідок цього вони значно стиснуті. Усі планети-гіганти оточені потужними, великих розмірів атмосферами. І ми бачимо тільки, що в них плавають хмари, які внаслідок швидкого обертання витягнулися паралельними ек­ватору смугами. Смуги хмар видно на Юпітері навіть у слабкий телескоп (див. форзац). Юпітер обертається зонами — чим ближче до полюсів, тим повільніше. На
  

• Плутон
  Плутон, на відміну від інших планет, виявляє більше подібності до комет. Це найвіддаленіша і найменш вивчена планета Сонячної системи. Офіційно вона була відкрита в березні 1930 року американським астрономом К. Томбо, хоча вже в 1914 р. цю планету обчислив астроном Персиваль Лоуелл (1855—1916). Персиваль Лоуелл із 1905 р. був зацікавлений у виявленні ще більш віддаленої планети, ніж Нептун. Він заново досліджував орбіту Урана. Висновок Лоу-елла був такий: припустимі помилки спостережень можуть істотно зменшитися, якщо врахувати збурювання Урана невідомою планетою. Лоуелл обчислив орбіту й положення цієї планети, але дані не опублікував. У 1929 р. в обсерваторії Лоуелла молодому асистентові Клайду Томбо
  

• Подвійні зорі
  Подвійні зорі називаються візуально-подвійними, якщо їхню подвійність можна помітити під час безпосередніх спостережень у телескоп. Безпосереднє визначення маси можливе лише для подвійних зір. Прикладом візуально-подвійної зорі, видимої навіть неозбро­єним оком, є £ Великої Ведмедиці, друга зоря від кінця «ручки» її «ковша». При нормальному зорі зовсім близько біля неї видно другу слабку зірочку, її помітили ще стародавні араби й назвали Алькор (Вершник). Яскравій зорі вони дали назву Міцар. Міцар і Алькор віддалені одна від одної на 1 Г. У бінокль таких зоряних пар можна знайти чимало. Системи з кількістю зір n ³3 називаються кратними. Так, у бінокль видно, що г Ліри складається з двох однакових зір 4-ї зоряної
  

• Поняття про Всесвіт
  Довгий шлях пройшла наука, перш ніж було встановлено структуру навколишнього Всесвіту. Тільки на початку XX ст. остаточно доведено, що всі видимі на небі зорі утворюють відокремлену зоряну систему — Галактику, хоч задовго до цього висловлювалось немало правильних ідей. Так, англійський учений Вільям Гершель (1738—1822) перший указав шлях до розв'язання задачі про будову світу зір, що полягає в підрахунку зір на однаково малих ділянках, вибраних у різних місцях неба. Поступово з'ясувалось, що зорі Молочного Шляху — світлої сріблястої смуги, що оперізує все небо,— це основна частина нашої дуже сплющеної зоряної системи — Галактики. Оскільки смуга Молочного Шляху оперізує небо по великому кругу, то ми знаходимося поблизу його
  

• Походження Землі
  ЗЕМЛЯ — ПЛАНЕТА Земля — одна з дев'яти планет Сонячної системи. Як і всі плане­ти, вона обертається навколо Сонця, а також навколо своєї осі. Зем­ля являє собою величезну кулю, сплюснуту біля полюсів, поверхня якої на дві третини вкрита водою, а на одну третину — сушею. Шари повітря, що оточує Землю, становлять її атмосферу. Атмосфе­ра містить кисень, необхідний для живих істот. Порівняно з деякими іншими планетами чи Сонцем Земля — зовсім маленька. Юпітер і Сатурн більші неї в сотні разів, а Сонце — майже в мільйон разів. Але Земля — єдина в Сонячній системі планета, де існує життя. ЯК РОЗВИВАЛАСЯ ЗЕМЛЯ Є різні теорії виник­нення Сонячної системи і Землі. Одна з таких тео­рій стверджує, що Сонце виникло з величезних хмар рухомого газу
  

