Сухомлинський Василь
Сухомлинський Василь Олександрович
(1918-1970)
педагог, публіцист,письменник
Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1939). 1935 р.розпочав педагогічну діяльність. Працював учителем у Василівській школіОнуфріївського району, учителем і завучем в Онуфріївській середній школі.Багаторічний (1947—1970) директор Павлиської середньої школи. Кандидатпедагогічних наук (з 1955), автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творівдля дітей. Розробляв питання теорії і методики виховання у шкільному колективі тародині, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності. Особливуувагу приділяв патріотичному вихованню дітей і молоді, проблемам розумового,морального, естетичного та трудового виховання школярів. Книга В.О.Сухомлинського«Серце віддаю дітям» (1969) удостоєна Державної премії УРСР 1974 р.
НародивсяВасиль Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі ВасилівкаОнуфріївського району Кіровоградської області (за тогочаснимадміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійськогоповіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині. Батько його,Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіяхта заможних селянських господарствах. Після встановлення радянської адміністраціїв Україні був активістом колгоспного життя у селі, брав участь у керівництвікооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідувавколгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробноїсправи) у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога, Оксана Юдівна,працювала в колгоспі. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала, крім Василя,ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Всі вони стали вчителями. ВасильСухомлинський навчався спочатку (1926—1933) у Василівській семирічці, де був одниміз кращих учнів. Влітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькомупедінституті і того ж року став студентом факультету мови та літератури цьоговузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті.Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу. У1935—1938 рр. він викладав українську мову і літературу у Василівській таЗибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинськийпродовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, деспершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповноїсередньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи (1938).Згадуючи цей час, Василь Олександрович писав: «Мені випало щастя два роки вчитисяв Полтавському педагогічному інституті… Кажу — випало щастя, бо нас,двадцятирічних юнаків та дівчат, оточувала в інституті атмосфера творчої мислі,допитливості, жадоби знань. Я з гордістю називаю Полтавський педагогічний інститутсвоєю альма-матер…» З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни ВасильОлександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем українськоїсловесності, а через деякий час — і завідуючим навчальною частиною школи. Війнавнесла свої корективи у розмірений ритм життя: у липні 1941 р. ВасиляОлександровича було призвано до війська. Закінчивши військово-політичні курси уМоскві, одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 р. він —політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевомдістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях. З червня1942 р. до березня 1944 р. В.О.Сухомлинський працював директором середньої школи івчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944р. Василь Олександрович разом з дружиною Г.І.Сухомлинською виїжджає на Україну, вщойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьохроків він працював завідуючим районним відділом народної освіти і одночасновикладав у школі. Саме в цей період Василь Олександрович дебютує у пресі —онуфріївській районці «Ударна праця» та обласній газеті «Кіровоградська правда» —із статтями на педагогічні теми. Найперша його публікація — «Перед новимнавчальним роком» — з’явилася 25 серпня 1945 р. в «Ударній праці». 1948 р.В.О.Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньоїшколи. Цим навчальним закладом він керував до останку життя, двадцять три роки уПавлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної талітературно-публіцистичної діяльності. Василь Олександрович доклав чимало зусиль,аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих у тодішньому СРСРзагальноосвітніх навчальних закла-дів, щоб перетворити її на справжню лабораторіюпередової педагогічної думки і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І віндосяг поставленої мети, насамперед завдяки власній винятковій працьовитості,постійному творчому горінню, твердій, безкомпромісній вимогливості як до себе, такі до всього педагогічного колективу. Починаючи з 1949 р. Василь Олександровичвиступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республіканських та всесоюзнихвиданнях. У першій половині 50-х років його починають друкувати й педагогічнівидання тодішнього «соціалістичного табору». 1955 р. він успішно захищає уКиївському державному університеті кандидатську дисертацію на тему «Директор школи— керівник навчально-виховної роботи», а через рік з’являється його перша великамонографія «Виховання колективізму у школярів». Наприкінці п’ятдесятих роківвиходять друком одна за одною такі грунтовні праці В.О.Сухомлинського, як«Педагогічний колектив середньої школи» та «Виховання радянського патріотизму ушколярів». Даниною тогочасній ідеології була книга педагога «Вихованнякомуністичного ставлення до праці» (1959). На найвищий щабель своєї педагогічноїтворчості Василь Олександрович піднявся у шістдесяті роки. Саме тоді з особливоювиразністю і силою проявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідникай педагога-публіциста, саме у ті роки написав він найкращі книги, статті, художнітвори для дітей та юнацтва. До найголовніших, найгрунтовніших творівВ.О.Сухомлинського, опублікованих починаючи із 1960 р., належать: «Як ми виховалимужнє покоління» , «Духовний світ школяра» , «Праця і моральне виховання»,«Моральний ідеал молодого покоління», «Сто порад учителеві», «Листи до сина»,«Батьківська педагогіка», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» іособливо — «Павлиська середня школа» та «Серце віддаю дітям» (1969). Остання працявитримала вже кільканадцять видань, вона була удостоєна першої преміїПедагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974). На високуоцінку заслуговують і праці В.О.Сухомлинського, які з’явилися окремими виданнямивже після смерті талановитого педагога: «Народження громадянина», «Методикавиховання колективу», «Розмова з молодим директором школи», «Як виховати справжнюлюдину». Віддаючи багато енергії вчительській роботі, створюючи фундаментальніпедагогічні твори, В.О.Сухомлинський водночас виступав і як активний громадськийдіяч, систематично проводив культурно-освітню роботу серед населення Павлиша, бравдіяльну участь у численних науково-педагогічних конференціях, симпозіумах, сесіях,нарадах, семінарах. Не обійшло його й офіційне визнання: з 1957 р.В.О.Сухомлинський — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р.— заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоїли звання Героя соціалістичноїпраці. Того ж року він був обраний членом-кореспондентом АПН СРСР. 2 вересня 1970р. серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізичнасмерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовногослужіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. «Людина, — любивповторювати педагог, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісноюпилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливіслова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вонибули тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у своємунедовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше,створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національноїдуховної культури.
