Котляревський Іван
Котляревський Іван Петрович
(1769-1838)
письменник, драматург, першийкласик нової української літератури
Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві,в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було «пожалувано» дворянськезвання. З 1780 року маленький Іванко почав навчатися в Полтавській духовнійсемінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни:піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. Зінтересом знайомиться з античною літературою, перекладає Горація, Овідія,Вергілія. Відкриває для себе творчість Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один ізспівучнів Котляревського згадував про поета, що той «мав пристрасть до віршуванняі вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товаришіпо семінарії прозвали його римачем». У 1789 році, після смерті батька,двадцятирічним юнаком він на останньому році навчання залишає семінарію і починаєслужити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом вчителює у поміщицькихродинах. «В цей період свого життя бував він на зібраннях та іграх народних і сам,переодягнений, брав участь у них, дуже уважно вслухався в народну розмову,записував пісні й слова, вивчав мову, характер, звичаї, обряди, вірування,перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої праці…» Саме під часвчителювання, з 1794 р., й розпочинається творча робота письменника надславнозвісною «Енеїдою». Протягом 1794—1796 рр. І.Котляревський працює над першимитрьома частинами поеми. З 1796 по 1808 р. І.Котляревський перебуває на військовійслужбі. У складі Сіверського полку, сформованого на базі українського козацькогополку, брав участь у російсько-турецькій війні, особливо відзначившись у баталіяхпід Бендерами та Ізмаїлом. За відвагу й хоробрість І.Котляревського буловідзначено кількома нагородами. Навіть у нелегких бойових буднях Іван Петровичпродовжує працювати над «Енеїдою». Спочатку І.Котляревський не мав намірупублікувати поему, вона поширювалася серед читачів у рукописних копіях, але в 1798році її видав у Петербурзі один із любителів українського слова, конотопськийпоміщик Максим Парпура. Згодом, у 1808 році, книговидавець І.Глазунов повторив цевидання. Ці публікації робилися без відома і згоди автора, тому вийшли зі значнимиогріхами, які не могли задовольнити автора. У 1808 році в чині капітанаІ.Котляревський виходить у відставку і пробує влаштуватися на цивільну службу впівнічній столиці. У 1809 році з’являється друком його знаменита поема у чотирьохчастинах «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским».На титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненнаяпротиву прежних изданий». З 1810 року і до кінця свого життя Іван ПетровичКотляревський живе в Полтаві, працюючи наглядачем Будинку для виховання дітейбідних дворян — навчально-виховного закладу, в якому навчання відбувалося запрограмою гімназії. З 1827 року — попечитель «богоугодних закладів» Полтави. Нацьому відповідальному поприщі І.Котляревський зарекомендував себе як талановитийпедагог і організатор освітнього процесу. Увесь цей час письменник не пориває зтворчою діяльністю, захоплюється театральною справою. У 1818 році його призначаютьдиректором Полтавського театру. З метою збагачення репертуару він створює драму«Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які з успіхом було поставлено у1819 році. Так, на полтавській сцені, з початків нової української драматургіїзароджувався національний професійний театр. Стараннями І.Котляревського буловипущено з кріпацтва М.Щепкіна, який згодом успішно виступав у п’єсах свогопокровителя. У 1821 році поет закінчує писати поему, останню частину «Енеїди», алепобачити повне видання йому не судилося. Воно з’явилося на світ у 1842 році, ужепісля смерті автора. У 1835 році за станом здоров’я І.Котляревський виходить увідставку, але не пориває з культурним життям того часу. До нього постійнозверталися за підтримкою і порадою представники найширших верств населення, ікожному він намагався надати необхідну допомогу. Тому з величезним сумом і болембуло зустрінуто звістку про його смерть 10 листопада 1838 року.