• Походження Сонячної системи і Землі
  Розв'язання питання про походження Землі і Сонячної системи в цілому значною мірою ускладнюється тим, що інших подібних си­стем ми не спостерігаємо. Нашу Сонячну систему поки що ні з чим порівняти, хоч системи подібні до неї, мають бути досить поширені і їх виникнення повинно бути не випадковим, а закономірним явищем. У наш час, перевіряючи ту чи іншу гіпотезу про походження Сонячної системи, великою мірою виходять із даних про хімічний склад і вік порід Землі та інших тіл Сонячної системи. Найточніший метод визначення віку порід полягає в обчисленні відношення кіль­кості радіоактивного урану до кількості свинцю, шо містяться в розглядуваній породі. Справа в тому, що
  

• Походження сонячної системи. Космогонічні гіпотези
  Вивченням Сонячної системи займалися різні вчені, починаючи від грецьких філософів до астрономів і фізиків XXI століття. Але й сьогодні, коли науково-технічний прогрес дозволяє запускати супутники на Марс, походження Сонячної системи залишається загадкою. Але цілком можливо, що вчені в найближчому майбутньому з'ясують питання, пов'язані з народженням Сонячної системи, тому що за останні три десятиліття прояснилися деякі моменти еволюції зір. Хоча залишаються нерозкритими деталі народження зір з газопилової туманності, але вже уявляється загальна картина того, що з нею відбувається протягом мільярдів років подальшої еволюції. Космогонічні гіпотези Космогонія — розділ астрономії, що вивчає походження й розвиток небесних тіл (Сонця, планет та їхніх супутників, зір, галактик)
  

• Пошук і дослідження неземних форм життя
  Чи можливе життя на інших планетах? На це питання однозначно відповісти не можна, але буде некоректно, якщо ми скажемо, що це питання з області фантастики. Якщо вже вести мову про фантастику, то слід згадати, що написані навіть 50 років тому фантастичні романи зараз уже сприймаються як реальність, людина побувала на Місяці, у відкритому космосі, космічні апарати вже долітають до Марса, із Венери беруться проби ґрунту, лазер використовується не тільки в науково-технічному виробництві, але й у медицині, і багато чого іншого. Але для вчених, які займаються питаннями виникнення й еволюції життя, залишається-таки найважливішим завданням пошук життя на інших планетах. На наявність або відсутність життя на планеті істотний вплив мають атмосферні дані й деякі фізичні умови. Але перш ніж
  

• Пошук і дослідження неземних форм життя. Планетарний карантин, необхідний при цьому заходи
  Через особливу важливість тематики роботи для людей, автор із всією об'єктивністю вважає своїм обов'язком підійти до рішення даної проблеми, покладаючись поки лише на наукові вишукування вчених, що вирішують ці проблеми практично Зміст: 1. Пошук і дослідження неземних форм життя. Предмет і задачі. 1.1. Критерії існування і пошуку живих систем. _ 1.1.1. Про хімічну основу життя. _ 1.1.2. Загальні динамічні властивості живих систем. 1.1.3. Роль світла в підтримці життя. _ 1.2. Методи виявлення неземного життя. 1.3. АБЛ для экзобиологических досліджень. 2. Основи планетарного карантину. _ 2.1. Методологія планетарного карантину. 2.1.1. Вивчення впливу факторів космічного польоту на виживаність. _ 2.2. Норми і рекомендації. _ 2.2.1. Оцінка
  

• Пошук і дослідження неземних форм життя. Планетарний карантин, необхідні при цьому заходи
  Методи знезаражування. В даний час розроблено багато методів зниження рівня мікробного забруднення космічного апарата і його елементів. Хоча вони і не ідеальні, деякі з них використовуються з успіхом у даний час, інші є перспективними в майбутньому. Експерименти показують, що більш високий ступінь стерильності може бути досягнута при використанні цих прийомів для гладких поверхонь. При шорсткуватих поверхнях виживаність мікроорганізмів залишається значної. Обробка дезинфікуючими засобами. Дезинфікуюча обробка полягає в промиванні доступних поверхонь компонентів космічного апарата такими дезинфікуючими речовинами як етиловий спирт, изопропиловый спирт, формальдегід з метаном і перекис водню. Стерильність поверхні. Поверхня стерилізується хімічними засобами (окис этилена,
  

