Анголенко В'ячеслав

Анголенко В'ячеслав Володимирович Від шкільної парти В'ячеслав закоханий вукраїнську поезію, а потім і сам став писати.
"Його вірші не писалися длядемонстрації свого вміння або з метою вразити когось. Їх диктувала одна тількиглибока душевна потреба... Від перших рядків вони приваблюють пружним ритмом,добірною мовою, глибиною настрою...
Ваговитість і неминучість віршованихрядків випливали з напружених, часом болісних переживань і роздумів людини,надзвичайно чутливої до краси й до несправедливості, до гармонійного світу природий до дисгармонії сліпої жорстокої поведінки людей. Художність натури молодогоавтора сумніву не викликає...", — так написав про молодого красноградського поетау літературному журналі "Березіль" літературний критик Спілки письменників УкраїниВолодимир Брюгтен. Високу оцінку збірці віршів Анголенка дав український поет ІванДрач.
Молитва
Я молюсь на цей вечір,
На тихе його, ідилічне,
І наприспане сонцем,
Вколисане вітром лице.
Я молюся так гречноІ благаю,благаю про вічне:
Про дітей і про вечір,
Про тебе й про вечір оцей.
Це ж я щойно осліп,
Я від щастя осліп, бо солоний,
Як сльоза, сліпийдощ Надвечір'я розраяв сухе,
Я молюся про хліб,
Про бабусю мою наослоні,
І про вечір молюсь,
І про добре молюсь і лихе.
І нехай цюмою,Цю молитву мою безсловесну
Ткаля-ніч загортає У чорну свою пелену—
Ямолюсь на цей вечір,
А він поряд сидить— не шелесне
-Вже заснув, вжезаснув,вже засну...