ТворчістьІ.Котляревського ознаменувала собою початок нової ери української літератури. Ізпорівняно невеликого за обсягом творчого доробку письменника починається потужнийрух національного відродження. Поема «Енеїда», над якою І.Котляревський працювавмайже три десятиліття, стала епохальним за своєю громадською і художньоюзначущістю явищем у духовному житті українського народу, визначила змістовийнапрям і форму нашому письменництву. Життя і творчість І.Котляревського припали начас, коли, здавалося, самі підмурки національної ідеї відбували одне знайсерйозніших випробувань на право свого існування взагалі. Невблаганнасамодержавницька дійсність розбивала на друзки сподівання українського народу.Могутній і тотальний імперський тиск мав остаточно привести до знищення навітьможливих проявів національного духу. Поневірянням, визиском, кров’ю вписано улітопис історії українського народу сторінки немилосердного XVIII сторіччя, яке,за справедливим визначенням П.Куліша, виявилося віком «расхищения национальнойсобственности всеми благовидными и неблаговидными способами». То був час, коли наісторичному роздоріжжі народ міг втратити все — надії, традиції, культуру,майбутнє і, зрештою, себе. Стихійні протести щораз захлиналися під безжальноюсилою і жорстокою сваволею царських сатрапів. Набирало розмаху кріпацтво з йогодикунською мораллю та антилюдськими законами. «Доборолась Україна до самого краю»,— писав її геній Тарас Шевченко. І раптом серед мертвої тиші лунає сміх —зневажливий, саркастичний, життєствердний сміх. Той сміх пробудив у душах людей нетільки почуття гідності, але й повернув віру в себе, у свою неповторність ізначущість. Мабуть, жоден народ у світі не наділяє такими повноваженнями своїхмитців, як український. Особливо це стосується літераторів. Слово завжди було вособливій пошані у нашої громадськості, а тому письменники і поети сприймалисягромадською думкою майже як пророки. Зрештою, осягаючи нашу історію і зупиняючисьна реаліях сьогодення, ми переконуємося: в тому, що незалежна Україна відбулася, —найперша заслуга нашого письменництва. Отже, розглядаючи І.Котляревського лише яклітератора, годі й думати про повноту сприйняття цієї суспільної постаті. Тількимірки громадсько-літературні здатні реально показати його масштабність і значення.Т.Г.Шевченко лише двома рядками про свого великого попередника зумів передати йогоісторичну вагу і значущість. І.П.Котляревський
Всю славу козацьку, за словомєдиним, Переніс в убогу хату сироти.
Уже сучасниками «Енеїда» сприймалася яксвоєрідна хрестоматія народного життя, панорама побуту і звичаїв. Вергілій писавсвій твір у той час, коли в Римській державі замість республіки поступово і повноутвердилася імперія. Необмежена влада зосереджувалася в одних руках ОктавіанаАвгуста. Будучи натхненним прихильником такої форми управління і самогоімператора, поет змальовує владу мало не як милість, освячену вищими силами, асамого Октавіана Августа — напівбогом, виводячи його рід від міфічного синатроянського царя Анхіса і богині кохання Венери — Енея, який, за легендою, нібитопісля зруйнування греками Трої вирушив до берегів Італії і заснував місто Рим.Вергілієва «Енеїда» мала надзвичайно успішне, якщо не тріумфальне літературнежиття. Популярність і довголіття поеми пояснюється звеличенням і утвердженнямабсолютизму, влади монарха, що знаходило гарячу підтримку європейськоїаристократії. «Енеїда» Вергілія на довгий час стала зразком класичного твору.І.П.Котляревський знав цей твір ще з семінарських часів у латинському оригіналі.Добре відома йому була і травестія М.Осипова та О.Котельницького «ВергилиеваЭнейда, вывороченная наизнанку». Опрацьовуючи сюжет свого твору, І.Котляревськийузяв з поеми Вергілія лише основну сюжетну лінію та імена головних героїв. «Щоб доладу зрозуміти, чого вартий Котляревський в історії громадського руху на Україні,повинні ми якнайбільшу увагу звернути на три моменти в його творчості, а саме:стосунки Котляревського до того грунту, на якому зародилась його діяльність, силуйого свідомості і, нарешті, її наслідки та вплив на формування національної ідеї йруху на Україні. Характеристика цих моментів і дасть нам відповідь на питання просамостійність, свідомість та вплив Котляревського», — писав про основоположниканової української літератури С.Єфремов. Керуючись цим означенням, набагатопростіше, зрештою, сприймати та осягати і славнозвісну поему нашого класика.Звісно ж, основним джерелом і натхнення, і поетичної матерії слугувала для митцятогочасна дійсність. Найважливіше ж те, що письменник поставив перед собою досінечуване завдання — передати все новими творчими методами.