• Природа Сонця. Планети. Малі тіла Сонячної системи
  План 1. Природа Сонця. 2. Планети. 3. Малі тіла Сонячної системи 1. ПРИРОДА СОНЦЯ Сонце — центральне і наймасивніше тіло Сонячної системи. Його маса в 333 000 раз більша за масу Землі й у 750 раз перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Сон­це — могутнє джерело енергії, яку воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітних хвиль — від рентгенівських і ультрафіолетових променів до радіохвиль. Це випромінювання дуже впливає на всі тіла Сонячної системи: нагріває їх, позна­чається
  

• Проект біосфери другого типу
  У 1984 році американська фірма «Спейс біо-сферес венчес» у штаті Арізона розпочала здійснення грандіозного проекту під назвою «Біосфера - ІІ». Метою даного проекту створити на площі в 1 га замкнуту інформаційно-екологічну систему з регенерацією відходів. Передбачається, що саморегулюючі властивості біосфери незабаром не в змозі будуть компенсувати зростаюче теплове навантаження, що може виявитися граничним і згубним для Землі. У 1986 році серед великих прерій Арізони (США) у підніжжя крутих пагорбів у передгір'я Санта-Каталіна, у 60-ти кілометрах до півночі від міста Тусона було розпочате будівництво незвичайної споруди
  

• Проект “Біосфера-2”
  Життя як особливе, дуже складне явище природи здійснює на навколишній світ найрізноманітніший вплив. Існуючи у виді різних проявів, життя (“жива природа”) не тільки виробляє продукти своєї життєдіяльності, але і докорінно перетворює природу. У природознавстві вивчення життя як цілісного феномена в його тісному зв'язку з навколишньою природою одержало назву навчання про біосферу. У 1984 році американська фірма «Спейс біо-сферес венчес» у штаті Арізона приступила до реалізації проекту «Біосфера - 2». Мета проекту — створити на площі в один гектар замкнуту інформаційно-екологічну систему з регенерацією відходів. Передбачається, що саморегулюючі властивості біосфери незабаром не в змозі будуть компенсувати зростаюче теплове навантаження, що може виявитися граничним і згубним
  

• Рух небесних тіл. Боротьба за науковий світогляд
  Правильне розуміння спостережуваних небесних явищ фор­мувалося віками. Ви знаєте про зародження астрономії в Старо­давньому Єгипті й Китаї, про пізніші досягнення давньогрецьких учених, спостереження жерців і про їхні хибні уявлення про природу, про використання ними своїх знань для власної вигоди. Жерці також створили й астрологію — псевдовчення про вплив планет на характер і долю людей та народів і про вигадану мож­ливість пророкувати долю за розміщенням планет. Відома вам і геоцентрична система світу, розроблена в II ст. н. е. давньогрецьким ученим Клавдіем Птолемеєм. Він у центрі світу «поставив» хоч і кулясту, але нерухому Землю, навколо якої оберталися всі інші світила (мал. 1).
  

• Рух Місяця. Сонячні і місячні затмнення
  1. Фази Місяця. Місяць рухається навколо Землі в той самий бік, у який Земля обертається навколо своєї осі. Відображенням цього руху, як ми знаємо, є видиме переміщення Місяця на фоні зір назустріч обертанню неба. Щодоби Місяць зміщується на схід відносно зір приблизно на 13 °, а через 27,3 доби повер­тається до тих самих зір, описавши на небесній сфері повне коло. Період обертання Місяця навколо Землі відносно зір (в інерціальній системі відліку) називається зоряним, або сиде­ричним (від лат. зісіиз — зоря) місяцем. Він становить 27,3 доби. Видимий рух Місяця супроводиться неперервною зміною його вигляду — зміною фаз. Відбувається це тому, що Місяць займає різні положення
  

• Рух небесних тіл під дією сил тяжіння
  1. Космічні швидкості й форма орбіт. Виходячи із спостере­жень за рухом Місяця й аналізуючи відкриті Кеплером закони руху планет, І. Ньютон (1643— 1727) установив закон всесвіт­нього тяжіння. За цим законом, як ви вже знаєте з курсу фізики, всі тіла у Всесвіті притягуються одне до одного із силою, прямо пропорційною добутку їхніх мас і обернено пропорційною квад­ратові відстані між ними: тут m1 і m2 — маси двох тіл, r — відстань між ними, а G — коефі­цієнт пропорційності, який називають гравітаційною сталою. Його числове значення залежить від одиниць, у яких виражені сила, маса й відстань. Закон все­світнього
  

