Костенко Ліна

ЛІНА КОСТЕНКО
(рік народження1930)
      Ліна Василівна Костенко народилася19 березня 1930 р. у м. Ржищеві на Київщині в родині вчителів. У 1936р. родинапереїхала до Києва, де Ліна закінчила школу на Куренівці і ще школяркою почалавідвідувати літературну студію при журналі «Дніпро», який редагував АндрійМалишко. У 1946р. опубліковані перші вірші Ліни. Дівчина поступила в Київськийпедагогічний інститут ім. М. Горького (тепер педагогічний університет їм. М.Драгоманова), але залишила його і поїхала навчатися в Московський літературнийінститут ім. М. Горького.
      Ліна Костенкозакінчила інститут у 1956р., а наступного року вийшла перша книжка її поезій«Проміння землі».
      Друга збірка «Вітрила»була опублікована в 1958р., згодом — збірка «Мандрівки серця»(1961р.).
      У 1962р. збірка «Зорянийінтеграл» була розсипана ідеологічною цензурою і світу не побачила. Потімпоетичному слову Ліни Костенко було оголошено заборону, її твори не виходилиокремими виданнями до 1977-го, до появи збірки «Над берегами вічної ріки». Твори йнавіть саме ім'я авторки зникли зі сторінок періодики. Поетеса писала «в шухляду».Це тоді були написані й «Берестечко», і «Маруся Чурай», і вірші, що склали книжки«Над берегами вічної ріки» та «Неповторність». У 1963р. разом із А. ДобровольськимЛіна Костенко створила сценарій фільму «Перевірте свої годинники». 1964—1965 pp.були, очевидно, часом переоцінки цінностей, зокрема світоглядних. Л. Костенко неналежала до якихось дисидентських організацій, але коли в 1965 році почалисьарешти української інтелігенції,— підписувала листи протесту, коли у Львові судилиВ. Чорновола і його друзів, вона була на процесі. У 1969р. Осип Зенкевич видав удіаспорі велику збірку «Поезії», до якої ввійшло все краще, створене на той часпоетесою, зокрема поезії, які поширювалися у «самвида-ві» через заборонукомуністичною цензурою.
      .Ще одна збірка«Княжа гора» була розсипана у 1972 р. Це не було дивним, адже звучання поезійзбірки було настільки сміливим для того часу, що не можна навіть уявити, що цітвори могли бути надрукованими. Ось, наприклад, рядки з вірша «Райська елегія»: .
      Бог їй каже: о жінко! Ти ж тільки слабкестворіння.
      Ти забула, що я у нашу рив тебеіз ребра?
      Не скузуйся зі мною, бо із тоговаріння.
      Бо із того варіння не буде тобідобра.
      А вона йомукаже:
      — На те ж воно. Господи, йліто,
      Щоб плоди достигали. І що ж тистворив за світ?
      Ще ж немає ні людства, ніпреси, ні головліта,
      А цензура вже є, і єзаборонений плід!
      У 1977р. надрукованазбірка Ліни Костенко «Над берегами вічної ріки», через два роки роман у віршах«Маруся Чурай», а у 1980р. — збірка«Неповторність».
      У 1987р. вийшла збірка«Сад нетанучих скульптур». За роман у віршах «Маруся Чурай» та збірку«Неповторність» поетеса отримала Державну премію України імені Т. Г.Шевченка.
      Збірка «Вибране» побачила світу1989р.
      За книжку «Інкрустації», видануіталійською мовою, Ліні Костенко 1994 р. присуджено премію Франческа Петрарки,якою Консорціум венеціанських видавців відзначає твори видатних письменниківсучасності. У 1998 р. у Торонто Світовий конгрес українців нагородив Л. Костенконайвищою своєю відзнакою — медаллю Святого Володимира. У 1999 р. був написанийісторичний роман у віршах «Берестечко» і окремою брошурою видана лекція«Гуманітарна аура нації, або Дефект головного дзеркала», прочитана 1 вересня1999р. в національному університеті «Києво-Могилян-ська академія». У 2000р. ЛінаКостенко стала першим лауреатом Міжнародної літературно-мистецької премії ім.Олени Теліги.
      Під час ПомаранчевоїРеволюції поетеса була довіреною особою лідера опозиції ВіктораЮщенка.