Я музу кличу нетакую: Веселу, гарну, молодую, — Старих нехай брика Пегас, —
за таким дещогрубувато спрощеним підходом криється могутня ідея оновлення. До неї письменникприступив з добрими намірами, що в кінцевому результаті дало багатий ужиноктворчих здобутків. Українські типи, реалії побуту, несподівані ситуативні ходи іпозиції письменник передавав і відтворював з граничною щирістю і виразністю.Щедрий гумор лише доповнював образну завершеність героїв поеми. За міфологічноюширмою чітко проступають обриси тогочасного суспільства, сповненогонесправедливостями життя. Національна ж особливiсть характеру українського народу— необорна волелюбність, що здатна стерти всі перешкоди на своєму шляху. Цієюсвітлою ідеєю пройнято всю художню структуру «Енеїди». За словами О.Білецького,«сила і причина довговічності цього твору — в єдності авторського задуму і стилю.Ця єдність — у надзвичайно життєствердному, оптимістичному стихійно-реалістичномусвітовід-чутті, яким пройнято поему». Вона «стала першою друкованою пам’яткоюукраїнської літератури, що немовби завершувала період довго- го «підспудного»життя і в той же час відкривала перспективи нового розвитку, і, незважаючи на своюкомічну зовнішність, була серйозною за своїм громадським значенням». І.Франко,оцінюючи безприкладний літературний подвиг І.Котляревського, порівнював творчістьписьменника з пробудженням високогірного орла, який, злетівши з вершини, відваливснігову брилу, що, покотившись кам’яним схилом, викликала могутню лавину, яказалунала «дужче грому». Не буде перебільшенням твердження, що незмірна лавинапродовжує обростати новими активними масами і в день сьогоднішній. І в цьому величІ.Котляревського й історична заслуга.
** Він зробив цю м’яку, виразну,сильну, багату мову мовою літературною, і українська мова, яку вважали тількимісцевою говіркою, з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслисяпо всій Росії. /**В.Короленко.**/
** А тим часом фігура Котляревського вісторії громадського руху на Україні справді епохальна, — така, що може з’явитисьтільки на критичному переломі всього громадського життя, на межі двох епох, яксинтез минулого й підвалина для майбутнього. Не одбившись од чистого літературногогрунту, ніколи нам би не зрозуміти ні самої фігури цього письменника, ні оцінитийого діяльність та заслуги, як вони того варті. Отож з міркоюгромадсько-літературною й повинні ми приступати до оцінки діяльності першогонашого письменника новітніх часів. Так — першого письменника і творця та батькановітнього українського письменництва, та й не самого письменництва… …Не бувши, яксправедливо завважають, генієм, коли міряти світовим масштабом, Котляревськийзробив, проте, величезної ваги, просто-таки геніальне діло, давши свідомий починмолодому свіжому письменництву і громадському рухові наново відродженого народу. Атакі заслуги не забуваються, і коли український народ кладе й свого щось взагальносвітову скарбницю духовного надбання, то треба пам’ятати, що почалось унас це з Котляревського. /**С.Єфремов.**/
** /*Будеш, батьку, панувати,*//*Поки живуть люди;*/ /*Поки сонце з неба сяє,*/ /*Тебе не забудуть!*//**Т.Г.Шевченко.**/
** /*Любов к отчизні де героїть,*/ /*Там сила вража неустоїть,*/ /*Там грудь сильніша від гармат…*/ /*Де общеє добро в упадку,*//*Забудь отця, забудь і матку —*/ /*Лети повинність ісправлять.*/
/**І.Котляревський.**/
По деятелю Котляревський Іван найдены еще материалы:
Життєпис Котляревський Іван
Життя та творчість Котляревський Іван
(1769-1838)
письменник, драматург, першийкласик нової української літератури