(1918-1970)
педагог, публіцист,письменник
Закінчив Полтавський педагогічний інститут (1939). 1935 р.розпочав педагогічну діяльність. Працював учителем у Василівській школіОнуфріївського району, учителем і завучем в Онуфріївській середній школі.Багаторічний (1947—1970) директор Павлиської середньої школи. Кандидатпедагогічних наук (з 1955), автор багатьох книг, брошур і статей, художніх творівдля дітей. Розробляв питання теорії і методики виховання у шкільному колективі тародині, всебічного розвитку особистості учнів, педагогічної майстерності. Особливуувагу приділяв патріотичному вихованню дітей і молоді, проблемам розумового,морального, естетичного та трудового виховання школярів. Книга В.О.Сухомлинського«Серце віддаю дітям» (1969) удостоєна Державної премії УРСР 1974 р.
НародивсяВасиль Олександрович Сухомлинський 28 вересня 1918 р. в селі ВасилівкаОнуфріївського району Кіровоградської області (за тогочаснимадміністративно-територіальним поділом — Василівська волость Олександрійськогоповіту Херсонської губернії) у незаможній селянській родині. Батько його,Олександр Омелянович, працював по найму як тесляр і столяр у поміщицьких економіяхта заможних селянських господарствах. Після встановлення радянської адміністраціїв Україні був активістом колгоспного життя у селі, брав участь у керівництвікооперацією та місцевим колгоспом, виступав у пресі як сількор, завідувавколгоспною хатою-лабораторією, керував трудовим навчанням учнів (з деревообробноїсправи) у семирічній школі. Мати майбутнього славетного педагога, Оксана Юдівна,працювала в колгоспі. Разом з Олександром Омеляновичем вона виховала, крім Василя,ще трьох дітей — Івана, Сергія та Меланію. Всі вони стали вчителями. ВасильСухомлинський навчався спочатку (1926—1933) у Василівській семирічці, де був одниміз кращих учнів. Влітку 1934 р. він вступив на підготовчі курси при Кременчуцькомупедінституті і того ж року став студентом факультету мови та літератури цьоговузу. Проте через хворобу 1935 р. змушений був перервати навчання в інституті.Сімнадцятирічним юнаком розпочав Василь свою практичну педагогічну роботу. У1935—1938 рр. він викладав українську мову і літературу у Василівській таЗибківській семирічних школах Онуфріївського району. У 1936 р. Сухомлинськийпродовжив навчання на заочному відділі Полтавського педагогічного інституту, деспершу здобув кваліфікацію учителя української мови і літератури неповноїсередньої школи, а згодом — і викладача цих же предметів середньої школи (1938).Згадуючи цей час, Василь Олександрович писав: «Мені випало щастя два роки вчитисяв Полтавському педагогічному інституті… Кажу — випало щастя, бо нас,двадцятирічних юнаків та дівчат, оточувала в інституті атмосфера творчої мислі,допитливості, жадоби знань. Я з гордістю називаю Полтавський педагогічний інститутсвоєю альма-матер…» З 1938 р. і до початку Великої Вітчизняної війни ВасильОлександрович працював в Онуфріївській середній школі учителем українськоїсловесності, а через деякий час — і завідуючим навчальною частиною школи. Війнавнесла свої корективи у розмірений ритм життя: у липні 1941 р. ВасиляОлександровича було призвано до війська. Закінчивши військово-політичні курси уМоскві, одержав військове звання молодшого політрука, а з вересня 1941 р. він —політрук роти у діючій армії. 9 лютого 1942 р. в бою за село Клепініно під Ржевомдістав тяжке поранення і понад чотири місяці лікувався в евакогоспіталях. З червня1942 р. до березня 1944 р. В.О.Сухомлинський працював директором середньої школи івчителем російської мови і літератури у селищі Ува Удмуртської АРСР. Навесні 1944р. Василь Олександрович разом з дружиною Г.І.Сухомлинською виїжджає на Україну, вщойно визволений Онуфріївський район Кіровоградської області. Упродовж чотирьохроків він працював завідуючим районним відділом народної освіти і одночасновикладав у школі. Саме в цей період Василь Олександрович дебютує у пресі —онуфріївській районці «Ударна праця» та обласній газеті «Кіровоградська правда» —із статтями на педагогічні теми. Найперша його публікація — «Перед новимнавчальним роком» — з’явилася 25 серпня 1945 р. в «Ударній праці». 