• Сатурн
  Безпосередні спостереження, проведені космічними літальними апаратами серії «Вояджер», дали більш точні значення розмірів планети і деяких інших характеристик Сатурна і його супутників. Так, встановлено такі значення екваторіального радіуса: Сатурн — 60 330 км; Мімас — 196 км; Ешіелад — 250 км; Тефія — 530 км; Діона —560 км; Рея — 765 км; Титан — 2575 км; Япет — 730 км; Феба — ПО км. (Для Сатурна, Урана, Юпітера й Нептуна екваторіальний радіус встановлюється як такий при тиску 1 бар, для супутників — як середній радіус поверхні). Екваторіальний радіус Сатурна на 10% більший за полярний. Розмір великої півосі орбіти Сатурна складає 1,427 млрд км. Маса Сатурна майже в 100 разів більша за масу Землі — вона складає 95,147 земної. Проведено
  

• Селенографія. Рельєф Місяця, грунт
  Альбедо Місяця дорівнює 0,073, тобто він відбиває в середньому лише 7,3% світлових променів Сонця, тому спостережувана поверхня нашого супутника досить темна. У повню Місяць має зоряну величину на середній відстані —12,7 У цій фазі він освітлює Землю в 465 000 разів слабкіше, ніж Сонце. Кількість світла, що посилається Місяцем, коливається зі зміною фаз, але не прямо пропорційно, а з коефіцієнтом, так що коли Місяць знаходиться у чверті й ми бачимо половину його диска світлою, він посилає нам не 50%, а лише 8% світла від повного Місяця. Давні астрономи й філософи вже знали, що місячне освітлення є всього лише відбиттям сонячного світла. Висловлювалися припущення про те, що Місяць подібний до Землі, населений тваринами й людьми. Арістотель вважав поверхню Місяця дзеркальною, чим
  

• Сікорський Ігор Іванович (1889-1972) український авіаконструктор
  Народився 1889 р. в Києві, у родині професора-медика Київського університету. Закінчив Морський кадетський корпус (1906) в Петербурзі та Київський політехнічний інститут (1914). Навчався також у Паризькій технічній школі (1906). Ще студентом захопився авіаконструюванням і цілком присвятив йому своє життя. В 1908—1912 рр. побудував у Києві шість моделей літаків та гелікоптер. У 1912—1918 рр. — головний конструктор авіаційного відділу Російсько-Балтійського вагонного заводу, конструює цілу серію нових типів літаків, серед них літаки-гіганти «Російський витязь»
  

• Склад і масштаби Сонячної системи. Конфігурації та умови видимості планет
  1. Склад і масштаб Сонячної системи. Сонячну систему становлять Сонце і пла­нети з їхніми супутниками, що зорі знаходяться незрівнянно далі від нас, ніж планети. Найвіддаленіша від нас з відомих планет — Плутон знаходиться від Землі майже в 40 раз далі, ніж Сон­це. Та навіть найближча до Сонця зоря віддалена від нас ще в 7000 раз більше. Цю величезну різницю відстаней до планет і зір слід чітко усвідомити. Дев'ять великих планет обертаються навколо Сонця по еліп­сах (що мало відрізняються від кіл) майже в одній площині, У порядку віддалення від Сонця — це Меркурій, Венера, Земля, Марс, Юпітер, Сатурн, Уран, Нептун, Плутон. Крім них, у Со­нячній системі безліч малих планет (астероїдів), більшість з яких рухається між орбітами Марса
  

• Сонце і його значення для сонячної системи
  Одним з головних об'єктів сучасних астроно­мічних досліджень є Сонце - найближча до нас зоря, наше денне світило, від якого безпосередньо залежить існування життя на Землі. Свого часу великий російський учений К.А.Кімірязєв говорив, що людина має право величати себе сином Сонця. І, справді, все наше життя тісно пов'язане з со­нячною енергією. Ми користуємося нею буквально на кожному кроці — не тільки тоді, коли смагнемо, а й коли їмо, спалюємо паливо, тому що і в мінеральних видах палива, і в їжі сконцентрована перетворена енергія на­шого денного світила. Цікаво, що свою залежність від Сонця люди зрозу­міли з давніх-давен. Вони не знали природи денного сві­тила, не мали ані найменшого уявлення про закономір­ності явищ, які на ньому відбуваються, але на основі свого практичного
  