Народився 9 вересня 1769 року в Полтаві,в родині дрібного чиновника. Згодом Котляревським було «пожалувано» дворянськезвання. З 1780 року маленький Іванко почав навчатися в Полтавській духовнійсемінарії. Особливо старанно й наполегливо осягав хлопець гуманітарні дисципліни:піїтику, риторику, філософію, латинську, грецьку, французьку, німецьку мови. Зінтересом знайомиться з античною літературою, перекладає Горація, Овідія,Вергілія. Відкриває для себе творчість Ломоносова, Кантемира, Сумарокова. Один ізспівучнів Котляревського згадував про поета, що той «мав пристрасть до віршуванняі вмів до будь-якого слова вправно добирати рими, дотепні і вдалі, за що товаришіпо семінарії прозвали його римачем». У 1789 році, після смерті батька,двадцятирічним юнаком він на останньому році навчання залишає семінарію і починаєслужити чиновником у полтавських канцеляріях, а згодом вчителює у поміщицькихродинах. «В цей період свого життя бував він на зібраннях та іграх народних і сам,переодягнений, брав участь у них, дуже уважно вслухався в народну розмову,записував пісні й слова, вивчав мову, характер, звичаї, обряди, вірування,перекази українців, наче готуючи себе до майбутньої праці…» Саме під часвчителювання, з 1794 р., й розпочинається творча робота письменника надславнозвісною «Енеїдою». Протягом 1794—1796 рр. І.Котляревський працює над першимитрьома частинами поеми. З 1796 по 1808 р. І.Котляревський перебуває на військовійслужбі. У складі Сіверського полку, сформованого на базі українського козацькогополку, брав участь у російсько-турецькій війні, особливо відзначившись у баталіяхпід Бендерами та Ізмаїлом. За відвагу й хоробрість І.Котляревського буловідзначено кількома нагородами. Навіть у нелегких бойових буднях Іван Петровичпродовжує працювати над «Енеїдою». Спочатку І.Котляревський не мав намірупублікувати поему, вона поширювалася серед читачів у рукописних копіях, але в 1798році її видав у Петербурзі один із любителів українського слова, конотопськийпоміщик Максим Парпура. Згодом, у 1808 році, книговидавець І.Глазунов повторив цевидання. Ці публікації робилися без відома і згоди автора, тому вийшли зі значнимиогріхами, які не могли задовольнити автора. У 1808 році в чині капітанаІ.Котляревський виходить у відставку і пробує влаштуватися на цивільну службу впівнічній столиці. У 1809 році з’являється друком його знаменита поема у чотирьохчастинах «Вергилиева Энеида, на малороссийский язык переложенная И.Котляревским».На титулі містилося авторське зауваження: «Вновь исправленная и дополненнаяпротиву прежних изданий». З 1810 року і до кінця свого життя Іван ПетровичКотляревський живе в Полтаві, працюючи наглядачем Будинку для виховання дітейбідних дворян — навчально-виховного закладу, в якому навчання відбувалося запрограмою гімназії. З 1827 року — попечитель «богоугодних закладів» Полтави. Нацьому відповідальному поприщі І.Котляревський зарекомендував себе як талановитийпедагог і організатор освітнього процесу. Увесь цей час письменник не пориває зтворчою діяльністю, захоплюється театральною справою. У 1818 році його призначаютьдиректором Полтавського театру. З метою збагачення репертуару він створює драму«Наталка Полтавка» і водевіль «Москаль-чарівник», які з успіхом було поставлено у1819 році. Так, на полтавській сцені, з початків нової української драматургіїзароджувався національний професійний театр. Стараннями І.Котляревського буловипущено з кріпацтва М.Щепкіна, який згодом успішно виступав у п’єсах свогопокровителя. У 1821 році поет закінчує писати поему, останню частину «Енеїди», алепобачити повне видання йому не судилося. Воно з’явилося на світ у 1842 році, ужепісля смерті автора. У 1835 році за станом здоров’я І.Котляревський виходить увідставку, але не пориває з культурним життям того часу. До нього постійнозверталися за підтримкою і порадою представники найширших верств населення, ікожному він намагався надати необхідну допомогу. Тому з величезним сумом і болембуло зустрінуто звістку про його смерть 10 листопада 1838 року.
