Федоров Іван
Федоров Іван
(бл. 1525-1583)
засновник книгодрукування в Україні
Народився близько 1525 року в Москві. До 1553 року був дияконом у московськійцеркві Миколи Гостунського. 1551 року московський цар Іван Грозний і СтоглавийСобор, спираючись на думку просвітителя Максима Грека, вирішили з метою уникненняпомилок у церковних книгах переписувачами запровадити друкування книг на взірецьтих, що виходили у Греції, Італії. Близько 1552 року в Москві запровадженодрукарський верстат і літери, привезені із західноруських земель, і підкерівництвом данського місіонера-протестанта Місінгейма та за допомогою дияконаІвана Федорова, його підмайстрів Петра Мстиславця та Маруші Нефедьєва розпочатодрукарську справу. 1564 року вийшла перша книга московського друку за участю ІванаФедорова та Петра Мстиславця — «Апостол». Після смерті московського митрополитаМакарія, протектора друкарської справи, почалися конфлікти між конкурентами,переписувачами книг і новозаснованою друкарнею, що переросли у ворожнечу, яказакінчилася вигнанням друкарів з Москви. Іван Федоров та Петро Мстиславецьопинилися у Литві. На початку 1566 року вигнанці звернулися до гетьмана Великогокнязівства Литовського Григорія Ходкевича, мецената й просвітителя, який планувавзаснувати друкарню в Заблудові, з проханням прийняти їх. Іван Федоров і ПетроМстиславець закладають друкарню в Заблудові. 1568 року вийшло «ЗаблудівськеЄвангеліє», пізніше «Псалтир» та «Часословець». 1570 року друкування книг уЗаблудові припинилося у зв’язку з хворобою Ходкевича та погіршенням йогофінансових справ. 1569 року Заблудів залишив Мстиславець. 1572 року Іван Федоровпереїжджає до Львова, де з допомогою духівництва, міщан та ремісників закладаєнову друкарню. 25 лютого 1573 року друкар Іван Федоров почав друкувати першувідому нам друковану книгу в Україні — «Апостол». 15 лютого 1574 року «Апостол»побачив світ. Того року вийшов також «Буквар», перший навчальний посібник зграматики старослов’янської мови. Через деякий час Івана Федорова запрошує до себекнязь Костянтин Острозький і з 1575 року він перебуває у нього на службі з метоювидати слов’янську Біблію. Деякий час, з 1575 по 1576 рік, Федоров був управителемДерманського монастиря поблизу Острога. 1676 року провадить підготовчі видавничіроботи, бере участь у діяльності вченого гуртка, до якого належали ГерасимСмотрицький, Даміян Наливайко, Василь Суразький, які, ймовірно, допомагалиФедорову готувати книги до друку. 12 липня 1580 року в Острозькій друкарні ІванФедоров надрукував «Острозьку біблію», наклад якої вийшов 12 серпня 1581 року. У1583 році Федоров повернувся до Львова, заклав нову друкарню, але за браком коштівтак і не зміг почати роботи. Щоб добути кошти, на замовлення короля СтефанаБаторія відливає гармати. Того року князь Острозький на прохання кардиналаПтолемео Галлі посилає Івана Федорова в Рим для надання допомоги в друкуванні.Тоді ж Федоров побував у Відні, щоб запропонувати австрійському імператоруРудольфу II свій винахід — скорострільну гармату. Великі борги та судові справи зкредиторами підірвали здоров’я Івана Федорова, і 15 грудня 1583 року він помер.Поховано його на цвинтарі в Онуфріївському монастирі у Львові.