• Сонце — найближча зоря
  1. Енергія Сонця. Сонце — центральне і наймасивніше тіло Сонячної системи. Його маса в 333 000 раз більша за масу Землі й у 750 раз перевищує масу всіх інших планет, разом узятих. Сон­це — могутнє джерело енергії, яку воно постійно випромінює в усіх ділянках спектра електромагнітних хвиль — від рентгенівських і ультрафіолетових променів до радіохвиль. Це випромінювання дуже впливає на всі тіла Сонячної системи: нагріває їх, позна­чається на атмосферах планет, дає світло й тепло, необхідні для життя на Землі. Водночас Сонце — найближча до нас зоря, в якої на відміну від усіх інших зір можна спостерігати диск і за допомогою телеско­па вивчати на ньому невеликі деталі, розміром навіть до кількох сотень кілометрів. Це типова зоря, тому її
  

• Сонце, будова, випромінювання
  Сонце — найближча до Землі зоря. Воно є центральним тілом Сонячної системи і являє собою розпечену плазмову кулю. Світло від цієї зорі доходить до нас за 8,3 хв. Маса Сонця в 333 000 разів більша за масу Землі й у 750 разів більша за масу всіх разом узятих планет Сонячної системи. За 5 мільярдів років існування Сонця вже близько половини водню в його центральній частині перетворилося на гелій. У результаті цього процесу виділяється та кількість енергії, яку Сонце випромінює у світовий простір. Потужність випромінювання Сонця дуже велика, але на Землю потрапляє незначна частина його енергії, що складає близько половини мільярдної частки Сонячна енергія підтримує в газоподібному стані земну атмосферу, підтримує постійну температуру, забезпечує життєдіяльність тварин і рослин,
  

• Сонячна система — комплекс тіл, які мають спільне походження
  Розділ астрономії, в якому вивчаються походження і розвиток небесних тіл, називається космогонією. Розв'язання питання про походження Землі і Сонячної системи в цілому значною мірою ускладнюється тим, що інших подібних си­стем ми не спостерігаємо. Нашу Сонячну систему поки що ні з чим порівняти, хоч системи подібні до неї, мають бути досить поширені і їх виникнення повинно бути не випадковим, а закономірним явищем. У наш час, перевіряючи ту чи іншу гіпотезу про походження Сонячної системи, великою мірою виходять із даних про хімічний склад і вік порід Землі та інших тіл Сонячної системи. Найточніший метод визначення віку порід полягає в обчисленні відношення кіль­кості радіоактивного урану до кількості свинцю, шо містяться
  

• Сонячно-Земні зв’язки та їх вплив на людину
  Зміст Уведення . 3 1.Наша зірка – Сонце . 4 1.1. Характеристика Сонця . 4 1.2. Будівля Сонця 5 2. Сонячно - Земні Зв'язки (Фізичний аспект) 7 3. Сонячна активність . 12 3.1. Найважливіші прояви й індекси сонячної активності 12 3.2. Цикли сонячної активності 15 3.3. Вплив Сонячної активності на людину . 17 Висновок 21 Список літератури . 23
  

• Становлення системи світу
  Зоряне небо завжди цікавило людство. Упродовж тисячі років поставав ряд питань, на деякі з яких досі немає відповіді. За цей час виникли такі науки, як астрономія, фізика, астрофізика, космологія тощо. З розвитком цих наук склалася більш-менш ясна система світу, тобто уявлення про розташування в просторі й русі Землі, Місяця, Сонця, інших зір, планет і небесних тіл. Давні люди навчилися пов'язувати переміщення Сонця зі зміною сезонів року. Вони розділили смугу неба уздовж екліптики на 12 сузір'їв, у кожному з яких Сонце перебувало приблизно протягом місяця. Ці сузір'я одержали назву зодіакальних. Зі входженням у нове зодіакальне сузір'я люди пов'язували свої сільськогосподарські роботи, народні свята, обряди тощо. З появою на небі сузір'я Водолія, наприклад, хлібороби очікували
  