      Уже в ранніх віршах Ліни Костенковладарювали глибокі філософські підтексти, що й досі змушують замислитись над несказаним безпосередньо, але легко вгадуваним. Дебютувавши трохи раніше за«шістдесятників», вона стала їхньою «предтечею», однією з тих, хто повертавпоетичному слову естетичну повноцінність, хто рішуче ламав звичні художнікритерії. Вихід книжки «Над берегами вічної ріки» став справжньою літературноюсенсацією. 1 не тільки тому, що нею Ліна Костенко поверталася в поезію: читачвідчував справжню тугу за книжками, в яких проступає абсолютно незалежне художнємислення без авторових оглядань на цензорів і редакторів. «Вічна ріка» — вміщує всобі життя окремої людини, помножене на її збагачену й вигострену історичнимдосвідом пам'ять, «вічна ріка» — це масштабне річище, в якому злилося й нерозривнопоєдналося суто особисте йзагальнолюдське.
      Ліна Костенко — одна зтих, хто не втратив людської гідності в часи випробувань, і її шістнадцятирічнемовчання не виглядало як слабкість чи компроміс з владою, бо свою позицію поетесазавжди виражала прямо і відкрито:
      / небоюсь донощика в трактирі, бо все кажу у вічікоролю.
      її принциповість і прямотанастільки лякали й дратували представників влади, що вони з величезнимзадоволенням у будь-який спосіб примусили б її мовчати. Але Л. Костенкокористувалась такою великою популярністю і любов'ю читачів, що чиновники простобоялись ЇЇ чіпати.
      Твори Л. Костенко налітературні теми активізують самоусвідомлення поезією своєї ролі в системісправжніх духовних цінностей. Достатньо їх і в збірці «Над берегами вічної ріки»,а ще більше в книжках «Неповторність» і «Сад нетанучих скульптур» (1987). А порядчимало творів, у яких авторська думка звернена до вічних сюжетів мистецтва йміфології, до історичних подій та епізодів із біографій видатних людей. Ці віршівсуціль переткані цікавими паралелями, ремінісценціями, часто заряджені полемікою,в якій багато тонких іронічних випадів — один із улюблених літературних прийомівЛіни Костенко. І в цьому, здається, ніхто не може на рівних конкурувати знею.
          ЧУ книжці«Над берегами вічної ріки», а далі й у наступних духовному зорові читача широкорозкривається національна історія («Лютіж», «Чигиринський колодязь», «Старацерковця в Лемешах», «Князь Василько», «Чадра Марусі Богуславки»,«Горислава-Рогніда», «Древлянський триптих», драматична поема «Дума про братівнеазовських»-).
      Надзвичайний,безпрецедентний успіх мав історичний роман У віршах «Маруся Чурай». Цей твір немає нічого спільного з усім тим, що досі було написано про легендарну поетесу, іпредставляє в українській літературі рідкісний жанр. Працюючи над ним, ЛінаКостенко використала ті скупі історичні, а по суті, напівлегендар-ні відомості проспівачку-поетесу з Полтави Марусю Чурай, що з плином часу дійшли донас.
      Образ Марусі Чурай, її пісні надихалибагатьох митців і до Л. Костенко: О. Шаховеького, Л. Боровиковського, С.Рудан-ського, В. Самійленка. О. Кобилянська поклала сюжет Маруси-ної пісні «Ой, неходи. Грицю...» в основу своєї повісті «У неділю рано зілля копала»..., а М.Старицький — в основу п'єси. .
      Роман увіршах «Маруся Чурай» — це художня трансформація відомого сюжету про нещасливекохання дівчини до хлопця, якого вона отруїла за те, що той, зрадивши їхнєкохання, пішов до іншої. Роман Ліни Костенко невичерпний своїм змістом, багатствомпоетичних тем, філософсько-моральних колізій, загальнолюдською та національноюпроблематикою. Серед тем, що звучать у романі «Маруся Чурай», насамперед вартовирізнити тему нелегкої, але й високої водночас, місії митця та його слова в життій долі українського народу. Якби Ліна Костенко писала лише про трагічне коханнядівчини та її зраду, то роман закінчився б разом із розділом «Страта». Але такемогло бути в тому разі, коли героїня була б людиною звичайною або ж, принаймні, немала іскри рідкісного поетичного хисту. Маруся Чурай цілком могла б сказати просебе словами одного з ліричних віршів Л. Костенко: «Я тільки інструмент, в якомуплачуть сни мого народу».