ТворчістьІ.Котляревського ознаменувала собою початок нової ери української літератури. Ізпорівняно невеликого за обсягом творчого доробку письменника починається потужнийрух національного відродження. Поема «Енеїда», над якою І.Котляревський працювавмайже три десятиліття, стала епохальним за своєю громадською і художньоюзначущістю явищем у духовному житті українського народу, визначила змістовийнапрям і форму нашому письменництву. Життя і творчість І.Котляревського припали начас, коли, здавалося, самі підмурки національної ідеї відбували одне знайсерйозніших випробувань на право свого існування взагалі. Невблаганнасамодержавницька дійсність розбивала на друзки сподівання українського народу.Могутній і тотальний імперський тиск мав остаточно привести до знищення навітьможливих проявів національного духу. Поневірянням, визиском, кров’ю вписано улітопис історії українського народу сторінки немилосердного XVIII сторіччя, яке,за справедливим визначенням П.Куліша, виявилося віком «расхищения национальнойсобственности всеми благовидными и неблаговидными способами». То був час, коли наісторичному роздоріжжі народ міг втратити все — надії, традиції, культуру,майбутнє і, зрештою, себе. Стихійні протести щораз захлиналися під безжальноюсилою і жорстокою сваволею царських сатрапів. Набирало розмаху кріпацтво з йогодикунською мораллю та антилюдськими законами. «Доборолась Україна до самого краю»,— писав її геній Тарас Шевченко. І раптом серед мертвої тиші лунає сміх —зневажливий, саркастичний, життєствердний сміх. Той сміх пробудив у душах людей нетільки почуття гідності, але й повернув віру в себе, у свою неповторність ізначущість. Мабуть, жоден народ у світі не наділяє такими повноваженнями своїхмитців, як український. Особливо це стосується літераторів. Слово завжди було вособливій пошані у нашої громадськості, а тому письменники і поети сприймалисягромадською думкою майже як пророки. Зрештою, осягаючи нашу історію і зупиняючисьна реаліях сьогодення, ми переконуємося: в тому, що незалежна Україна відбулася, —найперша заслуга нашого письменництва. Отже, розглядаючи І.Котляревського лише яклітератора, годі й думати про повноту сприйняття цієї суспільної постаті. Тількимірки громадсько-літературні здатні реально показати його масштабність і значення.Т.Г.Шевченко лише двома рядками про свого великого попередника зумів передати йогоісторичну вагу і значущість. І.П.Котляревський
Всю славу козацьку, за словомєдиним, Переніс в убогу хату сироти.
Уже сучасниками «Енеїда» сприймалася яксвоєрідна хрестоматія народного життя, панорама побуту і звичаїв. Вергілій писавсвій твір у той час, коли в Римській державі замість республіки поступово і повноутвердилася імперія. Необмежена влада зосереджувалася в одних руках ОктавіанаАвгуста. Будучи натхненним прихильником такої форми управління і самогоімператора, поет змальовує владу мало не як милість, освячену вищими силами, асамого Октавіана Августа — напівбогом, виводячи його рід від міфічного синатроянського царя Анхіса і богині кохання Венери — Енея, який, за легендою, нібитопісля зруйнування греками Трої вирушив до берегів Італії і заснував місто Рим.Вергілієва «Енеїда» мала надзвичайно успішне, якщо не тріумфальне літературнежиття. Популярність і довголіття поеми пояснюється звеличенням і утвердженнямабсолютизму, влади монарха, що знаходило гарячу підтримку європейськоїаристократії. «Енеїда» Вергілія на довгий час стала зразком класичного твору.І.П.Котляревський знав цей твір ще з семінарських часів у латинському оригіналі.Добре відома йому була і травестія М.Осипова та О.Котельницького «ВергилиеваЭнейда, вывороченная наизнанку». Опрацьовуючи сюжет свого твору, І.Котляревськийузяв з поеми Вергілія лише основну сюжетну лінію та імена головних героїв. «Щоб доладу зрозуміти, чого вартий Котляревський в історії громадського руху на Україні,повинні ми якнайбільшу увагу звернути на три моменти в його творчості, а саме:стосунки Котляревського до того грунту, на якому зародилась його діяльність, силуйого свідомості і, нарешті, її наслідки та вплив на формування національної ідеї йруху на Україні. Характеристика цих моментів і дасть нам відповідь на питання просамостійність, свідомість та вплив Котляревського», — писав про основоположниканової української літератури С.Єфремов. Керуючись цим означенням, набагатопростіше, зрештою, сприймати та осягати і славнозвісну поему нашого класика.Звісно ж, основним джерелом і натхнення, і поетичної матерії слугувала для митцятогочасна дійсність. Найважливіше ж те, що письменник поставив перед собою досінечуване завдання — передати все новими творчими методами.