Першадрукована книжка в Європі побачила світ 1450 року в німецькому місті Майнці, вдрукарні Гутенберга, і до кінця XV століття друкарні з’явилися майже в кожнійєвропейській країні. Першим друкарем українських книжок був німець ШвайпольтФіоль, який надрукував у Кракові кирилицею 1491 року «Октоїх» та «Часословець».Обидва видання містять багато ознак живої української мови. Першим власне руськимдрукарем був Франциск Скорина, книги якого, видані у Вільні 1525 року, справилипомітний вплив на раннє українське друкарство. З часу прийняття Люблінської уніїІ569 року, коли активізувався наступ католицизму на православ’я й почали виникатицерковні православні братства, які боронили свою віру та національність, посталаособливо гостро проблема освіти, задовольнити яку могло лише друкарство тадрукована книга. Друкарня, заснована в 1572—1573 роках у Львові емігрантом,московитином Іваном Федоровим, поклала початок постійному українському друкарству.Нині дискутується факт першості Івана Федорова як українського першодрукаря,оскільки напис на надгробку свідчить, що він відновив занедбану раніше справу,проте роль його в тогочасному культурному житті важко переоцінити. Іван Федоровбув безмежно відданий своїй справі. Тривалий час він наполегливо вчитьсядрукарства й різьбярства у Москві, винаходить нові зразки шрифтів і окраскнижкових на основі давніх традицій слов’янської рукописної книги тазахідноєвропейських взірців книжкового мистецтва. Підступи заздрісників змушуютьйого залишити Москву й успішно почату друкарську справу, і він їде у край, де буликращі умови, щоб, за його словами, «розсівати по землі зерна духовні». Він кидаєнажите місце у литовського гетьмана Ходкевича в Заблудові, щоб мати можливістьпродовжувати улюблену справу після смерті свого покровителя. Осівши у маєткубагатого й впливового в Польщі, Литві й Україні князя Костянтина Острозького, ІванФедоров виявляє себе як здібний організатор і невтомний ентузіаст друкарства. Улютому 1574 року у Львові Іван Федоров закінчив друкувати першу відому нам книгу вУкраїні — «Апостол», який повторював в основному московське видання 1564 року ізакінчувався спеціально написаною післямовою, в якій описано історію створенняльвівської друкарні. Того самого року друкар видав один з найвидатніших своїхтворів —«Буквар», що був першою спробою створення навчального посібника зграматики старосло-в’янської мови в історії української науки. «Буквар»призначався, очевидно, для спеціальної школи при друкарні Івана Федорова у Львові.Коли фінансові обставини склалися для нього несприятливо, Іван Федоров іде наслужбу до короля Стефана Баторія й береться відливати гармати за своєютехнологією. У той час в Римі за наказом Папи Урбана VIII кардинал Птолемео Галлівирішив удосконалити друкарські шрифти. «Острозька біблія» Івана Федорова була вжевідома на сході Європи, тому звернулися по допомогу до князя КостянтинаОстрозького, який послав до Рима свого «дуже вмілого друкаря, щоб надати посильнудопомогу». Людина всебічно обдарована, Іван Федоров був інженером-винахідником,який не тільки удосконалював шрифти, друкарський верстат, а й зробив відкриття вартилерійській справі. Навесні 1583 року він їде у Відень, щоб запропонуватиавстрійському імператорові Рудольфу II швидкострільну багатоствольну гармату,свого роду «катюшу» XVI століття. Як писав сам винахідник у листі до імператора,гармату можна було «розбирати на п’ятдесят, сто або, якщо потрібно, на двістічастин» і змонтувати за три дні і три ночі. На той час такої гармати світ ще незнав. Іван Федоров привіз гармату у Відень і продемонстрував її імператору. Засловами майстра, «всі дуже хвалили його», але хотіли дізнатися про секрет безвинагороди винахідникові. А Івану Федорову були конче потрібні кошти дляпродовження видання слов’янських друкованих книг. Тому він звертається досаксонського курфюрста Августа. Подальша доля винаходу Івана Федорова невідома,але цей факт його біографії засвідчує, окрім