      Незвичайністьлюбовного сюжету (здавалося б, досі традиційного, добре відомого в українськійлітературі) починається з незвичайності самої Марусі Чурай. В її глибокій та щирійнатурі живе дуже сильне максималістське начало: «Все — або нічого». Грицева матикаже про її серце, що воно «горде і трудне». Трудне — бо не визнає компромісів,відкидає напівпочуття, мучиться самотою, вимагаючи справжності й повноти в усьому.І насамперед у коханні. Марусина любов зустрілася з роздвоєною, розчахнутою душеюГриця Бобренка. Так з'являється в романі Ліни Костенко драма «нерівні душ» —поетично-максималістської та буденно-прозаїчної, в якій зникають, гинуть зачаткичогось високого й справжнього, того, що змушувало Марусю думати про козака ГрицяБобренка як про лицаря. Передумуючи у в'язниці свою Любов, Маруся Чурай находитьвельми точні слова, які пояснюють колізію двох нерівновеликихсердець:
      Моя любов сягаланеба,
      а Гриць ходив ногами поземлі.
      Важливо зрозуміти, що в цих словах— не стільки докір чи осуд, скільки скрута, зітхання,туга...
      Отже, небо — і земля. Поезія — іпроза. Максималізм — і прагматизм. Душевний порив — і практичний розрахунок.Безоглядність — і та «тверезість», яка багатьма і розуміється як умінняжити...
      Вічна колізія людськогожиття...
      І якщо для Галі Вишняківни неіснує моральних альтернатив (вона цілковито належить буденщині,матеріально-прозаїчній су- -єті, яка не передбачає якихось духовних зусиль чинапруг), то Іриць Бобренко воістину завис між «небом» і «землею»., Маруся чи Галя— ось його цілком реальний вибір. І, зрештою, «земне» тяжіння бере гору,— переднами постає драма людини, яка невідбулася.
      Згадаємо Мавку з «Лісовоїпісні» Лесі Українки, яка дорікнула Лукашеві за те, що той «життям не зміг до себедорівнятись».. Так і Гриць Бобренко: було йому дано якусь людську неординар-ність,але — характеру не вистачило; висоти злякався; світ ловив і таки впіймав...Обіймами й статками Галі Вишняківни, спокусою більш простого й зрозумілого (ніж увипадку з Марусею) життя-буття...
      Багатоперед ким лукаво й невидимо постає в житті оцей «бо §ренківський» вибір, іскладність його ще й у тому, що він ** не однократний, а щоденний, повсякчасний,довічний...
      Згадка про «Лісову пісню» не євипадковою: історичний роман Ліни Костенко багатьма мотивами, колізіями,характерами близький до драми-феєрії Лесі Українки. «Трикутник» Маруся — Гриць —Галя нагадує «трикутник» Мавка — Лукаш — Килина. Аналогії проглядають і призіставленні «Марусі Чурай» з драматичною поемою Лесі Українки «Бояриня». Вельмиблизькі натури, козачка Маруся і «бояриня» Оксана з їхнім моральним максималізмом,загостреною патріотичною свідомістю, постають як опозиція компромісності,нецільності й тій двоїстості, з якої виростає зрада — в одному випадку коханій, віншому — Україні (але й у певному розумінні коханій жінці теж). Образ Марусі можнасприймати як апологію людської цільності, а це дуже важлива якість у системіморальних цінностей поетеси Ліни Костенко. Свідченням цільності героїні її романує й нерозривність житейських і творчих принципів Марусі Чурай. У таких випадкахінколи говорять про єдність етичних та естетичних начал, що означає: в ж,итті вонатака сама, як і в своїй творчості, а в творчості — як і вжитті.
      «У тебе й мука піде у пісні»,— кажеодного разу Гриць Марусі. І цілком має рацію. Розуміє, відчуває, що для Марусіпіти на угоду з власною совістю, змусити себе забути про Грицеву зраду й стати зним під вінець — означало б щось неможливе; неможливе — бо неприродне длянеї.
      Це ж цілий вік стоятиме між нами. А зчого ж, Гріщю, пісню я складу?!
