Досвітній Олесь
Олесь Досвітній (1891-1934)
Олесь Досвітній (Скрипаль-Міщенко ОлександрФедорович) народився 8 листопада 1891 року в багатодітній родині дрібного крамаря,в повітовому містечку Вовча (теперішній Вовчанськ) на Харківщині. ЗмалечкуОлександр був привчений до самостійності й працьовитості, тому за два рокизакінчив земську чотирирічну школу і став працювати писарчуком земської управи.Захоплений революційним піднесенням 1905 року, Олександр прагне особисто братиучасть в суспільних подіях, виступаючи з кореспонденціями у місцевій пресі, атакож у київській газеті "Рада". Певне, зміст і спрямування цих виступів невідповідали статусу навіть дрібного чиновника, і його було звільнено з посади.Довелося шукати іншого заробітку і, водночас, наполегливо займатися самоосвітою,щоб здобути атестат зрілості. Склавши екстерном іспити, він успішно подолав щеодин житейський екзамен: вступив на фізико-математичний факультет Петербурзькогоуніверситету. Та вчитися довелося недовго - за участь у революційних гуртках тапоширення нелегальної літератури його виключають з університету. Довелося зновуповертатися додому і влаштовуватись на роботу в цукроварні. Початок першоїсвітової війни вносить нову зміну в життя юнака - він одягає шинель солдата і двароки служить писарем у штабі Кавказького корпусу.
Тут знову виявилася давняреволюційна "закваска": за підбурювання солдатів військово-польовий суд ухвалюєнайвище покарання небезпечному злочинцеві - розстріл. Олександру пощастило втектиз-під арешту та емігрувати. Через Киргизію, Китай, після виснажливих випробуваньО. Досвітній дістався до Сан-Франциско, а після революції повернувся вУкраїну.
1918 року за дорученням Харківського ревкому Досвітній проводитьагітаційну роботу серед німецьких, денікінських і гетьманських військ, доводячиновим товаришам свою відданість революційним ідеалам. 1919 року Досвітній вступаєдо лав Комуністичної партії, виконує ряд відповідальних доручень партії таУкраїнського Радянського уряду.
Одна з найважливіших серед них - робота вТимчасовому Комітеті Компартії Східної Галичини й Буковини: спершу в Києві, азгодом - у глибокому революційному підпіллі на території Галичини, захопленоїПольщею. У Києві О.Досвітній протягом кількох місяців очолює партійне прес-бюро ідрукований орган Тимчасового комітету - газету "Галицький комуніст". Основнимзавданням комуністичної організації, а, отже, і її газети, було спростуваннябезпідставних зазіхань Польщі на Західноукраїнські землі, розвінчаннябуржуазно-поміщицького галицько-буковинського уряду, піднесення класової йнаціональної боротьби за возз'єднання з Радянською Україною. Зміст і характертодішньої публіцистично-пропагандистської діяльності Досвітнього ілюструють йогочисленні публікації. Під час наступу на Київ військ Денікіна, а згодом і Петлюри,Досвітній переходить на підпільне становище.
Разом із своєю дружиною МарієюКурською-Досвітньою, О.Досвітній, в числі інших професійних пропагандистів іорганізаторів, їде в Галичину, де діяло західноукраїнське і польське підпілля.Проте як слід розгорнути запрограмовану роботу не вдалося. Внаслідок діяльностіпровокатора група Досвітнього опинилася в руках польської дефензиви. Письменникаспершу було кинуто до в'язниці міста Любліна, а згодом - Варшави. Пізніше ці подіїзгодом ляжуть в основу його роману "Нас було троє" (1928).
В січні 1920 рокуу в'язничній камері О.Досвітній пише своє перше оповідання - "Розкаяння". Післясеми місяців ув'язнення Досвітнього було звільнено внаслідок обміну полоненими міжпольською та радянською сторонами.
У березні 1920 року письменник повертаєтьсяв Україну. Був політкомісаром і головним редактором літературно-агітаційногопоїзду "Більшовик", редагував газети "Хліб і залізо", "Большевик в пути","Селянська правда" і "Зірка" (Катеринослав).
1924 рік став своєрідною межею вжиттєвій біографії Досвітнього: від партійно-громадської та журналістської роботивін переходить до творчо-літературної. Відкликаний 1924 року ЦК КП(б)У зКатеринослава до Харкова, Досвітній очолює Українське товариство драматургів такомпозиторів. І хоча на цій посаді йому також передусім доводилося займатисяорганізаторською роботою, однак Досвітній потрапив уже в зовсім іншеоточення.