• Створення пілотованих (пілотових) космічних станцій
  ПЛАН 1. Пілотовані космічні станції першого покоління 2. Пілотовані космічні станції другого покоління 3. Пілотована космічна станція третього покоління 4. Пілотовані станції четвертого покоління Список використаної літератури 1. Пілотовані космічні станції першого покоління Пілотовані станції першого покоління відрізнялися вкрай низьким терміном використання через наявність всього одного стикувального вузла. Перша навколоземна космічна станція (НКС) “Салют” (ДОС-1 або №121) була відправлена на Байконур у лютому 1971 р. Вона була виведена на орбіту ракетою-носієм
  

• Таблиці астрономічних розрахунків. Визначні дати освоєння космосу
  І. ДОВІДКОВА ТАБЛИЦЯ НАЙВАЖЛИВІШИХ ВЕЛИЧИН, ЩО ЗУСТРІЧАЮТЬСЯ В АСТРОНОМІЇ (ВЕЛИЧИНИ КОРИСНО ЗАПАМ'ЯТАТИ) Видимий кутовий діаметр Сонця і Місяця 1/2° Нахил екліптики до екватора 23 1/2 ° Весняне рівнодення близько 21 березня Літнє сонцестояння 22 червня Осіннє рівнодення . 23 вересня Зимове сонцестояння 22 грудня Тривалість року 365 діб 5 год 49 хв Тривалість синодичного місяця (проміжок між двома однаковими фазами Місяця) 29 1/2 доби Тривалість зоряного (сидеричного) місяця (період обертання Місяця навколо Землі) 27 1/3 доби Середній радіус Землі . 6370 км Різниця екваторіального
  

• У чому унікальність планети Земля
  Унікальність планети Земля полягає насамперед у тому, що вона придатна для життя, це єдиний осередок життя в межах Сонячної системи. Тільки на Землі розвинута плівка життя, оболонка живої речовини, яка впроваджується і проникає в інші оболонки — літосферу, атмосферу і гідросферу. Але чому життя з'явилося саме на Землі? Які її особливості, як планети сприяли цьому? Почнемо зі сприятливої віддаленості від Сонця. Земля розташована в межах тієї зони, де немає нестачі або надмірного надлишку в надходженні зовнішньої енергії. Температурні умови зробили можливими появу і розвиток життя в тій формі, в якій воно існує на нашій планеті. З віддаленістю від Сонця пов'язана І закономірна зміна речовинного складу планет, які входять до „земної групи” (Земля, Меркурій, Венера і Марс, а також
  

• Уран
  ПЛАН 1. Загальні відомості 2. Історія відкриття 3. Рух, розміри, маса 4. Склад і внутрішня будова 5. Супутники Урану 6. Кільця Урану 7. Магнітосфера 8. Уран у цифрах 1. Загальні відомості УРАН, сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, належитьдо планет-гігантів. Цікаво, що Уран хоч і більше в діаметрі, але менше масою, ніж Нептун. Уран іноді ледь бачимо неозброєним оком у дуже ясні ночі; його неважко ототожнити в бінокль (якщо Ви знаєте точно, куди дивитися). Невеликий астрономічний телескоп покаже невеликий диск. Відстань
  

• Уран – сьома планета Сонячної системи
  УРАН, сьома від Сонця велика планета Сонячної системи, належитьдо планет-гігантів. Рух, розміри, маса Уран рухається навколо Сонця по еліптичній орбіті, велика піввісь котрої (середня геліоцентрична відстань) у 19,182 більше, ніж у Землі, і складає 2871 млн. км. Ексцентриситет орбіти дорівнює 0,047, тобто орбіта досить близька до кругової. Площина орбіти нахилена до екліптики під кутом 0,8° . Один оборот навколо Сонця Уран здийснює за 84,01 земного року. Період власного обертання Урану складає приблизно 17 горин. Існуючий розкид при визначенні значень цього періоду обумовлений декількома причинами, із яких основними є дві: газові поверхні планети не обертається як єдине ціле і, крім того, на поверхні Урану не виявлено помітних локальних неоднорідностей,
  