Я музу кличу нетакую: Веселу, гарну, молодую, — Старих нехай брика Пегас, —
за таким дещогрубувато спрощеним підходом криється могутня ідея оновлення. До неї письменникприступив з добрими намірами, що в кінцевому результаті дало багатий ужиноктворчих здобутків. Українські типи, реалії побуту, несподівані ситуативні ходи іпозиції письменник передавав і відтворював з граничною щирістю і виразністю.Щедрий гумор лише доповнював образну завершеність героїв поеми. За міфологічноюширмою чітко проступають обриси тогочасного суспільства, сповненогонесправедливостями життя. Національна ж особливiсть характеру українського народу— необорна волелюбність, що здатна стерти всі перешкоди на своєму шляху. Цієюсвітлою ідеєю пройнято всю художню структуру «Енеїди». За словами О.Білецького,«сила і причина довговічності цього твору — в єдності авторського задуму і стилю.Ця єдність — у надзвичайно життєствердному, оптимістичному стихійно-реалістичномусвітовід-чутті, яким пройнято поему». Вона «стала першою друкованою пам’яткоюукраїнської літератури, що немовби завершувала період довго- го «підспудного»життя і в той же час відкривала перспективи нового розвитку, і, незважаючи на своюкомічну зовнішність, була серйозною за своїм громадським значенням». І.Франко,оцінюючи безприкладний літературний подвиг І.Котляревського, порівнював творчістьписьменника з пробудженням високогірного орла, який, злетівши з вершини, відваливснігову брилу, що, покотившись кам’яним схилом, викликала могутню лавину, яказалунала «дужче грому». Не буде перебільшенням твердження, що незмірна лавинапродовжує обростати новими активними масами і в день сьогоднішній. І в цьому величІ.Котляревського й історична заслуга.
** Він зробив цю м’яку, виразну,сильну, багату мову мовою літературною, і українська мова, яку вважали тількимісцевою говіркою, з його легкої руки залунала так голосно, що звуки її рознеслисяпо всій Росії. /**В.Короленко.**/
** А тим часом фігура Котляревського вісторії громадського руху на Україні справді епохальна, — така, що може з’явитисьтільки на критичному переломі всього громадського життя, на межі двох епох, яксинтез минулого й підвалина для майбутнього. Не одбившись од чистого літературногогрунту, ніколи нам би не зрозуміти ні самої фігури цього письменника, ні оцінитийого діяльність та заслуги, як вони того варті. Отож з міркоюгромадсько-літературною й повинні ми приступати до оцінки діяльності першогонашого письменника новітніх часів. Так — першого письменника і творця та батькановітнього українського письменництва, та й не самого письменництва… …Не бувши, яксправедливо завважають, генієм, коли міряти світовим масштабом, Котляревськийзробив, проте, величезної ваги, просто-таки геніальне діло, давши свідомий починмолодому свіжому письменництву і громадському рухові наново відродженого народу. Атакі заслуги не забуваються, і коли український народ кладе й свого щось взагальносвітову скарбницю духовного надбання, то треба пам’ятати, що почалось унас це з Котляревського. /**С.Єфремов.**/
** /*Будеш, батьку, панувати,*//*Поки живуть люди;*/ /*Поки сонце з неба сяє,*/ /*Тебе не забудуть!*//**Т.Г.Шевченко.**/
** /*Любов к отчизні де героїть,*/ /*Там сила вража неустоїть,*/ /*Там грудь сильніша від гармат…*/ /*Де общеє добро в упадку,*//*Забудь отця, забудь і матку —*/ /*Лети повинність ісправлять.*/
/**І.Котляревський.**/
По деятелю Котляревський Іван найдены еще материалы:
Життєпис Котляревський Іван
Життя та творчість Котляревський Іван
ТОП5 ВУЗОВ
ТОП5 преподавателей
ТОП5 сочинений
ТОП5 биографий