Перша книга оповідань О.Досвітнього - "Розкаяння" та "Чия віракраща" - вийшла ще 1920 року. У 1924-му виходить нова збірка оповідань "Тюнгуй"(пізніша назва - "Чжунгожень"), яка здобула широку популярність, і за життя авторамала чотири перевидання та була перекладена російською мовою. Так О.Досвітнійувійшов до когорти зачинателів молодої української літератури. Він стає членомблизьких йому письменницьких організацій: "Гарт", ВАПЛІТЕ, ВУСПП, а з 1932 року -після відомої постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня "Про перебудовулітературно-художніх організацій" - членом Спілки радянськихписьменників.
Упродовж 1920-х років Олесь Досвітній перебуває в центрібурхливого літературного життя. З-під його пера, крім публіцистики, виходитьбагато оповідань та повістей: "Алай" (1924), "Гюлле" (1926), "Нотатки мандрівника"(1929), "На плавнях", "Піймав", "Постаті", "Сірко" (1930), "На той бік" (1931),"Новели" (1932); романи - "Американці" (1925), "Хто" (1927), "Нас було троє"(1929), "Кварцит" (1932). Його твори перекладені та видані російською,англійською, німецькою та іншими мовами.
В той же час творчість письменниканеоднозначно оцінюється критикою. М.Хвильовий віддав належне Досвітньому, назвавшийого оригінальним і воістину масовим (в найкращому сенсі цього слова) художником.О.Білецький передовсім відзначав тематичну новизну творів О.Досвітнього, якірозширили світ проблематики молодої української літератури.
Навіть у часгострих політичних протистоянь та ідеологічних поєдинків Досвітній зумів уникнутипропагандистських філіппік на адресу "загниваючого" Заходу та "розкладеної"української буржуазної еміграції. Герої романів Олеся Досвітнього заждивідзначаються цікавим індивідуальним характером, твердими життєвими принципами ісформованим світобаченням. Але в комуністичному світі індивідуальність вважаєтьсянебезпечним явищем. Кожен, хто намагається стати індивідуальністю, розглядаєтьсяяк ворог. Тому, на думку радянських ідеологічних працівників, підхід письменникадо опису дійсності докорінно розходився з єдиним методом соціалістичного реалізму,що автоматично ставило Досвітнього в розряд ворогів народу.
7 грудня 1933 рокупомічник уповноваженого слідчої групи секретно-політичного відділу ДПУ УРСРГольдман, розглянувши матеріали Досвітнього О.Ф. у "приналежності до українськоїконтрреволюційної організації, яка намагалася повалити Радянську владу; ухвалив:"вибрати запобіжним заходом проти уникнення ним суду і слідства утримання підвартою в спецкорпусі ДПУ". 19 грудня 1933 року Досвітнього було заарештовано вХаркові. Слідство вів уповноважений ДПУ УРСР Грушевський, який до згаданихзвинувачень додав "участь в терористичній діяльності, зокрема підготовку замаху наПостишева". На черговому допиті 20 грудня 1933 року О.Досвітній "визнав" себепричетним до контрреволюційної організації, а 10 січня 1934 року звернувся дослідчого із заявою, де засуджував свої злочини і просив дати можливість "відданоюроботою на соціалістичному будівництві довести свою відданість великій справіпартії і Радянської влади".
У звинувачувальному висновку слідчий запропонувавсудовій трійці ув'язнити підсудного у виправно-трудові табори на 10 років.Заступник прокурора ДПУ УРСР наклав свою резолюцію в якій запропонував розстріл.Судова "трійка" на закритому засіданні 23 лютого 1934 року підтримала "вищу мірусоціального захисту".
3 березня 1934 року Колегія ОДПУ залишила вирок беззмін. На клопотання дружини письменника і за протестом прокурора військовийтрибунал Київського військового округу 25 жовтня 1955 року скасував постановуКолегії ОДПУ від 3 березня 1934 року і справу припинив через відсутність складузлочину.
Літературні твори: "Вибрані твори" (К., 1959), "Гюлле" (К., 1961),"Нас було троє" (К., 1982).
Критика: Шевчук В.І. Олесь Досвітній // ДосвітнійО. Нас було троє.