1948 р.В.О.Сухомлинського призначають, на його прохання, директором Павлиської середньоїшколи. Цим навчальним закладом він керував до останку життя, двадцять три роки уПавлиші стали найпліднішим періодом його науково-практичної талітературно-публіцистичної діяльності. Василь Олександрович доклав чимало зусиль,аби піднести пересічну сільську школу на рівень найкращих у тодішньому СРСРзагальноосвітніх навчальних закла-дів, щоб перетворити її на справжню лабораторіюпередової педагогічної думки і якнайповніше узагальнити набутий досвід. І віндосяг поставленої мети, насамперед завдяки власній винятковій працьовитості,постійному творчому горінню, твердій, безкомпромісній вимогливості як до себе, такі до всього педагогічного колективу. Починаючи з 1949 р. Василь Олександровичвиступає не тільки у місцевій періодиці, а й у республіканських та всесоюзнихвиданнях. У першій половині 50-х років його починають друкувати й педагогічнівидання тодішнього «соціалістичного табору». 1955 р. він успішно захищає уКиївському державному університеті кандидатську дисертацію на тему «Директор школи— керівник навчально-виховної роботи», а через рік з’являється його перша великамонографія «Виховання колективізму у школярів». Наприкінці п’ятдесятих роківвиходять друком одна за одною такі грунтовні праці В.О.Сухомлинського, як«Педагогічний колектив середньої школи» та «Виховання радянського патріотизму ушколярів». Даниною тогочасній ідеології була книга педагога «Вихованнякомуністичного ставлення до праці» (1959). На найвищий щабель своєї педагогічноїтворчості Василь Олександрович піднявся у шістдесяті роки. Саме тоді з особливоювиразністю і силою проявився його яскравий і самобутній талант педагога-дослідникай педагога-публіциста, саме у ті роки написав він найкращі книги, статті, художнітвори для дітей та юнацтва. До найголовніших, найгрунтовніших творівВ.О.Сухомлинського, опублікованих починаючи із 1960 р., належать: «Як ми виховалимужнє покоління» , «Духовний світ школяра» , «Праця і моральне виховання»,«Моральний ідеал молодого покоління», «Сто порад учителеві», «Листи до сина»,«Батьківська педагогіка», «Проблеми виховання всебічно розвиненої особистості» іособливо — «Павлиська середня школа» та «Серце віддаю дітям» (1969). Остання працявитримала вже кільканадцять видань, вона була удостоєна першої преміїПедагогічного товариства УРСР (1973) і Державної премії УРСР (1974). На високуоцінку заслуговують і праці В.О.Сухомлинського, які з’явилися окремими виданнямивже після смерті талановитого педагога: «Народження громадянина», «Методикавиховання колективу», «Розмова з молодим директором школи», «Як виховати справжнюлюдину». Віддаючи багато енергії вчительській роботі, створюючи фундаментальніпедагогічні твори, В.О.Сухомлинський водночас виступав і як активний громадськийдіяч, систематично проводив культурно-освітню роботу серед населення Павлиша, бравдіяльну участь у численних науково-педагогічних конференціях, симпозіумах, сесіях,нарадах, семінарах. Не обійшло його й офіційне визнання: з 1957 р.В.О.Сухомлинський — член-кореспондент Академії педагогічних наук РРФСР, з 1958 р.— заслужений учитель УРСР. У 1968 р. йому присвоїли звання Героя соціалістичноїпраці. Того ж року він був обраний членом-кореспондентом АПН СРСР. 2 вересня 1970р. серце Василя Олександровича Сухомлинського перестало битися. Втім, фізичнасмерть не поклала край життю його творчих надбань, не зупинила його жертовногослужіння школі, учительству, вітчизняній педагогічній науці. «Людина, — любивповторювати педагог, — народжується на світ не для того, щоб зникнути безвісноюпилинкою. Людина народжується, щоб лишити по собі слід вічний». Ці проникливіслова можна і треба віднести й до самого Василя Олександровича, адже саме вонибули тим категоричним імперативом, якому завжди і всюди слідував він у своємунедовгому, але яскравому й напрочуд плідному житті Педагога. Все найцінніше,створене ним, назавжди увійшло до скарбниці вітчизняної педагогіки та національноїдуховної культури.
ТОП5 ВУЗОВ
ТОП5 преподавателей
ТОП5 сочинений
ТОП5 биографий