      Вонанавіть якась беззахисна в цьому своєму здивовано-змучено-му запитанні. Якщоговорити високими словами, то пісня для неї — такий же самий священний олтар, як ілюбов. Це великі стихії однієї великої душі, які зливаються в ціле, що його несиларозділити.
      І при цьому цільність МарусіЧурай зовсім не схожа на «стале-вість» монумента. Ні, і ще раз ні — вона жінка, азначить, буває ніжною та беззахисною, зачарованою і змученою, пристрасною — і звипаленою душею... І саме в цьому сенсі можна говорити про велич душі цієїполтавської козачки, образ якої співмірний з най-принаднішими жіночими образамисвітової літератури.
      Творчість ЛіниКостенко — визначне явище в українській літературі новітнього часу. В добужорстокого ідеологічного насилля над мистецтвом і митцями її слово звучало як бунтпроти покори й компромісності, ерзаців і стандартів, завдяки чому виходило за межісуто літературні, стаючи духовно-суспільним чинником. У її поезії прекраснозгармонізовані ліричне й епічне начала: одкровення авторського «я» поєднується зісловесним живописом, об'єктивною, зіпертою на картини та сцени, розповіддю,сюжетністю, умінням малювати характери, відтворювати колорит далеких та близькихчасів. Найбільшою мірою це виявилося в поемах Ліни Костенко, і передовсім у їїісторичному романі у віршах «МарусяЧурай».
      Прикметною рисою творчості поетесиє інтелектуалізм — рух, поезія, злети думки, яка осягає великі історичні простори,напружено шукаючи ключів до таємниць буття людини, нації, людства... Пошук цейнерідко пов'язаний з «інтенсивним переживанням культури», а не лише збезпосереднім спогляданням плину життя. Спілкування з великим культурним досвідомлюдства та його творцями, осмислення парадоксів історії, у школі якої сучасналюдина далеко не завжди виглядає розумним учнем, загострюють відчуттядисгармонійності й невлаштованості світу наприкінці XX ст., яке в поезії ЛіниКостенко постає як вельми драматичний акт у житті людської цивілізації. З подібнихвідчуттів та висновків виникають апокаліпсичні мотиви в її поезії. Але кінцевазупинка в цьому прямуванні до нелегких істин нашого драматичного часу — все ж невідчай та безнадія, а гостре жадання краси/досконалості, затишку, людяності,бажання пропекти байдужу свідомість, достукатися до розуму, пробудити людськугідність...
      На одній з прес-конференційЛіна Костенко нагадала, що поклик письменника — писати, а останнім часом вона мрієписати вірші не з політичним забарвленням, а «малювати птиць срібним олівцем налляному полотні»:
      Я дерево, я сніг, я все,що я люблю. І, може, це і є моя найвищасутність.
      ОСНОВНІТВОРИ:
      Драматична поема «Сніг уФлоренції», «Дума про братів не-азовських», роман у віршах «Маруся Чурай»,історичний роман «Берестечко», вірші «Страшні слова, коли вони мовчать»,«Українське альфреско», «Виходжу в сад, він чорний і худий», «Хай буде легко.Дотиком пера», «Недумано,негадано».
      
      ДОДАТКОВАЛІТЕРАТУРА:
      1. Брюховецький В. ЛінаКостенко. — К., 1990.
      2. Гусар-Струк Д.Історичний роман Ліни Костенко // Сучасність.—
      1990. — № 5.
      3. Кудрявцев М. Митець і час: ідейнапроблематикапоетичноїдрами Ліни Костенко//Дивослово. —1998. —№8
      4. Панченко В. Поезія Ліни Костенко. —Кіровоград, 1997
      5. Клочек Г. Історичнийроман Ліни Костенко «Маруся Чурай». — Кіровоград, 1998.
      6. Бажан М. Поема про кохання і безсмертя//Дивослово. — 2005. — № 3.
      7. ПанченкоВ. Самотність на верхів'ях: Поезія Ліни Костенко в часи «відлиги» і «заморозків»//Дивослово. — 2005. — № 3.
      8. Савка М.Життя на барикадах поезії //Дивослово. — 2005. — № 3.


По деятелю Костенко Ліна найдены еще материалы:
Біографія Костенко Ліна