По деятелю Досвітній Олесь найдены еще материалы:
Біографія Досвітній Олесь
Олесь Досвітній (Скрипаль-Міщенко ОлександрФедорович) народився 8 листопада 1891 року в багатодітній родині дрібного крамаря,в повітовому містечку Вовча (теперішній Вовчанськ) на Харківщині. ЗмалечкуОлександр був привчений до самостійності й працьовитості, тому за два рокизакінчив земську чотирирічну школу і став працювати писарчуком земської управи.Захоплений революційним піднесенням 1905 року, Олександр прагне особисто братиучасть в суспільних подіях, виступаючи з кореспонденціями у місцевій пресі, атакож у київській газеті "Рада". Певне, зміст і спрямування цих виступів невідповідали статусу навіть дрібного чиновника, і його було звільнено з посади.Довелося шукати іншого заробітку і, водночас, наполегливо займатися самоосвітою,щоб здобути атестат зрілості. Склавши екстерном іспити, він успішно подолав щеодин житейський екзамен: вступив на фізико-математичний факультет Петербурзькогоуніверситету. Та вчитися довелося недовго - за участь у революційних гуртках тапоширення нелегальної літератури його виключають з університету. Довелося зновуповертатися додому і влаштовуватись на роботу в цукроварні. Початок першоїсвітової війни вносить нову зміну в життя юнака - він одягає шинель солдата і двароки служить писарем у штабі Кавказького корпусу.
Тут знову виявилася давняреволюційна "закваска": за підбурювання солдатів військово-польовий суд ухвалюєнайвище покарання небезпечному злочинцеві - розстріл. Олександру пощастило втектиз-під арешту та емігрувати. Через Киргизію, Китай, після виснажливих випробуваньО. Досвітній дістався до Сан-Франциско, а після революції повернувся вУкраїну.
1918 року за дорученням Харківського ревкому Досвітній проводитьагітаційну роботу серед німецьких, денікінських і гетьманських військ, доводячиновим товаришам свою відданість революційним ідеалам. 1919 року Досвітній вступаєдо лав Комуністичної партії, виконує ряд відповідальних доручень партії таУкраїнського Радянського уряду.
Одна з найважливіших серед них - робота вТимчасовому Комітеті Компартії Східної Галичини й Буковини: спершу в Києві, азгодом - у глибокому революційному підпіллі на території Галичини, захопленоїПольщею. У Києві О.Досвітній протягом кількох місяців очолює партійне прес-бюро ідрукований орган Тимчасового комітету - газету "Галицький комуніст". Основнимзавданням комуністичної організації, а, отже, і її газети, було спростуваннябезпідставних зазіхань Польщі на Західноукраїнські землі, розвінчаннябуржуазно-поміщицького галицько-буковинського уряду, піднесення класової йнаціональної боротьби за возз'єднання з Радянською Україною. Зміст і характертодішньої публіцистично-пропагандистської діяльності Досвітнього ілюструють йогочисленні публікації. Під час наступу на Київ військ Денікіна, а згодом і Петлюри,Досвітній переходить на підпільне становище.
Разом із своєю дружиною МарієюКурською-Досвітньою, О.Досвітній, в числі інших професійних пропагандистів іорганізаторів, їде в Галичину, де діяло західноукраїнське і польське підпілля.Проте як слід розгорнути запрограмовану роботу не вдалося. Внаслідок діяльностіпровокатора група Досвітнього опинилася в руках польської дефензиви. Письменникаспершу було кинуто до в'язниці міста Любліна, а згодом - Варшави. Пізніше ці подіїзгодом ляжуть в основу його роману "Нас було троє" (1928).
В січні 1920 рокуу в'язничній камері О.Досвітній пише своє перше оповідання - "Розкаяння". Післясеми місяців ув'язнення Досвітнього було звільнено внаслідок обміну полоненими міжпольською та радянською сторонами.
У березні 1920 року письменник повертаєтьсяв Україну. Був політкомісаром і головним редактором літературно-агітаційногопоїзду "Більшовик", редагував газети "Хліб і залізо", "Большевик в пути","Селянська правда" і "Зірка" (Катеринослав).
1924 рік став своєрідною межею вжиттєвій біографії Досвітнього: від партійно-громадської та журналістської роботивін переходить до творчо-літературної. Відкликаний 1924 року ЦК КП(б)У зКатеринослава до Харкова, Досвітній очолює Українське товариство драматургів такомпозиторів. І хоча на цій посаді йому також передусім доводилося займатисяорганізаторською роботою, однак Досвітній потрапив уже в зовсім іншеоточення.