• Утвердження геліоцентричної системи світу
  Практично неможливо назвати точну дату зародження інтересу до зір, тому що вивчення зоряного неба людиною таке ж давнє, як і людська культура. Можна припустити, що в ті часи, коли люди були зовсім безсилі перед природними явищами, виникла віра в могутні сили, що викликали ці явища, створили світ і керували ним на власний розсуд. Протягом багатьох століть обожнювався Місяць, Сонце, планети. Міфи багатьох народів грунтувалися на туманних ідеях про множинність заселених світів. Уявлення давніх людей про світобудову були дуже наївними. Майже у всіх релігійних віруваннях світ поділявся на дві основні частини — небесну й земну. «Небесна твердь» лежала на арках і до неї кріпилися всі зорі, а Земля вважалася нерухомим центром світобудови.
  

• Утворення планет
  Сучасна наука з достатнім ступенем імовірності дозволяє відновити події, що відбувалися сім мільярдів років тому. Спробуємо уявити собі життя однієї з газопилових, воднево-гелієвих (з домішкою важких елементів) туманностей, що у майбутньому дасть початок нашій Сонячній системі, Сонцю, Землі й іншим планетам. Туманність, темна й непрозора, як дим, повільно пересувається на фоні чорної безодні. Крізь її рвані й мутнуваті обриси тьмяно мерехтять далекі зорі. Через деякий час можна побачити, що туманність повільно повернулася навколо своєї осі, при цьому вона ніби стискається й ущільнюється. На туманність починає діяти тяжіння, що збирає до центру її частки. Поступове обертання починає прискорюватися — це працює закон збереження кількості руху. Час минає, а туманність обертається чимраз
  

• Фази місяця
  Фази Місяця. Місяць рухається навколо Землі в той самий бік, у який Земля обертається навколо своєї осі. Відображенням цього руху, як ми знаємо, є видиме переміщення Місяця на фоні зір назустріч обертанню неба. Щодоби Місяць зміщується на схід відносно зір приблизно на 13°, а через 27,3 доби повер­тається до тих самих зір, описавши на небесній сфері повне коло. Період обертання Місяця навколо Землі відносно зір (в інерціальній системі відліку) називається зоряним, або сиде­ричним (від лат. зісіиз — зоря) місяцем. Він становить 27,3 доби. Видимий рух Місяця супроводиться неперервною зміною його вигляду — зміною фаз. Відбувається це тому, що Місяць займає різні положення відносно Землі і Сонця, яке його освітлює. Схе­му, що пояснює зміну фаз Місяця, подано на малюнку.
  

• Фізика сонця. Сонячна активність
  Історія вивчення Сонця починається з 1611 p., коли Галілей почав телескопічні спостереження Сонця. Ним були відкриті сонячні плями, визначено період обертання Сонця навколо своєї осі. У 1814 р. Й. Фраунгофер знайшов темні лінії поглинання в спектрі Сонця — це поклало початок вивченню хімічного складу зір. У 1843 р. німецький астроном Г. Швабе визначив циклічність сонячної активності. Розвиток методів спектрального аналізу дозволив вивчити фізичні умови на Сонці. З 1836 р. регулярно спостерігаються затемнення Сонця, що Дозволило виявити корону й хромосферу Сонця, а також сонячні протуберанці. У 1913 р. американський астроном Дж. Хейл довів існування на Сбнці магнітних полів. У 1931 р. Б. Ліо винайшов сонячний коронограф, що дозволив спостерігати корону й хромосферу поза затемненнями.
  

• Хто винайшов телескоп?
  З моменту винаходу людиною знарядь праці почалася нова ера в історії розвитку людства. Нехай навіть перші знаряддя і були примітивно виконані, але погляд людини постійно піднімався до неба, де міріади зір уже цілі тисячоліття мерехтять, згоряють, ваблять. Людина влаштована так, що недоступне і таємниче їй хочеться вивчити. Сказати, що таких маловивчених об'єктів мало на Землі, але все-таки загадкове й недоступне небо, якого, на відміну від землі, не можна торкнутися, блакиті якого не можна ані вдихнути, ані випити, людина не бажала сприймати як «недоступну висоту». Бажання просто розглянути його ближче змусило людину придумати нехай навіть примітивні, але все-таки оптичні прилади. Підтвердженням тому є знахідка, виявлена більше ста років тому. При розкопках пагорба Гіссарлік, під яким
  