таланту, його наполегливість іпідприємливість у досягненні мети. Останній рік життя, 1583-й, був трагічним дляІвана Федорова. Не добувши достатніх коштів ні у Римі, ні у австрійськогоімператора, ні у саксонського курфюрста, він потрапляє в скруту, його майно,друкарське обладнання, книги описують за борги. Не витримавши цього, він захворіві в ніч з 5 на 6 грудня 1583 року помер на руках у сина Івана. Після смерті батькаІван продав свою палітурну майстерню, щоб розплатитися з батьковими боргами, адрукарню Івана Федорова викупили у гендлярів ентузіасти друкарської справи Львова,які заснували друкарню Львівського братства. Існують припущення, що Іван Федоров,перш ніж потрапити в Москву, закінчив Краківський університет і взагалі походив зЛитви, з села Пітковичі. В архівах Краківського університету навіть було знайденоу 1969 році документ, що ступеня бакалавра в Кракові був удостоєний «Іван ФедоровМосквитин». Як би там не було, але він добре знав традиції давньоруської книги,оскільки після приїзду з Москви в Україну швидко зумів на основі багатоїукраїнської і російської народної орнаментики та кращих взірців тогочасногозахідноєвропейського книжкового мистецтва витворити свій стиль книжко- воїграфіки, який був взірцем для наступних поколінь майстрів. Під опікою церкви,православних братств та шкіл відновлене Іваном Федоровим книгодрукування швидкорозвивалося по всій Україні. Друкарні відкривалися наприкінці XVI — на початкуXVII століття у багатьох містах та при монастирях, зокрема друкарня Львівськогобратства, друкарні в Крилосі, Стрятині, Дермані, Уневі, Почаєві, Чернігові,нарешті, у Києво-Печерській лаврі. Традиції Івана Федорова в книжковій графіці тав художньому оформленні плідно продовжували його учні: син Іван, друкар ГриньІванович із Заблудова, Сачко Сенькович Сідляр, Сенько Корунка та Мина, чернецьОнуфріївського монастиря у Львові, де була перша друкарня Івана Федорова, в якійпісля Івана Федорова нові «ремесници і люде ученые показалися», як пише в своємулисті 1586 року львівський єпископ Гедеон. У наш час у Львові діє Поліграфічнаакадемія імені Івана Федорова, встановлено пам’ятник видатному українському таросійському просвітителю.
** Ім’я Івана Федорова варте найщирішої пошани — цевеличний і прекрасний образ людини, що без краю віддана культурній праці./**В.Романовський. 1937.**/
(бл. 1525-1583)
засновник книгодрукування в Україні
Народився близько 1525 року в Москві. До 1553 року був дияконом у московськійцеркві Миколи Гостунського. 1551 року московський цар Іван Грозний і СтоглавийСобор, спираючись на думку просвітителя Максима Грека, вирішили з метою уникненняпомилок у церковних книгах переписувачами запровадити друкування книг на взірецьтих, що виходили у Греції, Італії. Близько 1552 року в Москві запровадженодрукарський верстат і літери, привезені із західноруських земель, і підкерівництвом данського місіонера-протестанта Місінгейма та за допомогою дияконаІвана Федорова, його підмайстрів Петра Мстиславця та Маруші Нефедьєва розпочатодрукарську справу. 1564 року вийшла перша книга московського друку за участю ІванаФедорова та Петра Мстиславця — «Апостол». Після смерті московського митрополитаМакарія, протектора друкарської справи, почалися конфлікти між конкурентами,переписувачами книг і новозаснованою друкарнею, що переросли у ворожнечу, яказакінчилася вигнанням друкарів з Москви. Іван Федоров та Петро Мстиславецьопинилися у Литві. На початку 1566 року вигнанці звернулися до гетьмана Великогокнязівства Литовського Григорія Ходкевича, мецената й просвітителя, який планувавзаснувати друкарню в Заблудові, з проханням прийняти їх. Іван Федоров і ПетроМстиславець закладають друкарню в Заблудові. 1568 року вийшло «ЗаблудівськеЄвангеліє», пізніше «Псалтир» та «Часословець». 1570 року друкування книг уЗаблудові припинилося у зв’язку з хворобою Ходкевича та погіршенням йогофінансових справ. 1569 року Заблудів залишив Мстиславець. 