Перша книга оповідань О.Досвітнього - "Розкаяння" та "Чия віракраща" - вийшла ще 1920 року. У 1924-му виходить нова збірка оповідань "Тюнгуй"(пізніша назва - "Чжунгожень"), яка здобула широку популярність, і за життя авторамала чотири перевидання та була перекладена російською мовою. Так О.Досвітнійувійшов до когорти зачинателів молодої української літератури. Він стає членомблизьких йому письменницьких організацій: "Гарт", ВАПЛІТЕ, ВУСПП, а з 1932 року -після відомої постанови ЦК ВКП(б) від 23 квітня "Про перебудовулітературно-художніх організацій" - членом Спілки радянськихписьменників.
Упродовж 1920-х років Олесь Досвітній перебуває в центрібурхливого літературного життя. З-під його пера, крім публіцистики, виходитьбагато оповідань та повістей: "Алай" (1924), "Гюлле" (1926), "Нотатки мандрівника"(1929), "На плавнях", "Піймав", "Постаті", "Сірко" (1930), "На той бік" (1931),"Новели" (1932); романи - "Американці" (1925), "Хто" (1927), "Нас було троє"(1929), "Кварцит" (1932). Його твори перекладені та видані російською,англійською, німецькою та іншими мовами.
В той же час творчість письменниканеоднозначно оцінюється критикою. М.Хвильовий віддав належне Досвітньому, назвавшийого оригінальним і воістину масовим (в найкращому сенсі цього слова) художником.О.Білецький передовсім відзначав тематичну новизну творів О.Досвітнього, якірозширили світ проблематики молодої української літератури.
Навіть у часгострих політичних протистоянь та ідеологічних поєдинків Досвітній зумів уникнутипропагандистських філіппік на адресу "загниваючого" Заходу та "розкладеної"української буржуазної еміграції. Герої романів Олеся Досвітнього заждивідзначаються цікавим індивідуальним характером, твердими життєвими принципами ісформованим світобаченням. Але в комуністичному світі індивідуальність вважаєтьсянебезпечним явищем. Кожен, хто намагається стати індивідуальністю, розглядаєтьсяяк ворог. Тому, на думку радянських ідеологічних працівників, підхід письменникадо опису дійсності докорінно розходився з єдиним методом соціалістичного реалізму,що автоматично ставило Досвітнього в розряд ворогів народу.
7 грудня 1933 рокупомічник уповноваженого слідчої групи секретно-політичного відділу ДПУ УРСРГольдман, розглянувши матеріали Досвітнього О.Ф. у "приналежності до українськоїконтрреволюційної організації, яка намагалася повалити Радянську владу; ухвалив:"вибрати запобіжним заходом проти уникнення ним суду і слідства утримання підвартою в спецкорпусі ДПУ". 19 грудня 1933 року Досвітнього було заарештовано вХаркові. Слідство вів уповноважений ДПУ УРСР Грушевський, який до згаданихзвинувачень додав "участь в терористичній діяльності, зокрема підготовку замаху наПостишева". На черговому допиті 20 грудня 1933 року О.Досвітній "визнав" себепричетним до контрреволюційної організації, а 10 січня 1934 року звернувся дослідчого із заявою, де засуджував свої злочини і просив дати можливість "відданоюроботою на соціалістичному будівництві довести свою відданість великій справіпартії і Радянської влади".
У звинувачувальному висновку слідчий запропонувавсудовій трійці ув'язнити підсудного у виправно-трудові табори на 10 років.Заступник прокурора ДПУ УРСР наклав свою резолюцію в якій запропонував розстріл.Судова "трійка" на закритому засіданні 23 лютого 1934 року підтримала "вищу мірусоціального захисту".
3 березня 1934 року Колегія ОДПУ залишила вирок беззмін. На клопотання дружини письменника і за протестом прокурора військовийтрибунал Київського військового округу 25 жовтня 1955 року скасував постановуКолегії ОДПУ від 3 березня 1934 року і справу припинив через відсутність складузлочину.
Літературні твори: "Вибрані твори" (К., 1959), "Гюлле" (К., 1961),"Нас було троє" (К., 1982).
Критика: Шевчук В.І. Олесь Досвітній // ДосвітнійО. Нас було троє.
По деятелю Досвітній Олесь найдены еще материалы:
Біографія Досвітній Олесь
ТОП5 ВУЗОВ
ТОП5 преподавателей
ТОП5 сочинений
ТОП5 биографий