• Час і календар
  1. Точний час і визначення географічної довготи. Для вимірювання коротких проміжків часу в астрономії основною одиницею є середня тривалість сонячної доби, тобто середній проміжок часу між двома верхніми (або нижніми) кульмінаціями центра Сонця. Середнє значення доводиться використовувати, оскільки протягом року тривалість сонячної доби дещо коливається. Це пов'я­зано з тим, що Земля обертається навколо Сонця не по колу, а по еліпсу і швидкість її руху при цьому трохи змінюється. Цс й спричиняє незначні нерівномірності у видимому русі Сонця по екліптиці протягом року. Момент верхньої кульмінації центра Сонця, як ми вже говори­ли, називається справжнім полуднем.
  

• Чи є життя на Марсі?
  Марс є «родичем» Землі за своїми планетарними характеристиками (розміри, густина, склад кори і т. ін.). Марс належить до планет земної групи, віддалений від Сонця в середньому на 228 млн км, а Земля на 149,6 млн км. Звідси видно, що Марс більше віддалений від Сонця, ніж Земля, тому один його оберт навколо Сонця триває майже два земні роки, і при цьому Марс є планетою, що швидко обертається: він робить повний оберт навколо своєї осі за 24 години 37 хв, тобто він обертається навколо своєї осі повільніше, ніж Земля. При середньому радіусі 3389 км середня густина його дорівнює 3,96 г/см3. Атмосфера Марса непридатна для життя людини, вона розріджена і складається здебільшого з вуглекислого газу (95%, його майже в ЗО разів більше, ніж у земній атмосфері), набагато меншої кількості азоту,
  

• Чи існують інші цивілізації?
  У XXI століття ми ввійшли, озброївшись гігантськими науковими відкриттями і технологічними досягненнями XX століття. Ми можемо звернутися до історичної довідки, якщо нас щось цікавить, можемо дозволити собі брати участь у розвитку новітніх наукових течій, але ніхто не може зазирнути в майбутнє і сказати, що очікує людство, чи небезпечний для планети технологічний процес, скільки ще існуватиме наша цивілізація. Усім відомо, що розумна людина з'явилася кілька десятків тисяч років тому. Одна епоха змінювала іншу, людство розвивалося за своїми законами, не пов'язаними з космосом, а тим більше із Всесвітом, адже природничі науки, що частково відкрили нам справжнє положення, яке ми займаємо в космічній нескінченності, виникли порівняно недавно. Одночасно з цим стрімко почали розвиватися
  

• Що вивчає астрономія? Предмет астрономії
  Що вивчає астрономія. Зв'язок астрономії з іншими наука­ми, її значення. Астрономія1 — наука, що вивчає рух, будо­ву, походження і розвиток небесних тіл і їх систем. Нагромаджені нею знання застосовуються для практичних потреб людства. Астрономія е однією з найстародавніших наук, вона виникла на основі практичних потреб людини й розвивалася разом з ними. Елементарні астрономічні відомості вже тисячі років тому мали народи Вавілону, Єгипту, Китаю і застосовували їх для вимі­рювання часу та орієнтування за сторонами горизонту. І в наш час астрономію використовують для визначення точного часу й географічних координат (у навігації, авіації, кос­монавтиці, геодезії, картографії). Астрономія допомагає дослі­джувати й освоювати космічний простір,
  

• Юпітер: останні дослідження та загальні відомості
  Першим кораблем, що літав до Юпітера в 1973 році, був Pioneer 10, а пізніше це були Pioneer 11, Voyager 1, Voyager 2 і Ulysses. Космічний корабель Galileo нещодавно знаходився на постійній орбіті навколо Юпітера і надсилав одержані дані до 2002 року. Вивчати планети-гіганти за допомогою космічної техніки почали на десятиліття пізніше, ніж планети земної групи. 3 березня 1972 р. із Землі стартував американський космічний апарат "Піонер-10". Через 6 місяців польоту апарат успішно минав пояс астероїдів і ще через 15 місяців досяг околиць "царя планет", пройшовши на відстані 130 300 км від нього в грудні 1973 р. За допомогою оригінального фотополяриметра отримано 340 знімків хмарного покриву Юпітера і поверхонь чотирьох самих