1572 року Іван Федоровпереїжджає до Львова, де з допомогою духівництва, міщан та ремісників закладаєнову друкарню. 25 лютого 1573 року друкар Іван Федоров почав друкувати першувідому нам друковану книгу в Україні — «Апостол». 15 лютого 1574 року «Апостол»побачив світ. Того року вийшов також «Буквар», перший навчальний посібник зграматики старослов’янської мови. Через деякий час Івана Федорова запрошує до себекнязь Костянтин Острозький і з 1575 року він перебуває у нього на службі з метоювидати слов’янську Біблію. Деякий час, з 1575 по 1576 рік, Федоров був управителемДерманського монастиря поблизу Острога. 1676 року провадить підготовчі видавничіроботи, бере участь у діяльності вченого гуртка, до якого належали ГерасимСмотрицький, Даміян Наливайко, Василь Суразький, які, ймовірно, допомагалиФедорову готувати книги до друку. 12 липня 1580 року в Острозькій друкарні ІванФедоров надрукував «Острозьку біблію», наклад якої вийшов 12 серпня 1581 року. У1583 році Федоров повернувся до Львова, заклав нову друкарню, але за браком коштівтак і не зміг почати роботи. Щоб добути кошти, на замовлення короля СтефанаБаторія відливає гармати. Того року князь Острозький на прохання кардиналаПтолемео Галлі посилає Івана Федорова в Рим для надання допомоги в друкуванні.Тоді ж Федоров побував у Відні, щоб запропонувати австрійському імператоруРудольфу II свій винахід — скорострільну гармату. Великі борги та судові справи зкредиторами підірвали здоров’я Івана Федорова, і 15 грудня 1583 року він помер.Поховано його на цвинтарі в Онуфріївському монастирі у Львові.
Першадрукована книжка в Європі побачила світ 1450 року в німецькому місті Майнці, вдрукарні Гутенберга, і до кінця XV століття друкарні з’явилися майже в кожнійєвропейській країні. Першим друкарем українських книжок був німець ШвайпольтФіоль, який надрукував у Кракові кирилицею 1491 року «Октоїх» та «Часословець».Обидва видання містять багато ознак живої української мови. Першим власне руськимдрукарем був Франциск Скорина, книги якого, видані у Вільні 1525 року, справилипомітний вплив на раннє українське друкарство. З часу прийняття Люблінської уніїІ569 року, коли активізувався наступ католицизму на православ’я й почали виникатицерковні православні братства, які боронили свою віру та національність, посталаособливо гостро проблема освіти, задовольнити яку могло лише друкарство тадрукована книга. Друкарня, заснована в 1572—1573 роках у Львові емігрантом,московитином Іваном Федоровим, поклала початок постійному українському друкарству.Нині дискутується факт першості Івана Федорова як українського першодрукаря,оскільки напис на надгробку свідчить, що він відновив занедбану раніше справу,проте роль його в тогочасному культурному житті важко переоцінити. Іван Федоровбув безмежно відданий своїй справі. Тривалий час він наполегливо вчитьсядрукарства й різьбярства у Москві, винаходить нові зразки шрифтів і окраскнижкових на основі давніх традицій слов’янської рукописної книги тазахідноєвропейських взірців книжкового мистецтва. Підступи заздрісників змушуютьйого залишити Москву й успішно почату друкарську справу, і він їде у край, де буликращі умови, щоб, за його словами, «розсівати по землі зерна духовні». Він кидаєнажите місце у литовського гетьмана Ходкевича в Заблудові, щоб мати можливістьпродовжувати улюблену справу після смерті свого покровителя. Осівши у маєткубагатого й впливового в Польщі, Литві й Україні князя Костянтина Острозького, ІванФедоров виявляє себе як здібний організатор і невтомний ентузіаст друкарства. Улютому 1574 року у Львові Іван Федоров закінчив друкувати першу відому нам книгу вУкраїні — «Апостол», який повторював в основному московське видання 1564 року ізакінчувався спеціально написаною післямовою, в якій описано історію створенняльвівської друкарні. Того самого року друкар видав один з найвидатніших своїхтворів —«Буквар», що був першою спробою створення навчального посібника зграматики старосло-в’янської мови в історії української науки. «Буквар»призначався, очевидно, для спеціальної школи при друкарні Івана Федорова у Львові.Коли фінансові обставини склалися для нього несприятливо, Іван Федоров іде наслужбу до короля Стефана Баторія й береться відливати гармати за своєютехнологією. У той час в Римі за наказом Папи Урбана VIII кардинал Птолемео Галлівирішив удосконалити друкарські шрифти. «Острозька біблія» Івана Федорова була вжевідома на сході Європи, тому звернулися по допомогу до князя КостянтинаОстрозького, який послав до Рима свого «дуже вмілого друкаря, щоб надати посильнудопомогу». Людина всебічно обдарована, Іван Федоров був інженером-винахідником,який не тільки удосконалював шрифти, друкарський верстат, а й зробив відкриття вартилерійській справі. Навесні 1583 року він їде у Відень, щоб запропонуватиавстрійському імператорові Рудольфу II швидкострільну багатоствольну гармату,свого роду «катюшу» XVI століття. Як писав сам винахідник у листі до імператора,гармату можна було «розбирати на п’ятдесят, сто або, якщо потрібно, на двістічастин» і змонтувати за три дні і три ночі. На той час такої гармати світ ще незнав. Іван Федоров привіз гармату у Відень і продемонстрував її імператору. Засловами майстра, «всі дуже хвалили його», але хотіли дізнатися про секрет безвинагороди винахідникові. А Івану Федорову були конче потрібні кошти дляпродовження видання слов’янських друкованих книг. Тому він звертається досаксонського курфюрста Августа. Подальша доля винаходу Івана Федорова невідома,але цей факт його біографії засвідчує, окрім таланту, його наполегливість іпідприємливість у досягненні мети. Останній рік життя, 1583-й, був трагічним дляІвана Федорова. Не добувши достатніх коштів ні у Римі, ні у австрійськогоімператора, ні у саксонського курфюрста, він потрапляє в скруту, його майно,друкарське обладнання, книги описують за борги. Не витримавши цього, він захворіві в ніч з 5 на 6 грудня 1583 року помер на руках у сина Івана. Після смерті батькаІван продав свою палітурну майстерню, щоб розплатитися з батьковими боргами, адрукарню Івана Федорова викупили у гендлярів ентузіасти друкарської справи Львова,які заснували друкарню Львівського братства. Існують припущення, що Іван Федоров,перш ніж потрапити в Москву, закінчив Краківський університет і взагалі походив зЛитви, з села Пітковичі. В архівах Краківського університету навіть було знайденоу 1969 році документ, що ступеня бакалавра в Кракові був удостоєний «Іван ФедоровМосквитин». Як би там не було, але він добре знав традиції давньоруської книги,оскільки після приїзду з Москви в Україну швидко зумів на основі багатоїукраїнської і російської народної орнаментики та кращих взірців тогочасногозахідноєвропейського книжкового мистецтва витворити свій стиль книжко- воїграфіки, який був взірцем для наступних поколінь майстрів. Під опікою церкви,православних братств та шкіл відновлене Іваном Федоровим книгодрукування швидкорозвивалося по всій Україні. Друкарні відкривалися наприкінці XVI — на початкуXVII століття у багатьох містах та при монастирях, зокрема друкарня Львівськогобратства, друкарні в Крилосі, Стрятині, Дермані, Уневі, Почаєві, Чернігові,нарешті, у Києво-Печерській лаврі. Традиції Івана Федорова в книжковій графіці тав художньому оформленні плідно продовжували його учні: син Іван, друкар ГриньІванович із Заблудова, Сачко Сенькович Сідляр, Сенько Корунка та Мина, чернецьОнуфріївського монастиря у Львові, де була перша друкарня Івана Федорова, в якійпісля Івана Федорова нові «ремесници і люде ученые показалися», як пише в своємулисті 1586 року львівський єпископ Гедеон. У наш час у Львові діє Поліграфічнаакадемія імені Івана Федорова, встановлено пам’ятник видатному українському таросійському просвітителю.
** Ім’я Івана Федорова варте найщирішої пошани — цевеличний і прекрасний образ людини, що без краю віддана культурній праці./**В.Романовський. 1937.**/
ТОП5 ВУЗОВ
ТОП5 преподавателей
ТОП5 сочинений
ТОП5 биографий